Справа № 467/1817/24
Провадження № 1-кп/467/63/25
06.03.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Арбузинка об'єднані кримінальні провадження № 12024153130000117, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2024 року та № 12025153130000011, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 січня 2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка Совєтського району АР Крим, громадянина України, з повного загальною середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, без зареєстрованого місця проживання, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-23 березня 2011 року Совєтським районним судом АР Крим за ч. 3 ст. 185 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі,
-29 квітня 2011 року Совєтським районним судом АР Крим за ч. 1 ст. 96, ч.5 ст. 27, ч. 3 ст.185 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 03 липня 2014 року за ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2014 року на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році»,
-12 грудня 2014 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі та конфіскації майна, звільнений 06 листопада 2020 року за відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України
Згідно обвинувального акту 29 листопада 2024 року близько 16 години, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 перебував біля будинку АДРЕСА_2 .
В цей час у останнього виник умисел на незаконне проникнення на територію вказаного подвір'я житлового будинку, за місцем проживання ОСОБА_5 , яке належить останній на праві приватної власності.
Реалізовуючи свій злочинний умисел на незаконне проникнення до іншого володіння особи, діючи умисно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи їх настання, порушуючи вимоги ст.30 Конституції України, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника, ОСОБА_4 підійшов до огородженої металевим парканом та металевою хвірткою без запірних пристроїв вищевказаної території подвір'я житлового будинку ОСОБА_5 , після чого, застосовуючи фізичну силу, відчинив металеву хвіртку та незаконно проник на територію двору вищевказаного подвір'я житлового будинку, де без будь-якого дозволу та всупереч волі ОСОБА_5 , перебував на протязі тривалого проміжку часу, самовільно пересуваючись по території подвір'я, намагався потрапити до приміщень житлового будинку та інших будівель на території подвір'я житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .
Крім того, 02 грудня 2024 року близько 15 години, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 перебував біля будинку АДРЕСА_2 .
В цей час у останнього виник умисел на незаконне проникнення на територію вказаного подвір'я житлового будинку за місцем проживання ОСОБА_5 , яке належить останній на праві приватної власності.
Реалізовуючи свій злочинний умисел на незаконне проникнення до іншого володіння особи, діючи умисно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи їх настання, порушуючи вимоги ст.30 Конституції України, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника, ОСОБА_4 підійшов до огородженої металевим парканом та металевою хвірткою без запірних пристроїв вищевказаної території подвір'я житлового будинку ОСОБА_5 , після чого, застосовуючи фізичну силу, відчинив металеву хвіртку та незаконно проник на територію двору вищевказаного житлового будинку, де без будь-якого дозволу та всупереч волі ОСОБА_5 перебував на протязі тривалого проміжку часу, самовільно пересуваючись по території подвір'я житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .
Крім того, 09 грудня 2024 року близько 16 години, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 перебував біля будинку АДРЕСА_2 .
В цей час у останнього виник умисел на незаконне проникнення на територію вказаного подвір'я житлового будинку за місцем проживання ОСОБА_5 , яке належить останній на праві приватної власності.
Реалізовуючи свій злочинний умисел на незаконне проникнення до іншого володіння особи, діючи умисно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи їх настання, порушуючи вимоги ст.30 Конституції України, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника, ОСОБА_4 підійшов до огородженої металевим парканом та металевою хвірткою без запірних пристроїв вищевказаної території подвір'я житлового будинку ОСОБА_5 , після чого, застосовуючи фізичну силу, відчинив металеву хвіртку та незаконно проник на територію вищевказаного подвір'я житлового будинку, де через незачинені на замикаючі пристрої вхідні двері проник в середину будівлі нежитлового призначення, в якій перебував на протязі тривалого проміжку часу, після чого з місця події втік, виплигнувши у вікно будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .
Крім того, 12 січня 2025 року близько 22 години, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 перебував біля будинку АДРЕСА_2 .
В цей час у останнього виник умисел на незаконне проникнення на територію вказаного подвір'я житлового будинку за місцем проживання ОСОБА_5 , яке належить останній на праві приватної власності.
Реалізовуючи свій злочинний умисел на незаконне проникнення до іншого володіння особи, діючи умисно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи їх настання, порушуючи вимоги ст.30 Конституції України, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника, ОСОБА_4 підійшов до огородженої металевим парканом та металевою хвірткою без запірних пристроїв вищевказаної території подвір'я житлового будинку ОСОБА_5 , після чого, застосовуючи фізичну силу, відчинив металеву хвіртку та незаконно проник на територію вищевказаного подвір'я житлового будинку, самовільно пересуваючись по території подвір'я, де в подальшому через зачинені на замикаючі пристрої вхідні двері, застосовуючи фізичну силу, користуючись предметом, схожим на палицю, демонтувавши навісний замок, проник в середину будівлі літньої кухні, пристосованої для тимчасового проживання, в якій ліг спати, в якій перебував на протязі тривалого проміжку часу, після чого з місця події втік.
Крім того, 20 січня 2025 року близько 18 години, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 перебував біля будинку АДРЕСА_2 .
В цей час у останнього виник умисел на незаконне проникнення на територію вказаного подвір'я житлового будинку за місцем проживання ОСОБА_5 , яке належить останній на праві приватної власності.
Реалізовуючи свій злочинний умисел на незаконне проникнення до іншого володіння особи, діючи умисно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи їх настання, порушуючи вимоги ст.30 Конституції України, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника, ОСОБА_4 підійшов до огородженої металевим парканом та металевою хвірткою без запірних пристроїв вищевказаної території подвір'я житлового будинку ОСОБА_5 , після чого, застосовуючи фізичну силу, відчинив металеву хвіртку та незаконно проник на територію вищевказаного подвір'я житлового будинку, самовільно пересуваючись по території подвір'я, де в подальшому через зачинені на замикаючі пристрої вхідні двері, застосовуючи фізичну силу, користуючись предметом, схожим на палицю, демонтувавши навісний замок, проник в середину будівлі літньої кухні, пристосованої для тимчасового проживання, в якій ліг спати, в якій перебував на протязі тривалого проміжку часу, після чого з місця події втік.
Крім того, 20 січня 2025 року близько 23 години, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 перебував біля будинку АДРЕСА_2 .
В цей час у останнього виник умисел на незаконне проникнення на територію вказаного подвір'я житлового будинку за місцем проживання ОСОБА_5 , яке належить останній на праві приватної власності.
Реалізовуючи свій злочинний умисел на незаконне проникнення до іншого володіння особи, діючи умисно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи їх настання, порушуючи вимоги ст.30 Конституції України, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника, ОСОБА_4 підійшов до огородженої металевим парканом та металевою хвірткою без запірних пристроїв вищевказаної території подвір'я житлового будинку ОСОБА_5 , після чого, застосовуючи фізичну силу, відчинив металеву хвіртку та незаконно проник на територію вищевказаного подвір'я житлового будинку, самовільно пересуваючись по території подвір'я, де в подальшому через зачинені на замикаючі пристрої вхідні двері, застосовуючи фізичну силу, користуючись предметом, схожим на палицю, демонтувавши навісний замок, проник в середину будівлі літньої кухні, пристосованої для тимчасового проживання, в якій ліг спати, в якій перебував на протязі тривалого проміжку часу, після чого з місця події втік.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, а саме - незаконне проникнення до іншого володіння особи.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 заявила суду про відмову від обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні, у зв'язку із чим прохала закрити кримінальне провадження.
Прокурор та обвинувачений проти задоволення вказаного клопотання не заперечували.
Вислухавши потерпілу, прокурора, обвинуваченого, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю.
Частиною 4 ст. 26 КПК України передбачено, що відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення у формі приватного, яке розпочинається лише на підставі заяви потерпілого, є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.
Пунктом 1 ч.1 ст. 477 КПК України визначено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 162 КК України (порушення недоторканності житла без обтяжуючих обставин) є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення.
Згідно вимог п.7 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством.
При цьому згідно ч.7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені п.7 ч.1 цієї статті, виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Враховуючи викладене і той факт, що потерпіла відмовилася від підтримання обвинувачення щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, обтяжуючі обставини по справі відсутні, а також те, що обвинувачений та потерпіла не є особами, що перебувають (перебували) у сімейних або близьких відносинах в розумінні вимог п.1 ч.1 ст. 3 КПК України, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 284, 337, 372, 392 КПК України, суд
Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України закрити на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.
Суддя ОСОБА_1