28 лютого 2025 року
м. Київ
Справа № 442/1535/24
Провадження № 61-1533ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)
на постанову Львівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року
у справі за позовом скаржника до ОСОБА_2 (далі - колишня дружина) про поділ спільного майна подружжя
та за зустрічним позовом колишньої дружини до скаржника про визнання майна особистою власністю і
1. У лютому 2024 року скаржник звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира).
2. У квітні 2024 року колишня дружина звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати квартиру її особистою власністю та стягнути зі скаржника 118 651,31 грн неустойки за прострочення сплати аліментів.
3. 3 червня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області постановив ухвалу, згідно з якою, зокрема, прийняв до розгляду зустрічний позов колишньої дружини в частині визнання квартири її особистою власністю, об'єднав цю зустрічну вимогу в одне провадження з первісним позовом; зустрічні вимоги в частині стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів повернув колишній дружині.
4. 3 вересня 2024 року цей суд ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов скаржника та відмовив в задоволенні зустрічного позову колишньої дружини.
5. 13 січня 2025 року Львівський апеляційний суду прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову скаржника та задоволення зустрічного позову колишньої дружини.
6. 4 лютого 2025 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
7. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
7.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
7.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
7.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
7.4. Суди першої й апеляційної інстанції встановили, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 304357981 від 6 липня 2022 року, виданої приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Теплою М. Ю., вартість квартири становила 245 000,00 грн.
7.5. Предметом первісного позову є визнання права власності скаржника на 1/2 ідеальну частку квартири, а зустрічного - визнання квартири особистою власністю колишньої дружини. З огляду на встановлену вартість квартири загальна ціна позовів становить 367 500,00 грн (245 000,00 грн х 1/2 + 245 000, 00 грн), що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (757 000 грн = 250 х 3 028,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»). Інакше кажучи, ціна кожного з позовів не перевищує вказаного порогу.
7.6. Скаржник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. У касаційній скарзі не зазначив випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо оскаржити у касаційному порядку. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
8. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
8.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
8.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
8.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
8.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
8.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази на користь його позову та проти зустрічного позову. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
8.6. Оскаржені судові рішення за загальним правилом у касаційному порядку оскаржити не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю.
2. Копію ухвали та доданих до касаційної скарги матеріалів надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко