ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.03.2025Справа № 910/15616/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стікон"
до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка"
про стягнення 544 191,10 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стікон» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» про стягнення 544 191,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 210403ПГ від 28.04.2021, в частині поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.
30.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22.01.2025 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано заяву про продовження строку на подання відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у продовженні строку для подання відзиву на позовну заяву відмовлено.
06.02.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що виконав свої зобов'язання та виготовив для покупця блоки керамічні 2НФ загальною кількістю 58 880 од. на загальну суму 1 062 077,44 грн., даний товар очікує покупця для відвантаження за адресою: вул. Миру, 61, с. Плавинище, Роменського р-н. Сумської області, однак позивач не забирає вказаний товар, в тому числі не сплачує вартість доставки на умовах DDP у м. Одеса на склад покупця.
Позивач правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
28 квітня 2021 року між Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стікон» (далі - покупець, позивач) укладено Договір поставки № 210403 ПГ (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується виготовити, поставити і передати у власність покупця цеглу керамічну (далі - товар) для будівництва ЖК «Прохоровський квартал», а покупець зобов'язується приймати товар і своєчасно оплачувати його вартість.
З моменту підписання цього Договору будь-яка поставка товарів покупцеві постачальником для одержувача, місцезнаходження якого вказано в заявці, вважається здійсненою в рамках цього Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 Договору асортимент і кількість кожної партії товару визначається в заявці на постачання від покупця (завіреної підписом уповноваженої особи та печаткою покупця), яка узгоджується з постачальником.
Заявка вважається прийнятою постачальником до виконання у разі надання останнім рахунку-фактури для оплати товару.
Сторони погодилися проводити узгодження заявок шляхом обміну документів за допомогою факсимільного зв'язку та/або електронної пошти. Заявки передані із застосуванням факсимільного зв'язку та/або електронної пошти мають юридичну силу.
У пункті 2.4 Договору узгоджено, що поставка товару здійснюється на умовах, визначених покупцем у заявці, а саме:
- на умовах FCA (місце поставки, будь-який склад постачальника, вказується покупцем в заявці);
- або на умовах DDP (місце поставки вказується покупцем в заявці).
Поставка товару на умовах DDP здійснюється автомобільним або залізничним транспортом, при цьому вид транспорту та перевізник визначається постачальником. До вартості товару включається вартість його перевезення до місця призначення, визначеного покупцем. Відпуск товару представнику покупця в рахунок поставки може здійснюватися за умови надання ним належним чином оформленої довіреності, на підтвердження своїх повноважень. У такому випадку покупець визнає юридичну силу і доказовість копій документів (довіреностей, накладних тощо) щодо таких фактів поставки за цим Договором та зобов'язується надати постачальнику відповідні оригінали протягом 15 днів після моменту поставки. Форма довіреності вказана в Додатку № 1 і \ невід'ємною частиною Договору.
Днем поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної на приймання товару або товарно-транспортної накладної (залізничної накладної) залежно від умов поставки.
У відповідності до п. 5.1 Договору постачання товарів (окремої партії товару) провадиться кожного разу на підставі узгоджених сторонами цінах, що включають в себе вартість товару, тари, пакування та маркування. Транспортні витрати у передбачених Договором випадках включаються до вартості товару або за бажанням покупця на такі витрати виставляється окремий рахунок-фактура.
Згідно з п. 5.2 Договору ціна товару (окремої партії товару), що зазначена постачальником у рахунках-фактурах вважається узгодженою та підтверджує намір покупця щодо купівлі товару у разі виконання останнім умов п. 5.4 Договору.
За умовами п. 5.4 Договору розрахунки за даним Договором здійснюються покупцем у грошових одиницях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% передоплати.
Пунктами 8.1-8.1 Договору узгоджено, що перебіг строку виконання сторонами зобов'язань перебіг строку виконання сторонами зобов'язань за цим Договором може бути призупинений тільки в разі настання обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, збройного конфлікту, перекриття шляхів руху транспорту внаслідок страйку, рішень Уряду або інших обставин, які перебувають поза контролем сторін та впливають на обов'язки сторін за даним Договором.
