465/8994/24
2/465/1321/25
Іменем України
(заочне)
05.03.2025 року м.Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Марків Ю.С.,
за участі секретаря судових засідань Мучинської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивує тим, що 12.01.2024 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику №2690340124. Відповідно до умов договору, позикодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 8000,00 грн. строком на 30 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1,99 % в день та 2,5 % в день за позаакційною ставкою. Однак, всупереч умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 13.11.2024 становить суму у розмірі 67400,00 грн, з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту 8000,00 грн; сума заборгованості за нарахованим процентам 59400,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання коштів у позику №2690340124 від 12.01.2024 в сумі 67400,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника позивача, щодо винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився та не подав відзиву, а також будь-яких інших клопотань.
У відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов належить задоволити частково, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 12.01.2024 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику №2690340124.
Відповідно до умов договору, позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 8000 грн. шляхом їх безготівкового перерахунку на рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, строком на 30 днів, тобто до 11.03.2024, зі сплатою відсотків за дисконтною (зниженою) процентною ставкою у розмірі 1,99% в день та 2,5 % в день за позаакційною (базовою) процентною ставкою.
Договір підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно інформації ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 12.01.2024, ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 8000,00 грн. на банківський рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між кредитором та відповідачем договору про надання грошових коштів у позику, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора,умовами якого було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитного договору, при цьому факт отримання грошових коштів підтверджується відповідною довідкою про переказ грошових коштів на картку позичальника.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В порядку ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. (ч.1 ст.1051 Цивільного кодексу України)
При цьому, за змістом ч.2 ст.1051 Цивільного кодексу України при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не можу ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними та допустимими доказами. (ч.2 ст.58, ст.59 Цивільного процесуального кодексу України)
Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що правова природа договору та визначені в договорі істотні умови договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду відповідача, в той же час неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від відповідальності боржника, а враховуючи, що предметом укладеного між сторонами договору є саме отримання грошових коштів з метою задоволення власних потреб відповідача, при цьому позивач належним чином виконав договірні зобов'язання в частині передачі грошових коштів, тобто кожна із сторін була вільною в укладенні договору та досягла бажаного при його укладені.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасного повернення грошових коштів, на час звернення позивача до суду відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором позики, грошові кошти позивачу в повному обсязі не повернув, в порядку ст.1051 Цивільного кодексу України, відповідач не заявляв вимог з приводу оспорювання договору, тому позивачем правомірно пред'явлено вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику №2690340124 в розмірі 8000,00 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за нарахованими відсотками за договором про надання грошових коштів у позику у розмірі 59400,00 грн.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2690340124 від 12.01.2024 визначено, що ОСОБА_1 отримав позику в розмірі 8000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,99% в день строком на 30 днів.
Згідно п. 1.8 Договору, Позичальник зобов'язаний повернути Товариству Позику, нараховані проценти згідно умов Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2 та/або п. 1.3 Договору.
Розрахунок сукупної вартості позики за Дисконтною (зниженою) процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2 цього Договору, зазначені в графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1 до Договору) (п. 1.9 Договору).
Згідно таблиці обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику, сума позики становить 12776,00 грн., з яких: 8000,00 грн. - тіло кредиту та 4776,00 грн. - проценти за користування позикою.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики - 8000,00 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 12.01.2024 по 11.02.2024 в сумі 4776,00 грн.
Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики - 8000,00 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 12.01.2024 по 11.02.2024 в сумі 4776,00 грн є доведеною та підлягає задоволенню.
Статтями 1046, 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правовапозиція висловленаВеликою ПалатоюВерховного Судуу постановах:від 28березня 2018року усправі №444/9519/12,провадження №14-10цс18,від 04липня 2018року усправі №310/11534/13-ц,провадження №4-154цс18,від 31жовтня 2018року усправі №202/4494/16-ц,провадження №14-318цс18,від4лютого 2020року усправі №912/1120/16,від 21вересня 2021року усправі №910/10374/17,від 24.05.2023у справі№ 408/8199/16-ц, провадження № 61-738св23.
