Справа № 569/77/25
1-кп/569/1035/25
05 березня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023180000000080 від 21.03.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , директора ТОВ «Острог Транс Буд», раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, ч.3 ст.27, ч.3 ст. 332 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Крилів, Корецького району, Рівненської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , водія ТОВ «Острог Транс Буд», раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коловерти, Корецького району, Рівненської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , водія ТОВ «Авто-Сигал», раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костопіль, Рівненської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,
1. Історія провадження
31.01.2025 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження №12023180000000080 від 21.03.2023 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2, ч.3 ст.27, ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено склад суду: суддя ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 06.01.2025 у провадженні призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 03.02.2025 обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні направлено до Рівненського апеляційного суду для звернення з поданням до Касаційного кримінального суду Верховного Суду для визначення підсудності.
Ухвалою Верховного Суду від 13.02.2025 у задоволенні подання про направлення матеріалів кримінального провадження № 12023180000000080 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з Рівненського міського суду Рівненської області до Сокальського районного суду Львівської області відмовлено.
17.02.2025 в ході проведення підготовчого судового засідання судом з'ясовано думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта або наявності підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1 - 4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
2. Позиція учасників судового засідання
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, оскільки відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Крім того, прокурор подав клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених із зазначених у ньому мотивів
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_10 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у зв'язку з тим, що в обвинувальному акті не зазначено місця вчинення кримінального правопорушення, вважав, що клопотання про продовження обов'язків необхідно розглянути після вирішення клопотання про обвинувального акту.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_8 підтримали клопотання про повернення обвинувального акту прокурору із зазначених підстав, щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_9 не заперечували проти продовження обов'язків, обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисник, ОСОБА_8 вказували, що вказане клопотання необхідно вирішити після клопотання про повернення обвинувального акту прокурору
3. Мотиви та висновки суду щодо можливості призначення судового розгляду
Дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.468-475 КПК України; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України; 3) повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України; 4) направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
За наслідками підготовчого судового засідання судом встановлено, що угода про визнання винуватості до суду не надходила, про її укладення не повідомляли суд і сторони кримінального провадження. За таких обставин підстави для прийняття судом рішення, передбаченого п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України судом не встановлено, з відповідними клопотаннями до суду сторони кримінального провадження не звертались.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Таким чином, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити згідно з вимогами КПК України.
Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України). Також за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Судом встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив. До акта додані визначені кримінальним процесуальним законодавством додатки, а саме реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки про отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Суд приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_10 в частині того, що в обвинувальному акті не вказано місце вчинення дій, що становлять об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, проте вказані аргументи не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору виходячи з наступного.
Визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити його виклад. Обвинувальний акт також містить формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Доводи захисника ОСОБА_10 щодо неконкретності обвинувачення, відсутності часу буде предметом дослідження доказів у ході судового розгляду.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильним викладення обвинувачення тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
За наслідками ознайомлення з обвинувальним актом суд дійшов переконання, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані у своїй сукупності містять відомості щодо кожного з елементів складу кримінального правопорушення, які дають можливість співставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, тобто у достатній мірі інформують обвинуваченого як про підстави обвинувачення, так і про його характер.
Повернення обвинувального акта прокурору передбачає встановлення не формальної невідповідністі такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які будуть перешкоджати суду призначити судовий розгляд.
Дослідивши поданий у межах даного кримінального провадження обвинувальний акт, суд дійшов висновку, що визначені кримінальним процесуальним законом вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення були дотримані у тій мірі, яка не перешкоджає здійснити його судовий розгляд.
За наслідками підготовчого судового засідання суд дійшов висновку про підсудність вказаного кримінального провадження Рівненському міському суду.
Відповідно до ст. 32 ч. 1 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчиненими повторно, з корисливих мотивів, організованою групою.
З об'єктивної сторони склад злочину незаконного переправлення осіб через державний кордон України характеризується як злочин з формальним складом. Це означає, що злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із перерахованих у диспозиції ст. 332 КК України дії, а саме: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України; 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 3) керівництво такими діями; 4) сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.
