Справа № 503/328/25
Провадження № 2-о/503/47/25
05 березня 2025 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Сердюка Б.С.,
за участю секретаря судового засідання Клемпуш Ю.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,
ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 на шість місяців із заборонами щодо:
- перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- наближення на 50 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_3 ;
- особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_3 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_3 або контактування з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
ОСОБА_2 є співмешканцем дочки заявниці. На фоні його постійних незгод в родині почали виникати сварки, які переросли в серйозні конфлікти, а поведінка ОСОБА_2 стала занадто агресивною. Він почав погрожувати доньці заявниці фізичною розправою, висловлюється в її адресу нецензурною лайкою, принижує, може шарпати за одяг, штовхати, замахуватися руками. ОСОБА_3 зазнає постійного психологічного тиску з боку ОСОБА_2 . Для того щоб не псувати відносини з донькою, раніше до поліції заявниця не зверталася. В подальшому 24 лютого 2025 року донька заявниці звернулась до ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області з повідомленнями про вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 , через страх за своє життя та здоров'я. Також в ході конфлікту ОСОБА_2 побив меблі та речі в будинку. Дані матеріали зареєстровані до ЄО ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області за № 704 від 24 лютого 2025 року. Відносно ОСОБА_2 поліцейськими було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Крім цього ОСОБА_2 було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника та встановлено обмеження у вигляді заборони контактувати з ОСОБА_3 терміном на 10 діб. Незважаючи на це неповнолітня донька ОСОБА_3 продовжує жити в постійному страху, що ОСОБА_2 може нашкодити їх сім'ї. Для захисту життя та здоров'я доньки заявниця звернулася до суду для видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .
В судове засідання заявниця не з'явилася, надавши до суду заяву в якій просить розглянути справу без її участі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно, у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені п. 3 ч. 1 цієї статті до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Згідно з пунктами 3, 4, 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
З урахуванням змісту вищевказаних правових норм видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.
Згідно з правовими позиціями викладеними Верховним Судом, зокрема, в Постановах від 27 листопада 2019 року у справі №753/23624/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 754/9263/19, від 14 січня 2019 року у справі № 754/6995/19, від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Звернення заявника до органів поліції самі по собі, не підтверджують факт вчинення насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
У постанові від 23 липня 2020 року по справі № 138/2655/19 Верховний Суд, надаючи оцінку доводам скаржника вказав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявник не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення особою навмисного домашнього насильства, не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення такого та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявника , що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а свідчать лише про наявність тривалого конфлікту між сторонами.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, проте заявник має довести наявність підстав для видачі обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №202/11119/22).
Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заявниця посилалась на те, що співмешканець її доньки упродовж тривалого часу вчиняє відносно доньки психологічне насильство, однак доказів наявності ознак домашнього насильства відносно доньки з боку її співмешканця, як і результатів розгляду матеріалів судом, не надала. Не заявляла також і клопотань про витребування судом доказів у разі неможливості їх подання до суду.
Доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно доньки заявниці, що має регулярний та постійний характер, яке загрожує її фізичному здоров'ю або завдає шкоди її психологічному здоров'ю, заявницею суду не надано, та матеріали справи таких не містять. Саме лише посилання у заяві на те, що кривдник систематично вчиняє домашнє насильство не є достатньою підставою для видачі обмежувального припису.
За ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки заявниця не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення співмешканцем її доньки домашнього насильства у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а судом не встановлено підтверджених фактів психологічного насильства відносно ОСОБА_3 , а також ризиків настання насильства у майбутньому, зіставляючи інтереси учасників справи та осіб, в право яких здійснюється втручання, суд дійшов висновку, що аргументи заявниці для виправдання втручання в життя заінтересованої особи не є достатніми.
Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 260, 350-1 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Суддя Б.С. Сердюк