Справа №949/344/25
06 березня 2025 року м.Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (неповнолітній на момент порушення адміністративних проваджень), проживаючого в АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 1 ст. 130 , ч. 1 ст.122-2, ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України ОСОБА_1 та його законному представнику ОСОБА_2 передбачені ст. 270 КУпАП, роз'яснені.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №236471 від 02 лютого 2025 року, ОСОБА_1 того ж дня о 07 год. 56 хв. в м. Дубровиця по вул. Володимирська керував мотоциклом марки SHINERAY, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Drager" №6810, що підтверджується тестом №4016 від 02 лютого 2025 року, результат якого становить 0,47 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №236469 від 02 лютого 2025 року, ОСОБА_1 того ж дня о 07 год. 56 хв. в м. Дубровиця по вул. Володимирська керуючи мотоциклом марки SHINERAY, д.н.з. НОМЕР_1 , на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою проблискових маячків синього і червоного кольору, гучномовця, не зупинився та був затриманий шляхом переслідування на патрульному автомобілі RENAULT DASTER, д.н.з. НОМЕР_2 на вул. Володимирській шляхом блокування, чим порушив вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №236478 від 02 лютого 2025 року, ОСОБА_1 того ж дня о 07 год. 56 хв. в м. Дубровиця по вул. Володимирська керуючи мотоциклом марки SHINERAY, д.н.з. НОМЕР_1 , та перевозив пасажира без захисного мотошолому, чим порушив вимоги п. 2.3. г Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №236476 від 02 лютого 2025 року, ОСОБА_1 того ж дня о 07 год. 56 хв. в м. Дубровиця по вул.Володимирська керуючи мотоциклом марки SHINERAY, д.н.з. НОМЕР_1 , не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1. а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.
При складанні протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 від дачі пояснень та підпису відмовився.
17 лютого 2025 року через канцелярію суду від законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 - його матері ОСОБА_2 , надійшло клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 20 лютого 2025 року у зв'язку із оскарженням дій працівників поліції при складанні адміністративних протоколів відносно її неповнолітнього сина. Вважає, що результати ініційованої нею службової перевірки можуть мати суттєве значення для об'єктивного розгляду справи. До клопотання, яке було судом задоволено, на підтвердження додала скаргу на дії працівників поліції та своє пояснення.
Вказані адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП постановами судді від 06 березня 2025 року об'єднані в одне провадження.
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 , у присутності законного представника ОСОБА_2 , вину у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 121 та ч. 2 ст. 126 КУпАП визнав та підтвердив обставини, вказані у протоколах про адміністративні правопорушення. При цьому, не визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, пояснивши, що алкоголь не вживає, а тому не міг перебувати у стані алкогольного сп'яніння.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а також з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до загальних положень Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 130 у відповідній редакції (далі - ПДР), ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
У відповідності до п. 2.3г Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі або мопеді бути в застебнутому мотошоломі й не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Відповідно до диспозицій ч. 5 ст. 121 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил користування в тому числі мотошоломами.
Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Диспозицією ч. 1 ст. 122-2 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського.
Частиною 9 ст. 15 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Згідно п. 2.1 а Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до диспозицій ч. 2 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність також за керування транспортним засобом особою, яка не має керування таким транспортним засобом
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Зі змісту п. 2.9а Правил дорожнього руху вбачається, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність в тому числі і за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Цією ж постановою Пленуму визначено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із ст. 283 КУпАП, постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Основними доказом по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень є протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №236471, серії ЕПР1 №236469, серії ЕПР1 №236478, серії ЕПР1 №236476 від 02 лютого 2025 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 02 лютого 2025 року з якого вбачається, що проба на стан сп'яніння позитивна та становить 0,47 ‰, зобов'язання про відсторонення від керування транспортним засобом від 02 лютого 2025 року та відеозапис з нагрудної боді-камери патрульного поліцейського та відеореєстратора, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, беззаперечним доказом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння є результат тесту для вимірювання рівня алкоголю в організмі, за допомогою газоаналізатора "Drager" №6810, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 рівень алкоголю в організмі складає 0,47 ‰.
Вказані докази є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності.
Зважаючи на вказане, вважаю, що відомості у протоколах про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 порушив пункти 2.1а, 2.3г, 2.4, 2.9 а ПДР України, є достовірними та допустимими доказами.
Також суд враховує матеріали ініційованого ОСОБА_2 службового розслідування, згідно якого факти неправомірних дій працівниками поліції при складенні адміністративних протоколів відносно неповнолітнього ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження.
Разом з тим, твердження законного представника ОСОБА_2 про те, що працівниками поліції порушено вимоги чинного законодавства при складанні протоколів про адміністративні правопорушення та оформленні матеріалів справи на її неповнолітнього сина, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції та доказів на підтвердження факту істотних порушень ними, під час складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Так, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен з'ясувати вплив цих порушень на ті, чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки "зруйнували" або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
При цьому, порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто, під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно також переконатися, чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело.
Розглядаючи справу, суд зобов'язаний врахувати допущені порушення закону, які мали місце під час збирання доказів, однак такі порушення не можуть бути безальтернативною підставою для того, щоб суд залишив такі докази без оцінки, відкинувши їх як недопустимі, не з'ясувавши питання про можливий вплив відповідних процесуальних порушень на достовірність отриманих відомостей.
У даній справі порушення, про які зазначає законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 , були предметом службового розслідування щодо правомірності дій працівників поліції нею ж ініційованого, які не знайшли свого підтвердження і не вплинули на можливість встановлення події та особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122-2, ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, вказаних в протоколах про адміністративне правопорушення, а тому не є безальтернативною підставою для визнання таких протоколів неналежним та недопустимим доказом у даній справі.
Отже, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, як і не містять доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні усі ознаки складу правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122-2, ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вину у вчинених правопорушеннях доведена повністю.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Проте, ч. 2 ст. 13 КУпАП визначено, що у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив вказане адміністративне правопорушення у віці від 16 до 18 років.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 скоїв грубі правопорушення, які у випадку їх не виявлення працівниками поліції, могли потягнути за собою тяжкі наслідки.
Вказане вище обумовлено тим, що керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Так, водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, а також і для самого себе.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 КУпА, підстав для застосування до неповнолітнього ОСОБА_1 заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу, з огляду на характер правопорушень, не вбачається, тому він підлягає відповідальності на загальних підставах.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Водночас, у ході розгляду справи, судом, у відповідності до ст.ст. 34, 35 КУпАП, не встановлено обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення.
Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд приймає до уваги також правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20, відповідно до якої, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. Тому такій особі, у разі визнання її винною у вчиненні кримінальних правопорушень, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Крім того, в даній постанові зазначено, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Таким чином, з огляду на вказане та зважаючи на характер вчинених правопорушень, які є потенційно загрозливими для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров'я людей, особу правопорушника, ступінь його вини, суд вважає необхідним притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення за правилами ст. 36 КУпАП, в межах санкції статті встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, та буде достатнім і необхідним для виховання особи, запобігання новим правопорушенням та повністю досягне мети його застосування.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору не відноситься, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст.ст. 40-1, 284, 287, 294, 308 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 121 та ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосувати до нього адміністративні стягнення:
- за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік;
- за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП у виді штрафу в розміру дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 грн. (сто п'ятдесят три гривні);
- за ч. 5 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розміру тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. (п'ятсот десять гривень);
- за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розміру двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. (три тисячі чотириста гривень).
На підставі ст. 36 КУпАП України, шляхом поглинання менш суворого адміністративного стягнення більш суворим, остаточно застосувати стягнення у виді штрафу розміром однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
(Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Рівненській області/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001, призначення платежу: адміністративний штраф, протокол серії ЕПР1 №236471).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34000 грн. (тридцять чотири тисячі) гривень.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.