З викладених у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення не вбачається конкретного місця, де саме обвинувачені, за версією органу досудового розслідування, вчинили організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, де керували такими діями і сприяли у їх вчиненні. Разом із цим, не зазначено в обвинувальному акті і де саме було припинено їх протиправні дії, а отже неможливо точно визначити місце вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Водночас положеннями ч. 1 ст. 32 КПК України в тому числі передбачено, що, якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, то кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
З матеріалів провадження вбачається, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчено старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Рівненській області за адресою: м. Рівне, вул. Хвильового, 2, шляхом складання обвинувального акту і його затвердження прокурором Рівненської обласної прокуратури в м. Рівне, що підпадає під територіальну юрисдикцію Рівненського міського суду Рівненської області.
Оскільки орган досудового розслідування, яким закінчено досудове розслідування, розташований в межах територіальної юрисдикції Рівненського міського суду Рівненської області, то прокурор обґрунтовано відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 КПК України направив кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до вказаного суду.
З огляду на відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта та вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до такого розгляду.
Оскільки всім обвинуваченим інкриміновано вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, нижня межа санкції якого перевищує п'ять років позбавлення волі, підстави для доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудові доповіді відносно обвинувачених відсутні.
4. Мотиви та висновки суду з питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду
Перелік питань, вирішення яких необхідне для призначення судового розгляду, закріплений у ч. 2 ст. 315 КПК України. За змістом вказаної норми суд, з метою підготовки до судового розгляду, визначає дату та місце проведення судового розгляду; з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
За наслідками підготовчого судового засіданні судом не встановлено підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, для ухвалення рішення про здійснення усього судового провадження у закритому судовому засіданні. Питання про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні сторони кримінального провадження не порушували. За таких обставин, з метою забезпечення гласності та відкритості судового провадження, судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, суд враховує, що за змістом ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених КПК України. Стороною кримінального провадження з боку обвинувачення є прокурор, який має виключні повноваження на підтримання публічного обвинувачення в суді. З боку захисту - обвинувачені та їх захисник. З огляду на зазначене, судовий розгляд необхідно здійснювати за участю прокурора, обвинувачених, їх захисників
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд, зокрема, розглядає клопотання учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту.
Клопотання щодо виклику свідків для їх допиту у суді сторонами не порушувалося, а тому з огляду на принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, питання щодо виклику свідків буде вирішено під час визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження у судовому провадженні.
Крім цього, прокурором подано клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених. Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку дії обов'язків, визначених ч.5 ст. 194 КПК України, прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідків, 3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення в якому обвинувачуються. При визначенні ймовірності переховування обвинувачених від суду прокурор просив врахувати тяжкість покарання, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, наявність паспортів для виїзду за кордон, обізнаність з правилами перетину державного кордону. Ризик незаконного впливу на свідків та обвинувачених прокурор обґрунтовував можливістю впливати на свідків, які надали викривальні показання відносно обвинувачених, а ризик вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються обґрунтовував систематичністю діяльності у складі організованої групи щодо переправлення через державний кордон осіб призовного віку.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до них матеріали, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ухвал слідчого судді Рівненського міського суду від 31.07.2024 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді застави з покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, які неодноразово продовжувались, востаннє ухвалою Рівненського міського суду від 13.01.2025.
У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право продовжити запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. Згідно зі ст. 194 КПК України обов'язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. Такі обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.
Суд зауважує, що вказана норма пов'язує покладення обов'язків із запобіжним заходом, який не пов'язаний з триманням під вартою. Посилання законодавця на закріплений у ст. 199 КПК України порядок продовження строку тримання під вартою, який є ідентичним для продовження строку дії обов'язків, орієнтує на процесуальний порядок розгляду відповідних клопотань, а не на вид запобіжного заходу, який супроводжується продовженням обов'язків. З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов'язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Це кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вручений обвинувальний акт і вони мають процесуальний статус обвинувачених.
Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред'явленого обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані органом досудового розслідування. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку § 3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.
У зв'язку із цим суд надаватиме оцінку винятково питанню продовженню існування заявлених прокурором ризиків.
Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу та/або продовження строку дії покладених обов'язків суд не уповноважений перевіряти обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а учасники не можуть ставити під сумнів висновки, покладені в основу відповідного судового рішення. Зміна запобіжного заходу (в тому числі покладених обов'язків чи порядку їх виконання) передбачає виникнення нових обставин, які безпосередньо можуть вплинути на висновок про наявність обґрунтованої підозри або свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Суд враховує, що згідно практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України» від 24 жовтня 2019 року, «Войкін проти України» від 27 березня 2018 року).
На думку суду, ризик переховування обвинувачених від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_4 , обвинувачується, зокрема у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України, а ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, які зважаючи на санкцію відносяться до тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання їх винуватими у майбутньому, обвинувачені можуть вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання, її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («В. проти. Швейцарії»).
З цього слідує, що існування обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину саме по собі не є беззаперечним свідченням того, що в обвинувачених існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
У цьому контексті суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення передбаченого, ч. 3 ст. 332 КК України, які зазначені в обвинувальному акті, а саме те, що обвинувачені під виглядом водіїв перевізників незаконно переправили через державний кордон України в Республіку Польща не менше 37 чоловіків у віці від 18 до 60 років, слідуючи у транспортному засобі разом з ними.
Суд не вдається до оцінки доказів на підтвердження вказаних обставин, проте бере до уваги таку інформацію та дійшов висновку, що у обвинувачених є реальна можливість пересуватись в межах різних країн.
На обґрунтування ризику переховування суд також враховує позицію прокурора стосовно наявності в обвинувачених паспортів для виїзду за кордон, їх досвід перетину державного кордону, наявність на утриманні трьох і більше неповнолітніх дітей, що дозволяє безперешкодно виїздити за кордон, навіть в умовах воєнного стану.
Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4 ст. 95 КПК України).
Ураховуючи засаду змагальності кримінального провадження, сторона обвинувачення на власний розсуд визначає коло свідків для доведення своєї правової позиції. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, позбавлений можливості втручатися у дискрецію сторони обвинувачення у побудову тактики і стратегії підтвердження або спростування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
За таких умов обвинувачені, не будучи обмеженими у вільному спілкуванні з певними особами, можуть здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності. Разом з тим, суд вважає, що для забезпечення дієвості кримінального провадження в цій частині достатнім буде обмеження спілкування лише в частині обставин, що є предметом цього кримінального провадження і викладених в обвинувальному акті.
Водночас, з урахуванням положень п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає за доцільне продовжити обмеження спілкування обвинувачених зі свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті.
З огляду на те, що досудове розслідування закінчилось і справа перебуває на розгляді в суді, суд констатує відсутність ризику продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Суд також вважає неспроможними доводи прокурора про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на наявність на утриманні 3 і більше неповнолітніх дітей та у зв'язку з цим безперешкодний перетин державного кордону, оскільки, на переконання суду, вказана обставина свідчать про наявність ризику переховування обвинувачених від суду, оцінку якого надано вище. Крім того, покликання сторони обвинувачення на конкретні обставини вчинення злочину, а саме систематичної організації незаконного переправляння через державний кордон осіб призовного віку, не дають підстави вважати на реальність вказаного ризику, а тому суд не бере їх до уваги.
Враховуючи викладене, актуальними залишаються ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків. Актуальний розмір застави та низка покладених обов'язків здатні виконати роль стримуючого фактору для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених в подальшому. Покладені обов'язки не є такими, що надмірно або негативно впливають на життєвий уклад обвинувачених. Продовжуючи строк дії покладених на обвинувачених обов'язків, суд виходить із того, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
Керуючись статтями 176-178, 193, 194, 196, 314, 315, 376, 392 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд кримінального провадження №12023180000000080 від 21.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на 14 год 30 хв 10.03.2025 у приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області за адресою: вул. Шкільна, 1, м. Рівне.
Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні, з участю прокурора, обвинувачених, захисників.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_10 про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених задовольнити.
Продовжити до 05.05.2025 включно обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Рівне, громадянину України, українцю, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , директору ТОВ «Острог Транс Буд», раніше не судимому, строк дії обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за кожним викликом;
- не відлучатися із м. Рівного без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті.
Продовжити до 05.05.2025 включно обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с. Крилів, Корецького району, Рівненської області, громадянину України, українцю, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , водію ТОВ «Острог Транс Буд», раніше не судимому, строк дії обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за кожним викликом;
- не відлучатися із с. Крилів, Рівненського району, Рівненської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті.
Продовжити до 05.05.2025 включно обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Коловерти, Корецького району, Рівненської області, громадянину України, українцю, проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , водію ТОВ «Авто-Сигал», раніше не судимому, строк дії обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за кожним викликом;
- не відлучатися із с. Коловерти, Рівненського району, Рівненської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті.
Продовжити до 05.05.2025 включно обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Костопіль, Рівненської області, громадянину України, українцю, проживаючому за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимому, строк дії обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за кожним викликом;
- не відлучатися із Рівненської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1