Справа № 521/19969/24
Номер провадження 3/521/739/25
06 березня 2025 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйок І.А., з секретарем Шелкопляс В.В., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 184261 від 28.11.2024 року, який надійшов з УПП в Одеській області, у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ІПН: НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Згідно протоколу ЕПР1 № 184261 від 28.11.2024, відповідно до якого 27.11.2021 року 21:15 години м. Одеса, вул. Інтернаціональна 12, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Хіоmа» без д.н. з ознаками наркотичного сп?яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння відмовився що зафіксовано на ПВР 471012, ОСОБА_1 чим порушив п.2.5. ПДР України.
ОСОБА_1 та його представнику судове засідання з'явилися, просили суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
При розгляді справ про адміністративне правопорушення слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року. Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, звернуто увагу суддів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно п. 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а, також, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по-третє, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
28.11.2024 року відносно громадянина ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол серії ЕПР1 №184261 від 28.11.2024 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до якого 27.11.2021 року 21:15 годині м. Одеса, вул. Інтернаціональна 12, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Хіоmа» без д.н. з ознаками наркотичного сп?яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння відмовився, що зафіксовано на ПВР 471012 чим порушив п.2.5. ПДР.
Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено ряд наступних процесуальних та матеріальних порушень з боку працівників поліції.
Згідно з відеозапису, що наявний в матеріалах справи, події відбуваються 28.11.2024 року о 21:39 годині, однак згідно із відеозаписом, ОСОБА_1 стояв поряд з транспортним засобом. Тобто, дата та час зазначені в описовій частині п. 7 "27.11.2024 року о 21:45 годині", не відповідає даті та часу зафіксованому на відеозаписі з бодікамери поліцейського.
Згідно з відеозапису не вбачається факту керування, не зафіксовано його зупинки працівниками поліції, не зафіксовано рух електроскутера дорогою, окрім того працівниками поліції не було зазначено причину зупинки. Доданий до матеріалів справи запис з бодікамери розпочинається вже з моменту спілкування, коли ОСОБА_1 знаходиться поряд з транспортним засобом. Навіть під час оголошення протоколу серії ЕПР1 № 184261 від 28.11.2024 працівники поліції не зазначали причини порушень ПДР.
У постанові від 20 лютого 2019 по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).
Як вбачає суд зі змісту відеозапису з місця події матеріали справи не містять доказів руху електроскутеру та керування ним ОСОБА_1 , а отже можливість визнання ОСОБА_1 водієм, який може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Будь-які інші докази, які б спростовували наведений вище факт матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за інші правопорушення в цей день, а саме за керування без д.н., як це зазначено у протоколі, як причину зупинки, що ставить під сумнів дійсність протоколу та правомірність дій співробітників поліції.
Наявні в матеріалах справи докази направлені до суду не містять обґрунтування причини зупинки транспортного засобу та в цілому його руху.
Відповідно до змісту статті ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35).
Згідно з відеозапису з нагрудної камери поліцейські жодним чином не пояснюють водію про причини його зупинки, як і не фіксують рух транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції не було задокументовано факту порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху.
Отже, матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу, яка б стала підставою перевірки документів ОСОБА_2 .
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення ПДР, та взагалі факту руху транспортного засобу, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з відеозапису, а саме: 03:50 хвилині, під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції перевіряють лише одну ознаку наркотичного сп'яніння, а саме звуження зіниць очей, однак згідно з протоколу працівники поліції вбачають ще 2 ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя та тремтіння пальців рук. Проте, з відеозапису, суд не вбачає, коли саме і як саме працівники поліції було виявлено вказані ознаки. Однак, суд зазначає, що в продовж всього відеозапису у ОСОБА_1 не спостерігається тремтіння пальців рук та неприродна блідість обличчя.
Згідно з відеозапису у проміжку часу з 08:26 хвилини по 10:12 хвилину поліцейський зняв і залишив бодікамеру у автомобілі і не зрозуміло, які дії відбуваються за межами відеофіксації. Проте, одразу після того, як поліцейський одягає бодікамеру, фіксується відмова від проходження медичного огляду. Окрім того, в графі протоколу №10, не зазначено технічний запис, що додається, а саме графа є порожньою.
Системний аналіз приписів п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст.40 Закону України «Про національну поліцію» щодо застування працівниками поліції таких превентивних заходів, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також положень Інструкції № 1026, дає підстави для висновку про визначення чіткого переліку пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію.
Так, згідно вимог ст.40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВСУ 18.12.2018 р. № 1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ цієї Інструкції передбачено, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 № 100, яким затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, передбачено:
а) необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції» (п. 1.3 Розділу І Інструкції);
б) випадки застосування такого превентивного заходу: нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. (п. 3.3 Розділу III Інструкції).
При цьому зазначається, що «після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записано безперервно» (п. 3.5 Розділу III Інструкції).
Суд роз'яснює, що якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Зазначене кореспондує із позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а.
Суд роз'яснює, що відеореєстратор поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно цієї особи, і не повинен вимикатися чи зніматися з точки кріплення.
Ці обставини в свою чергу позбавляють можливості перевірити та зробити висновок про те, чи були поліцейським, під час складання даного протоколу, дотримані вимоги законодавства щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, та чи не було порушено прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час його складання.
Відсутність безперервного відеозапису ставить під сумнів законність проведення поліцейськими вказаних дій та позбавляє можливості об'єктивно перевірити обставини пов'язані із виявленням та фіксацією адміністративного правопорушення. Таким чином, працівники поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, порушили вимоги ст. 266 КУпАП, Закону України «Про національну поліцію» та Інструкції № 1026. зазначено, на що фіксувалось правопорушення якими технічними засобами.
Суд із відеозапису вбачає, що він не є безперервним, зйомка відео файлу починається з моменту вже спілкування з ОСОБА_1 , який надав всі документи співробітникам поліції, після чого йому було оголошено підозру у наркотичному сп'янінні, запропоновано проїхати до мед закладу, обговорено про те, що він не може залишити своє майно тут, та запропоновано зателефонувати керівництву для допомоги у зберіганні майна, а потім у проміжку часу з 08:26-10:12 відеозапису поліцейський зняв і залишив бодікамеру у автомобілі і не зрозуміло, які дії відбуваються за межами відеофіксації. Проте одразу після того, як поліцейський одягає бодікамеру, фіксується відмова від проходження медичного огляду.
Отже відеозапис, який наданий як доказ, має ознаки переривання (переривання як факт неповної фіксації усієї події та розмови), а саме відсутня основна вимога до фіксування правопорушення - безперервність відео фіксації, натомість наявна вибірковість відео фіксування обставин справи, що прямо заборонено Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка зареєстрована за № 28/32999 в Міністерстві юстиції України від 11 січня 2019 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні докази наявності складу вказаного адміністративного правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи із вищезазначеного, суддя, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 7, 130, 245, 247, 280, 283 КУпАП, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ІПН: НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу правопорушення - закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Повний текст постанови виготовлено 06.03.2025 року.
Суддя: