Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
04.03.2025м. ХарківСправа № 922/4190/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Галайди Василя Петровича
доФізичної особи-підприємця Ковальової Ксенії Олександрівни
про розірвання договору та стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Марушевська В.І.
відповідача - не з'явився.
ФОП Галайда В.П. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовної заявою до ФОП Кавальової К.О., в якій просить:
- розірвати Договір про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 №01240719, укладений між позивачем та відповідачем;
- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 26.987,06грн, сплачені останнім за ненадані послуги за Договором про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 №01240719.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.11.2024 у справі №922/4190/24 позовну заяву ФОП Галайди В.П. залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/4190/24.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 у справі №922/4190/24 був продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 закрито підготовче провадження у справі №922/4190/24 та призначено її до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні по суті 18.02.2025 у справі №922/4190/24 була оголошена перерва на 04.03.2025 о 12:30 год.
Присутній у судовому засіданні по суті 04.03.2025 представник позивача позовні вимоги підтримував повністю та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Правом на участь представника в судовому засіданні по суті 04.03.2025 відповідач не скористався, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся відповідно до положень ГПК України.
Суд зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Заслухавши вступне слово представника позивача, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Між ФОП Ковальовою К.С. (виконавець) та ФОП Галайдою В.П. (замовник) в електронному вигляді через онлайн-сервіс «Вчасно» був укладений Договір про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 №01240719 (надалі - Договір). Згідно з його умовами замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надавати замовнику піар послуги, вичерпний перелік яких наведений у Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного Договору, а замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вартості зазначених послуг.
Виконавець зобов'язався в повній відповідальності з чинним законодавством України надавати замовнику піар послуги (підпункт 2.1.1. пункт Договору).
Замовник зобов'язаний вчасно й у повному обсязі оплачувати послуги виконавця (підпункт 2.2.3. пункту 2.2. Договору).
Згідно з пунктом 3.1. Договору на кожному етапі протягом строку надання послуг за цим Договором виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг.
Відповідно до пункту 3.2. Договору замовник зобов'язаний підписати Акт здачі-приймання наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи у той же строк направити виконавцю мотивовану відмову.
За цим Договором замовник сплачує виконавцю платню з розрахунку вартості послуг 1 година роботи дорівнює 20 USD. Перелік послуг зазначається у Додатку №1 до даного договору та може бути змінений за попередньою угодою сторін. Рахунок на оплату виставляється двічі на місяць: на початку місяця (з 19го числа до 23го числа кожного місяця упродовж співпраці в розмірі 50% вартості послуг розрахованої на місяць та представленої в Додатку №1 до цього договору та 50% наприкінці місяця (з 18го до 22го числа кожного місяця впродовж співпраці). Перші 50% від вартості послуг сплачені на початку місяця не підлягають поверненню (пункт 4.1. Договору).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024. Цей Договір може бути розірваний кожною зі сторін достроково, за умови письмового попередження про це іншої сторони не пізніше, ніж за 30 робочих днів (пункти 8.1., 8.2. Договору).
Додатком №1 до Договору сторони погодили перелік послуг, що надаються, а саме: Бізнес аудит - 12 год.; Піар-план (3 місяці) - 16 год.; Tone of voice та комунікаційна стратегія (3 місяці) - 12 год.; Інфлюенс маркетинг (пул з 50 інфлюєнсерів, координація співпраць) - 8 год.; Концепт гіфтингу - 5 год.; Супровід особистого бренду власниці 3 місяці - 60 год.; Концепт колаборації, презентація, координація, затвердження - 20 год.; Прес-реліз та дистриб'юція - 6 год.; Надсилання гіфтингу - 2 год.; Селебріті + косметологи та лікарі для піару - 8 год.; Створення іміджевої статті у профільному медіа - 10 год.; Продюсування зйомки - 25 год.; Супровід особистого бренду власниці 2 місяць - 15 год.; Актуалізація комунікаційної стратегії та піар-плану - 16 год.; Ведення статей у блозі - 10 год.; Робота з партнерами: пул потенційних партнерів, розробка оферів, презентація, координація - 20 год.
Відповідачем були виставлені позивачу рахунки-фактури від 22.07.2024 №01240722 на суму 30.189,50 грн, від 20.08.2024 №2240820 на суму 30.198,30 грн, від 20.08.2024 №3240820 на суму 35.576,00 грн, від 29.09.2024 №04240929 на суму 26.987,06 грн.
Платіжними інструкціями від 22.07.2024 №173, від 21.08.2024 №204, від 21.08.2024 №205, від 30.09.2024 №232 вищевказані рахунки були сплачені позивачем у повному обсязі.
На виконання умов Договору відповідачем були надані послуги на загальну суму 95.963,80 грн, про що свідчать підписані між сторонами Акти надання послуг від 22.08.2024 №№1/01240822, від 27.09.2024 №2/01240927, від 27.09.2024 №3/01240927.
Разом із тим, наданий Акт надання послуг від 09.10.2024 №4/01241009 на суму 26.987,06 грн не був підписаний зі сторони позивача.
09.10.2024 позивач надіслав відповідачу лист-претензію від 09.10.2024 вих. №21, в якому, посилаючись на невиконання умов Договору в частині надання послуг, просив повернути 26.987,06 грн.
У відповідь на вищевказаний лист відповідач надіслав позивачу претензію від 11.10.2024 №1, в якій зазначила, що нею були надані послуги за Договором на загальну суму 95.963,80 грн, а також на 26.987,06 грн, проте такі послуги не були прийняті ФОП Галайдою В.П., частина послуг у сумі 13.987,61 грн не були оплачені позивачем, у зв'язку з чим, вимагала негайно відновити співпрацю шляхом оплати рахунку на суму 13.987,61 грн або розірвати Договір з оплатою всіх наданих та неоплачених послуг.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав шляхом розірвання Договору та повернення грошових коштів за ненадані послуги.
Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві на позов зазначає, що позовні вимоги є незаконними та безпідставними, оскільки послуги на суму 26.987,06 грн, яку позивач просить стягнути, були надані відповідачем у повному обсязі та відповідно до Додатку №1 до Договору, проте позивач відмовився від їх прийняття. Крім того останній зазначає, що умовами Договору передбачено, що кошти, сплачені на початку місяця (50% від вартості послуг) не підлягають поверненню. Окрім цього, позивачем не доведено передбачених законодавством підстав для розірвання спірного Договору.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо позовних вимог про розірвання Договору суд відзначає наступне.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України та частини першої статті 188 ГК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Винятком з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.
Відповідно до частин другої та третьої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини другої статті 651 ЦК України).
Істотність порушення визначається за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Разом із цим, згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
У статті 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, наслідком розірвання договору є припинення зобов'язання, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.
Верховний Суд у постановах від 21.06.2022 у справі №911/3276/20, від 05.07.2022 у справі №922/2469/21, від 16.09.2022 у справі №913/703/20, від 14.09.2023 у справі №910/4725/22, від 05.12.2023 у справі №917/1593/22 зробив висновок про те, що за змістом зазначених вище норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і виступає у такому разі договір.
Як було встановлено судом, згідно з пунктом 8.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024., а отже строк дії спірного Договору закінчився під час розгляду справи №922/4190/24. Доказів його продовження до матеріалів справи не надано.
Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, оскільки строк дії спірного Договору закінчився під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України провадження у справі №922/4190/24 в частині позовної вимоги про розірвання Договору про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 №01240719, укладеного між ФОП Галайдою В.П. та ФОП Ковальовою К.С., оскільки розірвано може бути лише чинний (діючий) договір.
Щодо позовної вимоги про стягнення 26.987,06 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Частиною першою статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Господарські суди з огляду на зміст та умови договору (а не назву договору) мають встановити, який саме правочин вчинено сторонами, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. З'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20.
Спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 №01240719, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надавати замовнику піар послуги, вичерпний перелік яких наведений у Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного Договору, а замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вартості зазначених послуг.