Сторона, яка зазнала дії обставин непереборної сили, зобов'язана протягом трьох робочих днів повідомити про це другу сторону. Сторони дійшли згоди про те, що факт наявності та термін дії форс-мажорних обставин підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або офіційним повідомленням компетентних органів державної влади чи місцевого самоврядування.
Після припинення дії обставин непереборної сили перебіг терміну виконання зобов'язань за даним Договором поновлюється.
Якщо дія обставин непереборної сили триває більше, ніж 30 календарних днів поспіль, то сторони мають право припинити дію цього Договору. При цьому збитки, заподіяні припиненням дії Договору, не відшкодовуються і штрафні санкції інші нарахування не сплачуються. Незабезпечені поставкою грошові кошти повертаються покупцю протягом 5-ти банківських днів з моменту прийняття сторонами рішення про припинення дії Договору без нарахування відсотків за користування.
Виникнення обставин непереборної сили не є підставою для відмови покупця від оплати товару, переданого постачальником до моменту виникнення таких обставин.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного їх завершення.
Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, які мали місце під час дії Договору (пункти 11.1 та 11.2 Договору).
28 квітня 2021 року сторонами узгоджено Специфікацію № 2 на поставку цегли керамічної облицювальної, 36% пустотність, дата виробництва 09.06.2021 (+- 2 доби), а саме КЛПр 1,0 НФ ч0 4-4 А-12 у кількості 4,232 т.шт., вартістю 7,53 грн. з ПДВ, без урахування доставки, та КЛПр 1,0 НФ ч0 4-4 А-5 («коричневий, хвиля, без присипки») кількістю 4,232 т.шт., вартістю 7,15 грн. з ПДВ, без урахування доставки.
Також у п. 4 означеної Специфікації сторонами узгоджено, що відвантаження продукції проводиться на склад ТОВ «Стікон» за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Кірпічна, 4, «ПромБаза ТОВ «Стікон».
20 травня 2021 року сторонами узгоджено Специфікацію № 1 на поставку цегли керамічної облицювальної, 36% пустотність, дата виробництва 20.05.2021 (+- 2 доби), а саме КЛПр 1,0 НФ б0 4-4 («біло-кремовий., хвиля») у кількості 25,392 т.шт., вартістю 8,74 грн. з ПДВ, без урахування доставки.
Також у п. 4 означеної Специфікації сторонами узгоджено, що відвантаження продукції проводиться на залізничну станцію Одеса-Заставна 1.
15 червня 2021 року сторонами узгоджено Специфікацію № 3 на поставку цегли керамічної облицювальної, 36% пустотність, дата виробництва 15.06.2021 (+- 2 доби), а саме КЛПр 1,0 НФ ч0 4-4 А-12 («чорний, хвиля») у кількості 0,529 т.шт., вартістю 7,53 грн. з ПДВ, без урахування доставки, КЛПр 1,0 НФ ч0 4-4 А-5 («коричневий, хвиля, без присипки») кількістю 6,348 т.шт., вартістю 7,15 грн. з ПДВ, без урахування доставки, та КЛПр 1,0 НФ б0 4-4 («біло-кремовий., хвиля») у кількості 1,587 т.шт., вартістю 8,74 грн. з ПДВ, без урахування доставки.
Також у п. 4 означеної Специфікації сторонами узгоджено, що відвантаження продукції проводиться на склад ТОВ «Стікон» за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Кірпічна, 4, «ПромБаза ТОВ «Стікон».
20 жовтня 2021 року відповідачем виставлено рахунок на оплату по замовленню № 1492 на суму 1 852 724,30 грн., який позивачем частково оплачено згідно платіжної інструкції № 12937 від 26.10.2021 на суму 900 000,00 грн. та № 16351 від 30.12.2021 на суму 540 000,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача із Листом № 03/161 від 03.04.2023, згідно якого просив повернути кошти, згідно з Актом звірки взаєморозрахунків у розмірі 520 757,01 грн.
Надалі позивач звернувся до відповідача із Листом № 03/1148 від 21.11.2023, у якому зазначив, що 03.04.2023 позивач звернувся до відповідача з проханням про повернення грошових коштів у розмірі 520 757,01 грн., що були перераховані як авансовий платіж, який залишений відповідачем без відповіді, однак за результатами проведених у травні 2023 року перемовин була досягнута домовленість про постачання керамічного блоку 2 НФ кількістю 58 880 одиниць на загальну суму 1 062 077,44 грн. з ПДВ та з урахуванням доставки у м. Одеса, при цьому грошові кошти у розмірі 520 757,01 грн., що були перераховані ТОВ «Стікон», як авансовий платіж зараховуються у якості авансового платежу за керамічний блок 2 НФ, проте у процесі телефонних переговорів між менеджерами відбуваються непорозуміння, при цьому менеджером відповідача озвучуються нові умови, при яких загальна вартість поставки керамічного блоку 2 НФ загальною кількістю 58 880 одиниць з урахуванням доставки в м. Одеса складає 1 595 791,00 грн. з ПДВ. З урахуванням викладеного позивач просив надати остаточну пропозицію щодо поставки керамічного блоку 2 НФ загальною кількістю 58 880 одиниць з урахуванням доставки у м. Одеса, а у випадку, якщо пропозиція відповідача відхиляється від перемовин, досягнутих у травні 2023 року, позивач просив протягом 10 календарних днів з моменту отримання даного листа повернути грошові кошти у розмірі 520 757,01 грн., що були перераховані позивачем у якості авансового платежу за цеглу керамічну облицювальну.
В подальшому Листом № 01/552 від 08.02.2024, який відповідачем отримано 26.02.2024, позивач, у зв'язку з відхиленням відповідачем пропозиції про зарахування коштів у якості авансового платежу за керамічний блок 2 НФ, вимагав відповідача протягом 20 календарних днів з моменту отримання даної претензії повернути грошові кошти у розмірі 520 757,01 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що за результатами тривалого співробітництва на умовах стовідсоткової передоплати, у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість за невиконаними зобов'язаннями з поставки цегли за Договором на загальну суму 520 757,01 грн., у зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.
Також, у зв'язку з невиконанням зобов'язання з повернення коштів у сумі 520 757,01 грн., позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 23 434,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач звернувся до відповідача із Листом № 03/161 від 03.04.2023, згідно якого просив повернути кошти, згідно з Актом звірки взаєморозрахунків у розмірі 520 757,01 грн.
Надалі позивач звернувся до відповідача із Листом № 03/1148 від 21.11.2023, у якому зазначив, що 03.04.2023 позивач звернувся до відповідача з проханням про повернення грошових коштів у розмірі 520 757,01 грн., що були перераховані як авансовий платіж, який залишений відповідачем без відповіді, однак за результатами проведених у травні 2023 року перемовин була досягнута домовленість про постачання керамічного блоку 2 НФ кількістю 58 880 одиниць на загальну суму 1 062 077,44 грн. з ПДВ та урахуванням доставки у м. Одеса, при цьому грошові кошти у розмірі 520 757,01 грн., що були перераховані ТОВ «Стікон», як авансовий платіж зараховуються у якості авансового платежу за керамічний блок 2 НФ, проте у процесі телефонних переговорів між менеджерами відбуваються непорозуміння, при цьому менеджером відповідача озвучуються нові умови, при яких загальна вартість поставки керамічного блоку 2 НФ загальною кількістю 58 880 одиниць з урахуванням доставки в м. Одеса складає 1 595 791,00 грн. з ПДВ. З урахуванням викладеного позивач просив надати остаточну пропозицію щодо поставки керамічного блоку 2 НФ загальною кількістю 58 880 одиниць з урахуванням доставки у м. Одеса, а у випадку, якщо пропозиція відповідача відхиляється від перемовин, досягнутих у травні 2023 року, позивач просив протягом 10 календарних днів з моменту отримання даного листа повернути грошові кошти у розмірі 520 757,01 грн., що були перераховані позивачем у якості авансового платежу за цеглу керамічну облицювальну.
В подальшому Листом № 01/552 від 08.02.2024, який відповідачем отримано 26.02.2024, позивач, у зв'язку з відхиленням відповідачем пропозиції про зарахування коштів у якості авансового платежу за керамічний блок 2 НФ, вимагав відповідача протягом 20 календарних днів з моменту отримання даної претензії повернути грошові кошти у розмірі 520 757,01 грн.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що виконав свої зобов'язання та виготовив для покупця блоки керамічні 2НФ загальною кількістю 58 880 од. на загальну суму 1 062 077,44 грн., даний товар очікує покупця для відвантаження за адресою: вул. Миру, 61, с. Плавинище, Роменського р-н. Сумської області, однак позивач не забирає вказаний товар, в тому числі не сплачує вартість доставки на умовах DDP у м. Одеса на склад покупця.
Однак, відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 Договору асортимент і кількість кожної партії товару визначається в заявці на постачання від покупця (завіреної підписом уповноваженої особи та печаткою покупця), яка узгоджується з постачальником.
Заявка вважається прийнятою постачальником до виконання у разі надання останнім рахунку-фактури для оплати товару.
Жодних доказів узгодження між сторонами заявки, у якій би було погоджено асортимент і кількість партії, матеріали справи не містять, як і не містять доказів виставлення відповідачем позивачу рахунку, за результатами узгодження такої заявки.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, за результатами узгодження Специфікацій між сторонами на поставку цегли керамічної облицювальної, відповідачем було виставлено рахунок на оплату по замовленню № 1492 від 20.10.2021 на суму 1 852 724,30 грн., який позивачем частково оплачено згідно платіжної інструкції № 12937 від 26.10.2021 на суму 900 000,00 грн. та № 16351 від 30.12.2021 на суму 540 000,00 грн., у призначення яких містить посилання на означений рахунок.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/2037/21 викладено наступну правову позицію щодо використання електронних доказів.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Отже за наведених обставин, кошти у розмірі 520 757,01 грн. сплачені у якості попередньої оплати за цеглу керамічну облицювальну, доказів поставки якої на означену суму відповідачем до матеріалів справи не надано, як і не надано жодного доказу в підтвердження того, що сторонами було узгоджено в належний спосіб поставку керамічних блоків 2 НФ у кількості 58 880 од.
Суд також зазначає, що за приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Таким чином, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.
Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов'язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.
Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.
При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.
Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.
Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
У даному випадку, визначені позивачем за зустрічним позовом обставини, які за доводами позивача за зустрічним позовом свідчать про порушення продавцем умов Договору наведеним принципам не відповідають.
З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, суд вважає, що оскільки доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки позивачу обумовленого товару на суму попередньої оплати у розмірі 520 757,01 грн., як і доказів повернення попередньої оплати у розмірі 520 757,01 грн., матеріали справи не містять, у відповідача виник обов'язок з повернення попередньої оплати у наведеному розмірі.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 520 757,01 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказаний обов'язок не спростований, доказів поставки товару або повернення попередньої оплати не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині поставки товару, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем покупцю передоплати у розмірі 520 757,01 грн.
В свою чергу, щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 23 434 грн., суд зазначає наступне.
У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому в зв'язку з фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Отже, відповідач прострочив своє грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
Таким чином у відповідача (постачальника) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
Враховуючи викладене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 23 434,00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення суми.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2б; ідентифікаційний код: 21129873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стікон" (65020, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 2; ідентифікаційний код: 19219876) кошти у розмірі 520 757 (п'ятсот двадцять тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 23 434 (двадцять три тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 530 (шість тисяч п'ятсот тридцять) грн. 30 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 06.03.2025
Суддя О.А. Грєхова