Красноокнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/1215/24
Провадження № 2/506/6/25
05.03.2025 року селище Окни
Красноокнянський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді Чеботаренко О.Л.
за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Окни цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Вказана позовна заява надійшла до суду 19.11.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 25 грудня 2011 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останнього періоду подружнього життя між сторонами виникали суттєві розбіжності у поглядах на сімейне життя та життя в цілому, виховання дитини, у зв'язку з чим були конфлікти та сварки, що спричинило втрату почуття любові та поваги один до одного. Сторони намагались врегулювати спір та примиритися, але ці спроби не принесли ніякого результату. Стосунки між ними остаточно розладналися, зникло взаєморозуміння, взаємоповага, конфлікти стали постійними. Саме вищезазначені обставини та події змусили позивача звернутися до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 . Сімейне життя не склалось, тому що у них різні характери та протилежні погляди на шлюб та сім'ю. Сторони з 2020 року не ведуть спільного господарства, бюджету, проживають окремо. Збереження сім'ї, на думку позивача, неможливе та суперечить їх інтересам. Спору щодо розподілу спільно нажитого майна подружжя та місця проживання дитини між сторонами немає. Крім того, позивач просила після розірвання шлюбу відновити їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, 28.11.2024 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження у справі.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак разом з позовною заявою надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує/а.с.13/. Тому справа розглянута у відсутність позивача, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.
Відповідачу направлялися судові повістки про виклик в судове засідання за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, як передбачено п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, однак до суду поверталися конверти з довідкою Укрпошти: «адресат відсутній за вказаною адресою» /а.с.23,25,27 /.
При цьому ч.1 ст.131 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Таким чином, відповідно до вищевказаних положень ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, однак в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Тому суд визнає причини неявки відповідача неповажними і тому справа розглянута у його відсутність в порядку п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України .
Судом були встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Так, сторони перебувають в шлюбі, який зареєстрований 25 грудня 2011 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №3133 /а.с.12/.
Від шлюбу мають неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ./а.с. 11/.
Відповідно до ст.112 ч.2 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Частиною 1 статті 110 СК України встановлено право одного з подружжя на пред'явлення позову про розірвання шлюбу. Таким чином забезпечується принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження та під час розірвання шлюбу.
Аналогічні положення містить і Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року). Так, відповідно до ст.12 зазначеної конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Крім того, ст.5 Протоколу №7 зазначеної конвенції встановлено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Судом встановлено, що протягом часу сторони не намагалися відновити сімейні стосунки, більше чотирьох років проживають окремо, відповідач пішов із сім'ї. На думку позивача, примирення та збереження сім'ї неможливе і суперечить інтересам сторін. Тому суд прийшов до висновку, що збереження сім'ї суперечить інтересам позивача та, згідно зі ст.112 СК України, позов підлягає задоволенню і шлюб слід розірвати.
При цьому, згідно зі ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.112 СК України,
Позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу, задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 25 грудня 2011 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №3133, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 відновити дошлюбне прізвище - « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн.
Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СуддяО. Л. Чеботаренко