Справа № 289/1273/24
Номер провадження 2/289/48/25
25.02.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - Кириленка О.О.,
з участю секретаря судового засідання - Василенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22.09.2016 з 1/4 на 1/6 частку з усіх видів заробітку (доходу).
В обґрунтування позову зазначив, що згідно вищевказаного судового рішення з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 25.05.2016 і до досягнення дитиною повноліття. 22.01.2021 позивач уклав шлюб з ОСОБА_3 та в них народилась спільна дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже у позивача змінився сімейний стан, що вплинуло на зміну його матеріального становища. Зважаючи на зазначені обставини, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 17.06.2024 відкрито загальне позовне провадження в справі (а.с. 18).
17.07.2024 від представника відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Представник відповідача акцентує увагу суду на тому, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, зокрема останнім не надано суду доказів щодо зміни розміру його доходів в бік погіршення, після видачі судового наказу від 27.03.2024 про стягнення аліментів на утримання дитини. При цьому, у своєму позові позивач заявляючи позовну вимогу про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання сина ОСОБА_5 не звертається з аналогічною позовною вимогою відносно іншої дитини ОСОБА_6 , а факт народження останньої не змінює сімейний стан та не свідчить про погіршення матеріального стану. На думку представника відповідача, задоволення позову ОСОБА_1 призведе до того, що його діти опиняться у нерівному матеріальному становищі, а відтак до несправедливого вирішення справи, що не відповідає завданню цивільного судочинства. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивач не в повній мірі відобразив інформацію про його матеріальний стан та актуальний дохід. Позивач приховує від суду ту обставину, що з лютого 2024 року є мобілізованим та приймає участь у заходах для забезпечення оборони України і наразі проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . На переконання представника відповідача, перебування позивача на військовій службі може свідчити про покращення його матеріального становища, зважаючи на загальновідомі обставини стосовно грошового забезпечення військовослужбовців. Позивач забезпечений всіма наявними для комфортного життя засобами у вигляді нерухомого та рухомого майна. Теперішня дружина позивача є фізичною особою-підприємцем (а.с. 27-57).
01.08.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив та зазначив, що на його утриманні перебуває малолітня дитина від нинішнього шлюбу з ОСОБА_3 , що відповідно тягне за собою збільшення матеріальних затрат. 19.07.2024 ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом про стягнення з позивача на її користь аліментів на її утримання, так як сама перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною. Позивач змушений утримувати свого хворого непрацездатного батька, який потребує постійного догляду і регулярного лікування та має інвалідність. Позивач не погоджується з доводами представника відповідача відносно того, що проходження військової служби свідчить про покращення його матеріального стану. Позивач звертає увагу суду на те, що житлова площа збільшена в період одруження та за рахунок додаткових матеріальних вкладень дружини та рідних. Окрім того, отримав травму та має проблеми зі здоров'ям, тому потребує тривалої реабілітації і постійного лікування, на що також потрібні кошти (а.с. 63-83).
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві.
Відповідач заперечила щодо задоволення позову та пояснила, що раніше розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_5 складав 3000-5000 грн, а наразі матеріальний стан позивача покращився, оскільки з нього стягуються аліменти на утримання вказаної дитини у розмірі 15000 грн, тому позивач створює штучні умови для зменшення розміру аліментів. Звертає увагу суду на те, що позивач визнав позов поданий його дружиною ОСОБА_3 до нього про стягнення аліментів на її утримання.
Представник відповідача пояснив суду, що створення сім'ї, стягнення аліментів на дружину не є підставою для зменшення розміру аліментів, а має бути погіршення матеріального стану платника аліментів. Позивачем не надано доказів, які підтверджують необхідність надання допомоги його батьку, а також розмір коштів, які останньому надавались позивачем.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа №295/7536/16-ц, виданого 06.10.2016, відкрито виконавче провадження №52586150, згідно якого стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 52 на звороті). Окрім того, в межах вказаного виконавчого провадження постановами старшого державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі ЦМУ МЮ (м. Київ) було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, накладено арешт на кошти боржника, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України та встановлено тимчасове обмеження боржника у праві полювання (а.с. 38-42).
