Справа № 569/3682/25
04 березня 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючого судді
ОСОБА_1 за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження №12024181010002791 від 10.12.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Сухівці Рівненського району Рівненської області, громадянина України, із спеціальною середньою освітою, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
02 листопада 2024 року, близько 08 год. 15 хв., у світлу пору доби, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «JEEP COMPASS» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Київська, навпроти будинку № 18, зі сторони вул. Д. Галицького у напрямку вул. Відінська, у м. Рівне в порушення вимог п.п. б) п. 2.3 та
п. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту - Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, при виникненні небезпеки для руху, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо по ходу руху транспортного засобу, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 , отримала тілесні ушкодження у вигляді:
- черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку легкого ступеня з наявністю лінійного перелому потиличної кістки зліва поєднаної із зовнішнім ушкодженням забоєм-осадненням м'яких тканин потиличної ділянки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя;
- уламкового імпресійного внутрішньосуглобового перелому зовнішнього виростку лівої гомілки зі зміщенням, які відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я.
Порушення ОСОБА_4 , пункту 18.1 Правил дорожнього руху, який передбачає, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно-небезпечними наслідками, що настали.
Своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене
ч. 2 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у скоєнні злочину визнав повністю, зазначивши, що обставини та мотиви вчинення правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті повністю відповідають дійсності. У скоєному щиро розкаявся.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у скоєнні злочину, підтвердивши викладене в обвинувальному акті та фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності їх позицій, суд, з'ясувавши думку учасників судового процесу, роз'яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу дослідження доказів, за згодою учасників судового процесу, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім письмових доказів по справі, що характеризують особу обвинуваченого. Обвинуваченому роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи, встановлені доказами, які судом не були досліджені. До таких фактичних обставин відносяться дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та його мотиви, а також інші обставини, які визнані учасниками судового провадження та ними не оспорюються.
Аналізуючи показання обвинуваченого, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду. Так, останній надав показання стосовно обставин вчинення інкримінованого йому злочину, які повністю узгоджуються зі встановленими фактичними обставинами кримінального провадження, викладеними в обвинувальному акті і його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за
ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
За положеннями ст. 50 КК України - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , які передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого в ході судового розгляду справи не встановлено.
ОСОБА_4 одружений, непрацюючий, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. На обліку в лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупності усіх обставин, що його характеризують, обставин, що пом'якшують відповідальність, даних про особу обвинуваченого, який є несудимим, та з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим у скоєному, позиції прокурора у справі, згідно якої виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, з призначенням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України та покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК України.
Процесуальні витрати за проведення судової експертизи відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого.
Речові докази у справі відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 286 КК України, ст.ст.100, 124, 349, 368, 370, 373, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням. Іспитовий термін випробування встановити строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України під час відбуття іспитового строку, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання.
Виконання покарання в частині виконання обов'язків, покладених на обвинуваченого на підставі ст. 76 КК України, покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого.
Початок строку виконання обов'язків, покладених на обвинуваченого відповідно до ст. 76 КК України, обчислювати з дня постановки обвинуваченого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, а саме за проведення судової інженерно-транспортної експертизи в сумі 1989 (однієї тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 75 копійок.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області з урахуванням вимог ч.2 ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1