Справа № 522/21900/24
Провадження по справі № 1-кп/522/1367/25
в порядку ст. 331 КПК України
(повний текст)
05 березня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднанні в одному провадженні обвинувальні акти з додатками у кримінальних провадженнях № 12024162510001497 від 25.10.2024, №12024163520000531 від 08.10.2024, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ромадянин України, уродженця м. Бердянськ, Запорізької обл., офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на території м. Одеси без постійного місця проживання, не судимого, відносно якого:
- 19.09.2024 Відділенням поліції №7 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області до суду направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024041640000914 за ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
05 грудня 2024 в провадження судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024162510001497 від 25.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Окрім цього, в провадження судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024163520000531 від 08.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.357, ч. 4 ст. 185 КК України.
05.03.2025 під час судового засідання вказані обвинувальні акти за обвинуваченням ОСОБА_3 , за клопотанням учасників кримінального провадження, були об'єднанні в одному провадженні.
Згідно ч.3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 оскільки є ризики, передбачені у п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого покладається те, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки ризики, вказані в клопотанні прокурора, не доведені.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що існують достатні підстави для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 вказаного Кодексу, завданнями кримінального провадження, наряду, із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також те, щоб до кожного учасника кримінального провадження застосовувалась лише належна правова процедура.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні злочину, що відноситься до категорії тяжкого, карається позбавленням волі до 8 років, обвинувачений без постійного місця прожитвання, офіційно не працевлаштований, не одружений, що в цілому свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків.
На думку суду, наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Метою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є запобігання спробам переховуватися від суду, вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких відноситься до категорії умисного тяжкого злочину. Санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі до 8 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення ризику переховування від суду. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3 у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ, та наявність документів для виїзду закордон.
Отже, оцінюючи можливість обвинуваченому переховуватися від суду, суд вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до практики ЄСПЛ, якщо тримання під вартою триває тільки через побоювання, що обвинувачений буде переховуватись від правосуддя, проте його слід звільнити з-під варти, якщо він представить відповідні гарантії, що не переховуватиметься від суду, наприклад внесе заставу (правова позиція, викладена у п.46 рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції»).
Зважаючи на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких відноситься до категорії тяжкого умисного злочину, який карається позбавленням волі на строк до 8 років, враховуючи майновий стан обвинуваченого, а також враховуючи особу обвинуваченого, вважаю за доцільне визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, у межах, встановлених КПК для інкримінованої обвинуваченому статті, тобто - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених КПК України.
Здіно ЗУ «Про Державний Бюджет 2025 року» 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить - 3028 гривень, а тому саме з цього розрахунку буде визначена сума застави.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, враховуючи особу обвинуваченого, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан, суд приходить до висновку про необхідність адоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 132, 176- 178, 183, 331, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 03.05.2025 року включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 121 240 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за підозрюваного; провадження по справі 1-кп/522/1367/25.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1)прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;
2)повідомляти про зміну місця проживання, роботи та/або навчання.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду, без поважних причин не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк дії запобіжного заходу становить 60 днів і обчислюється з моменту винесення ухвали суду, тобто з 05.03.2025 року.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 05.03.2025 року о 16:00 годині в залі суду №131.
Головуючий суддя: ОСОБА_6