Іменем України
06 березня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/13/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи
за позовом: Ніжинської окружної прокуратури, вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код 0291011423, в інтересах держави в особі
позивача-1: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, вул. Пантелеймонівська, 12, м. Чернігів, 14017, код 38053846
позивача-2: Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, вул. Миру, 126, с. Вертіївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16624, код 04414313
до відповідача: Ніжинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Ніжинрайагролісництво», вул. Борзнянський шлях, 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код 31254259
про стягнення 50263,29 грн.
без виклику сторін
встановив:
03.01.2025 Ніжинська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області звернулась до суду з позовом до Ніжинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Ніжинрайагролісництво» про стягнення 50263,29 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною поведінкою відповідача, яка полягає у незабезпеченні ним охорони і збереження лісового фонду, що призвело до незаконної порубки дерев. Зважаючи на те, що відповідачем не дотримано вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, з останнього підлягає стягненню шкода, заподіяна незаконною вирубкою дерев, у розмірі 50263,29 грн.
У прохальній частині позовної заяви прокурор просить суд здійснити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/13/25 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена Ніжинській окружній прокуратурі, позивачу-2 та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 06.01.2025 о 20:51, що підтверджується довідками про доставку електронного листа; позивачу-1 - рекомендованою поштовою кореспонденцією, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №ШКІ 0600999697566).
Відповідач правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Ніжинське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Ніжинрайагролісництво» (код 31254259) зареєстроване як суб'єкт господарювання, номер запису 1000631070018001350, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідну інформацію (а. с. 30).
21.08.2022 до Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області надійшло повідомлення майстра лісу ОСОБА_1 про факт виявлення на території Ніжинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Ніжинрайагролісництво» незаконної порубки дерев у кварталі НОМЕР_1 , виділ НОМЕР_2 , неподалік с. Вертіївка Ніжинського району, а саме 23 пеньки свіжої акації білої, що зафіксовано у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.08.5022, 8 год. 50 хв.
Відомості щодо вказаної події внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022270300000806 від 21.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 Кримінального кодексу України (а.с. 10).
21.08.2022 слідчим СВ Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області за присутності понятих, за участю майстра лісу ОСОБА_1 проведено огляд місця події та встановлено на земельній ділянці лісового фонду, розташованій неподалік с. Вертіївка Ніжинського району, що знаходиться у постійному користуванні Ніжинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Ніжинрайагролісництво» у кварталі 42, виділ 12 (координати 51,167423; 31,807079) 23 пні дерев породи акація білої сироростучої: 1) 12х16 см; 2) 23х31 см; 3) 20х24 см; 4) 20х22 см; 5) 20х29 см; 6) 12х13 см; 7) 15х20 см; 8) 19х24 см; 9) 19х23 см; 10) 22х26 см; 11) 22х28 см; 12) 11х13 см; 13) 16х21 см; 14) 25х32 см; 15) 20х29 см; 16) 14х20 см; 17) 13х16 см; 18) 12х27 см; 19) 19х23 см; 20) 16х17 см; 21) 24х29 см; 22) 16х18 см; 23) 20х24 см (а.с. 11-12).
Згідно з протоколом допиту свідка від 21.08.2022, свідок - майстер лісу ДП “Ніжинрайагролісництво» ОСОБА_1 , повідомив, що 21.08.2022 під час об?їзду лісового масиву виявив 23 спиляні дерева, хто вчинив дане правопорушення - йому не відомо.
27.09.2022 слідчий СВ Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області листом №15232/124/45-2022 звернувся до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області з проханням провести розрахунок шкоди довкіллю, завданою незаконною порубкою лісу, за матеріалами огляду від 21.08.2022 для долучення його до матеріалів кримінального провадження №12022270300000806.
За розрахунком Державної екологічної інспекції у Чернігівській області розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки ростучих дерев породи акація в кварталі 42 виділі 12 ДП “Ніжинрайагролісництво» поблизу с. Вертіївка Ніжинського району, становить 50263,29 грн. Розрахунок виконано за таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, додаток №1 (а.с.15).
Відповідно до Висновку експерта №СЕ-19/125-23/13479-ФХЕД від 20.08.2024 Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, здійсненого на виконання постанови Ніжинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 05.12.2023 про призначення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022270300000806 від 21.08.2022, внаслідок порубки 23 дерев виду акація біла (робінія звичайна), які зростали у лісовій ділянці кварталу №42 виділу 12 ДП “Ніжинрайагролісництво», за географічними координатами 51,167423; 31,807079, біля с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області, розмір екологічної шкоди, завданої навколишньому природному середовищу (державі) складає 50263,29 грн.
Особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального порушення не встановлено.
Шкода, завдана державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища в розмірі 50263,29 грн відповідачем як постійним лісокористувачем у добровільному порядку не сплачена, що стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів є відшкодування збитків.
Щодо підстав представництва інтересів держави Ніжинською окружною прокуратурою у даній справі суд зазначає таке.
Статтею 1 Закону України “Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі “Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): “Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачена важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
“Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоби інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
За частинами 4, 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
У даній справі прокурором поданий позов в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, у зв'язку з невиконання ними своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави в суді.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів; розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства; виступає позивачем у судах.
26.09.2024 Ніжинською окружною прокуратурою направлено Державній екологічній інспекції у Чернігівській області лист №52-77-6704вих-24 з проханням повідомити чи вживалися та чи будуть вживатися в подальшому заходи щодо відшкодування шкоди внаслідок незаконної порубки дерев, що сталася 21.08.2022, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022270300000806 від 21.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення (а.с. 40).
У відповідь на зазначений лист Державна екологічна інспекція у Чернігівській області листом №09/2870 від 02.10.2024 проінформувала Ніжинську окружну прокуратуру про те, що з позовом до суду Інспекція не зверталася та вважає за можливе звернення безпосередньо прокуратурою з цим позовом до суду (а.с. 41).
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища»; ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні».
Статтею 15 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Правопорушення вчинено на території Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, яка є органом місцевого самоврядування.
29.10.2024 Ніжинською окружною прокуратурою направлено Вертіївській сільській раді лист №52-77-7485вих-24 про надання інформації щодо вжиття заходів відшкодування шкоди внаслідок незаконної порубки дерев на території Вертіївської сільської ради та вжиття таких заходів в подальшому (а.с. 38).
Вертіївська сільська рада у листі №03-05/2343 від 11.11.2024 повідомила, що лісопорушники за фактом незаконної порубки дерев не встановлені, а тому заходи щодо відшкодування завданої шкоди не вживалися (а.с.39).
Таким чином, не вжиття належних та достатніх заходів компетентними та уповноваженими органами - Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області та Вертіївською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, свідчить про їх бездіяльність.
У порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» Ніжинська окружна прокуратура листом №52-77-8871вих-24 від 30.12.2024 повідомила Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області та Вертіївську сільську раду Ніжинського району Чернігівської області про пред?явлення позову в інтересах держави в особі останніх про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.
Наявність у прокурора підстав захисту інтересів держави в межах даної справи сторонами під сумнів не ставиться.
Перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів у порушенні інтересів держави та необхідності їх захисту шляхом звернення з даним позовом в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах.
Щодо правової оцінки відносин, що склались між сторонами.
За приписами ст. 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 3 ст. 1 Лісового кодексу України визначено, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Виходячи з приписів ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Положеннями ст. 63 та п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно зі статтею 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.
Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.
Згідно з пунктом е) частини 1 статті 41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У відповідності до статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.
Частиною 1 статті 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає в невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини. Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах необхідним є доведення належними та допустимими доказами факту заподіяння шкоди та її розміру, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина в заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
При цьому за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Згідно з п. 2.1., 2.2.1. статуту Ніжинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Ніжинрайагролісництво», затвердженого наказом в.о. генерального директора КП “Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради від 30.08.2022 №39, підприємство створене з метою охорони та відновлення лісів. Предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних рубок.
Пунктом 3.4. Статуту відповідача визначено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством України.
Підприємство є лісокористувачем згідно із рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 “Про надання у постійне користування земель лісового фонду» та здійснює діяльність згідно з положеннями Лісового фонду України та інших нормативних актів (п. 3.8. Статуту).
Відповідно до п. 6.4. Статуту підприємство виконує норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Згідно з посадовою інструкцією лісника, затвердженої лісничим ДП “Ніжинрайагролісництво» 01.08.2021, до посадових обов'язків лісника, зокрема, входить: охорона лісів і ввіреного йому майна в закріпленому обході; здійснення заходів до запобігання самовільних порубок.
Лісник несе відповідальність за: неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених цією інструкцією в межах, визначених діючим законодавством України; правопорушення, вчинені під час здійснення своєї діяльності (в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним і цивільним законодавством України); за спричинення матеріального збитку (в межах, визначених чинним трудовим і цивільним законодавством України).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства. Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.
Зокрема, з протоколу допиту свідка від 21.08.2022 - майстра лісу ОСОБА_1 (призначений на посаду наказом в.о. лісничого ДП “Ніжинрайагролісництво» №28/к від 21.05.2021), слідує, що самовільну порубку він виявив під час об?їзду лісового масиву близько 07:30 год, почувши звуки бензопили та підійшовши до місця події, виявив 23 спиляних дерев, на одному з пнів якого лежали пластикові пляшки з паливно-мастильними матеріалами і відірваний глушник; хто вчинив дане правопорушення йому не відомо.
Зазначене свідчить, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за територією, де виявлено незаконну вирубку (квартал 42, виділ 12), проте не здійснював належних заходів охорони лісу і навіть після виявленого порушення належним чином не перевірив прилеглі місця.
Як вбачається з матеріалів справи, спеціальний дозвіл - лісорубний квиток або лісовий квиток на спеціальне використання лісових ресурсів на спірній лісовій ділянці, не видавався.
Таким чином, наведені обставини у їх сукупності суд вважає належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Той факт, що самовільна порубка дерев виявлена безпосередньо працівником відповідача під час об?їзду лісового масиву, і факт самостійного повідомлення правоохоронних органів, а також участь у документальному оформленні даного правопорушення природоохоронного законодавства, не спростовує факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.
Щодо розрахунку шкоди, завданої державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища суд зазначає таке.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
Завдану шкоду від незаконної порубки підтверджено матеріалами досудового розслідування, в ході якого Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки ростучих дерев породи акація в кварталі 42 виділі 12 ДП “Ніжинрайагролісництво» поблизу с. Вертіївка Ніжинського району, за координатами 51,167423; 31,807079 (згідно листа №15232/124/45-2022 від 27.09.2022 СВ Ніжинського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області), відповідно до якого сума збитків з урахуванням індексації за попередні роки становить 50263,29 грн.
Розрахунок виконано за таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, додаток №1 (а.с.15).
Розмір екологічної шкоди, завданої навколишньому природному середовищу (державі) внаслідок порубки 23 дерев виду акація біла (робінія звичайна), які зростали у лісовій ділянці кварталу №42 виділу 12 ДП “Ніжинрайагролісництво», за географічними координатами 51,167423; 31,807079, біля с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області, у розмірі 50263,29 грн підтверджено Висновком експерта №СЕ-19/125-23/13479-ФХЕД від 20.08.2024 Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, здійсненого на виконання постанови Ніжинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 05.12.2023 про призначення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022270300000806 від 21.08.2022.
Заперечень щодо правомірності проведення розрахунку, правильності обчислення та розміру заподіяної шкоди, а також оскарження Висновку експерта №СЕ-19/125-23/13479-ФХЕД від 20.08.2024 від відповідача не надходило.
Постановою Ніжинської окружної прокуратури від 27.09.2024 розкрито таємницю слідства у кримінальному провадженні №12022270300000806 від 21.08.2022 з метою вжиття заходів представницького характер, виділення матеріалів (у копіях) для долучення до позовної заяви.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Внаслідок протиправної бездіяльність постійного лісокористувача в вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території, має місце незаконна порубка невстановленими особами дерев (нанесення збитків Державі).
Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників служби охорони відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.
Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене в формі умислу або необережності.
Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків за відсутності належної охорони підвідомчої йому території, але легковажно розраховував на їх відвернення.
Згідно з приписами частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом України та Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони лісу від незаконних порубок покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог у сфері охорони та захисту лісових насаджень є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконну порубку дерев, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем установлених правил, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної порубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу території.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, в разі незабезпечення охорони та захисту лісу від незаконних порубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності в вигляді невчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісових насаджень від незаконних порубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17.
Щодо розподілу стягуваної шкоди суд зазначає таке.
Пунктом 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Пунктом 4 частини 1 статті 691 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
За змістом статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судом вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясування всіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, судовий збір у розмірі 2422,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 14, 53, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Ніжинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Ніжинрайагролісництво» (вул. Борзнянський шлях, 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код 31254259) на користь Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (вул. Пантелеймонівська, 12, м. Чернігів, 14017, код 38053846) 50263,29 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом перерахування одержувачу (ГУК у Черніг.обл/тг с. Вертіївка/24062100; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (IBAN) UA208999980333129331000025627; призначення платежу: 24062100; найменування коду класифікації доходів бюджету: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
3. Стягнути з Ніжинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Ніжинрайагролісництво» (вул. Борзнянський шлях, 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код 31254259) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114, отримувач: Чернігівська обласна прокуратура; код 02910114; банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача: UA248201720343140001000006008) 2422,40 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Рішення складено та підписано 06.03.2025.
Суддя М.О. Демидова