Аналізуючи зміст спірного Договору та Додатку №1 до нього, суд зазначає, що оскільки для позивача (замовника), в першу чергу, інтерес становить упредметнений результат виконаних робіт/наданих послуг (піар-план; концепт гіфтингу; концепт колаборації, презентація, координація, затвердження; прес-реліз та дистриб'юція; надсилання гіфтингу; створення іміджевої статті у профільному медіа; ведення статей у блозі, тощо), а не сам процес надання послуг, то Договір має змішаний характер і поєднує в собі елементи договору підряду та договору надання послуг.
Суд відзначає, що відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У свою чергу, згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
Істотною умовою договорів про надання послуг є предмет, яким є послуга, що має, зокрема, такі ознаки:
- послуга не має матеріального, речового результату;
- послуга спрямована на задоволення потреб і має грошову оцінку;
- послуга невіддільна від джерела, тісно пов'язана з особою виконавця та процесом її надання, надання послуги здійснюється виконавцем особисто;
- послугу неможливо зберігати, вона існує лише на той час, коли надається;
- надання та споживання послуги відбувається одночасно;
- в послугах «продається» (передається) не, власне, результат, а дії, що призвели до нього.
У питанні розмежування «послуг» з «роботами» (предметом договору підряду), слід враховувати, що «роботи» це діяльність, результат якої має матеріальне вираження і може бути реалізований для задоволення потреб фізичних чи юридичних осіб. Водночас «послуги» - це діяльність, результат якої не має, як правило, матеріального вираження, вони реалізуються і споживаються в процесі здійснення цієї діяльності.
Тобто, якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то при наданні послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Послуга споживається у процесі її надання. Грошовій оцінці підлягає не сам результат, а дії, які до нього призвели.
Отже, відокремлення договорів про надання послуг від договорів про виконання робіт (договорів підряду) можливо здійснити за наступними критеріями:
- предмет договору підряду є завжди індивідуалізованим, тобто являє собою матеріалізований результат зусиль (робіт) підрядника. Результат роботи підрядника виражається в тій чи іншій матеріальній формі;
- основним результатом при наданні послуг є результат нематеріального характеру, який не втілюється у жодну з матеріальних форм, однак, попри відсутність матеріальної форми, має економічну цінність та корисний ефект для замовника такої послуги (див. постанову Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №910/5352/21, пункт 109).
Судом встановлено, що відповідно до умов Додатку №1 до спірного Договору виконавець (відповідач) мав надати наступні послуги: Бізнес аудит - 12 год.; Піар-план (3 місяці) - 16 год.; Tone of voice та комунікаційна стратегія (3 місяці) - 12 год.; Інфлюенс маркетинг (пул з 50 інфлюєнсерів, координація співпраць) - 8 год.; Концепт гіфтингу - 5 год.; Супровід особистого бренду власниці 3 місяці - 60 год.; Концепт колаборації, презентація, координація, затвердження - 20 год.; Прес-реліз та дистриб'юція - 6 год.; Надсилання гіфтингу - 2 год.; Селебріті + косметологи та лікарі для піару - 8 год.; Створення іміджевої статті у профільному медіа - 10 год.; Продюсування зйомки - 25 год.; Супровід особистого бренду власниці 2 місяць - 15 год.; Актуалізація комунікаційної стратегії та піар-плану - 16 год.; Ведення статей у блозі - 10 год.; Робота з партнерами: пул потенційних партнерів, розробка оферів, презентація, координація - 20 год.
Отже, з огляду зміст та умови спірного Договору, суд зазначає, що предмет спірного Договору в частині надання: піар-плану; Tone of voice та комунікаційна стратегія; Інфлюенс маркетинг (пул з 50 інфлюєнсерів, координація співпраць); Концепт гіфтингу; Концепт колаборації, презентація, координація, затвердження; Прес-реліз та дистриб'юція; Селебріті + косметологи та лікарі для піару; Створення іміджевої статті у профільному медіа; Ведення статей у блозі; Робота з партнерами: пул потенційних партнерів, розробка оферів, презентація, координація є індивідуалізованим, а результат роботи має матеріальну форму.
Разом з тим, інші послуги, передбачені Додатком №1 до Договору (Бізнес аудит; Супровід особистого бренду власниці; Надсилання гіфтингу; Продюсування зйомки; Актуалізація комунікаційної стратегії та піар-плану) підпадають під правове регулювання «Послуг» ЦК України.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з'ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, з'ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов'язань обома сторонами цього договору наслідків, застосувати відповідні норми права.