Таким чином, позикодавець ТОВ «Іннова Фінанс» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 11.02.2024. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
У позовній заяві позивач зазначає про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих процентах за користування позикою в сумі 59400,00 грн. розрахована позивачем до 05.11.2024 року, в той же час, строк надання позики встановлений договором складає 30 днів, що виходить за межі строку користування позикою.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена позикодавцем ТОВ «Іннова Фінанс» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування позикою за період з 12.02.2024 року по 05.11.2024 є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач, як на підставу нарахування відсотків за кредитом понад встановленого строку кредитування посилався на висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17, в якій зазначено, що: «Відповідно до пункту 6.2 договору про відкриття кредитної лінії № 119 та аналогічного пункту у договорі № 120 нарахування процентів здійснюється щоденно протягом дії цих договорів із розрахунку 360 днів у році, їх нарахування починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Тобто нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Підстав для неврахування зазначеного, що стало наслідком узгодження сторонами договірних умов, не вбачається, про що судами зроблено правомірний висновок».
У даній справі, пунктом 1.8 Договору чітко встановлено зобов'язання щодо повернення товариству нараховані проценти та суму позики в строк до 30 днів.
При цьому, щодо можливості нарахування відсотків у строк понад встановлений строку дії договору, позивач посилається на пункт 4 Договору, який регулює пролонгацію договору.
Згідно п.4.1., 4.2., 4.3, 4.6., 4.9., 4.11 договору, Позичальник має право продовжити строк (надалі - пролонгація) користування позикою.
У випадку ініціювання позичальником пролонгації позичальник сплачує товариству проценти на умовах, що були обрані для здійснення певного виду пролонгації. При цьому, розмір процентів, що сплачує позичальник при оформленні змінюється та визначається виходячи з позаакційної (базової) процентної ставки визначеної у п.1.5 цього договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті (п.4.2 договору).
Товариство на власний розсуд може застосовувати до певного виду пролонгації програму лояльності та запропонувати позичальнику знижену процентну ставку для оформлення пролонгації. У будь - якому випадку, нарахування процентів та їх перерахунок здійснюється на умовах передбачених договором позики та правилами (п.4.3 договору).
Після кожного оформлення пролонгації, на електронну адресу позичальника, яку позичальник зазначив як контакту при реєстрації на сайті та/або в особистому кабінеті та/або смс повідомлення, товариство направляє повідомлення з інформацією про оформлену позичальником пролонгацію, що містить інформацію щодо: нового строку позики, кінцевої дати строку позики, розміру заборгованості до моменту повернення позичальником (п.4.6 договору).
Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення позичальника (п.4.9 договору).
Будь-які повідомлення, інформація, комунікація між сторонами є невід'ємною частиною договору позики (п.4.11 договору).
Матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження пролонгації договору №2690340124 про надання грошових коштів у позику від 12 січня 2024 року, в зв'язку з чим, після настання дата повернення позики - 11.02.2024, ТОВ «Іннова Фінанс» втрачає право нараховувати позичальнику відсотки за користування позикою.
Відтак, як вже зазначалось, нарахування ТОВ «Іннова Фінанс» відсотків ОСОБА_1 за період з 12.02.2024 року по 05.11.2024 є безпідставним, оскільки договір про надання грошових коштів у позику не був пролонгованим.
Відповідно дост. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог з боку відповідача, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача заборгованості, підлягає судовому захисту, тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню, в частині 12776,00 грн., яка складається з: 8000,00 грн основного боргу та 4776,00 грн процентів за користування позикою.
Окрім цього, у відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом частин 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до задоволених позовних вимог. Оскільки вказаний позов задоволено на 18,96%, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 459,29 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 263, 265, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" заборгованість за договором про надання коштів у позику№2690340124 від 12.01.2024 року в сумі 12776 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 29 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс", код ЄДРПОУ 44127243, адреса: м.Київ, вул.Болсуновська, 8, поверх 9.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Марків Ю.С.