1-кп/130/119/2025
130/3590/24
06.03.2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру судових рішень за №42024020000000112 від 30.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сурогатка Шаргородського району Вінницької області, громадянки України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працює в ТОВ «Мясний майстер» - аудитор, має вищу освіту, заміжня, не судима, інвалід ІІІ-групи, невійськовозобов'язана, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.239 КК України,
також з участю сторін кримінального провадження - прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
16.12.2024 до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з Спеціалізованої екологічної прокуратури Вінницької обласної надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 239 КК України.
Згідно обвинувачення, у період часу з 11.07.2024 по 28.10.2024 головний бухгалтер ТОВ «М'ясний майстер» ОСОБА_3 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у виді забруднення земельних ділянок продуктами тваринного походження не призначеними до споживання людиною, що спричинило інших тяжких наслідків, не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, з метою забезпечення діяльності товариства та мінімізації витрат на заходи з утилізації відходів від виробництва, вчинила дії, які призвели до забруднення земель що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним Законом правам, та виразились у заподіянні шкоди довкіллю в загальній сумі 920 594,78 гривень.
Разом із обвинувальним актом до суду направлено угоду, укладену 12.12.2024 між прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 та підозрюваною ОСОБА_3 про визнання винуватості останньою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 239 КК України. Погоджено міру покарання.
В судовому засіданні прокурор, обвинувачена та її захисник одностайно висловили думку про затвердження угоди. Представник потерпілої висловився, що проти угоди не заперечує.
Суд розглянувши угоду про визнання винуватості приходить таких висновків.
Згідно вимог частин 1 ст.474 КПК України, якщо угоду досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт із підписаною між сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язковою участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.
Відповідно до пункту 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмови в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 239 КК України, який згідно ст. 12 КК України за класифікацією відноситься до нетяжких злочинів, щодо якого відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України може бути укладена угода.
Угода про визнання винуватості має відповідати вимогам ст. 472 КПК України, де, серед іншого, має бути заначено узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення.
Як вбачається із угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та підозрюваною, сторони домовились про призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 239 КК України у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із організацією роботи та контролем за дотриманням природоохоронного законодавства та санітарно-епідеміологічних норм. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.
Відповідальність за ч. 1 ст. 239 КК України передбачена за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля.
Відповідальність за ч. 2 ст. 239 КК України передбачена за ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.
Санкцією ч. 2 ст. 239 КК України передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Як зазначено в ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії досудового розслідування, судове провадження за згодою сторін кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
У разі незгоди однієї із сторін із продовженням судового провадження у загальному порядку досудове розслідування продовжується в загальному порядку.
У разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії судового провадження, останнє продовжується у загальному порядку.
Перевіривши угоду про визнання винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 239 КК України, на відповідність вимогам закону, судом встановлено, що сторонами не узгоджено строк застосування додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов'язані із організацією роботи та контролем за дотриманням природоохоронного законодавства та санітарно-епідеміологічних норм.
Ця неузгодженість може бути виправлена судом самостійно, лише під час судового розгляду.
Ураховуючи викладене, угода не відповідає вимогам ст. 472 КПК України та на підставі ч. 7 ст. 474 КПК України, затвердженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 314, 469, 474, 372 КПК України, Суд
Відмовити у затверджені угоди укладеної 12.12.2024 між прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 та підозрюваною ОСОБА_3 про визнання винуватості останньою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 239 КК України, оскільки умови угоди суперечать вимогам КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_7