Справа №293/744/24
Провадження №1-кп/293/80/2025
06 березня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора в режимі відео конференції ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62024240020000083 від 12.01.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов'язаного, учасник АТО, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень.
ОСОБА_4 , 31.08.2021 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з військовою частиною НОМЕР_1 строком на 3 роки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №46 від 15.02.2023 солдат військової служби за контрактом ОСОБА_4 , який прибув із військової частини НОМЕР_3 , з 15.02.2023 зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і вважається зарахованим у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
В подальшому відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №182 від 29.06.2023 солдат ОСОБА_4 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , вважається таким, що з 29.06.2023 самовільно залишив військову частину та знятий з усіх видів з забезпечення.
Відповідно до наказу командира НОМЕР_4 окремої аеромобільної бригади ДНІВ ЗСУ №65-РС від 11.03.2024 солдату ОСОБА_4 , призупинено військову службу у зв'язку з самовільним залишенням військової частини НОМЕР_2 з 12.01.2024.
У відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях на розгляд Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони України.
У разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації або оприлюдненню в інший спосіб.
У разі оголошення Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання та розглядає питання щодо затвердження указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у порядку, встановленому Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
В разі оголошення Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності зобов'язані сприяти негайному прибуттю народних депутатів України на засідання Верховної Ради України та здійсненню їхніх повноважень.
Указ Президента України про введення воєнного стану в Украй або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого указу Президент України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом.
Воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.
До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умов усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності Україні її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремі; її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масові інформації.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.
14.03.2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресіє Російської Федерації проти України Указом Президента України №133/20-продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України в 18 березня 2022 року № 2119-ІХ.
18.04.2022 року Указом Президента України №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком: 30 діб, який затверджено Законом України від 21 квітня 2022 року № 7300.
17.05.2022 Указом Президента України №341/20 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного ста в Україні продовжується з 05 години ЗО хвилин 25 травня 2022 року строком 90 діб, який затверджено Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX.
12.08.2022 року Указом Президента України №373/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного ста
в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком
90 діб, який затверджено Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ.
06.02.2023 Указом Президента України №58/2023 «Про продовження
строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в України
продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90
який затверджено Законом України від 07.02.2022 №2915-ІХ.
01.05.2023 Указом Президента України № 255/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в України продовжується з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 л який затверджено Законом України від 2 травня 2023 року № 3058-ЇХ та нас чинності 20.05.2023.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів держав влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядуван підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - це період функціонування національної економіки, Збройних Сил України та інших державних органів, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та закінчується прийняттям рішення про демобілізацію. Демобілізація - комплекс заходів спрямованих, крім іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України на організацію і штати мирного часу.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» рішення про демобілізацію приймає Президент України.
Тобто, воєнний стан в Україні введено із 05 години ЗО хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб Указом Президента України № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ГХ 24.02.2022 та станом на 29.06.2023 припинений або скасований не був.
Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за контрактом, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття, розподіляти час у військовій частині протягом доби і протягом тижня згідно з розпорядком дня, встановленого командиром (начальником).
Відповідно до вимог ст. ст. З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Однак, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем за контрактом, перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200, 256 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 29.06.2023 о 08 год 00 хв самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , що дислокувалась у АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків до 09.05.2024, коли прибув до Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, чим закінчив вчинення злочину.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.5 ст 407 КК України, як такі, що виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану.
II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Вказав, що дійсно він будучи військовослужбовцем за контрактом 29.06.2023 самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 . У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати. Бажає в подальшому проходити службу.
При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловив думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вказав, що слід обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують його особу.
Обвинувачений погодився з думкою прокурора.
Враховуючи те, що обвинувачений свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо до тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд також роз'яснив, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин. Суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують його особу.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Здійснивши допит обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому діяння повністю доведене і вірно кваліфіковане за ч. 5 ст. 407 КК України.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
ІІІ. Мотиви призначення покарання.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.
Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілих, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України є щире каяття.
Обставин, передбачених ст.67 КК України, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд, відповідно до ст.65 КК України вирішуючи питання про призначення покарання,ОСОБА_4 враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його молодий вік, який раніше не судимий, є учасником бойових дій, характеризується позитивно, на обліках психіатра та нарколога не перебуває, враховуючи обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, які його обтяжують, а також відсутність негативних наслідків від скоєного та відсутність завданих збитків, суд вважає за доцільне призначитиОСОБА_4 покарання на рівні нижньої межі, передбаченої санкцією ч.5 ст. 407 КК України у виді 5 років позбавлення волі, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Визначене обвинуваченому покарання відповідатиме принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
В силу прямих вимог законодавства суд позбавлений можливості застосувати до обвинуваченого статті 69, 75 КК України та призначити покарання з випробуванням чи більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.
Цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні не заявлено.
Арешт на майно не накладався.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Керуючись ст. 2,7, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394,395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня фактичного приведення вироку до виконання.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Головуюча суддя ОСОБА_5