Справа № 753/1331/24
Номер провадження № 2/521/966/25
04 березня 2025 року
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бобуйка І.А.
секретаря судового засідання - Шелкопляс В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників до судового засідання в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -
15.01.2024 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Одеси із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Одеси від 23.01.2024 року відкрито провадження у справі та призначено спрощене позовне провадження у справі з повідомлення сторін для розгляду справи по суті.
23.05.2024 року ухвалою Дарницького районного суду м. Одеси провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про захист честі,гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди закрито, цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі,гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди передано до Малиновського районного суду м. Одеси за підсудністю.
26.08.2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйку І.А.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.08.2024 року прийнято до свого провадження цивільну справу №753/1331/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди. Розгляд справи призначено провести в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників до судового засідання.
28.01.2025 року представник позивача подав до суду заяву про витребування доказів.
28.01.2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди, залишено без задоволення.
03.03.2025 року представник позивача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із зайнятість представником позивача у іншому судовому засіданні по іншій справі.
Суд відмовляє представнику позивача у відкладенні розгляду справи на іншу дату у зв'язку із тим, що у минулому судовому засіданні, суд із представником позивача узгодив час та дату даного судового засідання.
Суд заначає, що не може бути визнано само по собі поважною причиною і не має наслідком безумовне відкладення розгляду справи або оголошення перерви у розгляді справи присутність учасника справи на іншому слуханні в іншій справі, що проводиться у цьому самому або іншому суді, в тому числі суді вищої інстанції, яке було призначено або заплановано після призначення слухання у цій справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Необхідно зазначити, що, як вказав Європейський суд з прав людини (далі - Європейський суд) у своїй практиці, «вимога «розумного строку» розповсюджується на усі без винятків судові розгляди справ, які охоплюються статтею 6» (справа «Кьоніг проти ФРН»).
05.03.2025 року учасники в судове засідання не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно.
Розглянувши вказану позовну заяву, вважаю за необхідне закрити провадження у справі з таких підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Поняття підсудності у цивільному судочинстві - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ. Підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.
Частиною 1 ст.27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 28 ЦПК України визначено підсудність справ за вибором позивача, зокрема, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, згідно з пунктами 9, 10 цієї статті позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Визначення поняття «іноземний елемент» надано в п. 2 ч. 1ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право», а саме іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: а) хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; б) об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; в) юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Джерела правового регулювання участі іноземного елемента у цивільному процесі України поділяються на дві групи: національне законодавство та міжнародні договори, в яких бере участь Україна.
Загальні засади регулювання правовідносин з іноземним елементом встановлені Конституцією України, статті якої гарантують забезпечення, охорону і захист прав і свобод людини. У статті 26 Конституції України закріплено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини (частина друга статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
Відповідно до ст.410 ЦПК іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з'ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.
Позивач в позовній заяві вказує, що остання відома адреса реєстрації ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 , оскільки у 25.10.2010 року зареєстровано ТОВ «ВІП КОЛОР» (код ЄДРПОУ: 37333278), де співзасновником вказано: ОСОБА_4 , громадянство: Ізраїль, місце проживання: АДРЕСА_2
Проте, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР), з 04.04.2016 року ОСОБА_5 , громадянство: Сполучені Штати Америки, є співзасновником БФ «КВІТНА (код ЄДРПОУ: 40395596), де місце проживання ОСОБА_6 уже вказано: АДРЕСА_3 .
До того, згідно даних відомостей, суд не може встановити громадянство ОСОБА_2 , оскільки у 2010 році громадянство ОСОБА_6 вказано країну Ізраїль, а у 2016 році уже вказано - Сполучені Штати Америки.
Крім того, ця ж адреса: « АДРЕСА_4 , США [US]», вказана в Державному реєстрі торговельних марок щодо власника торговельної марки ЛЕНТА LENTA громадянина США ОСОБА_7 (Свідоцтво № НОМЕР_1 , джерело: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Також, у рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 04.12.2023 року, судом було встановлено, що ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_5 (т.1 а.с. 182). Дане рішення набрало законної сили.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно відповідей на запити Малиновського районного суду м. Одеси, ОСОБА_2 на території м. Одеси та Одеської області зареєстрованим не значиться.
Отже, судом встановлено, що останнє відоме місце реєстрації ОСОБА_7 є: АДРЕСА_5 .
Відповідно до ч. 1 ст.497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.
Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору. (ч. 1ст. 3 Закон України «Про міжнародне приватне право»).
Розділ XII вказаного вище Закону чітко встановлює правила підсудності.
Так,статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
У статті 76 вказаного вище закону визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
За змістом частини другої статті 3 ЦПК правила про підсудність, передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.
Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8 Загальної декларації прав людини).
Вищезазначені норми дозволяють дійти висновку про те, що судам загальної юрисдикції України підвідомчі справи за участю іноземних фізичних осіб, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно.
Таким чином, з норм спеціального Закону України «Про міжнародне приватне право» вбачається те, що єдиним варіантом, коли позивач - громадянин України, може звернутися до українського суду з позовом до одного з батьків, який є іноземцем, може мати місце тоді, коли відповідач має на території України постійне місце проживання або місце знаходження, або рухоме чи нерухоме майно.
Принцип визначення підсудності національного суду, залежно від місця проживання відповідача в певній державі, закріплений і в дво - багатосторонніх договорах про надання правової допомоги в цивільних та кримінальних справах, укладених між Україною та іноземними державами.
Враховуючи той факт, що суд не може встановити, яке громадянство у Штерна Юрія Львовича (України, Ізраїлю чи Сполучених Штатів Америки), суд не може встановити, який договір про надання правової допомоги в цивільних та кримінальних справах, укладений між Україною та іноземними державами, необхідно у даному випадку використовувати.
Таким чином, підсумовуючи вище викладене, право позивача - громадянина України, на звернення до українського суду з позовом до особа, який є громадянином іноземної держави, залежить від наявності у останнього постійного місця проживання на території України та доказів, які підтверджують такий факт.
Як свідчать матеріали справи, предметом позову є захист честі, гідності та ділової репутації позивача та стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача. Нормами цивільного процесуального Кодексу України визначення підсудності даної категорії справ за вибором позивача не передбачено.
Як встановлено судом, відповідач є громадянином Ізраїль або Сполучених Штатів Америки та останнім місцем його реєстрації є: 2960, Нью-Йорк, Бруклін, ВЕСТ8 Стріт, квартира 14Ф, відомості про проживання чи реєстрацію в Україні відсутні, і позивачем таких доказів не надано.
Відомості про те, що сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, також відсутні.
Так, у міжнародному цивільному процесі під підсудністю цивільних справ за участю іноземних осіб (міжнародною підсудністю) розуміють компетенцію судів певної держави щодо розгляду і вирішення цивільних справ та здійснення окремих процесуальних дій щодо іноземного елемента. Тому, спочатку необхідно вирішити питання про те, чи підлягає розгляду конкретна справа на території держави, до суду якої звернувся заявник, а вже потім має бути визначений конкретний суд, наділений повноваженнями вирішувати подібні цивільні справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Справи за участю позивача фізичної особи громадянина України до фізичної особи відповідача, який є іноземним елементом, і не має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно на території України, не підсудні судам України. В даному випадку справа має розглядатися відповідним судом іноземної держави, не підлягає розгляду відповідно до цивільного законодавства України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, суд вважає, що провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди слід закрити.
Керуючись ст. ст. 26, 55 Конституції України, ст. 3 статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", ст. ст. 1, 3, 75, 76, 77 ЗУ «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 4, 15, 27, 28, 255, 260, 352, 353, 410 ЦПК України,суд
Закрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту ї підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: