Справа №534/450/25
Провадження №3/534/125/25
06 березня 2025 року м. Горішні Плавні
Суддя Комсомольського міського суду Полтавської області Морозов В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, працює ФОП ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП,
Відповідно до протоколу № 1305 від 13.02.2025, в ході проведеної головним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Полтавській області Табунщиком Д.В. бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що належить ФОП ОСОБА_1 юридична адреса АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 , вчинила порушення проведення розрахункових операцій через ПРРО з формуванням та видачею фіскальних чеків встановленої форми змісту, а саме без зазначення реквізитів марок марок акцизного податку на загальну суму - 2739.00 грн., а також проведення розрахункової операції через ПРРО на повну суму покупки при продажу пива «Опілля бочкове» 0,5 л. ціна 38,00 грн., пляшка 0,5 л. 4,00 грн. на загальну суму 42,00 грн.
Будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За таких обставин, враховуючи, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, беручи до уваги, що присутність особи при розгляді справ, передбачених ст. 155-1 КУпАП, обов'язковою законодавцем не визначена, і ОСОБА_1 була повідомлена у встановленому законом порядку про судове засідання, суд доходить висновку про можливість проведення розгляду справи у відсутність особи, яка притягується до відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі відомостей щодо часу, місця, способу настання обставин цього адміністративного правопорушення, та безпосередньо ролі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов до наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 252 КУпАП, під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи.
За змістом статті 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями статті 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Згідно з статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони та суб'єкта правопорушення.
Диспозиція частини 1 статті 155-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Разом з тим, вказана норма є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 155-1 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.
Відповідно до п. п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, серед іншого: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі; зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Згідно зі ст. 2 вищевказаного закону, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Приводом для складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП став Акт фактичної перевірки бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_2 , що належить ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якого виявлено порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме не забезпечено проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та не забезпечено надання особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
При цьому, обов'язок доведення наявності в діях особи складу правопорушення, передбаченого певною статтею КУпАП покладається на осіб, які уповноваженні складати протоколи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
В підтвердження вини ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення, та акт фактичної перевірки та пояснювальну записку головного державного інспектора Табунщика Д.В.
В той же час, до протоколу про адміністративне правопорушення, окрім як акту не долучено будь-яких доказів, які підтверджують факт проведення розрахунку без використання реєстратора розрахункових операцій та/або не забезпечено надання особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
Крім того, зазначені в Акті (довідки) фактичної перевірки від 13.02.2025 року порушення ОСОБА_1 встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, за які передбачена відповідальність ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, не підтверджуються будь якими доказами.
Так з досліджених матеріалів справи встановлено, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додано документу про здійснення контрольної розрахункової операції (контрольна закупка); відсутній опис купюри, що були надані для здійснення контрольної розрахункової операції; відсутній протокол вилучення доказу - товару, який вказаний в акті перевірки; не відображено про вчинені заходи в акті перевірки, а також не задокументовано письмовими доказами факт порушення.
Крім того, суб'єктами правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, можуть бути особи, які відповідно до своїх функціональних обов'язків здійснюють розрахункові операції, а також посадові особи, до компетенції яких належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Суд також зазначає, що згідно правової позиції, висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020р. по справі №489/4827/16а, свідчення службової особи не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів також не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом , оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
З огляду на викладене, суд вважає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, та акт перевірки, за відсутності інших доказів, зокрема доказів фіксації правопорушення не можуть бути допустимими доказами вини ОСОБА_1 , оскільки в них відображена лише позиція перевіряючого органу, а інші ж докази, які б підтвердили фактичні обставини, та свідчать про доведеність поза розумним сумнівом існування події та наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, до матеріалів справи не надано.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно вимог ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляд справи Конвенцію про захист прав і основоположних свобод і протоколів до неї, та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі Коробов проти України Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом . Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі Кобець проти України .
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Також, в справі Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Таким чином, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достовірними доказами.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви стосовно доведеності вини ОСОБА_1 , трактуються на її користь.
Виходячи із змісту ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
Керуючись п.1 ст.247, ст.ст.283, 294 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Комсомольський міський суд Полтавської області. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В'ячеслав МОРОЗОВ