Справа № 127/4599/25
Провадження № 2-а/127/30/25
"27" лютого 2025 р.м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області, в складі:
головуючого судді Михайленка А.В.,
при секретарі Решкатюк Л.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Липовської Н.Ю.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕНА № 3978294 від 31.01.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, та постанови серії ЕНА № 4005787 від 04.02.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕНА № 3978294 від 31.01.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, та постанови серії ЕНА № 4005787 від 04.02.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позов мотивовано тим, що 31.01.2025 інспектором УПП у Вінницькій області, внаслідок розгляду справи про адміністративне правопорушення, було винесено постанову серії ЕНА № 3978294 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення ПДР України, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. та 04.02.2025 серії ЕНА № 4005787 про накладення штрафу у розмірі 340 грн.
Позивач вважає, що оскаржувані постанови винесено незаконно та необґрунтовано, обставини викладені у них є припущенням поліцейського, так як не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, на підставі яких він дійшов висновку про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, розгляд справи проведено з порушенням вимог законодавства, а тому просить їх скасувати, а провадження у адміністративних справах закрити.
Ухвалою суду від 18.02.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
На адресу суду 21.02.2025 надійшов відзив з додатками та диском від представника відповідача Липовської Н.Ю.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання вимоги позову підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача Липовська Н.Ю. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши відзив та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 31.01.2025 року інспектором Управління патрульної поліції у Вінницькій області Яремчуком А.В. було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. В обґрунтування постанови зазначено, що 31.01.2025 о 18 год. 21 хв. у м. Вінниця, по вул. Пирогова 111 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, не пред'явила на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності.
Крім того, 04.02.2025 року інспектором Управління патрульної поліції у Вінницькій області Яремчуком А.В. було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. В обґрунтування постанови зазначено, що 31.01.2025 року о 17 год. 48 хв. у м. Вінниця, по вул. Зодчих 28 А водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не надала перевагу пішоходу, котрий здійснював перехід проїзної частини дороги через нерегульований пішохідний перехід, чим порушила п. 18.2. ПДР України.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 правопорушень, відповідач, як посадова особа УПП у Вінницькій області ДПП, вважав доведеними обставини вчинення даних правопорушень. Разом з тим, доказів на підтвердження викладених у постанові до справи не долучено та не надано суду.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч. 1-3,5-6 ст. 121, ст.ст. 121-1, 121-2, ч.1-3 ст. 122, ч.1 ст. 123, ст.ст. 124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
З наданих пояснень позивача в судовому засіданні та доводів, зазначених в позовній заяві, остання категорично заперечує факт вчинення нею зазначених вище правопорушень. Працівники поліції зупинили позивача безпідставно, правил дорожнього руху остання не порушувала, доказів вчинення правопорушення інспектором не надано.
При дослідженні матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 першочергово було зупинено за порушення ПДР України, а саме ненадання переваги в русі пішоходу.
На відеозаписі, поданому відповідачем до відзиву зафіксовано, що ОСОБА_1 неодноразово просила надати у випадку порушення ПДР доказів такого порушення та не відмовлялась пред'являти посвідчення. Разом з тим, працівниками поліції вказану вимогу позивача проігноровано та зазначено, що доказ порушення останні нададуть при розгляді справи. Однак в подальшому інспектором винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за не пред'явлення посвідчення, тобто проведено розгляд справи. Разом з тим, після розгляду справи доказів вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП позивачу також не надано, а розгляд справи відкладено на 04.02.2025 у зв'язку з неможливістю надання відеозапису на місці.
Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Під час судового розгляду справи позивач, серед іншого, посилалась на недотримання відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови встановленої процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, інспектор не задовольнив її неодноразові клопотання про дослідження доказів. Наданий відповідачем відеозапис містить відомості про те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем було заявлено неодноразово клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, зокрема з доказами законності її зупинки, а саме, що вона не надала перевагу у русі пішоходу. Однак, незважаючи на наявність такого відеозапису, що вбачається з доданих до відзиву матеріалів, інспектором в порушення вимог ст. 268 КУпАП та п. 9 розділу III Інструкції було проігнороване вказане клопотання та винесена оскаржувана постанова без дослідження відповідних доказів.
На сьогоднішній день в Україні існує дві законні підстави для зупинки транспортного засобу: на підставі статті 35 Закону «Про національну поліцію» - при наявності порушень ПДР; на блокпосту відповідно до постанов КМУ від 29.12.2021 №1455 та 29.12.2021 №1456 - без наявності порушень ПДР.
Положення п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліцейському зупинити транспортний засіб у випадку наявності інформації, яка свідчить про причетність водія до вчинення адміністративного правопорушення. Проте, вказана підстава для зупинки транспортного засобу передбачає те, що, по-перше, мало місце адміністративне правопорушення (як реальний факт, а не можливо вчинене), по-друге, у поліцейського наявна інформація про причетність водія до вчинення такого адміністративного правопорушення. Відповідно до вказаної норми поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.
Відповідно до позиції Верховного Суду висловленої у Постанові від 15 березня 2019 року по справі № 686/11314/17, поліцейський не має права вимагати у водія посвідчення, якщо у нього немає доказів про правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що безпосередньо на місці можливого вчинення правопорушення, відповідачем було порушено порядок розгляд справи та не надано доказ вчинення правопорушення, суд приходить до переконання про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу позивача, а в подальшому винесення постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування наведених в позові аргументів щодо безпідставності зупинки та порушення порядку розгляду справи.
Крім того, суд звертає увагу, на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17, де зазначено, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Згідно з ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини, принцип презумпції невинуватості поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).
Крім того, Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 по справі №337/3389/16-а висловлена правова позиція, що рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення вини особи в його вчиненні.
Виходячи з наведеного, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, суд приходить до висновку, що постанови у справі про адміністративні правопорушення складені відносно позивача ОСОБА_1 є такими, що не відповідають нормам КУпАП, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а позов задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у зв'язку з чим, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції належить стягнути на користь позивача 1211, 20 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ч.2 ст.122, ст.ст.222, 251, 258, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 72, 77, 242-246, 250, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Постанови винесені інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області лейтенантом поліції Яремчуком А.В. серії ЕНА №3978294 від 31.01.2025 та серії ЕНА № 4005787 від 04.02.2025 скасувати, а провадження у справах закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений за подання позовної заяви судовий збір у сумі 1211, 20 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя