Справа № 703/3715/24
2-о/703/4/25
06 березня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Ігнатенко Т.В.
секретар судових засідань Яковенко І.В.
за участі
заявника ОСОБА_1
представника заінтересованої особи Куртмоллаєва А.Е. (в режимі ВКЗ)
заінтересованої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу
встановив:
12 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вищевказаною заявою, в якій просить суд встановити факт, що вона дійсно проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 в період з жовтня 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув внаслідок військових дій в Луганській області Сватівського району с. Надія. В шлюбі вини прожили повних майже 25 років з 30 серпня 1996 року та мають повнолітню доньку ОСОБА_2 . Але, 07 вересня 2021 року офіційно заявник та ОСОБА_3 розлучилися через те, що останній мав намір виїхати на постійну роботу за кордон. Плани виїхали за кордон в ОСОБА_3 через місяць змінилися і він із заявником продовжили разом проживати однією сім'єю у житловому будинку по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 . Заявник з ОСОБА_3 продовжили спільне проживання як подружжя, маючи спільний бюджет, спільний побут, спільні витрати та обвінчалися в храмі. Між ними були усталені відносини, які склалися рокам та притаманні подружжю. У березні 2022 року ОСОБА_3 пішов добровольцем воювати в ЗСУ та уклав контракт.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги членам сім'ї загиблого.
Вказує, що ОСОБА_3 неодноразово приїздив у відпустку до заявниці, систематично перераховував їх гроші як своїй дружині. Оповіщення про загибель ОСОБА_3 отримала донька ОСОБА_2 за адресою, де вони всі разом проживали, а саме АДРЕСА_1 . Заявник звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 як жінка, яка фактично проживала однією сім'єю із загиблим, щоб отримати одноразову матеріальну допомогу, але отримала в усній формі роз'яснення, що факт спільного проживання необхідно встановити в судовому порядку, у зв'язку з чим заявник звернулася до суду з даною заявою.
17 липня 2024 року ухвалою судді відкрито провадження за вказаною заявою, вирішено розгляд справи проводити за правилами окремого провадження та призначено судовий розгляд.
23 липня 2024 року, через систему «Електронний суд», на адресу суду надійшли письмові пояснення представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Матієнка О.Б., в яких останній зазначив, що Міністерство оборони України ознайомившись зі змістом заяви ОСОБА_1 заперечує проти задоволення заявлених вимог та просить суд звернути увагу на наступне. Так, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень виплачується сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у п.п.1-3 п.2 ст.16 цього Закону, належать, зокрема жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживала однією сім'єю, але не перебувала у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умов, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Вказує, що, відповідно до ч.2 ст.21 СК України, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у низ прав та обов'язків подружжя. Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07 серпня 2021 року серії НОМЕР_1 , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірваний і з цієї дати вони не є чоловіком та дружиною. До членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Сам по собі факт перебування заявниці з загиблим у близьких стосунках, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім'єю, оскільки заявниці необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат на придбання майна в інтересах сім'ї.
Зазначає, що заявниця вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали взаємні права та обов'язки, спільно вели господарство, в результаті чого вони проживали з вересня-жовтня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , майна за цей час ніякого не набули, тобто ведення сімейного господарства не підтверджено. Будь-яких доказів того, що заявниця та загиблий набули за час спільного проживання майно за спільні кошти не надано. Доводи заявниці обмежуються лише констатуванням факту щодо проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2021 року по 14 квітня 2024 року після розірвання шлюбу. Довідки про місце реєстрації, декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, фотографії та фотографії з месенджерів, довідки органів місцевого самоврядування не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.
Також вказує, що заявниця не надала ніяких підтверджень щодо взаємного утримання житла, тому ці обставини слід вважати недоведеними та такими, що не заслуговують на увагу суду. Показання свідків зі сторони заявниці на підтвердження того, що сторони проживали однією сім'єю у вказаний період не слід брати до уваги, оскільки їх пояснення носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін з жовтня 2021 року по 14 квітня 2024 року та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю.
Таким чином, на думку представника заінтересованої особи, заявниця не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, подані заявницею докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов'язків подружжя, набуття майна тощо.
За вказаних обставин, представник заінтересованої особи Міністерства оборони України просив у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 12 листопада 2024 року задоволено клопотання заявника ОСОБА_1 про витребування доказів та зобов'язано АТ КБ «Приватбанк» надати суду інформацію щодо емітованих на ім'я ОСОБА_3 платіжних карток, а також виписки про рух коштів по банківським рахункам ОСОБА_3 .
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Зазначила, що 30 серпня 1996 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . За час перебування у шлюбі в них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . До 2021 року вони спільно проживали в квартирі АДРЕСА_2 , співвласником якої вона є. У 2021 році ОСОБА_3 виявив бажання виїхати за кордом на роботу. Оскільки вона не була згодна з таким рішенням чоловіка, в них виникли непорозуміння з даного приводу, внаслідок яких вони розірвали шлюб та ОСОБА_3 переїхав на проживання в будинок АДРЕСА_1 , де проживав на той час його батько. Оскільки ОСОБА_3 в подальшому відмовився від виїзду за кордон, вони примирилися та, з огляду на необхідність догляду за його батьком, переїхали проживати в будинок АДРЕСА_1 . З жовтня 2021 року вона, ОСОБА_3 , їх донька та батько чоловіка проживали за вказаною адресою, вели спільне господарства, мали спільний бюджет та побут, спільно несли витрати на утримання житла, як у тому, в якому проживали, так і квартири АДРЕСА_2 . Внаслідок початку війни російської федерації проти України, її чоловік став на захист держави добровольцем та підписав контракт. Під час проходження служби ОСОБА_3 при можливості приїжджав додому, постійно переказував як їй, так і донці кошти на банківські рахунки, сплачував комунальні послуги, а вона та донька проживали разом з його батьком та здійснювали за ним догляд до дня його смерті у жовтні 2022 року. Коли ОСОБА_3 перебував у лавах ЗСУ, вона постійно контактувала з ОСОБА_3 за допомогою мобільного зв'язку, він при можливості розповідав їй про місце свого знаходження, а також на день її народження замовив їй доставку квітів. У квітні 2024 року до них додому прийшли працівники ТЦК та СП, які принесли сповіщення на ім'я доньки, про те, що ОСОБА_3 загинув.
Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Куртмоллаєв А.Е. у судовому засіданні 06 лютого 2025 року заперечив проти задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог та зазначив, що навіть з врахуванням показів, на його думку, заявником не надано достатніх доказів, які б підтверджували заявлені вимоги, та вказували, що заявниця і загиблий проживали однією сім'єю як подружжя. Вважає, що грошові кошти, які отримувала заявниця, могли бути направлені на утримання хворого батька та дочки. На його думку, ОСОБА_3 хотів розлучитися з заявницею та це сталося, що було його волевиявленням. ОСОБА_3 мав можливість одружитися з заявницею протягом всього часу, що минув після їх розлучення, однак повторно з заявницею не одружився. Просив відмовити у задоволенні заявлених вимог.
27 лютого 2025 року представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Куртмоллаєв А.Е., для прийняття участі у судовому засідання у режимі відеоконференції, не вийшов, при виході на відеоконференц зв'язок перед судовим засіданням повідомив про свою зайнятість у іншому судовому засіданні та незаперчив проти можливість продовжити судове засідання у даній справі без його участі, а при можливості, він приєднається до участі у ньому.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила, що заявник ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_3 є її батьками. До 2021 року вони всі разом проживали в квартирі АДРЕСА_2 . На час розірвання шлюбу між батьками, їй було 24 роки. Причиною розірвання шлюбу між батьками стало те, що батько хотів поїхати за кордон на постійну роботу, однак вона з матір'ю не погоджувалися з цим, внаслідок чого її батьки у 2021 році розлучилися. Приблизно через місяць після розлучення, батько прийшов до них додому з квітами для мами та вони тривалий час спілкувалися на одинці, після чого помилися та знову зійшлися. Як їй стало відомо після вказаної розмови батьків, її батько відмовився від виїзду за кордон. Після цього, з огляду на хворобу дідуся по батьковій лінії, вона разом з матір'ю та батьком переїхали проживати за місцем проживання дідуся: АДРЕСА_1 . З даного часу вони продовжили жити як родина, Батько був головую родини, виконував вдома чоловічу роботу, турбувався про маму, а матір готувала їжу, у тому числі його улюблені страви, забезпечувала побут, доглядала за одягом батька та турбувалась про нього як дружина. Після початку війни, батько вирішив долучитися до лав Збройних Сил України. Вона та матір, підтримали таке рішення батька. Перебуваючи у лавах ЗСУ батько, при можливості телефонував як їй, так і матері, вона також переписувалася з ним за допомогою месенджерів. Коли батько проходив військову службу у Черкаській області, він при першій нагоді приїздив до них, а також проводив з ними всі свята як одна родина. На її думку, після незначної паузи та розлучення, відносини її батьків стали навіть міцнішими. Коли мати сильно захворіла, і їй необхідно було в лікарню, то саме батько її возив та для цього брав відпустку. Крім того, батько, перебуваючи у лавах ЗСУ, систематично перераховував кошти як матері, так і їй. За вказаних обставин, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 , з 1995 року. Покійного ОСОБА_3 вона знає з його дитинства, а заявницю з часу укладення між ОСОБА_3 та нею шлюбу. В будинку АДРЕСА_1 проживали батьки ОСОБА_3 , а на даний час в цьому будинку проживають заявниця з донькою. Спочатку померла мати ОСОБА_3 та залишився важкохворий його батько, за яким до дня смерті доглядала заявниця. Інших родичів, окрім заявниці та доньки, у ОСОБА_3 не було. Вона сприймала заявницю та ОСОБА_3 як подружжя та їй не було відомо, що вони офіційно розлучилися. Навіщо вони розлучилися, їй невідомо. ОСОБА_3 повідомив їй, що їде далеко, а тому з усіх питань, які в нею виникнуть, щоб вона зверталася до його дівчат. Прийшли працівники ТЦК та СП і питали, де її сусіди ОСОБА_6 , а вона повідомила, що їх немає. Коли приходили працівники ТЦК та СП, заявниця та її донька проживали в будинку АДРЕСА_1 , однак у цей час їх не було вдома.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_4 , з 1997 року. Раніше в будинку, в якому проживає заявниця, а саме будинок АДРЕСА_1 , жив її чоловік ОСОБА_3 та його батьки. Коли померла матір ОСОБА_3 , то залишився батько останнього, який потребував догляду. У 2021 році, після смерті матері ОСОБА_3 , останній разом з заявницею та донькою переїхали в будинок АДРЕСА_1 . Коли ОСОБА_3 відправився на війну, то заявниця доглядала його батька.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засідання пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , з дитинства. Батьки ОСОБА_3 були її сусідами та проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Коли матір ОСОБА_3 померла, то заявниця та ОСОБА_3 переїхали проживати в будинок АДРЕСА_1 , оскільки необхідно було доглядати за батьком ОСОБА_3 . Як почалася війна, то ОСОБА_3 пішов на війну, а заявниця залишилася проживати разом з його батьком. Зазначає, що її не було відомо, що заявниця та ОСОБА_3 були розлучені, останні жили як подружжя.
Суд, врахувавши доводи заявника, заінтересованої особи та представника заінтересованої особи, заслухавши показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
У постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, належать до юрисдикції цивільного суду. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд відповідних справ за правилами цивільного судочинства.
Судом встановлено, що 30 серпня 1996 року між заявником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Сміла Черкаської області, що підтверджується відомостями, які відображені у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 17 жовтня 1996 року на ім'я заявника ОСОБА_1 (а.с.4-5).
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Смілянської міської ради Черкаської області 30 липня 1997 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.18).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 07 вересня 2021 року, шлюб між чоловіком - ОСОБА_3 , і дружиною - ОСОБА_1 розірвано, про що 07 вересня 2021 року складено відповідний актовий запис №38. Після державної реєстрації розірвання шлюбу присвоюється прізвище: йому - ОСОБА_6 , їй - ОСОБА_6 (а.с.20).
Як вбачається з Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 04 травня 2024 року за №141, ОСОБА_3 , 1974 року народження, був призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_5 05 березня 2022 року (а.с.19).
Сповіщенням сім'ї №90 від 15 квітня 2024 року, ОСОБА_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , сповіщено зі скорботою про те, що її батько, старший сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (а.с.9).
Згідно довідки про причину смерті (до форми №106/о) №1716м/991л, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті - вибухова травма внаслідок військових дій (а.с.8).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 24 квітня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Надія Сватівського району Луганської області, про що 24 квітня 2024 року складено відповідний актовий запис №509 (а.с.7).
Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 04 травня 2024 року за №141, старшого сержанта ОСОБА_3 ( НОМЕР_7 ), командира бойової машини - командира відділення 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти 2 механізованого батальйону, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 від ран, отриманих в ході вогневого ураження снайпером противника близько 23:20 13 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Надія Луганської області, у зв'язку зі смертю, виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направити документи для зарахування на військовій облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Похований 18 квітня 2024 року на кладовищі «Загребля» у м. Сміла Черкаської області. Донька - ОСОБА_2 . Проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).
Відповідно до ч.1 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно п.2 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Відповідно до ч.1 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Згідно ч.4 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній станом на день смерті ОСОБА_3 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 ), установити, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Заявник ОСОБА_1 стверджує, що незважаючи на розлучення з ОСОБА_3 , вони з жовтня 2021 року продовжили спільне проживання як подружжя за адресою: АДРЕСА_1 , маючи спільний бюджет, спільний побут, спільні витрати.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)».
Як вбачається з паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 17 жовтня 1996 року на ім'я заявника ОСОБА_1 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.4-5).
Згідно договору дарування 2/3 частини квартири від 01 грудня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. та зареєстрованого в реєстрі за №8722, заявник ОСОБА_1 є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 (а.с.86).
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади за період з 01 січня 1900 року по 31 травня 2024 року, виданого Управлінням «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Смілянської міської ради 31 травня 2024 року за №2659, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 16 серпня 2021 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , а у період з 16 серпня 2021 року по 24 квітня 2024 року за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.12).
Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 жовтня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Черкаської області та зареєстрованого в реєстрі за №905, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за життя був власником 1/4 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд АДРЕСА_6 (а.с.85).
Відповідно до акту від 13 червня 2024 року, складеного мешканцями АДРЕСА_6 , а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , підписи яких підтвердив голова квартального комітету №12 м. Сміла ОСОБА_12 , вказані мешканці підтверджують, що дійсно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає із жовтня 2021 року по теперішній час разом з ОСОБА_3 однією сім'єю в будинку, власником якого є ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21).
Крім того, факт проживання заявника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2021 року по день смерті останнього за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім'єю у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , покази яких суд приймає як достовірні, з огляду на надання таких будучи приведеними до присяги та повідомленими про кримінальну відповідальність, а також поясненнями заінтересованої особи ОСОБА_2 , яка є їх донькою, та проживала спільними з ними, внаслідок чого їй достовірно відомі відносини, у яких перебували у вказаний період часу її батьки.
Як вбачається з виписки по рахунку заявника ОСОБА_1 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк», та виписок по рахунках ОСОБА_3 , які за його життя були відкриті в АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 майже щомісяця у період часу з квітня 2022 року по березень 2024 року здійснював переказ коштів на рахунок заявника ОСОБА_1 у різних сумах (а.с.15-16, 139-160).
Також, з наданих скріншотів переписки в месенджері, що виконані з мобільного телефону, однією зі сторін переписки є ОСОБА_13 , який у ході переписки здійснює замовлення квітів та їх оплату у сумі 605 гривень 00 копійок, при цьому особа, з якою веде переписку ОСОБА_13 , відправлено останньому фотозображення, на якому зафіксована заявник ОСОБА_1 з квітами, на яке ОСОБА_13 відповів повідомленням: «Дякую Вам за співпрацю» (а.с.67-68, 72).
При цьому, з виписок по рахунках ОСОБА_3 , які за його життя були відкриті в АТ КБ «Приватбанк», вбачається, що ОСОБА_3 здійснив переказ коштів зі своєї картки у сумі 605 гривень 00 копійок ІНФОРМАЦІЯ_7 (день народження заявника ОСОБА_1 ) (а.с.155-зворот).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 перебуваючи поза межами м. Сміла Черкаського району Черкаської області, що об'єктивно вбачається з виписки його рахунками, які відкрити в АТ КБ «Приватбанк», здійснив замовлення доставки квітів, які були адресовані заявнику ОСОБА_1 , у день народження останньої.
Крім того, як вбачається з скріншотів мобільного телефону заявника ОСОБА_1 , остання систематично протягом 2023-2024 років як приймала телефоні дзвінки від абонента НОМЕР_9 , який підписаний як « ІНФОРМАЦІЯ_8 », так і здійснювала телефонні дзвінки вказаному абоненту, при цьому такі розмови між ОСОБА_1 та вказаним абонентом були як нетривалими (мінімально - 11 секунд), так і тривалими (більше 20 хвилин) (а.с.73-84).
Заінтересована особа ОСОБА_2 під час судового розгляду стверджувала, що номер телефону НОМЕР_9 належав її батьку ОСОБА_3 , на підтвердження чого до матеріалів справи приєднано скріншоти переписки за лютий-березень 2024 року у месенджері «Telegram» з опонентом, який іменований як «Папуля» та має номер мобільного телефону НОМЕР_9 , при цьому з тексту повідомлень, у тому числі відеоповідомлень, вбачається, що вказана особа є військовослужбовцем та приймає безпосередню участь у бойових діях (а.с.91-101).
З виписок по рахунках ОСОБА_3 , які за його життя були відкриті в АТ КБ «Приватбанк», вбачається, що ОСОБА_3 щомісячно здійснював поповнення мобільного телефону з номером НОМЕР_9 (а.с.139-160).
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що номер мобільного телефону НОМЕР_9 є номером мобільного телефону, яким за життя користувався ОСОБА_3 , внаслідок чого особою, яка у мобільному телефоні заявника ОСОБА_1 підписана як « ІНФОРМАЦІЯ_8 », є саме ОСОБА_3 та саме з ним заявник ОСОБА_1 систематично протягом 2023-2024 років розмовляла при прийнятті дзвінків від абонента НОМЕР_9 («ІНФОРМАЦІЯ_8»), та здійсненні дзвінків на цей номер, при цьому тривалість та систематичність даних дзвінків, з урахуванням проходження ОСОБА_3 військової служби та безпосередню його участь у бойових діях, об'єктивно вказує на їх близькість між собою.
Також, відповідно до виписок по рахунках ОСОБА_3 , які за його життя були відкриті в АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 щомісячно здійснював оплату на рахунки ТОВ «Нафтогаз Україна» (Черкаська область), КП «Смілакомунтеплоенерго», КП «ВодГео», СКП «Комунальник», Смілянське відділення, ТОВ «Черкасиенергозбут», при цьому такі платежі відбувалися двома платежами в один і той же день на рахунок кожної з вищевказаних організацій (а.с.139-160).
Зазначені організації є надавачами житлово-комунальних послуг в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, а здійснення ОСОБА_3 оплати таких послуг двома платежами в один і той же день на їх рахунки, об'єктивно вказує на отримання таких послуг споживачами за двома різними адресами.
Однак, як вбачається з прийнятого у спадщину заінтересованою особою ОСОБА_2 майна, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_3 та відображено в свідоцтвах про прийняття спадщини за законом, останній станом на день смерті був співвласником лише одного нерухомого майна, а саме житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 , де міг отримувати житлово-комунальні послуги (а.с.104-117).
За вказаних обставин та приймаючи до уваги доводи заявника ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що саме ОСОБА_3 за життя сплачував житлово-комунальні послуги, які надаються до квартири АДРЕСА_2 , співвласником якої є заявник ОСОБА_1 та в якій до 16 серпня 2021 року був зареєстрований ОСОБА_3 .
При цьому, суд звертає увагу, що доказів, які б вказували на сплату житлово-комунальних послуг, які надаються споживачам таких послуг за іншими адреса, ніж ті, які вказані вище, матеріали справи не містять.
Згідно листа №527/8.6-25Ч від 19 лютого 2025 року Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), проведено перевіркою за наявними архівними фондами відділом державної реєстрації актів цивільного стану Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ), у тому числі по поновлених актових записах та за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, не виявлено актових записів про шлюб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 07 вересня 2021 року по 14 квітня 2024 року (а.с.183).
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що заявником ОСОБА_1 доведено належними та допустимими доказами, що вона проживали з ОСОБА_3 з жовтня 2021 року по день його загибелі, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мали спільний побут та взаємні права і обов'язки.
Одночасно, суд звертає увагу, що У постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах від 05 червня 2024 року в справі № 557/1535/23 (провадження № 61-1723св24), від 24 квітня 2024 року в справі № 694/2318/23 (провадження № 61-2911св24), від 08 травня 2024 року в справі № 214/4921/23 (провадження № 61-15863св23) та інших.
Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2023 року у справі №761/16555/23 зазначив, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Тобто якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження (див. постанову).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 зробила висновок про те, що між особою - заявником та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки останнє не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
Враховуючи,що ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які є батьками ОСОБА_3 , станом на день загибелі, померли, що підтверджується свідоцтвами про смерть серії НОМЕР_10 , виданого Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 17 жовтня 2022 року (а.с.10), та серії НОМЕР_11 , виданого Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 03 лютого 2021 року (а.с.11), а заінтересована особа ОСОБА_2 , яка є донькою ОСОБА_3 , підтримує заявлені ОСОБА_1 вимоги, та приймаючи до уваги, що інших осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , окрім самого заявника, не встановлено, суд вважає, що під час судового розгляду не здобуто доказів, які свідчать про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги, що заявником ОСОБА_1 доведено належними та допустимими доказами, що вона та ОСОБА_3 з жовтня 2021 року по день його загибелі, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мали спільний побут та взаємні права і обов'язки, та враховуючи, що факт їх проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у вказаний період часу породжуватиме для заявника ОСОБА_1 юридичні наслідки щодо реалізації прав, визначених Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а встановити даний факт у позасудовому порядку остання не має можливості, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.4, 76-81, 82, 89, 95, 263-265, 268, 293, 315 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Сміла Черкаської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_12 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Сміла Черкаської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , у період з жовтня 2021 року до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники у справі:
Заявник - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_12 .
Заінтересована особа - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 .
Заінтересована особа - Міністерство оборони України, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022.
Головуючий Т.В. Ігнатенко