МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 945/2098/24
Провадження 1-в/945/10/25
Ухвала
28 лютого 2025 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві подання начальника Миколаївського районного відділу №1 філії Державної установи “Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України,
встановив:
Вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14 вересня 2023 року затверджено угоду про визнання винуватості та ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому узгоджене сторонами про визнання винуватості покарання, у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_3 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирішено питання про запобіжний захід, речові докази.
Миколаївський районний відділ №1 філії Державної установи “Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областяхв Миколаївській області звернувся до суду з поданням про звільнення ОСОБА_3 від покарання у випадку, передбаченого ч. 2 ст. 74 Кримінального кодексу України.
Представник органу пробації у судове засідання не прибув; 28.02.2025 подав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутністю; подання підтримує, просить задовольнити.
Засуджений ОСОБА_3 у судове засідання не прибув; 28.02.2025 до суду подано заяву про розгляд справи за його відсутністю; з поданням згоден.
Прокурор у судове засідання не прибув; 26.02.2025 подав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Розглянувши подання, суд дійшов такого.
Відповідно до п. 13) ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року (далі - Закон України від 18.07.2024) та стаття 51 КУпАП викладена в такій редакції:
Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, -
тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, -
тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, -
тягнуть за собою накладення штрафу від шестисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб".
Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібною крадіжкою, за яку передбачене адміністративне стягнення, вважається крадіжка, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення, не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 5 Розділу XX («Перехідні положення») Податкового кодексу України: якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 пункту 169.1. статті 169 Податкового кодексу визначено, що податкова соціальна пільга (неоподатковуваний мінімум доходів громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684 гривень.
Відтак, для норм адміністративного та кримінального законодавства неоподаткований мінімум доходів громадян у 2023 році становить 1342 гривень.
Виходячи з внесених змін, за ст. 185 КК України кримінально караними є таємне викрадення чужого майна (крадіжка), де вартість викраденого майна перевищує 2684 гривень, отже таємне викрадення чужого майна на суму до 2684 гривень не є кримінально караним діянням.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Частиною 1 статті 11 КК України визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Згідно з постановою Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 945/3522/18: за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Зазначений підхід закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК. Згідно з частиною першою цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Частиною 2 статті 74 КК України визначено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: 23.06.2023 ОСОБА_3 таємно викрав товар, належний ТОВ “ЕПІЦЕНТР К», а саме: 1 упаковку NOW Calcium Citrate (Кальцію Цитрат) у таблетках № 30 вартістю 301,74 грн.; 1 упаковку IMUNIT "Golden Pharm" 450 мг, 60 капсул вартістю 209,28 грн.; 1 пляшку дезодоранту "Loreal" MEN EXPERT 5в1 150 мл, вартістю 115,83 грн.; 1 упаковку вітамінного комплексу "ВітаВіт" Енерджі 36 капсул, вартістю 109,53 грн., а всього на загальну суму 736,38 грн., які намагався винести за межі магазину, пройшовши касову зону.
У той час, як неоподатковуваний мінімум доходів громадян станом на 01.01.2023 становив 2684 грн, отже станом на дату розгляду подання, вчинене ОСОБА_3 діяння, не є саме кримінально караним діянням.
Оскільки вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 НМ, до цього діяння має застосовуватися ст. 5 КК, а тому внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотню дію в часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
З викладеного слідує, що подання органу пробації є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ч. 2 ст. 74 КК України, ст. 537КПК України, суд,-
постановив:
Подання начальника Миколаївського районного відділу №1 філії Державної установи “Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України,- задовольнити.
ОСОБА_3 засудженого за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України звільнити від покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14 вересня 2023 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 7 днів з дня оголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_1
28.02.2025