Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
03.03.2025м. ХарківСправа № 922/4843/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Саєнко А.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом УПРАВЛІННЯ КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА ТА ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (61003, Україна, Харківська обл., місто Харків, Майдан Конституції, будинок, 16, ідентифікаційний код особи 14095412)
до Акціонерне товариство «УКРПОШТА» (01001, Україна, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок, 22, ідентифікаційний код особи 21560045)
про стягнення безпідставно збережених коштів, 3% річних та інфляційних втрат
за участю представників:
позивача - Меркулова Н.А.
відповідача - Нікітенко Д.Ю.
До Господарського суду Харківської області звернулося УПРАВЛІННЯ КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА ТА ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ з позовом до Акціонерного товариства «УКРПОШТА» та просить суд стягнути з Акціонерного товариства «УКРПОШТА» (код ЄДРПОУ: 21560045) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) безпідставно збережені кошти у сумі 59 068,41 грн з яких:
- орендна плата у сумі 52 086,00 грн за період 09.07.2022 - 04.11.2024;
- 3% річних у сумі 1 732,69 грн за період 16.07.2022 - 04.11.2024;
- інфляційні втрати у сумі 5 249,72 грн за період липень 2022 р. - жовтень 2024 р.
Також, позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «УКРПОШТА» (код ЄДРПОУ: 21560045) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідач безпідставно користується нерухомим майном (нежитлові приміщення), розташованим за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 16/50.
Ухвалою від 02.01.2025 було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи та призначено судове засідання на 10.02.2025 о 09:00. Засідання відкладалося з 10.02.2025 по 03.03.2025.
20.01.2025 за вх. 1380 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
23.01.2025 за вх. 1841 позивачем було подано відповідь на відзив.
28.01.2025 за вх. 2343 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.
Представник позивача у судовому засіданні 03.03.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Також, представник відповідача просив суд прийняти до розгляду додаткові письмові пояснення, які були направлені до суду 03.03.2025. Однак, враховуючи відсутність станом на час проведення засідання по справі зазначених пояснень, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.
Рішенням Харківської міської ради № 1623/19 від 19.06.2019 було затверджено Перелік об'єктів, які передаються в безоплатне користування за договором позички, в тому числі нежитлові приміщення, які підлягають передачі у безоплатне користування АТ «Укрпошта» строком на 2 роки та 11 місяців. На підставі вищезазначеного рішення Харківської міської ради, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі - Позивач) та Акціонерним товариством «Укрпошта» (надалі - Відповідач) було укладено Договір позички № 1935 від 01.08.2019 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.3. Договору Позивач передає Відповідачу майно, зазначене у п. 1.2. Договору у безоплатне користування на умовах, викладених у цьому Договорі строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, для розміщення відділення поштового зв?язку. Відповідні нежитлові приміщення були передані Відповідачу згідно Акту приймання-передачі, який є додатком до Договору.
Згідно з п. 5.1. Договору цей Договір діє з 01.08.2019 до 01.07.2022. Пунктом 5.2. Договору передбачено, що Договір може бути продовжений на новий термін тільки за умови позитивного рішення сесії Харківської міської ради.
Позивач наголошував, що із системного тлумачення умов Договору вбачається, що під позитивним рішенням сесії Харківської міської ради слід розуміти рішення, аналогічне рішенню Харківської міської ради № 1623/19 від 19.06.2019, яким би продовжили або встановили б новий термін для безоплатного користування Відповідачем відповідними нежитловими приміщеннями. Однак, таких рішень Харківська міська рада в подальшому не приймала, а тому строк дії Договору, тобто безоплатного користування нежитловими приміщеннями, сплив 01.07.2022 відповідно до п. 5.1. Договору.
Крім того, з 01.02.2022 введено в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ (надалі - Закон). Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку. Відповідно до п. 3.1.7. Договору Відповідач зобов?язаний протягом 7 днів із моменту припинення дії Договору, повернути актом передане майно Позивачу у тому ж стані, в якому це майно йому передавалося, з урахуванням нормального зносу майна. Однак, Відповідач, всупереч п. 3.1.7. Договору станом на момент подання позовної заяви не повернув передане майно Позивачу.
Позивач вказував, що після 08.07.2022 у Відповідача відсутні правові підстави для безоплатного користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно Договору, як на підставі умов самого Договору, так і на підставі Закону. Водночас, Відповідач після 08.07.2022 не вчинив будь-яких дій, спрямованих на повернення нерухомого майна (нежитлових приміщень) за Договором та продовжував користуватися таким майном шляхом розміщення відділення поштового зв?язку, тим самим надаючи своїм клієнтам (споживачам) відповідні послуги та отримуючи дохід від такої господарської діяльності.
Відповідач повернув Позивачу передане майно за Договором лише 04.11.2024, що підтверджується Актом приймання-передачі.
Враховуючи зазначене, Позивач вказував, що Відповідач за рахунок Позивача зберіг (набув) кошти, які мав би сплатити за користування нежитловими приміщеннями, які були передані (та не повернуті після 08.07.2022) згідно Договору. При цьому, збереження (набуття) вищезазначених коштів відбулося за відсутності правової підстави, адже підстави для безоплатного користування майном за Договором після 08.07.2022 відпала. Фактичний користувач нерухомого майна (Відповідач), який без достатньої правової підстави за рахунок Позивача зберіг у себе кошти, які мав сплатити з користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти Позивачу на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Сума коштів орендної плати за фактичне користування Відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) після 08.07.2022 без належних на те правових підстав підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Розмір безпідставно збережених коштів розраховано позивачем згідно з Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 та Методикою розрахунку орендної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 28.04.2021.
Так, балансова вартість нежитлових приміщень, якими фактично та безпідставно користується Відповідач становить 151 338,44 грн, що підтверджується Довідкою балансоутримувача № 7771/2/07-05 від 07.08.2024. Річний індекс інфляції 2022 року становить 126,6%, а 2023 року - 105,1%. Відтак, місячна орендна плата становить: за період з 09.07.2022 до 31.07.2022 - 1 122,83 грн; за серпень-грудень 2022 року - 1 513,38 грн; за січень-грудень 2023 року - 1 915,94 грн; за січень-жовтень 2024 року - 2 013,65 грн; за період з 01.11.2024 до 04.11.2024 - 268,49 грн.
Таким чином, загальна сума орендної плати за фактичне користування Відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) за період з 09.07.2022 до 04.11.2024 без належних на те правових підстав, за розрахунками позивача становить 52 086,00 грн.
У зв?язку із безпідставним збереженням (набуттям) Відповідачем коштів Позивача, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, Позивачем були нараховані: 3% річних у сумі 1 732,69 грн за період 16.07.2022 - 04.11.2024; інфляційні втрати у сумі 5 249,72 грн за період липень 2022 р. - жовтень 2024 р.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказував, що фактично майно не поверталося власнику, акти повернення майна сторонами не підписувалися оскільки обидві сторони на підставі п. 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 № 634 вважали договори позички продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Так, з початком воєнного стану було запроваджено Постанову КМУ від 27.05.2022 № 634 для регулювання процесів оренди комунального й держмайна на цей період. Її пункт 5 визначає, що договори оренди об'єкта, строк дії яких завершується під час воєнного стану, автоматично продовжуються до кінця воєнного стану та ще на 4 місяці з дати припинення чи скасування воєнного стану. Для продовження договору оренди на зазначений строк заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагається. Виключеннями є лише випадки, коли балансоутримувач повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження такого договору за 30 к.д. до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України № 157-IX.
Листом від 24.08.2023 № 4686 Управління проінформувало Товариство стосовно необхідності укладення договору оренди через систему Прозорро. У відповідь Товариство підтвердило готовність щодо участі у торгах. Однак аукціони до цього часу так і не оголошені. Відповідно будь-які договори оренди чи інші правочини щодо згаданого майна з Управлінням, чи іншим уповноваженим органом місцевої влади, не укладалися.
Також, відповідач заперечував щодо застосування до спірних відносин положень ст. 1212 ЦК України та щодо правильності наданих Орендодавцем розрахунків сум безпідставно збережених коштів, а саме орендної плати, інфляції та правомірності нарахування вказаних у вимогах розрахунків. На думку відповідача, Товариство, здійснюючи підтримку засобів масової інформації шляхом розповсюдження періодичних друкованих видань, має право на отримання в оренду комунального майна, на тих самих умовах, що й бюджетні установи, тобто зі сплатою оренди в розмірі 1 грн на рік. Разом з цим, після оголошення аукціонів Товариство готове прийняти участь у аукціонах, організованих Управлінням з дотриманням чинного законодавства, за результатами яких укласти договори оренди.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ від 10.04.1992 (надалі Закон № 2269-ХІІ), який був чинним станом на момент укладення Договору, відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. В подальшому, 01.02.2020 набув чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 (надалі Закон № 157-ІХ), яким визнано таким, що втратив чинність Закон У 2269-ХІІ (п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ). Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 157-ІХ законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Тобто, правовідносини з оренди комунального майна врегульовані Законами № 2269-ХІІ до 01.02.2020 та № 157-ІХ після 01.02.2020. При цьому, як Закон № 2269-ХІІ та і Закон № 157-ІХ були єдиними спеціальними нормативно-правовими актами, які визначали правові засади оренди комунального майна. Таким чином, норми Глав 58 (оренда), 60 (позичка) ЦК України, в тому числі ч. 3 ст. 827 ЦК України, не підлягають застосуванню до правовідносин оренди комунального майна, які врегульовані спеціальним Законом № 157-ІХ (Законом № 2269-ХІІ до 01.02.2020). Відтак, аналогічно, до правовідносин з позички не підлягають застосуванню спеціальні нормативно-правові акти, що регулюють оренду комунального майна Закон № 157-ІХ і Закон № 2269-ХІІ (до 01.02.2020).
Таким чином, порядок продовження договору оренди, передбачений ст. 18 Закону № 157-ІХ не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між Сторонами на підставі Договору. Аналогічно, автоматичне продовження деяких договорів оренди комунального майна на період дії воєнного стану, передбачене п. 5 Постанови, також, не підлягає застосуванню щодо продовження строку дії Договору.
Згідно з п. 5.1. Договору цей Договір діє з 01.08.2019 до 01.07.2022. Пунктом 5.2. Договору передбачено, що Договір може бути продовжений на новий термін тільки за умови позитивного рішення сесії Харківської міської ради. Однак, таких рішень Харківська міська рада в подальшому не приймала. Таким чином, строк дії Договору, тобто безоплатного користування нежитловими приміщеннями, закінчився 01.07.2022 відповідно до п. 5.1. Договору.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказував, що до договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ, якою регулюються відносини найму (оренди) майна (ст. 827 ЦКУ), а пункт 5 Постанови № 634 встановлює загальне правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1.1 статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
Частиною 3 даної статті встановлено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Статтею 764 Цивільного кодексу України (яка входить до глави 58 цього Кодексу і підлягає застосуванню до відносин позички) встановлено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як свідчать матеріали справи, після закінчення строку дії Договору позички відповідач продовжував користуватися переданими йому у позичку приміщеннями, тоді як від позивача не надходило жодних заперечень щодо такого користування.
Отже, враховуючи вищезазначені норми, Договір позички поновив свою дію у зв'язку із подальшим користуванням відповідачем переданим за договором майном після закінчення строку договору та відсутністю жодних заперечень позичкодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 зробила правові висновки щодо пріоритетності норм Цивільного кодексу над спеціальним законом із новими вимогами, який прийняли пізніше, у цій ситуації не застосовується колізійний принцип lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній»).
В зазначеній постанові також містяться посилання на Рішення Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі N 5-рп/2012, в якому вказано: "Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу".
Також слід зазначити, що з початком воєнного стану було запроваджено Постанову КМУ від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» для регулювання процесів оренди комунального й державного майна на цей період.
Так, пунктом 5 цієї Постанови встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Отже пунктом 5 Постанови № 634 встановлено правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці і виключеннями з цього правила є лише два випадки: 1) коли балансоутримувач повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження такого договору за 30 к.д. до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України № 157-IX; 2) продовження договору відбулось за результатами аукціону, який було опубліковано до дати набуття чинності Постановою № 634, тобто до 01.06.2022 (в такому разі орендар мав право укласти договір оренди з переможцем такого аукціону).
Разом з цим, ані балансоутримувач не повідомляв ані позивачу, ані відповідачу про непродовження такого договору за 30 к.д. до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України № 157- IX. Також жодного продовження Договору позички на аукціоні не відбулося, оскільки його взагалі було укладено в позаконкурентному порядку, тобто без проведення аукціону.
Отже в даному випадку відсутні обставини, які є виключенням для застосування пункту 5 Постанови № 634, а тому Договір позички продовжує свою дію також і в силу положень даної постанови.
Дана постанова як акт органу виконавчої влади є по суті імперативною нормою, яка носить обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин, не зважаючи на її нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
У постанові від 19.04.2024 у справи № 911/1359/22 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду викладено, зокрема, наступні висновки щодо імперативного характеру постанов органів виконавчої влади: «Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Отже, Об'єднана палата дійшла висновку про те, що виконавчий орган, який в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, може приймати загальнообов'язкові норми, які підлягають виконанню учасниками обороту.
Враховуючи приписи зазначених нормативно-правових актів та зроблені судом висновки, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів не підлягає задоволенню. Оскільки основна позовна вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів не підлягає задоволенню, то не підлягають задоволенню і похідні від неї позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи викладене, позовні вимоги УПРАВЛІННЯ КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА ТА ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.
З урахуванням відмови в задоволенні позову та приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі не підлягають покладенню на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог УПРАВЛІННЯ КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА ТА ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "06" березня 2025 р.
Суддя Л.С. Лаврова