132/704/25
2-а/132/20/25
Ухвала
06 березня 2025 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді від розгляду адміністративної справи №132/704/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП № 675 від 04 лютого 2025 року,
04.03.2025 року до Калинівського районного суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП № 675 від 04 лютого 2025 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025 року, визначено склад суду з розгляду адміністративної справи: головуючого суддю Сєліна Є.В.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 05.03.2025 року, відкрите спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначено у ній перше судове засідання на 10.03.2025 року на 09год.30хв.
05.03.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із письмовою заявою про відвід судді на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України, у зв'язку із наявністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Розглянувши доводи поданої заяви, приходжу до наступних висновків.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статті 36 КАС України.
Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно частин 1, 2 статті 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
За норами частини 4 статті 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до частини 8 статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Згідно частини 11 статті 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Відвід судді є процесуальним інститутом, спрямованим на усунення судді від участі у розгляді справи за умови існування обставин, що виключають його участь у ньому.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді, а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
«об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
«суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, при оцінці безсторонності суду розмежовується суб'єктивний та об'єктивний аспекти, суб'єктивний відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, а об'єктивний визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об'єктивної складової неупередженості суддів, то у справі «Фей проти Австрії», суд вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, оскільки «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Як вбачається із поданої заяви про відвід, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що його дружина ОСОБА_2 працює секретарем судового засідання в Калинівському районному суді Вінницької області, а тому дана обставина унеможливить об'єктивний розгляд даної справи в цьому суді, зокрема суддею Сєліним Є.В.
Виходячи з викладеної обставини, суд находить, що у позивача, який ініціював даний судовий процес, з'явились певні сумніви щодо неупередженості, безсторонності судді, що не може бути спростовано.
Таким чином, суд вважає, що у позивача склалась усталена думка щодо упередженості та необ'єктивності судді та про їх негативні наслідки для розгляду справи. Переконати його в зворотному, не відвівши суддю від справи, в даному випадку не можливо.
Однією з процесуальних форм забезпечення об'єктивності та неупередженості судового розгляду є гарантоване законом право відводу у визначених законом випадках.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Де Куббер проти Бельгії», рішення від 26 жовтня 1984 року, зробивши у пункті 24 рішення посилання на справу «П'єрсак проти Бельгії», зазначив, що «навіть видимість може бути важливою», тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в справі Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості.
З урахуванням вищевикладеного, з метою уникнення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді Сєліна Є.В. при розгляді адміністративної справи № 132/704/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП № 675 від 04 лютого 2025 року, а також забезпечення довіри учасників справи, та не допущення того, щоб у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, суд вважає за можливе задовольнити заявлений відвід саме з цих підстав.
Керуючись ст.ст. 36-41, 241-243, 248, 250-251, 256, 294 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді від розгляду адміністративної справи № 132/704/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП № 675 від 04 лютого 2025 року - задовольнити.
Передати адміністративну справу № 132/704/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП № 675 від 04 лютого 2025 року, до канцелярії суду, для повторного її автоматизованого розподілу між суддями Калинівського районного суду Вінницької області, в порядку, передбаченому частиною 1 статті 31 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя