05 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 918/822/23(918/646/24)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025
та на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.10.2024
у справі № 918/822/23 (918/646/24)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів:
1 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія"
2 ОСОБА_2
3 ОСОБА_3
про визнання неправомірними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Традєкс», скасування державної реєстрації змін в реєстрі юридичних осіб та застосування наслідків недійсності таких рішень
в межах справи № 918/822/23
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс», ?
24.02.2025 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 (повний текст 31.01.2025) та рішення Господарського суду Рівненської області від 07.10.2024 у справі № 918/822/23 (918/646/24) в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/822/23 (918/646/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковського О.В., судді - Пєскова В.Г., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.02.2025.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, ? у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону, на момент звернення із позовною заявою), за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі ? 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Правова позиція щодо необхідності застосування частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Враховуючи заявлені позовні вимоги у даній справі позивач ОСОБА_1 за подання до суду першої інстанції у липні 2024 року позовної заяви з вимогами про визнання недійсними 5-ти рішень загальних зборів Товариства, застосування наслідків недійсності таких рішень шляхом визнання недійсним 5-ти договорів (правочинів) та скасування записів державної реєстрації, мав сплати судовий збір за 11 вимог немайнового характеру у розмірі 33 308,00 грн. (11*3028,00).
З огляду на вищевикладене, оскільки касаційну скаргу подано в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, який підлягає застосуванню, а отже, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 53292,80 грн (3 028,00 х 11) х 200%)) х 0,8).
Однак, до касаційної скарги не додано докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовній практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу скаржник повинен вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій з цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком.
Оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що процесуальний закон покладає саме на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Верховний Суд зазначає, що не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.
Звертаючись з касаційною скаргою скаржник не посилається на підставу (підстави) касаційного оскарження, які є обов'язковою вимогою, встановленою пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України
Відповідно до частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частинами другою і третьою вказаної норми, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Постанова Північно-Західного апеляційного господарського суду постановлена 22.01.2025 (повний текст складений 31.01.2025), відтак, 20-денний строк на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції спливає 20.02.2025.
Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» - 24.02.2025, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно- Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 скаржник не заявляє.
При цьому згідно із пунктом 7 частини другої, пунктом 1 частини четвертої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі зазначається дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується, а також до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Разом з тим, Суд зазначає, що до касаційної скарги будь-яких належних та допустимих доказів отримання/неотримання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції скаржником, в порушення вимог статей 13, 290 ГПК України не надано, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не заявлено.
Відповідно статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Зокрема, змістом абзацу 1 частини сьомої статті 42 ГПК України, у редакції Закону № 3200-IX, визначено, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
При цьому неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у статті 2 ГПК України.
Відповідно до частини другої статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Комплексний аналіз вищевказаних норм свідчить, що обов'язок надсилання копії касаційної скарги сторонам у справі, з метою забезпечення їх права ознайомитись з такою касаційною скаргою, кореспондується з аналогічним обов'язком іншої сторони (або іншого учасника справи) надіслати всім іншим учасникам судового розгляду зазначеної справи копії відзиву з метою забезпечення їх права ознайомитись з цим відзивом, в чому і полягає забезпечення рівності процесуальних прав та обов'язків сторін та інших учасників справи.
Всупереч зазначеним вимогам додатки до касаційної скарги не містять доказів направлення копії касаційної скарги та додатків до неї на адресу інших учасників справи.
Отже, подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми.
Вказані недоліки підлягають усуненню, як того вимагають положення вищезазначених норм процесуального законодавства.
Відповідно до частин другої, третьої, п'ятої статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статті 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме ? сплатити судовий збір в розмірі визначеному цією ухвалою; заявнику касаційної скарги необхідно зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали; звернутися із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження та надати відповідні докази; надати суду докази направлення касаційної скарги іншим учасникам справи.
При цьому слід враховувати, що такі пояснення касатора за змістом мають лише конкретизувати підстави касаційного оскарження в межах раніше наведених доводів касаційної скарги, позаяк доповнення або зміна касаційної скарги згідно з приписами частини першої статті 298 ГПК України допускаються виключно протягом строку на касаційне оскарження.
Копії цих пояснень належить надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому для надіслання копій касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 та рішення Господарського суду Рівненської області від 07.10.2024 у справі № 918/822/23 (918/646/24) залишити без руху.
2. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: сплатити судовий збір у визначеному розмірі; надати суду докази направлення касаційної скарги іншим учасникам справи; звернутися із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження та надати відповідні докази; (1) чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин у яких цей висновок відсутній, (2) зазначити в чому саме полягало неправильне застосування цієї норми права судами попередніх інстанцій у даній справі, (3) обґрунтувати необхідність формування касаційним судом висновку щодо застосування цієї норми для правильного вирішення саме тієї справи, у якій подано касаційну скаргу.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Васьковський