Справа №521/26925/23
Провадження №2/521/298/25
25 лютого 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Тополевої Ю.В.,
за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту батьківства, визнання права власності, -
ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду міста Одеси із позовом до Одеської міської ради про встановлення факту батьківства, визнання права власності, в якому просить: встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Одеса; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Позов обґрунтований наступними обставинами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить частка у праві спільної часткової власності на квартиру, яка належала ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 13.07.2007 року. На даний час позивач не має можливості здійснити свій намір прийняти спадщину, оскільки, Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 07.07.23 року № 1834с/02-31, державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою для відмови у видачі свідоцтва, стала відсутність у свідоцтві про народження позивача в графі «батько» запису про батька, а також відсутність інформації про батька у Державному реєстрі цивільного стану громадян.
Позивач вказує, що відсутність даних про факт батьківства ОСОБА_2 перешкоджає йому вступити у права спадкоємця після смерті його батька. Вказує, що йому невідомо чому у свідоцтві про його народження в графі «батько» відсутній запису про його батька. Мати - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і з'ясувати питання оформлення свідоцтва про народження немає можливості.
Позивач зазначає, що його батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі, і можливо вказані обставини обумовили рішення матері не зазначити у свідоцтві про його народження від 22.12.1956 р. № НОМЕР_1 в графі «батько» фактичного батька - ОСОБА_2 , а лише вказати для нього по батькові. Проте на час його народження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вже тривалий час проживали спільно, він народився і виховувався у родині де його батьками фактично були: мати - ОСОБА_3 та батько - ОСОБА_2 , по батькові він є ОСОБА_4 і жодного разу за життя в нього не виникало сумніву що він є сином саме ОСОБА_2 .
На підтвердження вказаних обставин позивач надав копію Ордера на житлове приміщення від 17.07.1958 року № 2206 на вселення, на підставі якого він і його батьки з 17.07.1958 року і до моменту їх смерті разом мешкали за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті його батька, він прийняв, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом зі спадкодавцем, у встановлений законом строк, не відмовився від спадщини у встановленому порядку та фактично вступив у права власності щодо частки квартири, яка раніше належала його батькові, проте у наслідок зазначених обставин не може в повній мірі реалізувати свої права власника майна.
Представник ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник Одеської міської ради у відкрите судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність та відзив не подавав.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
У зв'язку з тим, що представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та відповідачем не подано відзив у встановлений судом термін, в порядку ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача та її представника, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.
Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить задовольнити з наступних підстав.
Правовідносини між сторонами виникли в зв'язку із визначенням походження дитини, та внаслідок виникнення права на спадкування, та регулюються Главою 12 Розділу ІІІ СК України, книгою шостою ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За положенням ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).
ОСОБА_2 мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить частки у праві спільної часткової власності на квартиру, яка належала ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 13.07.2007 року, зареєстрованого у реєстровій книзі за № 3-25863 (а.с. 6).
ОСОБА_1 , відповідно до ст. 1261 ЦК України, як син ОСОБА_2 , після його смерті, є спадкоємцем за законом.
З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого батька позивач звернувся до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі, на що було заведено спадкову справу №387с/2023.
Встановлено, що Постановою державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеси Ворсуляк А.М. № 1834с/02-21 від 07.07.2023 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою для відмови у видачі свідоцтва, стала відсутність у свідоцтві про народження позивача в графі «батько» запису про батька, а також відсутність інформації про батька у Державному реєстрі цивільного стану громадян (а.с. 8).
Як встановлено судом, батьки позивача: ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9) та ОСОБА_2 не перебували у зареєстрованому шлюбі.
Позивач стверджує, що вказані обставини могли обумовити рішення матері не зазначити у свідоцтві про його народження від 22.12.1956 р. № НОМЕР_1 в графі «батько» фактичного батька - ОСОБА_2 , а лише вказати по батькові.
За правилами статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові ВС від 25.02.2015 року у справі № 6-20цс15 - при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема частини 2 статті 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільно-процесуального законодавства.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові ВС від 04.08.2021 року у справі № 494/1611/18 - на відміну від чинного законодавчого регулювання спірних відносин, яке передбачає доведення походження дитини від батька, норми попереднього законодавства, стаття 53 КпШС України, визначали достатнім для такого висновку суду доведення факту спільного проживання та утримання дитини.
З Ордера на житлове приміщення від 17.07.1958 року № 2206 на вселення вбачається, що позивач та його батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 17.07.1958 року разом мешкали за адресою: АДРЕСА_2 . У вказаному документі ОСОБА_2 зазначений як чоловік матері позивача (основного квартиронаймача) (а.с. 11).
Судом встановлено, що після смерті матері позивача ІНФОРМАЦІЯ_4 , при переоформленні особистого рахунку за квартирою на його дочку « ОСОБА_5 », у Розпорядженні Одеської залізниці від 25.01.2002 року № 08 яке є документом для прописки, ОСОБА_2 зазначений як дідусь дочки позивача, тобто батько позивача, що відповідало даним документів на підставі яких було видане зазначене Розпорядження (а.с. 12).
Згідно довідки про склад сім'ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення ОСОБА_2 «дід» та ОСОБА_1 «батько» проживали за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач та його батько ОСОБА_2 , як члени однієї родини, підписали спільну заяву про приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка підтверджує факт визнанням збоку ОСОБА_2 батьківство відносно позивача (а.с. 13).
13.07.2007 року вищевказана квартира була приватизована членами родини позивача в рівних частках (а.с. 17).
У відкритому судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать, що ОСОБА_2 проживав разом із ОСОБА_3 та позивачем, виховував останнього і брав безпосередню участь у його утриманні, що відповідно до статті 53 КпШС України є достатніми підставами для встановлення факту батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що спадщину, яка відкрилася у наслідок смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 прийняв, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки як спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем, у встановлений законом строк, не відмовився від спадщини у встановленому порядку.
За таких обставин, відповідно до приписів ст. 1218, 1268, 328 ЦК України, ОСОБА_1 фактично вступив у права власності щодо частки квартири яка раніше належала його батькові, проте у наслідок зазначених обставин не може сьогодні належним чином зареєструвати своє право на спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. ст. 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку, а право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою та при відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно.
Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його право власності.
При таких обставинах суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту батьківства, визнання права власностіє законними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому їх необхідно задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України ст. ст. 3, 12-16, 20, 29, 392, 1216 - 1218, 1258, 1264, 1268 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 78, 81, 90, 258, 259, 263-265, 280-286 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту батьківства, визнання права власності- задовольнити.
Встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Одеса.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 06 березня 2025 року.
Суддя: Ю.В. Тополева