Справа № 127/2826/25
Провадження № 1-кп/127/82/25
06 березня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.12.2024 за № 12024025030000246, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянки України, уродженці м. Вінниця, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, -
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», 13.12.2024, під час прогулянки по вулиці Подільська, у місті Вінниця, на узбіччі дороги поблизу будинку №22A, поряд з деревом, помітила поліетиленове упакування із порошкоподібною речовиною. Будучи особою, яка раніше вживала психотропні речовини, зрозумівши, що там може бути психотропна речовина, ОСОБА_4 підняла поліетиленове упакування з порошкоподібною речовиною для власного вживання, та помістила у сумку, яка була одягнена через плече. Таким чином, ОСОБА_4 , незаконно придбала та зберігала при собі психотропну речовину, без мети збуту.
В подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне зберігання психотропної речовини, без мети збуту, обіг якої обмежено - амфетамін, 13.12.2024 близько 18:00 години, перебуваючи по вулиці Подільська у місті Вінниця, поруч з будинком 30-Б, була зупинена працівниками сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, з метою перевірки документів, відповідно до ст. 32, 34 Закону України «Про Національну поліцію», та на запитання останніх про наявність у неї заборонених речовин, усвідомлюючи, що її дії, спрямовані на попереднє придбання та зберігання психотропних речовин будуть викриті, повідомила, що у неї при собі наявна заборонена речовина.
Надалі, при виїзді слідчо-оперативної групи, в ході проведення огляду місця події, в період часу з 18 години 52 хвилини по 18 годину 58 хвилин 13.12.2024, поблизу будинку 30-Б по вулиці Подільська у місті Вінниця, в присутності двох понятих, за добровільною письмовою згодою ОСОБА_4 видала із сумки, яка була одягнена через плече, прозорий поліетиленовий пакетик із порошкоподібною речовиною, яку вона придбала та зберігала для власного вживання.
Згідно висновку експерта від 19.12.2024, в наданій на експертизу речовині міститься психотропна речовина - амфетамін. Амфетамін відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено. В досліджуваній речовині, масою 1,1816 г, маса амфетаміну становить 0,5333 г.
Згідно Наказу МОЗ України № 280 від 15.05.2015 року, який затверджує зміни до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 серпня 2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», для кримінально караного діяння маса психотропної речовини - амфетамін, має бути більш як 0,15 г.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за частиною 1 статті 309 КК України, тобто - незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Захисник ОСОБА_5 подав до суду клопотання про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та звільнення останньої від кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_4 добровільно пройшла курс лікування, маючи на меті вилікуватись від наркоманії, а не ухилятись в такий спосіб від кримінальної відповідальності, знаходилась на стаціонарному лікуванні, долучивши до матеріалів кримінального провадження відповідну довідку із КНП « ЦТЗ «Соціотерапія» Вінницької обласної ради від 17.01.2025 року.
Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, суду пояснила, що вона дійсно вчинила дане правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, однак на даний час стала на шлях виправлення та пройшла курс лікування з метою позбутися залежності. Просила суд задовольнити клопотання захисника та звільнити її від кримінальної відповідальності.
Допитаний в судовому засіданні лікар ОСОБА_6 суду повідомив, що дійсно ОСОБА_4 звернулась до лікаря, щоб пройти курс лікування, оскільки остання мала залежність від вживання наркотиків. ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні, яке дало позитивний результат та на даний час лікування ОСОБА_4 не потребує. Також, лікар зазначив, що діагноз наркоманія і розлади психіки та поведінки є тотожними поняттями, однак за різними класифікаціями. Так, поняття наркоманія було зазначено в попередній редакції класифікацій хвороб, а згідно нової статистичної класифікації хвороб і проблем пов'язаних зі здоров'ям 10-го перегляду (МКХ-10) має назву розлади психіки та поведінки.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала щодо звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.
Заслухавши заявлене стороною захисту клопотання, думки учасників судового провадження з приводу зазначеного клопотання та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч. 1 ст. 44 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», наркоманія - психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною. Особа, хвора на наркоманію, - особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до цього Закону, встановлено діагноз «наркоманія».
Залежність від психоактивних речовин (наркотиків) - це хронічне захворювання, що проявляється в непереборному бажанні вживати наркотичні речовини, незважаючи на негативні соціально-медичні наслідки.
Міжнародна статистична класифікація хвороб і проблем пов'язаних зі здоров'ям 10-го перегляду (МКХ-10) прийнята 43-ю Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я 1.01.1993 і є основним нормативним документом при вивченні стану здоров'я населення в країнах членах всесвітньої організації охорони здоров'я, введена для застосування наказом МОЗ України від 08.10.1998 №297. Періодично переглядається під керівництвом ВООЗ. Складається з 21-го розділу, кожен з яких містить підрозділи з кодами хвороб і станів. Клас V, починаючи з коду F00 по F99 включно, включає «Розлади психіки та поведінки». З F10 по F19 включає «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин». Таким чином, МКХ-10 не передбачає встановлення такого діагнозу як «наркоманія».
На підставі частини 4 статті 309 КК України за дії, передбачені частиною 1 цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності винна особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії. Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно з'ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
За змістом норм, передбачених ч. 4 ст. 307 та ч. 4 ст. 309 КК України, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.
