Справа № 521/20219/24
Номер провадження № 2/521/1965/25
04 березня 2025 року
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бобуйка І.А.
секретаря судового засідання - Шелкопляс В.В.,
розглянувши у спрощеному провадженні з викликом учасників справи в приміщенні суду в місті Одесі заяву відповідача про поновлення строку на подачу відзиву та відзив на позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
17.12.2024 року представник позивача звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» суму заборгованості у розмірі 57192,00 гривень та суму сплаченого судового збору.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса від 31.12.2024 року відкрито спрощене провадження з викликом учасників справи.
29.01.2025 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якій просив суд поновити строк на подачу відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просив справу розглядати без його особистої участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просив справу розглядати без його особистої участі.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку на подачу відзиву та залишення відзиву без розгляду, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Також, відповідно до ст. 191 ЦПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси про відкриття провадження у справі від 31.12.2025 року було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали на подачу відзиву на позовну заяву.
Судом встановлено, що відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі від 31.12.2024 року - 10.01.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням, що повернулось на адресу суду, тобто строк на подачу відзиву на позовну заяву закінчився 27.01.2025 року (наступний за вихідним робочий день), а тому суд прийшов до висновку, що відзив подано з пропуском строку.
Разом із відзивом відповідача подав до суду заяву про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву. У заяві про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що пропустив строк у зв'язку із тим, що підготовка відзиву зайняла у відповідача великий проміжок часу через отримання Актів, що додаються до відзиву та виготовлення копії з метою подачі їх до суду.
Згідно статті 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початоку.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
У даному випадку у системному зв'язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають, також, норми статті 126 ЦПК України, за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для його подання, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Згідно ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.
Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов'язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв'язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.
У заяві про повнолення строку на подачу відзиву, відповідач не навів ніяких поважних причин для пропуску строку для подачі відзиву.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у відповідача були відсутні поважні причини пропуску строку на подачу відзиву, а тому процесуальний строк на подачу відзиву на позовну заяву поновленню не підлягає.
Процесуальні строки забезпечують своєчасний розгляд справи, тим самим є процесуальною гарантією реалізації особами права на судовий захист, тобто їх встановлення законом або судом сприяє захисту прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, у розумні строки, тобто з мінімальною втратою часу. У цивільному процесуальному праві строки особливо актуальні з точки зору оцінки правомірності поведінки суб'єктів з погляду на її своєчасність.
Згідно ч. ч. 6 - 8 ст. 127 ЦПК України, про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Також, згідно ч. 3 ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до частини 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, суд залишає відзив відповідача та додані до нього докази без розгляду та продовжує розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Керуючись, ст. ст. 83, 126, 127, 178, 191, 263, 354 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Залишити відзив ОСОБА_1 на позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
С У Д Д Я: І.А. Бобуйок