Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/104/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Керівника Богодухівської окружної прокуратури (пл. Свято-Духівська, 1, м. Богодухів, Харківська область, 62103) в інтересах держави, в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Януша Корчака, буд. 9/12, м. Київ, 01190; код ЄДРПОУ 20029342)
до Селянського (фермерського) господарства "Союз" (вул. Золочівська 37, м. Богодухів, Харківська область, 62103; код ЄДРПОУ 21241995)
про стягнення 200000,00 грн
без виклику учасників справи
Керівник Богодухівської окружної прокуратури 14.01.2025 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави, в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (код ЄДРПОУ 20029342), до Селянського (фермерського) господарства "Союз" (код ЄДРПОУ 21241995) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором від 03.10.2019 № 495ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству в сумі 200000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору та приписів чинного законодавства, не виконав свої зобов'язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду за встановленим графіком.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.01.2025 позовну заяву керівника Богодухівської окружної прокуратури прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/104/25; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Вказаною ухвалою відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Проте, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 16.01.2025 двічі була надіслана на адресу відповідача (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), проте обидва рази повернута до господарського суду без вручення адресатові за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем) належить до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
Також відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку, що не було зроблено відповідачем.
На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк до 06.03.2025 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Богодухівською окружною прокуратурою, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді та з'ясування повноти виконання функцій по забезпеченню повернення до державного бюджету фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на поворотній основі, опрацьовано інформацію щодо заборгованості перед Харківським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.
Зокрема, прокуратурою було встановлено, що 03.10.2019 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд, позивач у справі), в особі виконувача обов'язків генерального директора Авалькова Ю.А., та Селянським (фермерським) господарством "Союз" (відповідач), в особі голови цього фермерського господарства Зезекала О.Ю., було укладено Договір № 495ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.
Відповідно до п. 1 вказаного Договору, Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі Селянському (фермерському) господарству "Союз" в сумі 500000 грн, а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені Договором.
Відповідно до п. 3.2.1 Договору, Укрдержфонд зобов'язаний надати обумовлену Договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.
Як свідчать матеріали справи, Укрдержфондом на виконання п. 3.2.1 Договору перераховано у безготівковому порядку на поточний рахунок СФГ "Союз" 500000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 495 від 26.12.2019.
Таким чином, свої зобов'язання за Договором Укрдержфонд виконав у повному обсязі.
Згідно з п. 3.4.2 Договору, СФГ "Союз" зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду за графіком:
- до 01 листопада 2020 року в сумі 100000 грн;
- до 01 листопада 2021 року в сумі 100000 грн;
- до 01 листопада 2022 року в сумі 100000 грн;
- до 01 листопада 2023 року в сумі 100000 грн;
- до 14 серпня 2024 року в сумі 100000 грн.
Зі змісту п. 2 Договору вбачається, що фінансова підтримка на поворотній основі надається для впровадження виробничої діяльності, а за п. 4.1 Договору фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення до 14 серпня 2024 року.
Крім того, п. 5.1 Договору передбачає, що у випадку прострочення строку виконання зобов'язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.
Відповідно до п. 5.2 Договору, за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України за кожен день прострочення.
За інформацією Укрдержфонду, станом на 20.12.2024 сума основного боргу СФГ "Союз" перед Укрдержфондом за Договором складає 200000 грн (двісті тисяч гривень).
Сума простроченої заборгованості складається з 100000,00 грн, які необхідно було повернути до 01.11.2023, та 100 000,00 грн, які необхідно було повернути до 14.08.2024.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за Договором Укрдержфонд спрямував на адресу СФГ "Союз" претензію від 29.10.2024 № 53-19/49. Проте, викладені у претензії вимоги щодо повернення коштів фінансової підтримки відповідачем виконано не було, заборгованість не повернуто. Відповідь на зазначену претензію на адресу відділення не надходила.
Таким чином, прокуратурою встановлено факт порушення зобов'язання за Договором від 03.10.2019 № 495ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, внаслідок чого у відповідача утворилася перед Укрдержфондом заборгованість з коштів фінансової підтримки у розмірі 200000 грн.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільноправові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Укладений сторонами Договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 03.10.2019 № 495ФГ-2019 за своєю правовою природою є договором позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За таких умов, за своєю правовою природою Договір, укладений між сторонами, є договором позики, а тому до спірних правовідносин застосовуються вищевикладені норми права.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється часткового або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України. Зокрема, ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відсутність реального і своєчасного виконання зобов'язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт передачі позивачем відповідачу суми фінансової підтримки в розмірі 500000,00 грн підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Строк повернення грошових коштів, відповідно до п. 3.4.2 Договору № 495ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству та ч. 1 ст. 530 ЦК України, є таким, що настав.
Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати існуючої заборгованості, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 200000,00 грн боргу.
Щодо обґрунтування підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначає про порушення або загрозу порушення "інтересів держави", якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади (1), орган місцевого самоврядування (2) чи інший суб'єкт владних повноважень (3), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (4).
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку, що "інтереси держави" (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади.
Згідно з п. 31 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 30 Бюджетного Кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині кредитування є повернення кредитів, наданих з державного бюджету фермерським господарствам.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Бюджетного Кодексу України, у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.
Фермерське господарство несе повну відповідальність за дотримання умов кредитних договорів і розрахункової дисципліни (ст. 29 Закону України "Про фермерські господарства").
Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка є органом, уповноваженим державою виконувати функції з реалізації державної політики щодо державної підтримки становлення і розвитку фермерських господарств (ст. 10 Закону України "Про фермерські господарства"), основним завданням останнього є надання поворотної фінансової допомоги фермерським господарствам. Після повернення фермерським господарством фінансової допомоги, кошти надходять до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 3 ст. 30 Бюджетного кодексу України).
Пунктом 6 Постанови КМУ від 25.08.2004 № 1102 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам" (в редакції на день надання фінансової підтримки) встановлено, що фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 500 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів: новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, - строком від трьох до п'яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності; іншим фермерським господарствам - строком до п'яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, у тому числі для придбання маточного поголів'я сільськогосподарських тварин (телиць, нетелей, корів, свиноматок, ярок, вівцематок, кізочок та козоматок) та проведення оцінки відповідності виробництва органічної продукції (сировини), виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, у тому числі для сплати пайових внесків до пайових фондів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом з членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель.
Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки.
Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.
Невиконання СФГ "Союз" зобов'язань за Договором перешкоджає формуванню Державного бюджету України та спричиняє збитки державі, оскільки Український державний фонд підтримки фермерських господарств є бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення та розвитку фермерських господарств.
Також, неповернення бюджетних коштів СФГ "Союз" перешкоджає формуванню Державного бюджету України, оскільки п.п. 3 п. 3 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є повернення кредитів, наданих з Державного бюджету України фермерським господарствам.
Несвоєчасне та не в повному обсязі повернення наданих Укрдержфондом кредитів порушує економічні інтереси держави, негативно впливає на реалізацію завдань Укрдержфонду та виконання регіональних програм забезпечення розвитку фермерських господарств.
Крім того, необхідність захисту інтересів держави полягає у відновленні економічних інтересів держави в частині повернення коштів до бюджету, необхідних на кредитування розвитку фермерських господарств.
Фактично звернення прокурора до суду з позовною заявою спрямоване на захист інтересів держави щодо забезпечення державної політики в сфері задоволення суспільних потреб розвитку фермерських господарств, оскільки несвоєчасне виконання або невиконання умов кредитних угод, укладених Укрдержфондом, призводить до зменшення фінансових надходжень, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави, а також обумовлює зниження якості послуг, що надаються Укрдержфондом, що в свою чергу порушує права та законні інтереси інших осіб, які б мали можливість отримати відповідні кредити на будівництво при умові своєчасного погашення боргу недобросовісними одержувачами коштів фінансової підтримки для зазначених цілей.
Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - це орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким чином, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, таким суб'єктом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.
У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зроблено висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому, прокурор не зобов'язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.
Тобто для здійснення представництва інтересів держави не має значення, з яких причин (об'єктивних чи суб'єктивних) орган державної влади не здійснив захист державних інтересів. Важливо лише те, що такий захист не здійснено.
Аналогічну правову позицію щодо наявності у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 по справі № 905/120/19.
У постанові Великої палати Верховного суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення належного позивача до суду, свідчить про те, що орган виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Також, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.06.1991 № 83 з метою забезпечення реалізації державної політики підтримки селянських (фермерських) господарств та створення фінансових умов для становлення та розвитку приватного фермерського сектору економіки в Україні утворено Український Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств.
Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 478, Український Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств перейменовано в Український державний фонд підтримки фермерських господарств.
За приписами ст. 10 Закону України "Про фермерське господарство", Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
Пунктом 3.1.2. Договору встановлено, що Укрдержфонд має право вимагати від СФГ "Союз" повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення.
Таким чином, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах, є Український державний фонд підтримки фермерських господарств.
Умовою забезпечення надходження відповідних коштів є належне виконання обов'язків із захисту державних інтересів певними суб'єктами владних повноважень.
Водночас, Укрдержфондом належних заходів щодо стягнення заборгованості з СФГ "Союз" не вжито та після залишення відповідачем претензійного листа без задоволення позовну заяву про стягнення з фермерського господарства заборгованості за Договором до суду не подано, а лише направлено інформацію щодо наявності такого боргу та невиконання зобов'язання за Договором до Харківської обласної прокуратури, у зв'язку з чим у останньої виникла необхідність представництва в суді порушених інтересів держави.
Так, відповідно до листів Харківського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 27.11.2024 № 53-19/58 та від 20.11.2024 № 53-19/63, останній просив Богодухівську окружну прокуратуру звернутися з позовом до СФГ "Союз" щодо стягнення наявної заборгованості за Договором.
За таких обставин, Укрдержфонд та Харківське відділення Укрдержфонду, будучи обізнаним про наявність у відповідача заборгованості за Договором, маючи повноваження щодо самостійного звернення до суду із вказаною позовною заявою, не вжито заходів щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави та стягнення з СФГ "Союз" заборгованості за Договором від 03.10.2019 № 495ФГ-2019 про надання фермерському господарству фінансової підтримки на поворотній основі.
Вищевказане свідчить про нездійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Богодухівської окружної прокуратури обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Союз" (вул. Золочівська 37, м. Богодухів, Харківська область, 62103; код ЄДРПОУ 21241995) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Януша Корчака, буд. 9/12, м. Київ, 01190; код ЄДРПОУ 20029342, р/р UA50820172035515905000015503, Державна казначейська служба України у м. Києві, МФО 820172 ГУДУСУ у м. Київ) - заборгованість за Договором № 495ФГ-2019 від 03.10.2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству в сумі 200000,00 грн.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Союз" (вул. Золочівська 37, м. Богодухів, Харківська область, 62103; код ЄДРПОУ 21241995) на користь Харківської обласної прокуратури (вул. Б.Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61001; код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, код банку 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) - витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено "06" березня 2025 р.
Суддя Н.М. Кухар