Добровільним у контексті ч. 4 ст. 309 КК України слід вважати таке звернення особи до лікувального закладу, яке здійснюється за її особистою згодою або згодою законного представника, що мало місце до моменту виходу суду першої інстанції до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у кримінальному провадженні. На переконання суду, для застосування цієї норми попередній факт перебування особи на обліку осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, не є визначальним, оскільки відповідний діагноз в такої особи може бути встановлено вперше.
Крім того, норма ч. 4 ст. 309 КК України за своїм характером є заохочувальною. Законодавець, формулюючи умови для звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, ставив ціль вилікувати особу від залежності від таких наркотичних чи психотропних речовин. Тому, звернення особи до лікувального закладу навіть під час судового розгляду досягає тих цілей, для яких конструювалася ця норма.
Покарання залежної від наркотичних чи психотропних речовин особи, незалежно від того, звернулася вона для такого лікування вперше чи вже проходила курс лікування, перебувала на відповідному обліку до внесення відомостей до ЄРДР у цьому провадженні чи ні, не повинно бути пріоритетним та превалювати над ціллю вилікувати особу.
Крім того, законодавець не обмежив застосування ч. 4 ст. 309 КК України фактом перебування до вчинення цього кримінального правопорушення на обліку осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини.
Причини, які були визначальними для прийняття рішення про звернення до лікувального закладу з метою пройти лікування від наркотичної залежності, можуть бути різними. Однак визначальним є добровільне прийняття рішення особою, яка має таку залежність щодо необхідності такого лікування. При цьому, причини, які передували зверненню особи до лікувального закладу для проходження такого лікування, не повинні перекреслювати сам факт такого звернення та ставити під сумнів добровільність як таку.
Законодавець визначає поняття та підстави примусового лікування осіб, хворих на наркоманію (ст. 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»). Будь-яке інше звернення для лікування від наркоманії є добровільним. Суд не може встановлювати додаткові умови для констатації факту добровільності.
Для прийняття об'єктивного рішення з приводу можливості задоволення заявленого стороною захисту клопотання, судом також досліджено характеризуючі матеріали на обвинувачену ОСОБА_4 .
Згідно характеристики за місцем проживання ОСОБА_4 , вбачається, що скарг на її погану поведінку в побуті в МКП «Територія Комфорту» не надходило.
Згідно довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР», вих. №29/11464 від 20.12.2024, вбачається, що ОСОБА_4 , за даними архіву лікарні, картотеки поліклінічного відділення з денним стаціонаром та стат. відділу станом на 20.12.2024 року на лікуванні не перебувала та за медичною психіатричною, неврологічною та нейрохірургічною допомогою не зверталася.
Згідно довідки КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», вих. №4593 від 17.12.2024, вбачається, що ОСОБА_4 , під диспансерним спостереженням та на стаціонарному лікуванні не перебуває, за медичною допомогою не зверталась.
Згідно довідки КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», вих. № 24 від 17.01.2025, історії хвороби № 064, ОСОБА_4 знаходилась на добровільному стаціонарному лікуванні з 08.01.2025 по 17.01.2025 з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання ПАР II ступеня. Пацієнтка виписана з відділення по завершені лікування.
Згідно вимоги про судимість ОСОБА_4 , раніше судима, востаннє 27.01.2021 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до п'яти років шести місяців позбавлення волі. Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області звільнена умовно-достроково з місць позбавлення волі.
Сукупність досліджених доказів у справі свідчить, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, яке кваліфіковане як незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Розглянувши заявлене стороною захисту клопотання, врахувавши думки учасників кримінального провадження, показання свідка ОСОБА_6 , який був лікуючим лікарем ОСОБА_4 та в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_4 дійсно мала ознаки наркотичної залежності внаслідок вживання психоактивної речовини (амфетаміну), але добровільно пройшла курс лікування від неї, а також враховуючи, позитивну характеристику за місцем проживання, а також те, що вона добровільно звернувся до медичного закладу для лікування від наркоманії, в чому суд не має сумніву, суд приходить до переконання, що клопотання сторони захисту слід задовольнити та звільнити обвинувачену ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, закривши кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Згідно з ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду про застосування норми права, викладений в постанові від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17), згідно з яким: КПК України не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 слід стягнути судові витрати у справі, які згідно із довідкою про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні до висновку експерта: № CE-19/102-24/25179-НЗПРАП від 19.12.2024 становлять 3183,60 грн.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до положень статті 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 309 КК України, ст.ст. 100, 124, 174, 284-286, 288, 372 КПК України, суд -
Клопотання захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2024 за № 12024025030000246, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку із звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 3183,60 грн.
Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2024 року (№127/40849/24) на майно, а саме: білу порошкоподібну речовину, що міститься у поліетиленовому пакеті, яку було вилучено та поміщено до спеціального пакету НПУ 7355394, скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: речовину загальною масою 1,1816 г, з якої маса психотропної речовини - амфетаміну - становить 0,5333 г, котра знаходиться в спеціальному пакеті України МВС Експертна служба № 6067218 та передано до камери зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, знищити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: