Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4678/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16
до Фізичної особи - підприємця Саакян Саркіс Аршавірі, АДРЕСА_1
простягнення 28 760,68 грн.
без виклику учасників справи
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Саакян Саркіса Аршавірі про стягнення 27 627,25 грн. за договором оренди нерухомого майна № 6398 від 30.11.2016 року з яких: 27 627,25 грн. орендна плата за період з 21.05.2017 року по 30.11.2020 року; 1 133,43 грн. пеня за період з 21.03.2020 року по 30.11.2020 року.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою суду від 30.12.2024 року позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 4678/24) - залишено без руху. Встановлено Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради строк на усунення недоліків позовної заяви - п'ять дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
03.01.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 82/25) про усунення недоліків позовної заяви, у якій останній зазначає, що позивачем допущено технічну помилку у прохальній частині позовної заяви щодо зазначення загальної суми що підлягає стягненню. Замість невірно зазначеної суми 27 627,25 грн., вірною сумою є 28 760,25 грн., що, також, узгоджується із описовою частиною позовної заяви та доданими до неї документами. У зв'язку із чим, позивачем було надано до суду уточнену позовну заяву із правильним зазначенням у прохальній частині сум, що заявлені до стягнення із відповідача, у якій останній, просить суд, стягнути з відповідача 28 760,68 грн. за договором оренди нерухомого майна № 6398 від 30.11.2017 року, з яких: 27 627,25 грн. - орендна плата за період 21.05.2017 року - 30.11.2020 рік, - 1 133,43 грн. - пеня за період 21.03.2020 року - 30.11.2020 рік. Також до стягнення заявлені судові витрати, та витрати на професійну правничу допомогу.
У пункті 3 прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 06.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4678/24. Клопотання позивача викладене у пункті 3 прохальної частини позовної заяви про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження - задоволено. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Крім того, суд звернуто увагу сторін, що 18 жовтня 2023 року вводяться в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими визначено ОБОВ"ЯЗКОВА реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах. У разі звернення до суду із документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, передбачається настання процесуальних наслідків. Учасники справи ЗОБОВ"ЯЗАНІ в всіх заявах, що подаються до суду, зазначати відомості про наявність або відсутність в них електронних кабінетів. З детальним порядком реєстрації Електронного кабінету можна ознайомитись у розділі 4 “Реєстрація та авторизація користувачів» Інструкції користувача Електронного суду ЄСІТС за посиланням http://bit.ly/3rKB9ax. Зареєструвати електронний кабінет можливо за посиланням https://id.court.gov.ua.
Як вбачається із Комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду» у відповідача наявний зареєстрований електронний кабінет, у зв'язку із чим, ухвалу суду від 06.01.2025 року про відкриття провадження у справі, було направлено судом в його електронний кабінет, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме: «Документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження(спрощене)" від 06.01.2025 року у справі № 922/4678/24 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Фізичній особі - підприємцю Саакян Саркісу Аршавірі в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 06.01.2025 року о(б) 20:47 год.».
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи вищевикладене, та наявні у матеріалах справи докази отримання сторонами у справі ухвали суду від 06.01.2025 року про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін у справі про розгляд справи у суді.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що станом на 06.03.2025 відповідач відзив на позов не надав.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду надано не було.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 30.11.2016 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Саакян Саркіс Аршавірі (орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 6398.
Цей договір діє з 30.11.2017 року до 30.11.2018 року (пункт 10.1. договору в редакції додаткової угоди від 30.11.2017 року)).
Пунктом 1.1. договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2017 року) визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 8,8 кв.м., далі майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, ст.м. «Держпром», кіоск № 3 та знаходиться на балансі Комунального підприємства «Харківський метрополітен» (у подальшому іменований балансоутримувач). Право на оренду майна отримано орендарем на підставі наказу управління комунального майна та приватизації № 207 від 21.11.2016 року.
Майно передається в оренду з метою використання: розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів (пункт 1.2. договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2017 року)).
Згідно пункту 3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2017 року), вартість об'єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і становить 201 400,00 грн. без ПДВ станом на 30.09.2016 року.
Пунктом 3.2. договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2017 року) визначено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (методики) / додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17 від 20.09.2017 року. Орендна плата за базовий місяць - жовтень 2016 року розраховується згідно з додатком до цього договору і складає 3 368,42 грн. без ПДВ за жовтень 2017 року. Ставка орендної плати становить 18%.
Відповідно до пункту 3.3. договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2017 року), нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання - передачі.
Згідно пункту 3.4. договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2017 року), нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання - передачі майна або з моменту розірвання договору у відповідності до пункту 10.6.
Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця (пункт 3.5. договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2017 року)).
Відповідно до пункту 3.7. договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2017 року), орендна плата перераховується:30 % на поточний рахунок балансоутримувача; 70% до бюджету м. Харкова.
Також між сторонами було підписано акт прийому - передачі до орендного користування нежитловими приміщеннями від 30.11.2016 року.
30.11.2017 року між сторонами було підписано додаткову угоду до договору оренди № 6398 від 30.11.2016 року відповідно до якої договір оренди викладено у новій редакції.
15.11.2018 року між сторонами було підписано додаткову угоду до договору оренди № 6398 від 30.11.2016 року відповідно до якої пункт 10.1. договору оренди викладено у новій редакції: «10.1. Цей договір діє до 30.11.2019 року»
03.01.2020 року між сторонами було підписано додаткову угоду до договору оренди № 6398 від 30.11.2016 року відповідно до якої зокрема пункт 3.1. договору оренди викладено у новій редакції:
«3.1. Вартість об'єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і становить 260 800,00 грн. без ПДВ станом на 18.11.2019 року.
3.2. Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (методики) / додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17 від 20.09.2017 року. Орендна плата становить 3915,91 грн. без ПДВ за базовий місяць - листопад 2019 року. Ставка орендної плати становить 18%.
Відповідно до пункту 3.3. договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2017 року), нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання - передачі.
Абзац 1, 2 пункту 3.7. розділу 3 «Орендна плата» договору оренди № 6398 від 30.11.2016 року в редакції додаткової угоди від 30.11.2017 року викладено у наступній редакції:
3.7. Орендна плата перераховується:
- 30 % на поточний рахунок балансоутримувача;
- 70 % до бюджету отримувач - УК у м. Харкові.
Пункт 10.1. розділу 10 договору оренди № 6398 від 30.11.2016 року в редакції додаткової угоди від 30.11.2017 року викладено у наступній редакції:
«10.1. Цей договір діє до 30.11.2020 року».
30.11.2020 року між сторонами було підписано акт прийому - передачі нерухомого майна, відповідно до якого позивачем було прийнято від відповідача орендоване ним нерухоме майно.
За твердженнями позивача, відповідач належним чином не виконав обов'язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими договором, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість з оплати орендної плати, що за розрахунком позивача складає суму у розмірі 27 627,25 грн., та у зв'язку із порушенням відповідачем строків сплати орендної плати, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 1 133,43 грн.
Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Окрім того, на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до частини 1 статті 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною першою статті 17 вказаного Закону передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
За приписами статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктами 3.5., 3.6. договору сторони погоди, що орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 20 календарних днів наступного місяця. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачує ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
З матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати становить 27 672,25 грн. (відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог).
Судом здійснено перевірку заявленої до стягнення позивачем суми боргу у розмірі 27 672,25 грн. за заявлений період з 21.05.2017 року по 30.11.2020 року відповідно до наданого до суду розрахунку суми позовних вимог, та встановлено, що як вбачається із розрахунку суми боргу, відповідачем було здійснено часткові оплати за загальний період з 30.11.2016 року по 21.02.2020 року, що становить загальну суму 95 242,51 грн. про що позивачем було зазначено у розрахунку суми позовних вимог із визначенням дат таких платежів відповідачем.
З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку суми боргу судом встановлено, що нарахування орендної плати починається з листопада 2016 року та закінчується у листопаді 2020 року (із урахуванням акту про повернення нерухомого майна відповідачем позивача від 30.11.2020 року).
При цьому, суд здійснюючи перевірку оплат відповідача, встановив що позивачем невірно було визначено період прострочення, оскільки як вбачається із розрахунку позивача, останній було здійснено із врахуванням часткових оплат, шляхом додавання до залишку суми боргу наступного місяця, та віднімання суми сплаченої орендної плати.
Як встановлено судом із розрахунку суми боргу, за січень 2020 року у відповідача була наявна заборгованість у загальному розмірі 2668,44 грн. (яка була розрахована наступним чином: залишок заборгованості за грудень 2019 року - 2693,32 грн. + заборгованість за січень 2020 року 2741,14 грн. та - оплату відповідача від 22.01.2020 року у розмірі 2766,02 грн.).
Таким же чином, розраховується і лютий 2020 року, а саме: за лютий 2020 року у відповідача була наявна заборгованість у загальному розмірі 2632,97 грн. (яка була розрахована наступним чином: залишок заборгованості за січень 2020 року - 2668,44 грн. + заборгованість за лютий 2020 року 2732,92 грн. та - оплату відповідача від 21.02.2020 року у розмірі 2768,39 грн.).
Подальша заборгованість була розрахована позивачем шляхом додавання суми боргу до наступних місяців.
З вищевикладеного сліду, що початком виникнення заборгованості у відповідача є саме лютий 2020 року (із урахуванням здійснених часткових оплат у лютому 2020 року на суму 2768,39 грн.) та сума боргу за лютий складає - 2632,97 грн.
У зв'язку із чим, судом встановлено, що вірним періодом виникнення заборгованості станом на момент звернення позивача із відповідним позовом до суду, є саме з лютого 2020 року по листопад 2020 року, а не як визначено позивачем початок виникнення боргу з 21.05.2017 року.
Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, доказів сплати заборгованості з орендної плати чи контррозрахунку заборгованості відповідачем до суду надано так і не було.
Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати, у зв'язку із чим, суд, перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки позивача, дійшов висновку про їх арифметичну вірність, відповідність вимогам договору та законодавства України, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати за договором у загальному розмірі 27 627,25 грн. за період з лютого 2020 року по 30.11.2020 року.
У зв'язку зі неналежним виконанням зобов'язань за договором, позивачем було заявлено до стягнення із відповідача пеню у сумі 1 133,43 грн. (відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог та становить період з 21.03.2020 року по 30.11.2020 року).
За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Згідно пункту 3.4. договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання - передачі майна або з моменту розірвання договору у відповідності до пункту 10.6.
Пунктом 3.10 договору передбачено, що орендна плата, перерахована, несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету міста Харкова з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, першочергово погашається пеня, а у другу чергу сплачується основна сума боргу з орендної плати (пункт 3.11 договору).
Згідно з пунктом 7.3 договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому пункті 3.10 цього договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищенаведене, судом було здійснено перевірку наданого позивачем до позовної заяви розрахунку суми пені, та встановлено, що такий розрахунок позивачем здійснено не вірно, з огляду на наступне.
Як вбачається із наданого до позовної заяви розрахунку детального суми пені 1 133,43 грн. із визначенням періодів та сум нарахування (відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог з 21.03.2020 року по 30.11.2020 року), позивачем було здійснення нарахування пені поза межами шестимісячного строку, а саме за зобов'язання лютого 2020 року та березня 2020 року), у зв'язку із чим, суд зазначає наступне.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З аналізу вищенаведеної норми слідує, що нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, обмежено шестимісячним терміном від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, позивачем нараховано пеню за періоди які перевищують вищезазначений термін, що в свою чергу є порушенням частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, судом було досліджено умови укладеного між сторонами договору та встановлено, що сторонами не визначено іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а умова пункту 3.10. договору щодо сплати пені за кожен день прострочення (включаючи день проплати) від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання не може розцінюватися, як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, а застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Аналогічна право позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.10.2024 року у справі № 911/952/22.
Також, суд приймає до уваги, що як зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення суми пені відповідно до наданого розрахунку із урахуванням вимог діючого законодавства за заявлений позивач період з 21.03.2020 року по 30.11.2020 року, судом встановлено, що вони здійснено не вірно, крім того у наданому розрахунку суми позовних вимог, позивачем не було враховано визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строку.
Враховуючи вищевикладене, судом було здійснено власний розрахунок суми пені, за період (з 21.03.2020 року по 30.11.2020 року), та із урахуванням строку визначеного частиною 3 статті 232 Господарського кодексу України, в онлайн системі "Ліга Закон" та встановлено, що обґрунтованою є пеня у сумі 1 032,91 грн.
В частині стягнення пені у сумі 100,52 грн. - відмовити.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказів здійснення повної та своєчасної сплати суми боргу за договором, або спростування заявлених позивачем до стягнення сум, відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення із відповідача 27 627,25 грн. суми орендної плати за період з лютого 2020 року по 30 листопада 2020 року, та 1032,91 грн. суми пені за період з 21.03.2020 року по 30.11.2020 року.
В частині стягнення пені у сумі 100,52 грн. - відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається із прохальної чистини позовної заяви, позивачем було заявлено до стягнення 12 422,40 грн., з яких: 2 422,40 грн. - судового збору та 10 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо стягнення із відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
У підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, останнім було надано до суду копії:
- ордер серія АХ № 1225192 від 06.12.2024 року на адвоката Батіг В.В.;
- договору на надання послуг з адвокатської діяльності № 45 від 03.12.2024 року укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Антона Новакова»;
- додаток № 1 до договору, протокол про згоду на договірну ціну;
- лист позивача від 11.12.2024 року № 9008;
- акт здавання-приймання наданих послуг № 2 від 18.12.2024 року.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Зазначена позиція знайшла своє відображення в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Судом, здійснено перевірку заявленої позивачем до стягнення із відповідача суми судових витрат у розмірі 10 000,00 грн., та встановлено наступне.
Як вбачається із пункту 1.1. договору на надання послуг з адвокатської діяльності № 45 від 03.12.2024 року сторони погодили, що виконавець зобов'язується протягом терміну дії цього договору надати замовнику послуги, зазначені у пункті 1.2, 1.3. договору, а замовник - прийняти і оплатити ці послуги.
Згідно пункту 3.1. загальна ціна договору становить: 400 000,00 грн. без ПДВ. Ставка за годину наданих послуг, яка визначено в рішенні Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 року № 13/1/7 у розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати: дорівнює 2 000,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до пункту 3.2. договору, сторони погодили, що ціна договору, визначено в пункті 3.1. цього договору, складається із гонорару виконавця та понесених ним витрат на залучення співвиконавців.
В погодинні ставки виконавця включено усі понесені витрати, такі як кур'єрські послуги, канцелярські витрати, телефонні переговори, Інтернет, послуги пошти, фотокопіювання, витрати на відрядження, переклад та інші. У ціну договору входять усі витрати, податки та збори, які виконавець може понести або повинен буде сплатити під час виконання договору, у тому числі витрати виконавця, пов'язані із залучення співвиконавців. У ціну договору не входять і оплачуються замовником окремо витрати по сплаті судового збору, інші витрати, які є передумовою вчинення нотаріальних дій, дій щодо реєстрації права власності, державної реєстрації угод, процесуальних дій, прийняття процесуальних та інших рішень органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (пункти 3.3., 3.4., 3.5. договору).
Строк надання послуг до 31 грудня 2024 року. Конкретний строк виконання завдання за заявкою (у випадку необхідності) встановлюється замовником за погодженням з виконавцем у заявці. Обсяг надання послуг 200 годин (пункти 5.1., 5.3. договору).
Також, із наданого до матеріалів позовної заяви акту № 2 від 18.12.2024 року здавання - приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) за договором про надання послуг з адвокатської діяльності № 45 від 03.12.2024 року, вбачається, що адвокатом було надано наступні послуги, а саме:
підготовка для подання до суду позовної заяви та відповідних документів матеріалів (додатків) відносно ФОП Саакян С.А. згідно заявки замовлення № 9008 від 11.12.2024 року, витрати робочого часу на надання правничої допомоги - 5 години, розмір гонорару виконавця без ПДВ - 10 000,00 грн.
З вищенаведеного акту виконаних робіт вбачається, що адвокатом надано послуги на загальну суму 10 000,00 грн.
Судом здійснено перевірку розрахунку позивача зазначеного у наданому до суду акті № 2 від 18.12.2024 року здавання - приймання наданих послуг (надання правничої допомоги) за договором про надання послуг з адвокатської діяльності № 45 від 03.12.2024 року, та встановлено, що адвокатом у межах справи № 922/4678/24 надано послуги на загальну суму 10 000,00 грн.
Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17).
При цьому, частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Тому, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 року у справі № 902/519/18, додаткова постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із вищевикладеного, судом у позові відмовлено частково, а саме стягнуто із відповідача на користь позивача 27 627,25 грн. суми орендної плати та 1 032,91 грн. суми пені за період з 21.03.2020 року по 30.11.2020 року.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вартість послуг на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. щодо підготовки для подання до суду позовної заяви та відповідних документів матеріалів (додатків) відносно ФОП Саакян С.А. згідно заявки замовлення № 9008 від 11.12.2024 року, витрати робочого часу на надання правничої допомоги - 5 години, розмір гонорару виконавця без ПДВ - 10 000,00 грн. не відповідає критерію розумності їхнього розміру, виходячи з того що дана позовна заява є шаблонною у порівняно із іншими позовами позивача, а додані до позовної заяви документи складаються з одного чи декількох аркушів, та є типовими для договорів оренди, у переважній своїй більшості однотипними (листи, акти приймання-передачі тощо) та не потребують значної за обсягом роботи із їх вивчення, аналізу, а також підготовки для подання до суду разом із позовом в обґрунтування правової позиції у справі. При цьому, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінилось, а тому цитування великої кількості норм права, законів та іншої нормативно-правової бази, яка підлягає дослідженню і застосуванню, спірні правовідносини у даному разі також не передбачають.
Також суд враховує, що як вбачається із доданого позивачем до позовної заяви розрахунку суми позовних вимог, останній було сформовано та складено не адвокатом чи адвокатським об'єднанням, а за підписом начальника відділу бухгалтерського обліку і звітності - головного бухгалтера - Дубенко О.Б.
Крім того, судом при розгляді справи було встановлено, що у позовній заяві позивачем було допущено помилки у зазначенні періодів які заявлені останнім до стягнення, при цьому усі дані були визначені у розрахунку суми позовних вимог, який було сформовано та складено не адвокатом чи адвокатським об'єднанням, а за підписом начальника відділу бухгалтерського обліку і звітності - головного бухгалтера - Дубенко О.Б. Проте, адвокатом чи адвокатським об'єднанням вказано у розрахунку при складанні позовної заяви та визначенні періодів із урахуванням сплачених відповідачем сум, враховано не було.
З аналізу вищевикладеного слідує, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, з огляду на розумну необхідність витрат саме для цієї справи, витраченим ним часом на надання таких послуг, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та необхідності, та не можуть бути у повному обсязі покладені на відповідача.
У постановах від 18.06.2019 року у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги і на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, що сплачена чи підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд також дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18).
У постанові від 12.05.2020 року Великою Палатою Верховного Суду у справі №904/4507/18 зазначено, що: “не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.».
Враховуючи вищевикладене, та із урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що до стягнення із відповідача підлягає сума у розмірі 5 000,00 грн.
В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. - відмовити.
Щодо стягнення із відповідача на користь позивача 2 422,40 грн. - судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2413,93 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 331,Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Саакян Саркіса Аршавірі ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16, ЄДРПОУ 14095412) заборгованість з орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 6398 від 30.11.2017 року у розмірі 27 627,25 грн., пеню у сумі 1 032,91 грн. за період 21.03.2020 року по 30.11.2020 року, судовий збір у розмірі 2 413,93 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені у сумі 100,52 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Реквізити сторін:
позивач: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16, ЄДРПОУ 14095412);
відповідач: фізична особа - підприємець Саакян Саркіс Аршавірі ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "06" березня 2025 р.
Суддя О.О. Ємельянова