Справа № 289/1924/23
Номер провадження 2/289/15/25
06.03.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - Кириленка О.О.,
з участю секретаря судового засідання - Науменко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів,
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати відповідача батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з нього аліменти на утримання вказаної дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, проживали разом однією сім'єю. На теперішній час відповідач відмовляється визнавати себе батьком дитини.
Ухвалою суду від 30.08.2023 відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче засідання (а.с. 19).
Ухвалою суду від 06.08.2024 задоволено клопотання позивача та призначено у даній цивільній справі судову молекулярно-генетичну експертизу. Проведення вказаної експертизи доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. Окрім того, роз'яснено сторонам у справі наслідки ухилення від участі в експертизі відповідно до ст. 109 ЦПК України: у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (а.с. 61).
16.09.2024 від Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи надійшло повідомлення про необхідність забезпечення судом явки сторін до вказаної установи для відбору зразків крові (а.с. 66) та судом направлено сторонам справи вказане повідомлення (а.с. 67, 68, 71).
25.09.2024 на електронну адресу суду від Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи надійшло повторно повідомлення про необхідність забезпечення судом явки сторін до вказаної установи для відбору зразків крові (а.с. 73) та судом направлено сторонам справи вказане повідомлення (а.с. 74, 75).
11.10.2024 на електронну адресу суду від завідуючої Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи О. Юрченко надійшло повідомлення про те, що ухвала суду від 06.08.2024 по цивільній справі №289/1924/23 була повернута до суду без виконання у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 для відбору зразка крові (а.с. 78).
Ухвалою суду від 14.10.2024 поновлено провадження у справі (а.с. 79).
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач до суду також не з'явився, однак, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, причини неявки до суду не повідомив, тому суд, враховуючи повторну неявку відповідача без поважних причин та не подання ним відзиву, розглянув справу заочно, без його участі, оскільки в справі достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.12.2007, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Радомишль Житомирської області, про що в книзі реєстрації народжень 17.12.2007 зроблено відповідний актовий запис № 13; батьком дитини записаний ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_5 (а.с. 6). Відомості про батька дитини внесені за вказівкою матері (а.с. 11).
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Положеннями статті 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення (стаття 89 ЦПК України).
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Нез'явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-медичної генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини ОСОБА_3 на спростування доводів позивача про його батьківство.
При цьому судом вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судово-медичної генетичної експертизи та забезпечення участі відповідача у її проведенні. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів наявності поважних підстав, які перешкоджали йому з'явитися до експертної установи для забору відповідних зразків крові.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що слід визнати батьківство відповідача, оскільки ухилення останнього від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи з метою встановлення істини у справі, дає суду підстави встановити факт наявності кровного споріднення між відповідачем і дитиною ОСОБА_3 .
Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного суду від 26.04.2023 (справа № 199/3284/19). До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.08.2020 у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19); від 09.09.2020 у справі № 277/836/16-ц, (провадження № 61-48029св18). Ця правова позиція щодо застосування положень статті 109 ЦПК України є незмінною.
Відповідно до ст. 134 Сімейного кодексу України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Вирішуючи заявлені вимоги про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.
Ст. 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Відповідно обов'язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.
У відповідності до положень ст.ст. 141, 157 СК України, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу та окреме від дитини проживання не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, а той з батьків, з ким проживає дитина не має права перешкоджати тому із батьків, хто живе окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України, аліменти на дитину присуджуються в частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі.
Як вбачається зі змісту ст. 182 СК України, суд при визначенні розміру аліментів враховує такі обставини, як стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Разом з тим, вирішуючи спір, суд враховує, що відповідач зобов'язаний брати участь в утриманні неповнолітньої дитини, з метою забезпечення її прав на належне утримання, суд дійшов висновку, що розмір аліментів, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача на утримання дитини належить визначити в заявленому позивачем розмірі щомісячно, починаючи з часу пред'явлення позовної заяви до суду, відповідно до ст. 191 СК України.
Одночасно, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них; а також положення ст. 185 СК України щодо обов'язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід також стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (а.с. 13). До того ж, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 гривень.
Керуючись ст. ст. 126, 128, 134, 135, 180-182, 192 СК України, ст.ст. 12-13, 81, 89, 141, 263-265, 280-289, 430 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання батьківства та стягнення аліментів - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.08.2023 та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення в разі його пропуску з поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О. О. Кириленко