Рівненський апеляційний суд
05 березня 2025 року м. Рівне
Справа № 949/2126/24
Провадження № 33/4815/77/25
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 листопада 2024 року, -
Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 листопада 2024 року ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-1 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. (три тисячі чотириста гривень).
З матеріалів справи слідує, що 05 листопада 2024 року приблизно о 10 год. на території Миляцької ОТГ Сарненського району, в межах н.п. Миляч на блокпості, було виявлено ОСОБА_1 , що слідував транспортним засобом "Сітроен", д.н.з. НОМЕР_1 в бік республіки білорусь та який в ході перевірки документів та опитування помітно нервував, давав нечіткі відповіді та не зміг пояснити мету слідування в сторону державного кордону. Даного громадянина було запрошено до службового приміщення для встановлення правдивих обставин, де він заявив, що цілеспрямовано рухався в напрямку державного кордону України з республікою білорусь з подальшою метою перетнути його поза встановленими пунктами пропуску, для подальшого слідування до країн ЄС, чим порушив вимоги ст.ст.9, 12 Закону України "Про державний кордон України" від 04.11.1991 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-1 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати як незаконну та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що 05 листопада 2024 року він не мав наміру перетинати кордон, а на прохання його односельчанина ОСОБА_2 , погодився проїхати з ним в с. Миляч, Сарненського району Рівненської області до його рідної матері ОСОБА_3 жительки с. Миляч, Сарненського району Рівненської області, для надання їй допомоги по ремонту пічного опалення її житлового будинку. Вказав, що на шляху їх слідування до ОСОБА_3 у с. Миляч їх зупинили на блокпості, який не є пунктом пропуску через державний кордон України, адже найближчий пункт пропуску знаходиться в с. Удрицьк, на відстані не менше тринадцяти кілометрів від с. Миляч. Доводить, що в процесі перевірки наданих ним документів, було виявлено відсутність у нього військово-облікового документа. Вказує, що він та ОСОБА_2 пояснили мету приїзду у с. Миляч, однак через деякий час йому дали на підпис якісь документи, які він не читаючи підписав, після чого його доправили до ІНФОРМАЦІЯ_1 , згодом він був направлений на учбовий полігон, де й перебуває до тепер.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Відповідно до ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Постанова відносно ОСОБА_1 винесена 07 листопада 2024 року без його участі (а.с.8).
Копію постанови мати ОСОБА_1 отримала 14 листопада 2024 року (а.с.19 зв.).
Апеляційна скарга подана на поштове відділення 25 листопада 2024 року (а.с.45).
Отже, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, то цей строк слід поновити.
Про призначення розгляду справи на 11 год. 15 хв. 05 березня 2025 року ОСОБА_1 було повідомлено належним чином, про підтверджується телефонограмою, наявною у матеріалах справи.
Клопотання про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 не подавав.
Відповідно до вимог ч.4 ст.294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Частиною 2 ст.268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.204-1 КУпАП, не є обов'язковою.
За наведених обставин, а також з метою розгляду справи в розумні строки, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином не були дотримані.
Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідно до ч.3 ст.9 ЗУ «Про державний кордон України», пункт пропуску через державний кордон України це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Згідно ст.12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Згідно з п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи доказів недостатньо для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».
Так, вирішуючи питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, суд першої інстанції врахував протокол про адміністративне правопорушення ЧЦП №042562 від 07 листопада 2024 року, згідно якого 05 листопада 2024 року, близько 10 год. на території Миляцької ОТГ Сарненського району, в межах н.п. Миляч на блокпості, було виявлено ОСОБА_1 , що слідував транспортним засобом "Сітроен", д.н.з. НОМЕР_1 в бік республіки білорусь та який в ході перевірки документів та опитування помітно нервував, давав нечіткі відповіді та не зміг пояснити мету слідування в сторону державного кордону. Даного громадянина було запрошено до службового приміщення для встановлення правдивих обставин, де він заявив, що цілеспрямовано рухався в напрямку державного кордону України з республікою білорусь з подальшою метою перетнути його поза встановленими пунктами пропуску, для подальшого слідування до країн ЄС, чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України "Про державний кордон України" від 04.11.1991 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Однак на переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення, рапорт інспектора прикордонного загону та схема виявлення правопорушника самі по собі не можуть бути достатніми доказами для висновку про винуватість особи, якщо обставини правопорушення не підтверджені іншими доказами.
Слід зауважити, що у матеріалах справи відсутній протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення документів, а отже, у ОСОБА_1 не було виявлено речей чи документів, які б могли свідчити про намір перетину державного кордону.
Так, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що 05 листопада 2024 року він не мав наміру перетинати кордон, а на прохання його односельчанина ОСОБА_2 , погодився проїхати з ним в с. Миляч, Сарненського району Рівненської області до його рідної матері ОСОБА_3 жительки с. Миляч, Сарненського району Рівненської області, для надання їй допомоги по ремонту пічного опалення її житлового будинку. Зазначив, що їх було зупинено на блокпості у с. Миляч, який знаходиться на значній відстані від державного кордону.
Суд апеляційної інстанції враховує вказані доводи апеляційної скарзі та вважає, що сам факт перебування чи прямування особи в населений пункт, який розташований на межі кордону України з іншою країною не вказує на його намір або спробу перетнути кордон. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було виявлено на блокпості межах н.п. Миляч, який знаходиться за 10 км від лінії державного кордону, що є значною відстанню до самого кордону та не може безумовно свідчити про намір його перетину (а.с.7).
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Таким чином, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, недоведена належними, допустимими та достовірними доказами, а висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, передчасним та ґрунтується лише на припущеннях, а тому постанову суду слід скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 листопада 2024 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович