Справа №549/103/25
Провадження №3/549/27/25
Іменем України
05 березня 2025 року селище Чорнухи
Суддя Чорнухинського районного суду Полтавської області Глущенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з сектору поліцейської діяльності №2 відділення поліції №1 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
До Чорнухинського районного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №248307 від 16.02.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 16.02.2025 о 01 год 15 хв. в с.Пізники по вул.Клинівській Лубенського району Полтавської області керувала транспортним засобом Мitsubishi L200 реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння на обличчі, тремтіння пальців рук) від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проведення такого огляду у медичному закладі відмовилася під запис на нагрудну камеру, чим порушила п.2.5 ПДР України.
ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що вона ніякого правопорушення не вчиняла і викладені в протоколі обставини не відповідають дійсності та не розкривають суті так званого правопорушення. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що 16.02.2025 після відпочинку в бані, їхала додому. По дорозі її зупинили працівники поліції і сказали, що в неї почервоніння обличчя, а значить вона перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Вона пояснила працівникам поліції, що була в бані і можливо від цього в неї почервоніння обличчя. Працівники поліції запропонували їй пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою приладу ДРАГЕР, на що вона не погодилася, оскільки не довіряла працівникам поліції. ОСОБА_1 повідомила, що в медичному закладі вона не відмовлялася проходити огляд на стан сп'яніння, проте, працівники поліції їй це не пропонували, хоча вони були зобов'язані це зробити. Просила закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вислухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов такого.
Положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, наявність яких доводиться шляхом надання належних та допустимих доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як видно зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №248307 від 16.02.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 16.02.2025 о 01 год 15 хв. в с.Пізники по вул.Клинівській Лубенського району Полтавської області керувала транспортним засобом Мitsubishi L200 реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння на обличчі, тремтіння пальців рук) від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проведення такого огляду у медичному закладі відмовилася під запис на нагрудну камеру, чим порушила п.2.5 ПДР України, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Разом з тим, в ході розгляду даної адміністративної справи встановлено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять допустимих та належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинила дії, які їй інкриміновані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №248307 від 16.02.2025 року.
Під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до п.1.10 ПДР України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста - машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талонна право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВС України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", за яким керування транспортним засобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
У відповідності до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У відповідності з диспозицією статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність водіїв за цією нормою закону настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
Отже, з об'єктивної сторони дане правопорушення містить три самостійні склади:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у цьому випадку є водії транспортного засобу.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Для притягнення до відповідальності за ст.130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а так само і особа, яка відмовилась від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, керувала транспортним засобом, оскільки правопорушення за ст. 130 КУпАП вважають закінченим з того моменту, коли така особа розпочала рух і рухалась на момент зупинки транспортного засобу працівниками поліції.
Таким чином, обов'язковими елементами об'єктивної сторони такого складу правопорушення як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: факт керування транспортним засобом та факт відмови особи, яка керує таким засобом від проходження огляду на стан сп'яніння.
Порядок проходження огляду водіїв на стан сп'яніння регламентується ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до Розділу І п.п. 2-4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з положеннями ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно положень ч. 2 ст. 266 КУпАП (в редакції Закону від 16.02.2021 № 1231-IX, який набрав законної сили 17.03.2021 року), огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Відповідно до п.7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Пунктом 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст.40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
У п.п.1 п.2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Згідно з п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Долучені до справи матеріали відеозаписів містять 2 відеофайли (назва файлів: 0000000_000000_20250216011316_008, VID-20250221-WA0002), які відображають інформацію з відео реєстратора транспортного засобу та нагрудної боді камери на яких зафіксовано рух транспортного засобу, зупинку автомобіля «Мitsubishi L200 реєстраційний номер НОМЕР_1 » та спілкування з водієм.
З даного відео файлу вбачається, що останній містить запис тривалістю 27 хв. 34 сек., не містить зафіксованого порядку процедури встановлення ознак алкогольного сп'яніння та відмови від проходження огляду в медичному закладі. Із відеозапису вбачається що ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, однак відмова проходження огляду в медичному закладі не зафіксована.
Суд звертає увагу, що інспектором сектору поліцейської діяльності №2 ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Петренко О.О. взагалі не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
При дослідженні долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису з нагрудної камери судом встановлено, що на відеозаписі зафіксовано сам факт спілкування з водієм через опущене скло, яка знаходилася в салоні автомобіля та складання в салоні службового автомобіля матеріалів про адміністративне правопорушення, при цьому запис не містить даних про виявлення зазначених в протоколі ознак алкогольного сп'яніння, а саме почервоніння на обличчі, тремтіння пальців рук, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №248307 від 16 лютого 2025 року. Тобто поліцейський не вчиняв жодних дій, направлених на виявлення вказаних ознак.
Із запису вбачається, що працівники поліції діяли в порушення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, а саме не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд в медичному закладі та надати чітко згоду або відмову від проходження огляду в закладі охорони здоров'я та не зафіксували на відео факт відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду.
Як зазначено у п.19 постанови Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише утому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку відповідними доказами, визначеними ст.251КУпАП, для підтвердження чого поліцейський мав надати суду, зокрема, відеозапис події, фотокартки тощо.
На переконання суду саме описання правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом його вчинення, без наявності будь-яких доказів його вчинення. Долучений до матеріалів справи диск з відеозаписами не є належним доказом на підтвердження обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Суддя не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення. Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
У справі не доведено обов'язкові ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а при оформленні результатів огляду на стан сп'яніння не дотримано передбаченого законодавством порядку.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Досліджені докази ставлять під обґрунтований та розумний сумнів наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, суддя дійшла висновку, що уповноваженою особою не доведено достатніми і безсумнівними доказами факт відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, тому вважає наведене підставою для закриття провадження відповідно до п.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ч.1 ст.130, ст.ст.247 п.1, 283-285 КУпАП, суддя,
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити за відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП .
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Чорнухинський районний суд і набирає законної сили після закінчення строку оскарження.
Суддя Н.М.Глущенко