Згідно матеріалів справи 10.07.2024 відомості відносно ОСОБА_1 були внесені до Єдиного реєстру боржників (а.с. 43).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб від 22.01.2021 серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 22.01.2021 уклав шлюб з ОСОБА_8 (а.с. 9) та від даного шлюбу вони мають спільну малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
Згідно судового наказу Богунського районного суду м. Житомира від 27.03.2024, у справі №295/3759/24, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 13.03.2024 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11).
Відповідно до довідки про доходи від 09.05.2024 №6 позивач ОСОБА_1 з 19.06.2007 по 01.05.2024 займав посаду провідного інженера з ОЗЛ та йому нараховано дохід за період з 01.09.2023 по 16.02.2024 у розмірі 208721,81 грн. (а.с. 10).
Як вбачається з матеріалів справи на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2021 позивач набув у власність квартиру загальною площею 48,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 44-45).
Згідно матеріалів справи дружина позивача ОСОБА_3 перебуває на обліку в органах податкової інспекції як фізична - особа підприємець та працює менеджером з туризму ТОВ «Сова груп» з 06.12.2021 і по даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 46, 68).
Відповідно до довідки від 18.07.2024 старший солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 17.02.2024 (а.с. 70).
З наданих позивачем копій медичних документів встановлено, що останній потребує постійного лікування та реабілітації, перебував у стаціонарі з 30.10.2024 по 04.11.2024 та потребує медикаментозного лікування (а.с. 67, 108-109).
Згідно матеріалів справи ОСОБА_9 є особою з інвалідністю другої групи та з 01.03.2014 проживає за місцем проживання позивача (а.с. 71, 72, 73, 74).
При цьому судом не береться до уваги як доказ - веб-сторінка, розташована в мережі Instagram (а.с. 47-49), оскільки на сторінках цього сайту не виявлено розміщених свідчень про його власника, а тому ідентифікувати особу власника вказаного веб-сайту є неможливим.
У відповідності до положень статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Перевіркою даних в Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено, що постановою Житомирського апеляційного суду від 06.02.2025 у справі № 295/10984/24 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 , на її утримання у розмірі 1/10 (однієї десятої) частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, на період догляду за дитиною ОСОБА_10 , починаючи з 19.07.2024 по 03.04.2025. У вказаній постанові зазначено, що при вирішенні даного спору суд має насамперед враховувати його наслідки для неповнолітніх дітей відповідача та виходити із захисту їх інтересів, оскільки діти повинні перебувати у рівних умовах щодо матеріального забезпечення, яке має надавати відповідач. Стягнення аліментів на утримання дружини ОСОБА_3 у розмірі 1/5 частини від доходів відповідача призведе до того, що за виконавчими документами з ОСОБА_1 буде утримуватись 70% заробітної плати (доходу) / 1/4 + 1/4 + 1/5 /, що в свою чергу може бути підставою для зменшення утримання на користь сина відповідача від першого шлюбу. Окрім того, колегія суддів вважає, що стягнення аліментів на утримання дружини доцільно визначити строком з 19.07.2024 по 02.10.2024 (з моменту звернення до суду із даним позовом і до досягнення дитиною 3-х років, тобто в порядку ч. 2 ст. 84 СК України) та з 03.10.2024 року по 03.4.2025 (в порядку ч. 3 ст. 84 СК України) та змінити визначений місцевим судом розмір з 1/5 на 1/10 частки всіх доходів щомісячно, що не призведе до значного погіршення майнового стану платника аліментів.
У частині першій ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини другої ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною першою ст. 192 СК України унормовано, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до правової позиції, відображеної у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року в справі №509/5304/20 розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №727/1599/22.
У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року в справі №712/6313/21 зазначено, що при розгляді позовів щодо зміни розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року в справі №343/945/19, від 12 січня 2022 року в справі №545/3115/19, від 23 травня 2022 року в справі №752/26176/18.
За таких обставин, можливо дійти висновку, що СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду. Зокрема, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Також у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року в справі №712/6313/21 виснувано, що у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Із огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Частиною третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати, зокрема, в разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1798цс16.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як на підставу зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_5 позивач посилався на зміну сімейного стану через народження дочки ОСОБА_6 . Окрім того, позивач посилається на погіршання свого матеріального стану після винесення судового наказу Богунського районного суду м. Житомира від 27.03.2024 по справі №295/3759/24, а також внаслідок утримання ним непрацездатного батька, необхідність придбання амуніції та ліків внаслідок проблем зі здоров'ям.
Зазначені обставини свідчать про те, що сімейний стан позивача дійсно змінився.
Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження того, який матеріальний стан був у нього на час стягнення Богунським районним судом м. Житомира аліментів на утримання сина ОСОБА_5 та яким він є на час звернення до суду, позивач не надав та не посилався на них в позовній заяві.
Доводи позивача про те, що на його утриманні перебуває батько ОСОБА_9 суд не бере до уваги, оскільки такі обставини нічим не підтверджені об'єктивно, крім копії його пенсійного посвідчення, не надано відповідних доказів.
При цьому суд критично оцінює доводи позивача відносно того, що він є військовослужбовцем і більша частина його доходу витрачається на придбання амуніції і всього необхідного для здійснення військової служби, адже потреби батька в своєму забезпеченні не можуть нівелювати потреби його дітей, яких він зобов'язаний утримувати до досягнення ними повноліття. До того ж, зазначені обставини, не підтверджені жодними доказами.
Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які можуть свідчити про неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі на утримання сина ОСОБА_5 через фінансовий стан позивача чи через стан його здоров'я.
З урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, суд встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження зміни майнового стану позивача в сторону погіршення.
Також суд звертає увагу на те, що сукупний розмір аліментів, які стягуються на дітей позивача, не перевищує встановлений законом загальний розмір відрахувань із грошового забезпечення позивача, встановлений статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження». Належні та допустимі докази на підтвердження зміни майнового стану позивача після винесення судових рішень про стягнення аліментів, які б стали підставою для зменшення розміру аліментів в матеріалах справи відсутні.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у цивільній справі № 194/629/17-ц.
Також суд враховує, що стан здоров'я позивача не перешкоджають продовженню проходження ним військової служби. Позивач не надав доказів того, що у зв'язку із рекомендаціями лікаря він витрачає значні кошти на своє лікування.
Твердження позивача про те, що у нього збільшилися витрати у зв'язку із народженням другої дитини та необхідності сплачувати кошти на підставі судового рішення, є безпідставними та необґрунтованими, такими, що не дають суду підстав для зменшення присуджених судом аліментів, оскільки батько зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дітей.
Суд звертає увагу на те, що судовий наказ Богунського районного суду м. Житомира від 27.03.2024 по справі №295/3759/24 підлягає примусовому виконанню.
У свою чергу позивачем не надано доказів того, що з нього за вищевказаним судовим наказом стягуються аліменти на утримання меншої дочки ОСОБА_6 .
У своєму позові ОСОБА_1 , заявляючи позовну вимогу про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання сина ОСОБА_5 , не звертається з аналогічною позовною вимогою відносно іншої дитини - дочки ОСОБА_6 .
У відповідності до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно ж ст. 13 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Отже, задоволення позову ОСОБА_1 призведе до того, що його діти опиняться у нерівному матеріальному становищі, а відтак до несправедливого вирішення справи, що не відповідає завданню цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
На підставі приписів ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд, за заявою представника відповідача, відкладає вирішення питання про судові витрати, які ОСОБА_2 понеслау зв'язку з розглядом даної справи та призначає судове засідання для вирішення даного питання.
Керуючись ст. ст. 180, 182, 192 СК України, ст. ст. 10, 12,13, 76-82, 259, 263-265, 268,280-289, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Судове засідання для вирішення питання про судові витрати, які відповідач понесла у зв'язку з розглядом даної справи, призначити на 13:30 год. 03.04.2025 в приміщенні Радомишльського районного суду Житомирської області. Встановити відповідачу та її представнику строк для подання доказів щодо розміру понесених відповідачем судових витрат у зв'язку з розглядом справи протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду Роз'яснити, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява про розподіл судових витрат буде залишена без розгляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06.03.2025.
Суддя Олег КИРИЛЕНКО