12.02.2025
Справа №607/22031/24
(заочне рішення)
12 лютого 2025 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
- головуючої Черніцької І.М.
- за участю секретаря судового засідання Демборинського М.Р.
-сторони в судове засідання не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 вересня 2022 року по 10 вересня 2024 року в розмірі 279 416,96 грн.
В обґрунтування вимог позивач вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем народилася дочка ОСОБА_3 . З серпня 2020 року вони з дочкою проживають окремо від відповідача по АДРЕСА_1 . З цього часу дочка перебуває на її утриманні. Відповідач офіційно працевлаштований. Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2022 року у справі №607/11107/22 стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 серпня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. 27 грудня 2022 року на підставі вказаного судового наказу було відкрито виконавче провадження №70617455. Згідно розрахунку заборгованості по аліментах, станом на 26 серпня 2024 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 64 901,41 грн. Таким чином, вона має право на стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 279 416,96 грн.
Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.
Зазначила, що очікує понести витрати на професійна правову допомогу адвоката у розмірі 2000 грн, які просила стягнути з відповідача.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі та призначеного розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2024 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відкладено підготовче судове засідання.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явилася, хоча про час та місце була повідомлена належним чином. Попередньо подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку, зокрема шляхом направлення судової повістки за місцем його реєстрації та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті судової влади. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзив на позов не подавав.
На підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15 грудня 2016 року та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження за №00036348623 від 02 серпня 2022 року.
21 вересня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано судовий наказ №607/11107/22, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 серпня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно інформації про виконавче провадження від 05 вересня 2024 року, 26 грудня 2022 року відкрито виконавче провадження за №70617455 з примусового виконання судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/11107/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 серпня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26 серпня 2024 року (ВП №70617455), заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 26 серпня 2024 року становить 64 901,41 грн.
Із цього ж розрахунку заборгованості встановлено, що сплата аліментів за вказаний період мала місце у січні 2024 року на суму 5000 грн та у червні 2023 року на суму 7560, 85 грн.
Позивачем надано суду розрахунок пені за несплату аліментів за період з серпня 2022 року по серпень 2024 року на загальну суму 279 416 .96 грн. Вказаний розрахунок здійсненний у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином та будь-яких доказів на спростування вищенаведених обставин і розміру пені зазначеної у позові позивачем, суду не надав.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Відповідно до вимог частини 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до вимог статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України).
В силу вимог статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 Сімейного кодексу України??відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Таким чином, Верховним Судом України було зроблено висновок, відповідно до якого встановлено виключні випадки, за яких в діях платника аліментів відсутні ознаки вини.
Відповідач в судове засідання не з'явився та не надав суду жодних доказів щодо того, що заборгованість по аліментах утворилася з незалежних від нього причин.
Встановлено, що відповідач є працездатним, стан його здоров'я задовільний, доказів зворотного судом не здобуто, а тому зобов'язаний виконувати рішення суду, як і має нести відповідальність за весь час прострочення сплати аліментів.
В силу вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень щодо періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16ц (провадження №14616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Однак при проведенні розрахунку суд виходив із того, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визнавши її загальну суму.
Суд погоджується із розрахунком пені на загальну суму 279 416.96 грн, який здійснений позивачем та долучений до позову, оскільки такий відповідає порядку розрахунку, наведеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16ц.
Водночас, суд не вбачається підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 279 416,96 грн, про що просить позивач, оскільки заявлена позивачем сума перевищує сто відсотків заборгованості відповідача зі сплати аліментів, яка становить 64 901,41 грн. Вказана сума належним чином підтверджена розрахунком, складеним державним виконавцем в межах виконавчого провадження №70617455.
Враховуючи те, що сума пені за аліментами перевищує сто відсотків заборгованості відповідача зі сплати аліментів, яка складає 64 901.41 грн, згідно розрахунку державного виконавця станом на 26 серпня 2024 року, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає неустойка (пеня) зі сплати аліментів у розмірі не більше ста відсотків від суми заборгованості, тобто 64 901.41 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01 вересня 2022 року по 10 вересня 2024 року в розмірі 64 901,41 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В силу вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Положеннями ч. 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Встановлено, що у позові позивач зазначила про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомог, які вона очікує понести у даній справі становить 2000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подала суду:
-договір про надання правової допомоги від 03 серпня 2024 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Покотилом Ю.В., умовами п. 2. якого сторони передбачили, що гонорар адвоката складає 2000 грн;
-акт виконаних робіт (наданих юридичних послуг) від 11 вересня 2024 року, підписаний позивачем та адвокатом Покотилом Ю.В., згідно з яким адвокатом надано позивачу правову допомогу на загальну суму 2000 грн;
-квитанцію до прибуткового касового ордера за №08/10/24, з якої вбачається, що позивач сплатила адвокату Покотилу Ю.В. 2000 грн за надання правової допомоги.
Відповідно до вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Таким чином, наявність договірних відносин між адвокатом Покотилом Ю.В. та позивачем підтверджується: договором про надання правової допомоги від 03 серпня 2024 року, актом виконаних робіт (наданих юридичних послуг) від 11 вересня 2024 року та квитанцією до прибуткового касового ордера за №08/10/24.
Зважаючи на викладене та часткове задоволення позову, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати за надання правничої допомоги в розмірі 464,60 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи із розрахунку: задоволена сума 64901.41 грн * 2000 грн - заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу / 279 416.96 грн.
Окрім того, відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 649 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи із розрахунку: розмір судового збору, який мав бути сплачений, 1% від ціни позову - 2794.17 * 64 901.41 / 279 416.96 грн.
Керуючись ст. ст.4, 10, 81, 259, 263-268, 272, 273, 352, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 180, 182, 192 Сімейного кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01 вересня 2022 року по 10 вересня 2024 року в розмірі 64 901 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот одна) грн 41 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 649 (шістсот сорок дев'ять) грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 464 (чотириста шістдесят чотири) грн 60 коп витрат на правову допомогу.
Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 24 лютого 2025 року.
Головуюча суддя І.М. Черніцька