Справа № 509/6650/24
06 березня 2025 року смт.Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання: Степанової Н.С.
розглянувши в порядку окремого провадження в приміщенні суду в сел. Овідіополь цивільну справу № 509/6650/24 за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа Овідіопольська селищна рада Одеського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та встановлення факту родинних відносин
Заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення фактів що мають юридичне значення, в якій просить встановити що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також встановити юридичний факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини, тобто по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати, ОСОБА_2 , яка за життя 12.11.2004 року склала заповіт, згідно з яким на випадок її смерті заповіла заявнику - її сину, земельну ділянку площею 3,81 га з цільовим призначенням, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто саме син покійної має право на спадкування, як особа визначена в заповіті, крім того він постійно проживав з матір'ю до моменту її смерті, та вважається таким, що прийняв спадщину. Саме через похилий вік матері, ОСОБА_1 , з 2013 року оселився разом з нею з метою здійснення постійного догляду. З того часу й по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 заявник з матір'ю проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 . Проте після смерті матері, звернувшись до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. для оформлення своїх спадкових прав, отримав лише лист роз'яснення, у якому було зазначено, що заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом надійшла після спливу 6-ти місячного строку встановленого ст 1273 ЦК України, у зв'язку з чим відсутні законні підстави щоб завести спадкову справу, та роз'яснено право щодо судового порядку встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Також нотаріус зазначила, що у свідоцтві про народження заявника у графі мати вказано ОСОБА_2 , а згідно свідоцтва про смерть особа значиться як заволока ОСОБА_3 , тобто є розбіжності у написанні однієї літери. Внести зміни в актовий запис неможливо, оскільки у заявника відсутні оригінали свідоцтв про народження батьків, в зв'язку з чим він звернувся до суду.
20.11.2024 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку окремого провадження.
В судове засідання заявник не з'явився, подав до канцелярії суду заяву в якій просив справу розглядати за його відсутності, вимоги викладені в заяві підтримав в повному обсязі.
Заінтересована особа явку представника в судовому засіданні не забезпечила, звернулися до суду із заявою про розгляд справи без їх участі. Вказали в заяві що з позовними вимогами ознайомлені, не заперечують проти їх задоволення, справу просять розглядати з урахуванням наявних доказів у справі.
Судом не витребовувалась копія спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , оскільки згідно інформації у листі - роз'ясненні приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. згідно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 24.10.2024 року за № 78876979, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , не заводилася.
Дослідивши матеріали справи, подані заяви учасників справи, давши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд доходить висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , померла у віці 82 років, в с.Калаглія, Одеського (кол Овідіопольський) район, Одеської області, про що 11.05.2016 року складено відповідний актовий запис № 358 Овідіопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 11.05.2016 року.
Після її смерті відкрилася спадщина, що складається із:
земельної ділянки площею 3,81 га з цільовим призначенням, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Із заявою щодо прийняття спадщини за законом син померлої - заявник ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф.
При перевірці документів нотаріусом було вказано на розбіжності, у написанні по батькові його матері, а саме у свідоцтві про смерть зазначено « ОСОБА_4 », а у його свідоцтві про народження - « ОСОБА_5 ». Крім того, нотаріусом було роз'яснено, що що заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом надійшла після спливу 6-ти місячного строку встановленого ст 1273 ЦК України, у зв'язку з чим відсутні законні підстави щоб завести спадкову справу, та роз'яснено право щодо судового порядку встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, адже місце реєстрації проживання заявника відрізняється від фактичного місця проживання.
Така розбіжність не дозволила нотаріусу у подальшому видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину, тож приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. надано лист - роз'яснення № 620/01-16 від 29.10.2024 року про необхідність встановити родинні відносини із спадкодавцем, а також необхідності встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
Підтвердженням того, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , а вона йому матір'ю є: свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 виданого 22.11.2017 року (повторно) де в графі мати - її прізвище ім'я та повністю збігаються з написаним у свідоцтві про смерть матері, розбіжність є у написанні однієї літери по батькові, проте така допущена помилково при здійсненні переклад з російської мови на українську.
Факт того, що заявник проживав із матір'ю, та на момент смерті останньої також проживав разом з нею і вів спільне господарство підтверджується депутатським актом від 15.10.2024 року, а також довідкою старости Калаглійського старостинського округу Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області від 14.10.2024 року.
З наведених обставин та зазначених документів слідує, що всі згадані особи є прямими родичами та мали родинні відносини.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 3ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Вирішуючи питання про встановлюючи даного факту суд виходить з того, що відповідно до ч. 1ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно вимог п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
У ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені судом.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Так, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів то відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Відповідно до постанови Верховного суду від 03.11.2021 року по справі № 691/1237/20, в разі коли цивільна правоздатність осіб припинилась після їх смерті, вимога про встановлення між останніми, родинних відносин є такою, що відповідає нормам закону, так як даний факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, а саме право заявника на спадщину, у порядку спадкування.
Встановлення юридичного факту, а саме родинних відносин між померлими не несе юридичного наслідку щодо вирішення їхніх прав та обов'язків, оскільки їх встановлення буде лише підтвердженням існування відповідного юридичного факту, що передбачено у Главі 6 Розділу IV ЦПК України, як спеціальний процесуальний інструмент для захисту відповідних прав.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Згідно з ч. 1ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявників зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватись за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Проаналізувавши зміст вищенаведених статей можна відокремити такі умови, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення: факт, який потребує встановлення, має породжувати юридичні наслідки, тобто від нього повинні залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; встановлення відповідного факту не пов'язане з наявністю спору про право; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого факту; встановлення факту потрібно заявникові для конкретної мети.
Дослідивши надані заявником докази, та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
З поданої заяви та доданих до неї документів також вбачається, що звернення ОСОБА_1 до суду викликане потребою встановлення юридичних фактів, що в подальшому тягне юридичні наслідки, тобто судом встановлено, що факти, які просить встановити заявник, породжує юридичні наслідки для нього, а відтак підлягають встановленню у порядку визначеному ст.315, 318 ЦПК України.
Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.81,293,294,315, 316,318, 319 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити.
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , як між сином та матір'ю.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем, його матір'ю ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Є. М. Панасенко