Справа № 127/19582/21
Провадження № 2/127/3313/21
25 лютого 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебрякова Юлія Валеріївна про визнання заповіту недійсним,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебрякова Ю.В. про визнання заповіту недійсним.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 53 роки помер батько позивачів та відповідача ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала позивачам та покійному батькові по 1/3 частці кожному, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29.11.2001 року, виданого на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради у відповідності до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».
Позивачі в шестимісячний термін звернулися до нотаріальної контори, де ними було виявлено, що батько за життя, а саме 24.01.2020 року, склав заповіт на свою частку у володінні квартирою у приватного нотаріуса Серебрякової Ю.В., яким заповів свою частку 1/3 квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 . Позивачі зазначають, що у 2019 року їхній батько важко хворів, знаходився на «Д» обліку в КНП «ПРЦО ВОР з діагнозом: Анапластична астроцитома головного мозку, супратентральне ураження ТЗN0M0 ІІІ ст. ІІ кл. гр. В результаті даної хвороби при обстеженні в 2020 році батькові позивачів було поставлено діагноз: важка Деменція, обумовлена непластичним утворенням головного мозку, і в наслідок чого він отримував променеву терапію, а останні півроку приймав знеболюючі ліки.
Позивачі вказують, що стан їхнього батька був важким, він не впізнавав позивачів, на момент складання заповіту батько позивачів хворів і не міг усвідомлювати значення своїх дій з огляду на наявність захворювання головного мозку.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивачі змушені були звернутися до суду із даним позовом і просять суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , номер в реєстрі нотаріальних дій 104, кладений на користь ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Серебряковою Ю.В.
Ухвалою суду від 26.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Також даною ухвалою запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов та докази у строк, встановлений судом.
Відповідачем 20.09.2021 було подано відзив на заявлені позовні вимоги, в якому він висловив однозначне заперечення щодо недійсності заповіту складеного його батьком, оскільки у останнього було виявлено новоутворення головного мозку та в подальшому поставлено діагноз « Анаплаетична І -астроцитома, Gr.З» (Рак головного мозку). Разом з тим такий діагноз не свідчить про те, що батько ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій чи не міг керувати ними. До травня 2020 року у ОСОБА_4 була стадія ремісії, він був повністю дієздатний, адекватно оцінював ситуацію і обстановку. На обліку у психіатра ОСОБА_4 не стояв, недієздатним чи обмежено дієздатним не визнавався.
Відповідач вказує на те, що він особисто періодично спілкувався з батьком, і жодного разу в його словах чи вчинках не помічав нічого такого, що могло б свідчити про не усвідомлення ним значення своїх дій. Так само на якісь суттєві відхилення не повідомляли і інші особи.
Адекватний стан батька ОСОБА_4 підтверджується також тим, що нотаріусом під час посвідчення заповіту було роз'яснено йому всі наслідки вчинення заповіту та перевірено, що зміст та умови заповіту відповідають намірам ОСОБА_4 , про що ним власноруч зазначено у заповіті.
В свою чергу, відповідач вказує на те, що зазначення в позовній заяві, що стан батька був дуже важкий, він не впізнавав позивачыв, міг з кимось переплутати, є спробою ввести суд в оману, оскільки на дату складання заповіту такі обставини не відповідали дійсності.
Таким чином, для визнання правочину недійсним необхідним є встановлення того факту, що на момент вчинення правочину особа не усвідомлювала значення своїх дій, зокрема внаслідок тяжкої хвороби.
Викладені в позовній обставини та додані докази не містять в собі жодних фактів, що заповідач - батько відповідача ОСОБА_4 ,на момент складання заповіту не розумів значення своїх дій.
В свою чергу, сумніви щодо збереження спроможності заповідача усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними самі по собі не є підставою для визнання складеного у такому стані заповіту недійсним відповідно до частини першої статті 225 ЦК України. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії і суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 лютого 2021 року по справі № 727/9908/17-ц про визнання недійсним заповіту.
Враховуючи вказане, зважаючи на принцип диспозитивної цивільного судочинства, в даному випадку відповідач не вбачає жодних підстав для задоволення позовних вимог, а тому просить суд відмовити у задоволені даного позову.
Відповіді на відзив позивачами до суду не було подано.
Також 26.10.2021 ухвалою суду було здійснено забезпечення позову у цивільній справі на квартиру АДРЕСА_1 та призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено Київському центру судово-психіатричної експертизи.
Ухвалою суду від 16.02.2022 року експертам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи на виконання ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26.10.2021 року про призначення посмертної судово-психіатричну експертизи в цивільній справі № 127/19582/21 направлено для проведення експертизи та надано в розпорядження експертів цивільну справу № 127/19582/21 на 148 арк. в 1 томі та медичні карти стаціонарного хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5901 (24.05.2019 - 07.06.2019) на 39 арк., № 7169 (26.06.2019 - 08.07.2019) на 45 арк.
15.08.2022 року на адресу Київського міського центру судово- психіатричної експертизи направлено амбулаторну карту Сугаківської НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для продовження проведення посмертної судово - психіатричної експертизи в цивільній справі № 127/19582/21.
Рішенням Київської міської ради від 08.04.2021 року № 567/608 «Про реорганізацію закладів з надання психіатричної допомоги, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва», реорганізовано Київський міський центр судово - психіатричної експертизи шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ», про що 21.02.2022 року внесено відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичний осіб - підприємців та громадських формувань.
16.02.2023 року Вінницьким міським судом Вінницької області було надіслано запит до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання інформації на якій стадії перебуває виконання дана експертиза чи взагалі вона призначалась, при неможливості проведення експертизи просимо повернути назад матеріали цивільної справи № 127/19582/21 на 148 арк. в 1 томі, а також медичні карти стаціонарного хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5901 (24.05.2019 - 07.06.2019) на 39 арк., № 7169 (26.06.2019 - 08.07.2019) на 45 арк., амбулаторну карту Сугаківської АЗПСМ № 152020276 та повідомити причини її невиконання.
Листом № 061/203/1-01/1795 від 14.03.2023 року, який надійшов до суду 21.03.2023 року, КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» повідомила, що КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» є комунальним закладом охорони здоров'я, основним завданням якого є надання висококваліфікованої медичної психіатричної допомоги населенню. Здійснення судово - психіатричної експертизи не належить до компетенції закладу.
08.05.2023 року на підставі ухвали суду провадження в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебрякова Ю.В. про визнання заповіту недійсним поновлено.
Відповідно до ухвали суду від 29.02.2024 підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним закрито та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
В ході розгляду справи судом було допитано ряд свідків, з пояснень яких суд встановив те, що жодних відхилень свідки не бачили у ОСОБА_4 , спілкувалися із ним та кожний із них повідомив про те, що були обізнані про наявність у нього якогось захворювання.
04.10.2024 року судом на підставі клопотання представника позивачів адвоката Чернякової М.А. постановлено ухвалу про призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи, проведення якої доручено було експертам Хмельницької філії судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України».
06.12.2024 на підставі ухвали продовжено строк проведення призначеної в справі посмертної судово-психіатричної експертизи та для проведення експертизи надіслано в розпорядження експертів карту стаціонарного хворого ОСОБА_4 з КНП Подільський регіональний центр онкології (ПРЦО ВОР), де підекспертний перебував в радіологічному відділенні з 17.07.2019 року по 09.08.2019 року, та медичну карту амбулаторного хворого на ім'я ОСОБА_4 , з центру психологічного здоров'я «Євромед» де він був консультований неврологом/психіатром (описи психічного стану).
27.01.2025 року з Хмельницької філії судових експертиз ДУ «Інститут психіатрії, Міністерства охорони здоров'я України» до суду з матеріалами цивільної справи №127/19582/21 надійшов висновок судово-психіатричного експерта №46 від 15.12.2025 року відносно ОСОБА_4 , тому відповідно до ували суду від 28.01.2025 року поновлено розгляд у справі та призначено справу до розгляду по суті.
В ході розгляду справи позивач ОСОБА_2 висловила свою позицію, яка викладена у позовній заяві та писмових поясненнях по справі, стан її батька був важким, він не впізнавав позивачку, на момент складня заповіту батько хворів і не міг усвідомлювати значення своїх дій з огляду на наявність захворювання головного мозку.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивачка змушенна була звернутися до суду із даним позовом і просять суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , номер в реєстрі нотаріальних дій 104, кладений на користь ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Серебряковою Ю.В.
Позивач ОСОБА_1 в судових засіданнях участі не приймав, фактично покладаючись на участь у справі свого представника адвоката Чернякову М.А., яка в свою чергу представляє його позицію, яка є подібною до позиції позивача ОСОБА_2 .
В подальшому представник позивача адвокат Чернякова М.А. подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Також від представника відповідача адвокат Сташка П.М. до суду було подано заяву, в якій він просив проводити розгляд справи у його відсутності. В задоволенні позовних вимог просив суд відмовити посилаючись на раніше надані пояснення, які також висвітлені.
Третя особи приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебрякова Ю.В. про визнання заповіту недійсним, в судових засіданнях участі не приймала, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у її відсутності, заперечила проти заявлених позовних вимог.
В ході розгляду справи судом було допитано свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , пояснення яких зводилися до того, що вони знала ОСОБА_4 . Повідомили, що приблизно з 2008 року проживав в с. Тропове, Могилів-Подільського району, Вінницької області, вів господарство. Вподальщшому почав проживати разом із жінкою ОСОБА_15 , яка проживала по сусідстві, господарювали на городі, тримали худобу, одним словом вели господарство. Щодо спілкування із ним то жодних відхилень вони не бачили, хоча вони обізнані про те, що він воював у Афганістані та був там поранений. Повідомили, що їм відомо, що в подальшому він уклав шлюб із ОСОБА_15 , який зареєстрував в сільській раді. Свідки такж вказали на те, що скрізь їздили вони обоє і в лікарню і по іншим питанням.
Також, в ході судового розгляду було допитано в якості свідка рідного брата покійного ОСОБА_4 . ОСОБА_16 , який пояснив, що його рідний брат дійсно хворів, оскільки був поранений на війні у нижні кінцівки, і таке порпнення йогопостйно турбувало, проживав в с. Тропове, Могилів-Подільського району, Вінницької області, вів господарство. Свідок,як брат постійно до нього навідувався, але як пояснив свідок його брат не завжди любив спілкування із родичами. Дійсно пояснив, що він перебував на лікуванні у Вінниці 2019-2020 роки, і свідок його навідував там, спілкувався із ним, будь-яких відхилень не бачив, хоча вже на прикінці життя, то ОСОБА_4 міг не впізнати його, коли той з ним говорив, але після тривалої розмови згадував.
Будь-яких інших обставин, які в дійсності стосувалися саме предмету справи та підтверджували зазначенні обставини, як позивачами так і відповідачем , свідками повідомлено не було.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи на які сторно посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебряковою Ю.В., згідно з яким ОСОБА_4 заповів свою частку 1/3 квартири АДРЕСА_1 синові ОСОБА_3 .
Як вбачається з вищезгаданого заповіту, такий записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_4 , до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_4 і власноручно підписано ним у присутності нотаріуса, особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , належала позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та покійному ОСОБА_4 по 1/3 частці кожному, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29.11.2001 року виданого на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради, у відповідності до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 53 роки ОСОБА_4 помер і як встановлено судом у зв'язку із захворюванням, яке у нього було, а саме: діагноз « Анаплаетична І -астроцитома, Gr.З» ( Рак головного мозку ).
Після його смерті відкрилася спадщина, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
Позивачі в шестимісячний термін звернулися до нотаріальної контори, де ними було виявлено, що батько за життя, а саме 24.01.2020 року, склав заповіт на свою частку у володінні квартирою у приватного нотаріуса Серебрякової Ю.В., яким заповів свою частку 1/3 квартири АДРЕСА_1 молодшому їхньому брату ОСОБА_3
Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання заповіту недійсним, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.
Разом з тим суд враховує наступне.
Статтею 1257 ЦК України визначено підстави для визнання заповіту недійсним. При цьому визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Як роз'яснено в п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
В пункті 8 зазначеної постанови Пленуму роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, слід дійти до висновку, що заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому, недійсним заповіт може бути визнаний у випадках в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
В той же час, жодної з передбачених ст. 1257 ЦК України обставин, в ході судового розгляду не встановлено. При цьому заповіт по формі та змісту відповідає вимогам чинного законодавства, а його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних фізичних осіб, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За змістом Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 зі змінами, відповідно до глави 3 пункту 1 визначено те, що заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.
Як вбачається з матеріалів справи, при складенні заповіту було додержано встановлені законом вимоги щодо його оформлення, та посвідчено уповноваженою на те посадовою особою - приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебряковою Ю.В.
З положень ст. 202 та ст. 1233 ЦК України заповіт є одностороннім правочином, тобто дією однієї сторони, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Крім того, на спростування тверджень позивачів, що батько ОСОБА_4 на момент складання заповіту не розумів значення своїх дій, не усвідомлював зміст власних дій, не міг керувати ними і усвідомлювати їх значення в наслідок свого захворювання, в матеріалах справи наявний висновок Хмельницької філії судових експертиз ДУ «Інститут психіатрії, Міністерства охорони здоров'я України» судово-психіатричної експертизи №46 від 15.12.2025 року відносно ОСОБА_4 , яка була призначена судом відповідно до ухвали від 29.05.2024 за клопотанням представника позивачів адвоката Чернякової М.А. щодо призначення посмертної судової-психіатричної експертизи.
Згідно висновку судової-психіатричної експертизи №46 від 15.12.2025 року Хмельницької філії судових експертиз ДУ «Інститут психіатрії, Міністерства охорони здоров'я України» встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок діагностованого за життя діагнозу: « Анапластична астроцитома головного мозку, супратентаріальне утворення головного мозку», а діагноз: Деменція йому було встановлено 07.05.2020 року, під час вчинення заповіту 24.01.2020 року за станом свого здоров'я розумів значення своїх дій, усвідомлював зміст власних дій, міг керувати ними і усвідомлював реальний зміст власних дій, міг керувати ними і усвідомлював їх наслідки.
В матеріалах цивільної справи та медичній документації немає даних про те, що на період складання заповіту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вживав якісь лікарські засоби. А тому він розумів значення своїх дій, міг керувати ними та усвідомлювати їх наслідки під час складання ним заповіту 24.01.2020 року.
Вищевказаний висновок не спростований і визнаний судом належним та допустимим доказом по справі.
Таким чином, позивачами не наведено достатніх підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки, складений заповіт відповідає вимогам законодавства щодо його форми та посвідчення, і заповідач ОСОБА_4 на час під час вчинення заповіту 24.01.2020 року за станом свого здоров'я розумів значення своїх дій, усвідомлював зміст власних дій, міг керувати ними і усвідомлював реальний зміст власних дій, міг керувати ними і усвідомлював їх наслідки, отже суд дійшов до висновку про відсутність підстав визнати даний заповіт недійсним.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі вищевказаного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оскільки позивачами не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_4 на день посвідчення заповіту не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, а відтак, його волевиявлення не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, заповіт було складено та посвідчено нотаріусом з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебрякова Юлія Валеріївна про визнання заповіту недійсним.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники судового розгляду:
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП невідомий, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ;
Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ;
Третя особа приватний нотаріус Подільського РНО Вінницької області Серебрякова Юліана Валеріївна, адреса місця знаходження: Вінницька обл., Могилів-Подільський р., м. Могилів-Подільський, 24000, пл.Шевченка, 5/14.
Суддя: