24 лютого 2025 року м. ТернопільСправа № 921/589/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
за участі секретаря судового засідання: Василишин О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничого об'єднання "Київський завод автоматики" (04116, м.Київ, вул. Старокиївська,10, код ЄДРПОУ 14309356)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІВІАЙ ГРУП" (46002, м.Тернопіль, Тернопільський р-н., Тернопільська обл., вул. Бродівська, буд.14, код ЄДРПОУ 38834122)
про: стягнення 65 033,11 грн. заборгованості, з якої:
-сума основного боргу - 39 811,10 грн,
- пеня - 7122,37 грн,
- 3% річних - 3 125,58 грн,
- інфляційні втрати - 14 974,06 грн
та 3028,00 грн судові витрати.
За участю представників:
-позивача: Савенок В'ячеслав Григорович, адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія АІ №727234 від 16.10.2024 (в режимі відеоконференції);
-відповідача: не з'явився.
Зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (04116, м.Київ, вул. Старокиївська,10, код ЄДРПОУ 14309356) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІВІАЙ ГРУП" (46002, м.Тернопіль, Тернопільський р-н., Тернопільська обл., вул. Бродівська, буд.14, код ЄДРПОУ 38834122) про стягнення 65 033,11 грн за договором на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна №КЗА-2408 від 14.02.2022, а саме суму основного боргу - 39 811, 10 грн., пеню у розмірі - 7 122,37 грн., 3% річних у розмірі - 3 125,58 грн., інфляційні втрати у розмірі - 14 974,06 грн. та 3 028,00 грн. судових витрат.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням Договору на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна №КЗА-2408 від 14.02.2022.
Позиція відповідача.
До матеріалів справи відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву.
Заперечення позивача.
Від позивача до матеріалів справи відповідь на відзив не поступала.
Рух справи.
Ухвалою від 29.10.2024 прийнято позовну заяву № номер без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 17.10.2024 (вх.№693 від 18.10.2024) Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" із врахуванням позовної заяви в новій редакції № номер без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 25.10.2024 (вх.№8155 від 25.10.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі №921/589/24 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 25.11.2024 на 15 год. 40 хв.
Ухвалою від 20.11.2024, у зв'язку із перебуванням судді Хома С.О. на семінарі у м. Львів перенесено слухання справи на 16.12.2024 на 15 год. 40 хв.
Ухвалою суду від 16.12.2024 відкладено підготовче засідання на 30.12.2024 на 11 год. 00 хв.
Ухвалою від 30.12.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження після його закінчення в порядку ч.3 ст.177 Господарського процесуального кодексу України на 30 днів - до 29 січня 2025 року включно та відкладено підготовче засідання на 27.01.2025 15 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 27.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.01.2025 на 12 год. 30хв.
Ухвалою від 29.01.2025 відкладено розгляд справи на 24.02.2025 на 14 год. 30 хв.
Явка сторін.
Представник позивача в судове засідання з'явився в режимі відеоконференції, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача не з'явився.
Відповідачу ухвала від 29.10.2024 про відкриття провадження у справі № 921/589/24 була надіслана рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, на його адресу 46002, м.Тернопіль, Тернопільський р-н., Тернопільська обл., вул. Бродівська, буд.14, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (згідно Витягу від 16.12.2024 на запит Господарського суду Тернопільської області (суддя Хома С.О.) від 16.12.2024), проте відповідачем не отримана, поштовий конверт повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "за закінченням терміну зберігання».
Ухвала від 16.12.2024 про відкладення підготовчого засідання направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернута на адресу суду з поштовим конвертом з відміткою пошти в довідці ф.20: «за закінченням терміну зберігання».
Ухвала від 27.01.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернута на адресу суду з поштовим конвертом з відміткою пошти в довідці ф.20: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформація про іншу адресу відповідача у суду відсутня.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Таким чином, слід вважати, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи в Господарському суді Тернопільської області.
Розгляд заяв та клопотань.
Жодні заяви та клопотання не поступили.
Технічна підтримка.
Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ).
Процесуальні дії суду.
Судом оголошувалося скорочене рішення ( вступна та резолютивна частини).
Суд, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступні фактичні обставини.
14.02.2022 між Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (далі - Орендодавець) до Товариством з обмеженою відповідальністю "БІВІАЙ ГРУП" (далі - Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № КЗА-2407 (далі - Договір № 2407)
Відповідно до п. 3.3. Договору № 2407 Сторони визначили, що вартість комунальних послуг, оплачених Орендодавцем та отриманих Орендарем, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю (земельного податку) в частині (пропорції) щодо Майна, експлуатаційні витрати, інші витрати щодо утримання Майна, здійснені Орендодавцем, не включаються до складу орендної плати та відшкодовується Орендарем Орендодавцю на підставі окремого договору, який має бути укладений між Орендарем та Орендодавцем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання цього Договору, за умови, що такий договір не був укладений Сторонами раніше.
На виконання вимог п. 3.3. Договору № 2407, 14.02.2022 року між Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (далі - Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІВІАЙ ГРУП" (далі - Орендар) укладено Договір на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна № КЗА- 2408 (далі - Договір № 2408).
Відповідно до п. 1.1. Договору № 2408 згідно умов Договору Орендар відшкодовує Власнику мереж витрати за спожиту електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, в орендованих приміщеннях, розташованих на 3- му поверсі корпусу № 7 згідно укладеного між Сторонами Договору оренди нерухомого майна № КЗА-2408 від 14.02.2022 р. загальною площею 175,00 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10 (Літера И) (далі - приміщення) згідно показників лічильника та діючих тарифів.
Згідно п.2.1. Договору № 2408 вартість відшкодування за спожиту електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення за цим Договором визначається, на підставі щомісячних рахунків, які виставляє Власник мереж Орендарю на протязі дії Договору і які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 6.1. Договору № 2408 розрахунковим періодом за цим Договором є один календарний місяць. За цим договором Орендар відшкодовує Власнику згідно виставлених ним рахунків-фактур витрати за електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення холодної води відповідно до наведених в Договорі № 2408 розрахунків та формул.
Пунктом 6.2. Договору № 2408 визначено, що оплата за спожиті обсяги електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення холодної води здійснюється Орендарем Власнику мереж протягом п'яти календарних днів наступного місяця з дня їх виставлення після надання послуг.
Крім вказаних платежів, Орендар до п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно виставлених ним рахунків-фактур, компенсує Власнику мереж:
а) втрати на утримання в належному робочому стані інженерних мереж (технічне обслуговування, проведення ремонтів тощо), розташованих на території підприємства - 19 % від фактично спожитих обсягів електроенергії;
б) втрати пов'язані з утриманням систем теплопостачання, водопостачання та водовідведення зливної каналізації - 11 % від фактично спожитих обсягів теплопостачання, водопостачання та водовідведення;
в) вартість експлуатаційних Послуг за один звітний період становить 20 930,00 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот тридцять грн. 00 коп.), та обраховується пропорційно площі приміщення, яке орендується Орендарем у Власника мереж як Орендодавця виходячи з вартості Послуги 119,60 грн. (сто дев'ятнадцять грн. 60 коп.) за 1 кв.м. орендованого приміщення (в т.ч. ПДВ).
Пунктом 4.2.3 Договору № 2408 визначено, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі відшкодувати Власнику мереж витрати за отриману електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а також окремо проводити відшкодування Власнику мереж податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (відповідно до Додатку № 1), та плату за землю (земельний податок) в частині (пропорції) щодо орендованого приміщення у відповідності до п. 6.4. цього Договору (відповідно до Додатку № 2).
Згідно положень п. 7.1. Договору № 2408 за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 7.2. Договору № 2408 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по цьому Договору Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за весь строк такого невиконання.
На виконання умов Договору № 2408 позивач виставив відповідачу для оплати витрати за спожиту електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, в орендованих приміщеннях рахунок-фактуру № СЧ-0002565 від 28.02.2022 року на суму 39 811,10 грн, в якому вказано строк оплати - до 05.03.2022.
Відповідач своє зобов'язання за Договором № 2408 не виконав, борг у розмірі 39 811,10 грн не оплатив.
29.08.2022 ТОВ "БІВІАЙ ГРУП" листом від № 2908-271 повідомив Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" про те, що оплата по Договорам, в т.ч. по Договору №КЗА-2408 буде здійснено дробовими платежами до кінця 2022 року.
Не виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, стало підставою для звернення Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" з позовом до суду про стягнення основного боргу - 39 811, 10 грн, пеню у розмірі - 7 122,37 грн, 3% річних у розмірі - 3 125,58 грн та інфляційні втрати у розмірі - 14 974,06 грн .
Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України) (надалі - ГПК України).
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Судом встановлено, що відповідно до умов Договору №КЗА-2408 від 14.02.2022 позивач виставив відповідачу для оплати витрати за спожиту електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, в орендованих приміщеннях рахунок-фактуру № СЧ-0002565 від 28.02.2022 року на суму 39 811,10 грн, в якому вказано строк оплати - до 05.03.2022.
Відповідач листом 29.08.2022 від № 2908-271 повідомив Позивача про те, що оплата по Договорам, в т.ч. по Договору №КЗА-2408 буде здійснено дробовими платежами до кінця 2022 року.
Таким чином, відповідач не заперечив щодо належного виконання позивачем умов Договору №КЗА-2408 на суму 39 811,10 грн та підтвердив наявність у відповідача заборгованості за вказаним Договором у розмірі 39 811,10 грн.
Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати витрат за спожиту електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, в орендованих приміщеннях в сумі 39 811,10 грн матеріали справи не містять.
На підставі вищевикладеного, та зважаючи на відсутність доказів оплати відповідачем витрат за спожиту електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, в орендованих приміщеннях за лютий 2022 року, згідно рахунку-фактури № СЧ-0002565 від 28.02.2022 року, позовна вимога про стягнення заборгованості у сумі 39 811,10 грн підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач здійснив нарахування на суму боргу 14 974,06 грн - втрат від інфляційних процесів за період з березня 2002 по вересень 2024 та 3 125,58 грн - 3% річних за період з 06.03.2022 по 16.10.2024.
Здійснивши перерахунок нарахованих втрат від інфляційних процесів, сума таких втрат від інфляційних процесів за період прострочення з березня 2022 по вересень 2024 становить 14 974,06 грн.
А тому, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача заявлених 14 974,06 грн втрат від інфляційних процесів.
Також здійснивши перерахунок трьох процентів річних, сума трьох процентів річних за вказаний період з 06.03.2022 по 16.10.2024 становить 3 125,58 грн.
А тому, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача заявлених 3 125,58 грн трьох процентів річних.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Позивач відповідно до умов п.7.2 Договору №КЗА - 2408 нарахував відповідачу пеню в розмірі 7 122,37 грн - за період з 06.03.2022 по 05.09.2022.
Здійснивши перерахунок нарахованої позивачем пені, суд дійшов до висновку, що пеня за прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо сплати витрат за спожиту електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, в орендованих приміщеннях нарахована позивачем вірно, та становить 7 122,37 грн.
А тому, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача заявлених 7 122,37 грн пені.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судовий збір.
Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, з урахуванням зазначених положень, а також з огляду на обставини подання позивачем позовної заяви через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягає сплаті за звернення до суду з даною позовною вимоги становить 2 422,40 грн (3 028,00 грн х 0,8).
Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн згідно платіжного доручення № 564514251 від 16.10.2024.
Таким чином при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн (3028,00 грн (фактично сплачено); 2422,40грн (підлягало до сплати)).
За змістом п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору від позивача до матеріалів справи не поступило.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З врахуванням п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати, пов'язані зі сплатою судового збору на суму 2422,40 грн на користь позивача.
Витрати на правову допомогу.
Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення судових витрат. В своїй позовній заяві зазначено про те, що у зв'язку з розглядом справи позивач планує понести наступні витрати, зокрема, 10 000 грн. гонорару за надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення таких витрат позивач надав до позовної заяви:
- Договір про надання правничої допомоги №20/11/23 від 20.11.2023, який укладений між адвокатом - Савенок В'ячеславом Григоровичем та Приватним акціонерним товариством "Науково-виробничого об'єднання "Київський завод автоматики" (Клієнт), згідно п.1.1. якого адвокат на підставі звернення Клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання Клієнту наступної правничої допомоги ( яка в тому числі може бути деталізована Сторонами у відповідних додаткових угодах які є невід'ємними частинами цього Договору);
- Додаткову угоду №12 від 22.05.2024 до Договору про надання правничої допомоги №20/11/23 від 20.11.2023, відповідно до умов якої Клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати правничу допомогу під час здійснення господарського судочинства за позовом Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІВІАЙ ГРУП" (ідентифікаційний код юридичної особи 38834122) про стягнення заборгованості, що виникла за Договором на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна №КЗА - 2408 від 14.02.2022 року. За цією Додатковою угодою загальна сума гонорару (винагороди) складає 10 000,00грн, яку Клієнт сплачує наперед впродовж 3-х календарних днів з дати отримання рахунку Адвоката;
- рахунок №038 від 22.05.2024 виставлений позивачу за надання правничої допомоги згідно Додаткової угоди №12 від 22.05.2024 до Договору про надання правничої допомоги №;20/11/23 від 20.11.2023, а саме: стягнення заборгованості з ТОВ "БІВІАЙ ГРУП" за договором КЗА - 2408 від 14.02.2022 на суму 10 000,00грн.;
- платіжна інструкція №13452 від 23.05.2024 про перерахування позивачем коштів адвокату Савенок В.Г. на суму 10 000,00 грн.
Згідно п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Верховний суд в своїй додатковій постанові від 21.01.2020 у справі 904/1038/19 зазначив про те, що аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04).
За приписами статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому цим Законом. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами (ст.6 Закону).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено», що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у відповідності до п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи викладене, оцінюючи докази понесення позивачем судових витрат на оплату послуг адвоката Савенок В.Г, який, представляв інтереси позивача під час розгляду справи, умови договору про надання правової допомоги, додаткової угоди до договору про надання правової допомоги, платіжної інструкції про сплату витрат, матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі 10 000,00 грн.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІВІАЙ ГРУП" (46002, м.Тернопіль, Тернопільський р-н., Тернопільська обл., вул. Бродівська, буд.14, код ЄДРПОУ 38834122) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничого об'єднання "Київський завод автоматики" (04116, м.Київ, вул. Старокиївська,10, код ЄДРПОУ 14309356):
-39 811,10 грн - боргу,
-7122,37 грн - пені,
-3 125,58 грн - 3% річних,
-14 974,06 грн - інфляційних втрат,
-2422,40 грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат,
-10 000,00грн - витрат на правничу допомогу.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати:
-позивачу до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний Суд";
-представнику позивача до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний Суд";
-відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "БІВІАЙ ГРУП" (46002, м. Тернопіль, вул.Бродівська, буд.14 ) - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено та підписано: 06 березня 2025 року.
Суддя С.О. Хома