Наведена правова позиція є сталою та послідовною у судовій практиці, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.05.2018 у справі №924/263/17, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 23.03.2021 у справі №916/2380/18, від 01.10.2020 у справі №910/21935/17, від 04.07.2018 у справі №916/935/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19 тощо.
Суд зазначає, що в розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
Відповідно до ст. 525,226 ЦКУ передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідачем були надані, а позивачем були прийняті послуги на загальну суму 95.963,80 грн, що підтверджується Актами надання послуг від 22.08.2024 №№1/01240822, від 27.09.2024 №2/01240927, від 27.09.2024 №3/01240927, які підписані сторонами без жодних зауважень. Дана обставина ані позивачем, ані відповідачем не заперечується.
Як вбачається, 02.10.2024 в електронному вигляді через онлайн-сервіс «Вчасно» позивач надіслав відповідачу лист від 02.10.2024 вих. №19, в якому просив надати відповідь щодо невиконання умов Договору зі сторони виконавця.
В подальшому, 09.10.2024 в електронному вигляді через онлайн-сервіс «Вчасно» позивач надіслав відповідачу лист-претензію від 09.10.2024 вих. №21, в якому, посилаючись на невиконання умов Договору, просив повернути сплачені авансові коштів у розмірі 26.987,06 грн за ненадані послуги.
У відповідь на даний лист відповідач надіслав претензію від 11.10.2024 №1, в якій зазначив, що по рахунку від 29.09.2024 №4 на суму 26.987,06 грн були виконані наступні роботи, а саме: робота з підрядниками (замовлення та виготовлення дзеркал для ФОП Галайда В.П.); сформовано перелік знаменитостей для реклами продукції Замовника та досягнуто попередньої згоди з ними про співпрацю з даної області рекламних послуг (зібрано пул селебріті); підібрані для співпраці з замовником косметологи; розроблено концепт колаборації, презентація та затвердження до спецпроекту колаборації з фондом. До вказаного листа відповідачем були додані наступні документи: додаток №1 (надані та неоплачені консультаційні послуги); акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2024; акт наданих послуг від 09.10.2024 №4/01241009 на суму 26.987,06 грн.
В свою чергу позивач акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2024 зі своєї сторони підписав, відповідно до акту звірки кредіт 26.987,06 грн (Галайди Василя Петровича). Крім того, в матеріалах справи наявний акт наданих послуг від 09.10.2024 №4/01241009 на суму 26.987,06 грн, який підписано з боку відповідача 12.10.2024 року та не підписано з боку позивача.
Відповідно до пункту 3.2. Договору замовник зобов'язаний підписати Акт здачі-приймання наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи у той же строк направити виконавцю мотивовану відмову.
Як вбачається з матеріалів справи позивач не погодив акт №4/01241009 на суму 26.987,06 грн, та надіслав у відповідності до п.3.2 договору в сторок 3-х робочих днів лист 15.10.2024 року ( арк спр.48) оскільки вважав, що роботи не виконані.
Факт не підписання позивачем акту наданих послуг від 09.10.2024 №4/01241009 на суму 26.987,06 грн також підтверджує й сам відповідач.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши надані сторонами документи, суд дійшов у матеріалах справи відсутні докази фактичного надання відповідачем послуг за актом наданих послуг від 09.10.2024 №4/01241009 на суму 26.987,06 грн, оскільки з наданого Акту наданих послуг від 09.10.2024 №4/01241009 взагалі неможливо встановити, які послуги надавалися відповідачем за Договором. В графі «найменування робіт, послуг» зазначено загальне найменування «PR послуги», жодної конкретизації послуг вказаний акт не містить.
З пояснень відповідача, які викладені у відзиві на позов та фактично повторюють зміст претензії від 11.10.2024 №1, вбачається, що такі «PR послуги» включали в себе: роботу з підрядниками (замовлення та виготовлення дзеркал для ФОП Галайда В.П.); формування переліку знаменитостей для реклами продукції Замовника та досягнуто попередньої згоди з ними про співпрацю з даної області рекламних послуг (зібрано пул селебріті); підібрання для співпраці з замовником косметологи; розроблення концепту колаборації, презентація та затвердження до спецпроекту колаборації з фондом.
Як вже вище зазначалося судом спірний Договір за своєю правовою природою є змішаним правочином, який поєднує в собі елементи договору підряду та договору надання послуг.
Предмет спірного Договору в частині надання послуг з: піар-плану; Tone of voice та комунікаційна стратегія; Інфлюенс маркетинг (пул з 50 інфлюєнсерів, координація співпраць); Концепт гіфтингу; Концепт колаборації, презентація, координація, затвердження; Прес-реліз та дистриб'юція; Селебріті + косметологи та лікарі для піару; Створення іміджевої статті у профільному медіа; Ведення статей у блозі; Робота з партнерами: пул потенційних партнерів, розробка оферів, презентація, координація є індивідуалізованим, а результат роботи має матеріальну форму.
Натомість, у даному випадку відповідачем не були надані, а матеріали справи не містять, доказів, які б підтвердили, що відповідач дійсно: 1) проводив роботу з підрядниками; 2) сформував перелік знаменитостей для реклами продукції позивача як замовника; 3) підібрав для співпраці з замовником косметологів; 4) розробив концепт колаборації, презентація та затвердження до спецпроекту колаборації з фондом, окільки результат таких послуг (робіт) має матеріальну форму, тобто повинен підтверджуватися відповідним доказом. Враховуючи відмову позивача від підписання Акту наданих послуг від 09.10.2024 №4/01241009 на суму 26.987,06 грн та відсутність таких доказів в матеріалах справи унеможливлює встановити дійсний факт надання послуг позивачу в цій частині та спростувати твердження останнього щодо неналежного виконання відповідачем умов Договору.
Відповідно до приписів статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
За приписами частини першої статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Враховуючи те, що главою 63 ЦК не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов'язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, суд дійшов висновку про можливість застосування частини другої статті 693 ЦК України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 в справі №910/1030/17).
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин першої, другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи те, що в матеріалів справи відсутні належні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань за Актом наданих послуг від 09.10.2024 №4/01241009 на суму 26.987,06 грн, оскільки відповідний акт не підписано з боку позивача, та в матеріалах справи наявний лист відмова від підписання у відповідності до п.3.2 договору, а відповідач зазначаючи про надання послуг за Договором, належними доказами факт такого виконання не довів, оскільки подані позивачем докази на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем на їх спростування, приймаючи до уваги те, що сплачена позивачем сума в розмірі 26.987,06 грн. відповідачем не повернута, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про повернення коштів в розмірі 26.987,06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім цього, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що сплачені позивачем кошти в розмірі 26.987,06 грн не підлягають поверненню, з огляду на положення пункту 4.1. Договору (перші 50% від вартості послуг сплачені напочатку місяця не підлягають поверненню). Оскільки, по-перше, рахунок-фактура від 29.09.2024 №0424929 на суму 26.987,06 грн був виставлений відповідачем поза межами строків, встановлених у пункті 4.1. Договору. По-друге, умовами Договору не визначені жодні терміни, протягом якого такі послуги повинні бути виконані, а лише зазначено про кількість часу, необхідного для їх надання. Разом із тим, з наданого позивачем до позовної заяви звіту вбачається, що послуги за Договором повинні були надаватися відповідачем протягом трьох місяців та сума 26.987,06 грн відноситься до другого місяця надання таких послуг та є залишком вартості послуг, які повинні були б надані відповідачем.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 26.987,06грн. В частині розірвання Договору провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України та статтею 7 Закону України "Про судовий збір". Згідно з приписами останньої позивачу після надходження на адресу суду відповідного клопотання підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у сумі 2.422,40 грн, у зв'язку з закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання Договору.
Згідно зі статтею 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.422,40грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ковальової Ксенії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Галайди Василя Петровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 26.987,06 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.422,40 грн.
3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
4. Провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання Договору про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 №01240719 закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "05" березня 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля