Справа № 466/11923/23
Провадження № 1-кп/466/253/25
05 березня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря с/з ОСОБА_2
справа №466/11923/23, 1-кп/466/253/25
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023142380000777 від 06.11.2023 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працює, раніше несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -
встановив:
ОСОБА_4 , 05.11.2023 приблизно о 23.00год., перебуваючи за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, в ході словесного конфлікту, застосовуючи фізичну силу наніс своїй бабусі, особі похилого віку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,з якою перебуває у сімейних відносинах, декілька ударів кулаками правої та лівої руки в ділянку голови та тулуба, декілька ударів ногами в ділянку тулуба та ніг, декілька ударів кулаком правої руки в ділянку голови, чим спричини останній тілесні ушкодження: синці в тім'яних ділянках справа і зліва, на обличчі, в підщелеповій ділянці справа, на спині, на руках, на ногах, садна на обличчі, на верхній губі, крововилив в білковій оболонці лівого ока, які згідно висновку судово-медичного ескперта №926 від 07.11.2023року відносяться до легкого ступеня важкості.
В судовому засіданняОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та пояснив, що будучи випившим, оскільки посварився з коханою дівчиною, вчинив погром у помешканні 05 листопада 2023 року, де проживає з дитинства зі своєю бабусею ОСОБА_5 , наніс останній побої, однак щиро розкаявся у вчиненому, просив та просить пробачення у своєї бабці ( потерпілої), суд просить суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні просила обвинуваченого ОСОБА_4 не карати, не притягувати до відповідальності, оскільки з ним примирилась вже на наступний день після вчиненого.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням характеризуючих даних обвинуваченого.
Оцінюючи показання обвинуваченого, покази потерпілої, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину повністю і об'єктивно доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід вірно кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України, оскільки він заподіяв потерпілій умисні легкі тілесні ушкодження.
Згідно з ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, у відповідності до ст.65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, обставини, які пом'якшує покарання є щире каяття обвинуваченого, обставини, які обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, суд приходить до висновку, що йому слід призначити покарання в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано злочини у виді штрафу, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
З огляду на викладене, враховуючи особу обвинуваченого, думку потерпілої, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов не заявлено.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.с.368, 370, 371, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок складено та проголошено 05.03.2025 року.
Суддя ОСОБА_1