Справа № 291/147/25
Провадження №1-кп/291/73/25
іменем України
06 березня 2025 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирсьої області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ружин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024181110000309 від 07 вересня 2024 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київа, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, маючого на утриманні 4-неповнолітніх дітей, працюючого різноробочим ДП «Рогачівське», зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи неодноразово притягнутий Ружинським районним судом Житомирської області до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме: 12.03.2024, 21.05.2024, 29.08.2024, перебуваючи на превентивних обліках Національної поліції за категорією «Кривдник», на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та продовжив і надалі вчиняти домашнє насильство щодо своєї дружини ОСОБА_4 , з якою він проживає в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, 17.11.2024 о 16:00 год ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували за місцем спільного проживання по АДРЕСА_1 , де в ОСОБА_5 виник умисел на вчинення домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх дій, перебуваючи за місцем свого та потерпілої проживання, безпричинно розпочав словесний конфлікт з ОСОБА_4 , в ході якого висловлювався на адресу потерпілої образливі слова, погрожував фізичною розправою, висловлювався словами нецензурної лайки (психологічне домашнє насильство).
Дії ОСОБА_5 проявились у словесних образах, погрозах, нецензурної лайки на адресу потерпілої ОСОБА_4 та мають для неї психотравмуючий характер, який розвинувся на фоні сімейної сварки.
Як наслідок, у ОСОБА_4 виникають негативні психоемоційні переживання у вигляді знервованості, проявів агресивності (як прояв захисної реакції), хвилювання за дітей, тривожності і порушення сну, що становить психологічне страждання.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.
Будучи допитаним в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро покаявся, вказав, що на даний час примирився із потерпілою, обіцяв на майбутнє, що такого більше не повториться.
У судового розгляду потерпіла ОСОБА_4 зазначила, що претензій до обвинуваченого не має, на даний час вона з обвинуваченим примирилась, не заперечувала щодо розгляду справи без участі її представника.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік, та застосувати обмежувальні заходи, передбачені ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме - покласти на нього обов'язок пройти програму для кривдників. При цьому, зауважив, що не має необхідності для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого до набрання вироком законної сили. Вказав, що відсутні підстави для проходження обвинувачем курсу лікування.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав себе винним, тому, за згодою сторін, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інші докази, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються, учасникам судового провадження було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Таким чином, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_5 .
Судом зроблено висновок про те, що вину обвинуваченого ОСОБА_5 доведено повністю, а тому кваліфікація його дій за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілих осіб, є правильною.
Обставин, які б виключали кримінальну протиправність діяння ОСОБА_5 або звільняли його від кримінальної відповідальності чи від покарання судом не встановлені, а тому обвинувачений підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення за ст.126-1 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, згідно ст. 12 КК України класифікується, як нетяжкий злочин.
Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який на диспансерному обліку у лікаря-нарколога не знаходиться, за місцем проживання та за місцем роботи характеризується добре, раніше не судимий, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей ( ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
ОСОБА_5 перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 2023 року.
У висновку судово-психіатричного експерта №17-2025 від 21.01.2025 вказано, що ОСОБА_5 виявляє ознаки легкої розумової відсталості (легкої дебільності) з емоційно-вольовою нестійкістю за збудливим типом, ускладнену вживанням алкоголю. ОСОБА_5 під час вчинення інкримінованого йому діяння міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 є щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.
Суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_5 статей 69, 69-1 КК України, а тому з урахуванням усіх обставин у справі, ступеня тяжкості злочину, вчиненого обвинуваченим, особи винуватого, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді апробаційного нагляду строком на один рік, у межах санкції, передбаченої ст. 126-1 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для подальшого виправлення ОСОБА_5 , попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також відповідає таким принципам Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимність мети та невідворотність покарання, та є достатнім для досягнення передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.
Крім цього, суд вважає, що в інтересах потерпілої ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_5 слід застосувати обмежувальні заходи, передбачені статтею 91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 24.01.2025 обирався запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на строк два місяці, тобто до 24.03.2025; обмежувальний захід - обмеження спілкування з дітьми та проходження програми для кривдників.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373,374, 394, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На підставі статті 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обмежувальні заходи: направити ОСОБА_5 для проходження програми для кривдників строком на два місяці.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст.91-1 КК України, є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.
Відповідно до частини першої ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України строк покарання у виді пробаційного нагляду засудженому ОСОБА_5 обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до частини другої ст. 49-1 Кримінально-виконавчого Кодексу України строк виконання вироку встановити не пізніше десяти днів з дня набрання ним законної сили.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суд Житомирської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
У судовому засіданні 06.03.2025 оголошено резолютивну частину вироку відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України.
Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області ОСОБА_1