Справа №534/1828/24
Провадження №2/534/511/24
25 лютого 2025 року місто Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді Куц Т.О., з участю: секретаря судового засідання Савченко Я.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Кириченко Г.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про встановлення факту та про визначення місця проживання дитини,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить встановити факт того, що ОСОБА_1 , самостійно виховує та утримує малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 . Посилаючись на те, що він з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , яка проживає з позивачем. На початку травня 2023 року відповідач тимчасово виїхала за межі України, але і по цей день мешкає за кордоном. Після виїзду відповідача за кордон у травні 2023 року шлюбні відносини були припинені і він звернувся до Комсомольського міського суду Полтавської області суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем. З того часу і по день подання до суду цього позову всіма батьківськими обов?язками щодо виховання та утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 займається виключно він. Відповідач не приймає участі у вихованні і утриманні доньки. Виїжджаючи 02 травня 2023 року з України, відповідач запевняла, що виїздить лише на 3 місяці, а потім повернеться. Але, приїхавши за весь цей час лише одного разу, а саме: 30 липня 2023 року, відповідач таємно від нього та доньки подала за місцем роботи у ПрАТ «Полтавський ГЗК» заяву про надання їй ще однієї відпустки до 11 листопада 2023 року з наступним звільненням з роботи. 31.07.2024 року, відповідач виїхала з України і до цього часу не повернулася, наміру повертатися не має.
Судовим наказом Комсомольського міського суду Полтавської області від 12 грудня 2023 року у справі з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, що становить 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку не дитину, починаючи з 28.11.2023 року і до досягнення дитиною повноліття щомісячно.
Відповідач не виконує аліментні зобов?язання, має заборгованість із сплати аліментів.
У той же час, у спілкуванні з позивачем відповідач погрожує, що забере доньку із собою за кордон.
Враховуючи, що в умовах оголошеного в Україні воєнного стану відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого постановою КМУ 27.01.1995 р. № 57, відповідач дійсно без згоди позивача може разом з донькою перетнути державний кордон України на виїзд, він реально сприймає такі наміри відповідача.
Отже, між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини.
В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Кириченко Г.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві. При цьому зазначили, що мати дитини протягом двох років і в даний час проживає і працює за кордоном.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином.
Представник третьої особи органу опіки та піклування направив до суду заяву, згідно якої проти позову заперечувала, посилаючись на те, що відсутній спір між сторонами.
Суд розглядає справу за відсутності відповідача в заочному провадженні і дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 28.08.2024 відповідно до рішення Комсомольського міського суду Полтавської області.
Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_1 , вказана квартира належить ОСОБА_1 на праві власності (а.с. 26-28).
Відповідно до Інформації ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 про виконання батьківських обов'язків батьками щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період навчання ОСОБА_3 у школі, батько ОСОБА_1 систематично відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям доньки. Мати ОСОБА_2 з травня 2023 року проживає за кордоном (а.с.25).
Згідно довідки та інформації ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_1 працює на вказаному підприємстві водієм безрейкового транспорту, характеризується позитивно, отримує стабільну заробітну плату ( а.с.28-31).
Згідно судового наказу від 12.12.2023 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини з усіх видів її заробітку (доходу) (а.с.32).
Як вбачається з розрахунку зі сплати аліментів за період з 28.11.2023 по 01.06.2024 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів складає 21886, 05 грн (а.с.33).
Так судом не взято до уваги посилання представника органу опіки та піклування про відсутність спору між батьками з огляду на таке.
Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За приписами ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Положеннями частин 1,2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч.1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Враховуючи встановлені по справі фактичні обставини та досліджені докази, суд приходить до переконання, що у даному випадку пріоритети повинні надаватися як найкращому забезпеченню інтересів дитини, з урахуванням положень Закону України «Про охорону дитинства» та статті 3 Конвенції про права дитини.
Окрім іншого, факт проживання дитини разом з батьком ОСОБА_1 здійснення ним самостійного виховання малолітньої дитини та перебування на його утриманні також підтверджується інформацією Державної прикордонної служби України, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перетнула кордон України 04.08.2023.
Інші особи на утриманні яких може перебувати ОСОБА_3 , відсутні, що підтверджується копіями свідоцтв про смерть батьків позивача та відповідача.
Крім того в судовому засіданні за участю спеціаліста психолога ОСОБА_5 була заслухана думка малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначила, що проти позову не заперечує, оскільки мати дійсно з травня 2023 поїхала за кордон і не приймає участі в її вихованні та утриманні. Батько не чинить перешкод в її спілкуванні з матір'ю, з якою вона раніше спілкувалась в телефонному режимі. Однак після того як мати пообіцяла, що повернеться із закордону і не повернулась, вона з власної ініціативи самостійно припинила спілкування з матір'ю, хоча батько просив її не переривати це спілкування. Весь цей час вона перебуває на повному утриманні та вихованні батька. Відновлювати будь-які стосунки з матір'ю не бажає та виїзжати з нею закордон.
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
При цьому, згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено і сторонами не заперечувалось те, що малолітня ОСОБА_3 , проживає з своїм батьком, який створив всі умови для проживання дитини, займається її вихованням та утриманням, доглядає та піклується про її стан здоров'я.
Також факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , її батьком ОСОБА_1 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які зазначили, що після того як мати неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_2 виїхала закордон, ОСОБА_3 залишилась проживати з батьком ОСОБА_1 , який належним чином її утримує та виховує, зазначили, що ОСОБА_3 дуже розумна та вихована дівчинка і саме зі слів ОСОБА_3 їм відомо, що вона не бажає спілкуватися з матір'ю.
При вирішенні питання про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд в контексті першочергового урахування інтересів дитини, враховуючи тривалість проживання малолітньої дитини з батьком, добросовісне виконання ОСОБА_1 , батьківських обов'язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком чи негативно впливали на її виховання та розвиток, приходить до висновку про обґрунтованість позову та визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком ОСОБА_1 .
При цьому, визначення місця проживання дитини разом із батьком не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує її у здійсненні своїх батьківських прав та обов'язків, оскільки мати дитини не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні.
Керуючись ст. ст.4, 12, 13, 81, 82, 89, 200, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.19, 141,160,161 СК України, суд -
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про встановлення факту та про визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю.
Встановити факт , що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 самостійно виховує та утримує малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.О.Куц