25 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 926/296/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Багай Н. О., Міщенко І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Шевчука Володимира Васильовича
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2024 (суддя Ніколаєв М. І.)
і постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 (головуючий суддя Якімець Г. Г., судді Бойко С. М., Бонк Т. Б.)
у справі № 926/296/23
за позовом Чернівецької міської ради
до 1) фізичної особи-підприємця Шевчука Володимира Васильовича і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оха Сервіс"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу і усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Фуркал С. О., відповідача-1 - Рожок Л. П.)
Узагальнені обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02.10.2006, свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.10.2006, Товариству належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 53,00 кв.м, житловою площею 32,10 кв.м.
2. 06.08.2007 між Чернівецькою міською радою (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Оха Сервіс" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, а саме: п.п.1,2 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0075 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .
3. У відповідності до п.4 договору земельна ділянка надається в оренду терміном до 22 лютого 2010 року для добудови до магазину промислових та продовольчих товарів.
4. В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до договору оренди, а саме: від 06.08.2007, від 10.09.2008, від 22.03.2010, від 26.11.2012 та від 19.04.2022.
5. Згідно з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкція квартири №6 під магазин промислових та продовольчих товарів з добудовою на АДРЕСА_1 в м. Чернівці, Товариство в період з 20.06.2008 по 20.05.2010 здійснило реконструкцію вищевказаної квартири, внаслідок чого загальна площа магазину становила 96,60 кв.м.
6. 30.08.2011 Товариство звернулося до Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації з проханням оформити право власності на нежитлові приміщення (магазин) 6-1 - 6-7 загальною площею 96,60 кв.м.
7. Висновком Міського комунального бюро технічної інвентаризації №2014 від 20.09.2011 встановлено, що згідно з наданими даними та відомостями Бюро технічної інвентаризації вважає можливим оформити право приватної власності Товариства на нежитлові приміщення (магазин промислових та продовольчих товарів) 6-1 - 6-7 в житловому будинку літ. А на АДРЕСА_1, загальною площею 96,60 кв.м, у зв'язку з введенням в експлуатацію в результаті проведеної реконструкції квартири.
8. Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради №597/16 від 27.09.2011, зокрема, вирішено оформити право власності Товариства на нежитлові приміщення (магазин промислових та продовольчих товарів) 6-1 - 6-7 в житловому будинку літ. А на АДРЕСА_1 загальною площею 96,60 кв.м, у зв'язку з введенням в експлуатацію в результаті проведення реконструкції квартири (Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області 10.06.2011 №ЧВ 14211004263).
9. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.09.2011 САЕ №253379 Товариству належало 1/1 частки приватної власності на нежитлові приміщення (магазин промислових та продовольчих товарів) 6-1 - 6-7 в житловому будинку літ. А загальною площею 96,60 кв.м.
10. Згідно з витягом Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації про державну реєстрацію прав від 09.11.2011 за Товариством зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_7.
11. У довідці ФОП Асаулко Ірини Ярославівни від 22.12.2014, адресованій Реєстраційній службі Чернівецького міського управління юстиції, зазначено, що нежитлові приміщення (кафе-магазин) загальною площею 133,00 кв.м належать Товариству та розташовані на І-му поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, примітка: загальна площа збільшилася на 36,40 кв.м за рахунок заскління тераси, що згідно Інструкцією № 127 не є самочинним.
12. Докази надання згоди Радою чи уповноважених органів (Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) на будівництво відповідачем-2 тераси, за рахунок заскління якої, відбулось збільшення площі нежитлових приміщень, у матеріалах справи відсутні.
13. На замовлення Товариства виготовлено технічний паспорт, згідно з яким, станом на грудень 2014 року, площа нежитлового приміщення 6-8, що знаходиться на І-му поверсі будівлі літ. «А» по АДРЕСА_1 в м. Чернівці, становить 36,40 кв.м.
14. 23.12.2016 проведено державну реєстрацію права власності Товариства на нежитлові приміщення, що розташовані в АДРЕСА_2 (рішення державного реєстратора №33126675).
15. Поряд з тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 23.12.2016 за Товариством зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,0075 га з цільовим призначенням: для добудови до магазину промислових та продовольчих товарів; строк дії оренди до 19.09.2022.
16. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 23.12.2016 за Товариством зареєстровано право власності на нежитлові приміщення (кафе-магазин) загальною площею 133,00 кв.м, що знаходяться за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, АДРЕСА_1.
17. Згідно з технічним паспортом, виготовленим за замовленням Товариства, станом на 24.02.2022, площа приміщення 6-8, яке входить до групи нежитлових приміщень №6 по АДРЕСА_2 , становить 40,40 кв. м. Загальна площа приміщення №6 становить 138,10 кв. м.
18. Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо групи нежитлових приміщень №6 у житловому будинку АДРЕСА_2 , загальна площа нежитлових приміщень змінилась з 133,00 кв.м на 138,10 кв.м.
19. Згідно з довідкою Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації від 25.02.2022 загальна площа групи нежитлових приміщень №6 в багатоквартирному житловому будинку № 8 на вул. Полєтаєва в м. Чернівці складає 138,10 кв.м. Загальна площа приміщень змінилась за рахунок допущеної арифметичної помилки.
20. 15.06.2022 між Товариством (в особі директора Шевчука В. В.) та Желябовською К. О., яка діяла від імені Шевчука В. В., укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з яким Товариство продало, а Шевчук В. В. купив нежитлові приміщення, які знаходяться в АДРЕСА_2 , (магазин промислових та продовольчих товарів) 6-1 - 6-7 (виправлено на « 6-8») в житловому будинку літ. А, загальною площею 138,10 кв.м.
21. 15.06.2022 за Шевчуком В. В. зареєстровано право власності на нежитлові приміщення (кафе-магазин) загальною площею 138,10 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №302781527 від 15.06.2022).
22. 02.08.2022 Шевчук В. В. звернувся із заявою до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про надання в оренду терміном на 20 років для обслуговування існуючого нежитлового приміщення, земельної ділянки площею 0,004 га за адресою: АДРЕСА_2 .
23. Рішенням Ради №847 від 30.08.2022 (п.32) вирішено внести зміни до договору оренди землі від 06.08.2007 №3948 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0075 га (кадастровий номер 7310136300:08:001:0067) для обслуговування добудови до магазину промислових та продовольчих товарів (термін оренди до 12.09.2022), а саме: слова та цифри «Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХА-СЕРВІС", ідентифікаційний код 34519406, юридична адреса м. Чернівці, вул. Полєтаєва Федора, 8/6" замінити словами і цифрами «Шевчук Володимир Васильович (РНОКПП НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 ", у зв'язку із переходом права власності на нерухоме майно до Шевчука В. В.
24. Пунктом 32.1 вказаного рішення вирішено поновити Шевчуку Володимиру Васильовичу договір оренди землі від 06.08.2007 №3948 за адресою АДРЕСА_3 , площею 0,0075 га (кадастровий номер 7310136300:08:001:0067) терміном на 5 (п'ять) років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).
25. Пунктом 32.2 вказаного рішення вирішено Шевчуку Володимиру Васильовичу оформити право користування окремими елементами благоустрою під літнім торговим майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 (біля кафе).
26. 12.10.2022 Радою та Шевчуком В. В. укладено додатковий договір №6/3948 до договору оренди землі від 06.08.2007 №3948, яким зокрема, поновлено вказаний договір оренди землі до 11.09.2027.
27. Разом з тим, рішенням Чернівецької міської ради №1002 від 15.12.2022 вирішено зняти на доопрацювання пункт 7 проєкту рішення щодо відмови Шевчуку В. В. у задоволенні звернення від 03.08.2022 №Ш-2604/0-24/01, стосовно надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_5 , орієнтованою площею 0,0040 га в оренду, терміном на 5 (п'ять) років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) (для обслуговування кафе-магазину).
28. 26.12.2022 працівники Управління регулювання земельних відносин Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради обстежили земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1,на місцевості та встановили, що на ній розміщено самовільну конструкцію тимчасової споруди, яка примикає до нежитлових приміщень (кафе-бар "Пікантіко"), які знаходяться в багатоквартирному житловому будинку по вказаній адресі, що призвело до самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади орієнтовною площею 0,0035 га, про що складено відповідний акт. Додатками до акта є схема самовільного зайняття земельної ділянки та фото.
29. Листом від 18.01.2023 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради повідомила Раду про те, що 10.06.2011 Інспекцією зареєстровано подану Товариством декларацію про готовність до експлуатації об'єкту "Реконструкція квартири №6 під магазином промислових і продовольчих товарів з добудовою, на АДРЕСА_1," загальною площею 96,60 кв.м за №ЧВ 14211004263; інформація про інші документи, які свідчать про прийняття в експлуатацію вищевказаних приміщень, в інспекції відсутня.
30. 08.02.2023 Шевчук В. В. звернувся до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради щодо повторного внесення на розгляд сесії Чернівецької міської ради звернення щодо надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,0040 га в оренду терміном на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) (для обслуговування кафе-магазину), на якій перебуває належне йому на праві власності майно.
31. 14.02.2023 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради повідомив Шевчука В. В. про те, що розгляд спірного питання можливий після надання відповідних пропозицій постійною комісією Чернівецької міської ради VIII скликання з вивчення питань, які за рішенням міської ради були зняті на доопрацювання.
32. У процесі розгляду справи судом першої інстанції призначалася комплексна судова будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза, проведення якої доручалося СП "Західно-Український експертно-консультативний центр" та на вирішення якої ставились наступні питання:
1) Встановити площу земельної ділянки, яку займає споруда, яка зведена (змонтована) до нежитлових приміщень (6-1 - 6-7) по АДРЕСА_2 ?
2) Чи зазначена споруда зведена (змонтована) з використанням полегшених конструкцій та чи пов'язана вона фундаментом із землею?
3) Чи є споруда (6-8) , яка зведена (змонтована) до нежитлових приміщень (6-1 - 6-7) по АДРЕСА_2 , капітальною (нерухомим майном)?
33. У Висновку від 19.10.2023 №205 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи (експерт Юзвенко Р.В. попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України) надано наступні відповіді:
1) На виготовленому "Ситуаційному плані взаємного розташування земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні гр. Шевчука В. В. площею 0,0075 га, кадастровий номер 7310136300:08:001:0067 та змонтованої споруди до нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 " показане розташування земельних ділянок.
В точках 1,2,3,4,1 показана земельна ділянка площею 0,0075 га, яка знаходиться у користуванні гр. Шевчука В. В. за цільовим призначенням - для добудови до магазину промислових та продовольчих товарів кадастровий номер 7310136300:08:001:0067 на підставі договору оренди.
В точках 5,6,7,8,9,10,5 показана земельна ділянка площею 0,0042 га, яка знаходиться під спорудою, що змонтована до нежитлових приміщень по АДРЕСА_5 .
В точках 5,6,7,7№,2,5 показана земельна ділянка площею 0,0027 га, де розташована частина нежитлової споруди, що змонтована до нежитлових приміщень по АДРЕСА_5 і яка знаходиться на земельній ділянці, на яку відсутні правовстановлюючі документи на землю.
2) Змонтована споруда поз.6-8 (зал) площею 40,40 кв.м, яка прибудована до нежитлових приміщень поз.6-1 - 6-7 по АДРЕСА_5 , зведена з використанням полегшених конструкцій та не пов'язана фундаментом із землею.
3) Споруда поз.6-8 (зал), яка добудована до нежитлових будівель поз. 6-1 - 6-7 по АДРЕСА_5 , не є капітальною, але є нерухомим майном.
34. Окрім цього, судами встановлено, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2024 у справі №600/3118/23-а задоволено апеляційну скаргу Ради, скасовано рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.08.2023 та відмовлено у задоволенні адміністративного позову Шевчука В. В. до Ради про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду заяви від 02.08.2022 за №Ш-2604/0-24/01, та не прийняття рішення з питань надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення в оренду під існуючим приміщенням земельної ділянки для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, орієнтованим розміром 0,0040 га за адресою: АДРЕСА_5 та зобов'язання вчинити дії.
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
35. Чернівецька міська рада (далі - позивач, Рада) звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Шевчука Володимира Васильовича (далі - відповідач-1, Підприємець) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Оха Сервіс" (далі - відповідач-2, Товариство) (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.06.2022, що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Куніциною І. Є.;
- усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_2 площею 0,0027 га шляхом її звільнення від споруди (6-8), яка зведена (змонтована) до нежитлових приміщень (6-1 6-7) по АДРЕСА_2 .
36. Аргументуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що Товариство внаслідок реконструкції та добудови квартири АДРЕСА_1 , збільшило загальну площу приміщення № 6 до 138,10 кв.м, чим зайняло частину земельної ділянки комунальної власності, на яку відсутні правовстановлюючі документи, та в подальшому продало приміщення № 6 Шевчуку В. В. Позивач стверджує про те, що реєстрація права власності за Шевчуком В. В. на спірний об'єкт нерухомості перешкоджає Раді реалізовувати всі правомочності власника щодо земельної ділянки, на якій знаходиться частина цього об'єкта.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень
37. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, позов задоволено в частині позовної вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її звільнення від споруди. В решті позову відмовлено.
38. Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство отримало в оренду земельну ділянку площею 0,0075 га та дозвіл на реконструкцію квартири АДРЕСА_6 у житловому будинку під магазин, в результаті чого здійснило реконструкцію, ввело в експлуатацію та зареєструвало за собою право власності на приміщення № 6 загальною площею 96,60 кв.м. В подальшому, Товариство відчужило на користь директора Шевчука В. В. приміщення № 6 загальною площею 138,10 кв.м та останній зареєстрував за собою право власності на нього. При цьому, суди встановили, що частина нежитлового приміщення № 6 знаходиться на земельній ділянці, яка в оренді у Товариства не перебувала.
39. За результатом розгляду справи, суди дійшли висновку, що здійснення Товариством самочинного будівництва спірного об'єкта (споруди 6-8) на земельній ділянці площею 0,0027 га, на яку у останнього були відсутні правовстановлюючі документи, та подальша реєстрація права власності на нерухоме майно, до якого увійшла і спірна споруда, а також реєстрація такого нерухомого майна за Шевчуком В. В. (на підставі договору купівлі-продажу), порушує права Ради, як власника земельної ділянки площею 0,0027 га, на якій зведений спірний об'єкт.
Касаційна скарга
40. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Підприємець звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи касаційної скарги на рішення і постанову
41. Скаржник у касаційній скарзі наголошує на тому, що ним вживаються заходи щодо отримання в оренду земельної ділянки для обслуговування належного йому майна загальною площею 138,10 кв.м. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1056/18, а саме "враховуючи факт вжиття відповідачем заходів по оформленню спірної земельної ділянки, відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватись як правопорушення, та бути підставою для застосування ст.212 Земельного кодексу України".
42. Також, Підприємець наполягає на тому, що на спірній земельній ділянці площею 0,0027 га розташована саме частина нежитлового приміщення № 6 (6-8), а в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено яким чином має бути виконане рішення без порушення права власності відповідача-1 на частину приміщення № 6, яка судами не визначена самочинним будівництвом.
43. Окрім того, вказує на те, що наявні в матеріалах справи докази, зокрема, експертна довідка від 22.12.2014, висновок судового експерта від 19.10.2023 № 205, свідчать про те, що приміщення № 6 утворилося в результаті засклення тераси, та не вважається самочинним будівництвом, не є капітальною спорудою, але є нерухомим майном.
44. Посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127 (далі - Інструкція № 127) та статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
45. Окремо скаржник наголошує на обставинах реєстрації за відповідачем-2 у 2016 році права власності на приміщення № 6, що Радою не оскаржувалося.
46. Також, відповідач-1 вказує на відсутність в матеріалах справи доказів про здійснення ним підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, звідси, наполягає на тому, що він володіє спірним майном як фізична особа. Посилається на неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 19.06.2019 по справі № 904/4713/18 щодо юрисдикції.
Відзив
47. Рада подала відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Вказує на те, що суди правильно засотували положення статті 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 376 ЦК України. Висновки судів відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах у справах № 822/2149/18, № 916/2791/13, № 915/1639/21, № 442/302/17, № 509/11/17, № 916/1174/22. Окрім того, позивач вказує на безпідставність доводів касаційної скарги про необхідність розгляду цієї справи в порядку цивільної юрисдикції, оскільки матеріалами справи підтверджено створення та функціонування спірного приміщення для здійснення підприємницької діяльності.
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
48. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
49. Судові рішення у справі оскаржується відповідачем з підстав, передбачених пунктами 1 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
50. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
51. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
52. При цьому, на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
53. Слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
54. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
55. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
56. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
57. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
58. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається, з огляду на таке.
59. Так, у справі № 910/1056/18, на яку посилається скаржник, предметом розгляду були вимоги міської ради до фізичної особи-підприємця про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, орієнтовною площею 0,9 га та повернення її Київській міській раді, з приведенням у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд.
59.1. Суди в наведеній справі відмовили в задоволенні позовних вимог, мотивувавши свої висновки тим, що з моменту набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 у справі № 35/521 законної сили (яким за відповідачем визнано право власності на відповідне нерухоме майно) у відповідача виникло право на оформлення права користування тією частиною земельною ділянки, на якій розміщена належна відповідачу будівля, та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування.
59.2. Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/1056/18 погодився з висновками судів попередніх інстанцій та вказав, що оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач правомірно на підставі договору купівлі-продажу № 2-2142 від 02.06.2005 (який не визнано недійсним), рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 у справі № 35/521, яке набрало законної сили, та свідоцтва про права власності на нерухоме майно від 18.06.2014 володіє нежитловими приміщеннями, розташованими на спірній земельній ділянці, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що за таких обставин спірна земельна ділянка, з урахуванням положень ст. 120 ЗК України, не може вважатись самовільно зайнятою. Крім того, вказав, що позивачем не конкретизовано яка частина спірної земельної ділянки є самовільно зайнятою, а право на яку належить відповідачеві відповідно до вимог закону, а тому позов про звільнення всієї земельної ділянки не підлягає задоволенню.
60. Водночас, у цій справі, яка розглядається, суди, з урахуванням оцінки поданих до матеріалів справи доказів, не встановили наявності у відповідачів права власності на приміщення № 6 загальною площею 138,10 кв.м (рішення про визнання права власності на реконструйований об'єкт у відповідача-2 наявне на приміщення площею 96,60 кв.м, а державну реєстрацію права власності на приміщення площею 138,10 кв.м суди не розглядали як підставу виникнення права власності). Звідси, спірним у цій справі є питання відсутності у відповідача-1 правовстановлюючих документів на частину приміщення № 6, а також речових прав на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно. Вказані обставини і були підставою для застосування судами приписів статті 376 ЦК України, оскільки Рада звернулася з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою на якій розташоване самочинно побудований об'єкт.
61. Разом з тим, у наведеній скаржником справі № 910/1056/18 розташований на спірній земельній ділянці об'єкт не був самочинно побудованим, оскільки право власності на нього у відповідача виникло у передбаченому законом порядку. Вказане переконливо свідчить про неподібність правовідносин у порівнюваних справах. При цьому, доводи скаржника стосовно того, що спірний об'єкт не є самочинно побудованим спрямовані на переоцінку встановлених у справі обставин, що до повноважень суду касаційної інстанції не входить.
62. Таким чином, з огляду на наведене відсутні підстави вважати, що висновки судів попередніх інстанцій в цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у згадані вище постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1056/18, оскільки у справі, що розглядається, та у справі, на яку посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв'язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин.
63. За наведеного, посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1056/18 в обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, визнаються безпідставними та відхиляються.
64. Суд також наголошує, що висновки судів в частині відсутності підстав вважати державну реєстрацію права власності на самочинно побудований об'єкт підставою виникнення права власності скаржник, у передбаченому статтею 287 ГПК України порядку, не оскаржує.
65. Щодо посилань скаржника на правові висновки Великої Палати Верховного Суду стосовно юрисдикції цього спору, колегія суддів зазначає таке.
66. Так, у наведеній скаржником постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 викладено висновок, на який, зокрема, посилається відповідач-1, про те, що "5.17. набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно. 5.18. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими".
67. При цьому, в наведеній справі № 916/385/19 ФОП, звертаючись до господарського суду з позовом, зазначила, що відповідачі, виконуючи надані їм повноваження з благоустрою та реалізовуючи комплексну схему розміщення тимчасових споруд, втрутилися у її право власності та демонтували спірний торговельний павільйон як такий, що не увійшов до комплексної схеми. Позивачка вказувала на те, що власницею торговельного павільйону та здійснювала в ньому господарську діяльність на підставі дозволів на роботу торговельного павільйону. Тож спір у згаданій справі виник у межах правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної суб'єкту господарювання (позивачу) діями органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу під час здійснення повноважень з регулювання підприємницької діяльності (реалізації схеми розташування споруд для здійснення підприємницької діяльності в місті Одесі).
68. Разом з тим, у цій справі, яка розглядається, спір не стосується відшкодування шкоди, заподіяної суб'єкту господарювання (позивачу) діями органу місцевого самоврядування, а стосується захисту прав власника (Ради) на володіння земельною ділянкою, на якій розташоване самочинно побудоване майно, що свідчить про відмінні фактично-доказову базу, суб'єктний склад, а також правове регулювання спірних правовідносин. При цьому, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в справі № 916/385/19, Підприємець навпаки стверджує про те, що не здійснює підприємницьку діяльність на спірній земельній ділянці, хоча в наведеній ним справі № 916/385/19 такі обставини не заперечувалися позивачкою, що також додатково свідчить про неподібність правовідносин у порівнюваних справах.
69. Стосовно іншої наведеної скаржником справи № 904/4713/18, то в ній міськрада звернулася з позовною заявою, в якій заявила вимогу про зобов'язання фізичну особу звільнити земельну ділянку та привести її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, шляхом знесення самочинної забудови. Наведене свідчить про те, що за предметом та підставами заявлених позовних вимог наведена справа є схожою зі справою № 926/296/23.
70. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі № 904/4713/18 дійшла висновку про приватноправовий характер спірних правовідносин та погодилася з висновками судів про необхідність розгляду наведеної справи в порядку цивільного судочинства, оскільки в матеріалах справи були відсутні докази здійснення відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці.
71. Натомість, у цій справі, яка розглядається, суди з урахуванням установлених ними обставин стосовно реконструкції спірного приміщення в кафе-магазин та подальшого його використання відповідачем-1 як суб'єктом господарювання в комерційних цілях (що також убачається, зокрема, із установлених та досліджених судами обох інстанцій обставин щодо поновлення Підприємцю договору оренди земельної ділянки площею 0,0075 га для обслуговування будівель торгівлі, а також зобов'язання останнього оформити право користування окремими елементами благоустрою під літнім торговим майданчиком), встановили використання спірного майна в господарській діяльності (доводи скаржника про зворотне направлені на необхідність переоцінки встановлених у справі обставин, що виходить за межі перегляду справи в касаційному порядку), що свідчить про відмінність ключової обставини, яка за висновком Великої Палати Верховного Суду впливає на визначення юрисдикції спорів за участі ФОП.
72. Таким чином, посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду, від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 19.06.2019 по справі № 904/4713/18, в обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, також визнаються безпідставними та відхиляються.
73. Отже, Верховний Суд констатує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
74. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
75. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
76. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
77. Скаржник у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування Інструкції № 127 та статті 328 ЦК України у контексті доводів про те, що лише частина приміщення 6-8 розташована на земельній ділянці площею 0,0027, яка не передавалася Товариству в оренду, а в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено яким чином вони мають бути виконані без порушення прав відповідача-1.
78. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідні доводи скаржника вже були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, належним чином розглянуті та відхилені ним.
79. Так, апеляційний суд вказав на те, що знесення споруди в частині, яка розташована на земельній ділянці, що перебуває в оренді у відповідача-1 за договором оренди від 06.08.2007 №3948 (з урахуванням змін та доповнень), не є предметом цього спору. Одночасно усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,0027 га, шляхом її звільнення від споруди (6-8), яка зведена (змонтована) до нежитлових приміщень (6-1 - 6-7), є належним способом захисту, виходячи також із висновку судової експертизи, яка призначалася судом першої інстанції, про те, що змонтована споруда поз.6-8 (зал) площею 40,40 кв.м, яка прибудована до нежитлових приміщень поз.6-1 - 6-7, зведена з використанням полегшених конструкцій та не пов'язана фундаментом із землею, відтак, суд апеляційної інстанції відхилив доводи Підприємця в частині неможливості виконання рішення суду в цій справі.
80. Вказані висновки суду апеляційної інстанції скаржник не спростовує у поданій касаційній скарзі. Водночас, намагається заперечити встановлені судами обставини про те, що спірна споруда, яка розташована на земельній ділянці площею 0,0027 га є самочинним об'єктом, а також переоцінити встановлені, в тому числі з урахуванням оцінки проведеної в справі експертизи, обставини побудови та можливості демонтажу спірної споруди. Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що переоцінка встановлених у справі обставин до повноважень суду касаційної інстанції в силу імперативних положень статті 300 ГПК України не входить, а бажання скаржника заново, з урахуванням його власних міркувань, надати оцінку обставинам справи не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а відтак не може слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваних рішень.
81. Стосовно інших доводів касаційної скарги відповідача-1, зокрема, таких як ненадання оцінки всім доказам та фактичним обставинам справи щодо: (1) державної реєстрації права власності на приміщення № 6 загальною площею 138,10 кв.м; (2) вчинення відповідачем-1 дій щодо отримання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,0040 га під існуючим нежитловим приміщенням, то вони підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
82. У зв'язку із наведеним вище, Суд враховує доводи відзиву Ради в тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у цій постанові і з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
83. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
84. Оскільки після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємця на рішення і постанову на підставі, передбаченій пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, виявилося, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які послався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1 на рішення і постанову необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
85. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
86. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана Підприємцем касаційна скарга на рішення і постанову в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 ГПК України, є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення і постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.
Розподіл судових витрат
87. Судові витрати в силу вимог статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційне провадження у справі № 926/296/23 за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Шевчука Володимира Васильовича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2024 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Шевчука Володимира Васильовича в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2024 у справі № 926/296/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Багай
І. С. Міщенко