вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.02.2025м. ДніпроСправа № 904/597/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАН"
до "TRADE HOUSE UKRAINE" MMC
про стягнення 13 381,46 доларів США
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судового засідання Морозі А.О.
Представники:
Позивача - Гордісова І.М., Стрєльніков Є.А.
Відповідача - Биструшкін О.С.
Позивач просить стягнути з Відповідача основний борг за контрактом № 07/09 від 07.09.2020, що виник на підставі договору переведення боргу № 17/05 від 17.05.2022 в розмірі 13 381,46 дол. США.
Відповідач - "TRADE HOUSE UKRAINE" MMC є нерезидентом, інформації щодо наявності на території України офіційних представників у справі немає, а тому про розгляд даної справи Відповідач належно повідомлявся в порядку, передбаченому чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідач позов заперечує, посилаючись на те що він оплатив продукти харчування на користь Позивача в розмірі 13 755,03 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № ОХЗ від 19.01.2023, тому вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що предметом розгляду даної справи є неналежне виконання зобов'язання в сумі 13381,46 долара США з оплати товару, поставленого за інвойсом від 13.12.2021 №39А за контрактом від 07.09.2020 №07/09, укладеним ТОВ "АВОА" з ТОВ "АЛАН", яке виникло у "TRADE HOUSE UKRAINE" MMC на підставі договору переведення боргу від 17.05.2022 №17/05, за яким таке зобов'язання з оплати товару передано від ТОВ "АВОА" до "TRADE HOUSE UKRAINE" MMC. Водночас, надана "TRADE HOUSE UKRAINE" MMC копія платіжного доручення від 19.01.2023 №ОХЗ, виходячи з її змісту, стосується оплати 13755,03 доларів США за договором від 17.05.2022 №05/2022. На підтвердження укладання сторонами угоди від 17.05.2022 №05/2022, Позивач надав копію зазначеного контракту. За контрактом №05/2022 від 17.05.2022 Позивач постачав Відповідачеві м'ясну продукцію, як і за контрактом №07/09 від 07.09.2020.
27.01.2025 від Відповідача надійшли заперечення щодо долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме: копії контракту від 17.05.2022 №05/2022; копії інвойсів від 07.06.2022 №40А, від 19.12.2022 №41 А; копії товаросупровідних документів на поставку товару 08.07.2022 за контрактом від 17.05.2022 №05/2022; копію акту звірки розрахунків, оскільки Позивачу надано право звертатися до суду то він повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Позивач при поданні позову не повідомив суду про неможливість подати копії Нових доказів, у відповіді не наведено жодного обґрунтування неможливості їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від Позивача. З урахуванням викладеного, подані 09.01.2025 року Позивачем нові докази є такими, що не подані у встановлений законом або судом строк. Тому згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України до розгляду судом не можуть бути прийняті. Підписаний Позивачем в односторонньому порядку акт звірки не є належним доказом. Стосовно оплати за платіжним дорученням №ОХЗ від 19.01.2023, та ця оплата Відповідачем на користь Позивача проведена за договором переведення боргу №17/05 від 17.05.2022 року. Зазначене підтверджується пояснювальною запискою головного бухгалтера підприємства Відповідача, в якій зазначено, що в платіжному дорученні помилково було зазначено "Договір 05 2022 від 17.05.2022 року, інвойс №41 А" замість "Договір 17/05 від 17.05.2022 року, інвойс №39А". Головний бухгалтер пояснила, що це є технічною опискою, адже дата договору була зазначена вірно "17.05.2022 року", а номер інвойсу був помилково вказаний інший з тієї причини, що отримувачем товару був не Відповідач.
З урахуванням того, що додаткові докази Позивач додав до відповіді на відзив, з урахуванням висловленої позиції Відповідача, суд вважає, що додаткові докази Позивача підлягають долученню до матеріалів справи у якості доказів.
27.01.2025 від Позивача надійшли додаткові пояснення у справі відповідно до яких в матеріалах справи наявна митна декларація UA110130/2021/036426, яка містить графи 42, в яких зазначена вартість товарів за кодами товарів згідно з УКТЗЕД, що вказані у відповідних графах 33:
- 7596,95 доларів США - код товару згідно з УКТЗЕД 16010091;
- 23768,26 доларів США - код товару згідно з УКТЗЕД 16010099;
- 4140,74 доларів США - код товару згідно з УКТЗЕД 16024919;
- 565,96 доларів США - код товару згідно з УКТЗЕД 16023219;
- 4334,04 долара США - код товару згідно з УКТЗЕД 16025095;
- 2344,77 долара США - код товару згідно з УКТЗЕД 16025095;
- 1114,29 доларів США - код товару згідно з УКТЗЕД 16024913.
При цьому, в графі 22 такої митної декларації вказана загальна сума вартостей даних товарів, яка складає 43 865,01 доларів США і є арифметичною сумою таких вартостей, зазначених у графах 42 даної митної декларації.
10.02.2025 від Відповідача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, мотивоване тим, що позиція Позивача у справі полягає в тому числі, що платіжне доручення від 19.01.2023 року №ОX3 стосується оплати по договору від 17.05.2022 року №05/2022, укладеному Позивачем з Відповідачем, а не стосується контракту від 07.09.2020 року №07/09, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі. При цьому, Позивач в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що вказана фактична обставина встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2024 у справі №904/3769/23, яке набрало законної сили. Однак, Відповідач оскаржив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2024 року у справі №904/3769/23 в апеляційному порядку. Оскільки фактичні обставини у справі №904/3769/23 мають преюдиційне значення при розгляді даної справи №904/597/23, то очевидним є те, що в разі відкриття апеляційного провадження у справі №904/3769/23 будуть наявні правові підстави для зупинення провадження у даній справі №904/597/23 до закінчення апеляційного провадження у справі №904/3769/23. А зупинення провадження у справі можливе виключно на стадії підготовчого провадження.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Суд бере до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 910/7103/21 від 16.12.2021, відповідно до якої суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Зазначені Відповідачем у клопотанні обставини, зокрема про неможливість розгляду цієї справи до розгляду Центральним апеляційним господарським судом справи №904/3769/23, суд не вважає вагомими обставинами для повернення на стадію підготовчого провадження, оскільки суд у даній справі може надати оцінку доданим до матеріалів справи доказів.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження.
У судовому засіданні досліджено надані докази.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
07.09.2020 ТОВ "АВОА" з ТОВ "АЛАН" уклали контракт № 07/09 (далі Контракт), за п. 1.1, 2.1 якого ТОВ "АЛАН" (далі Продавець) зобов'язалося на умовах РСА-Дніпро, Україна, поставити, а ТОВ "АВОА" (далі Покупець) прийняти та оплатити товар (м'ясну продукцію та ковбасні вироби), що поставляється в асортименті, кількості та по цінах зазначених у рахунках-фактурах (інвойсах), які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Відповідно до п. 2.3 Контракту датою поставки товару вважається дата навантаження такого товару на транспортний засіб, наданий ТОВ "АВОА" (або третіми особами за дорученням Покупця) та підписання ТОВ "АВОА" (або третіми особами за дорученням Покупця) відповідних товаросупровідних документів.
Відповідно до п. 2.6, 2.7 Контракту товар відпускається окремими партіями. Кількість, асортимент окремих партій товару визначається у рахунках-фактурах (інвойсах). Партією рахується товар, який доставлений по одній накладній (CRM) на адресу Покупця. В накладній зазначаються: номер інвойса, номер автомашини, номери та кількість відвантажених місць, повне найменування Покупця та Вантажоотримувача. Форма заповнення CRM заздалегідь надається Продавцю Покупцем.
Оплата поставленої партії товару здійснюється на умовах відстрочки, але не більше 30 календарних днів з моменту поставки партії товару. оплата здійснюється шляхом безготівкого розрахунку. Покупець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по оплаті з дати зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 4.1 Договору).
У п. 10.2 Контракту сторони передбачили, що у разі недосягнення згоди Сторонами або неможливості врегулювати спір шляхом переговорів, справа направляється до розгляду у Господарський суд Дніпропетровської області.
Сторони у п. 10.3 Контракту погодили, що даний Контракт регулюється матеріальним і процесуальним правом України.
Контракт набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 року включно (п.12.1. Контракту).
На виконання умов Контракту Позивач поставив, а ТОВ "АВОА" прийняло товар на загальну суму 43 865,01 доларів США, що підтверджується: інвойсом № 39А від 13.12.2021, вантажною митною декларацією (форма МД-2) № UА110130/2021/036426 від 21.12.2022.
ТОВ "АВОА" за поставлений товар не розрахувалося, у зв'язку з чим, за останнім обліковувався борг у розмірі 43 865,01 доларів США.
17.05.2022 ТОВ "АВОА" (Первісний боржник), ТОВ "Аллан" (Кредитор), "TRADE HOUSE UKRAINE" MMC (Новий боржник) підписали договір переведення боргу від 17.05.2022 № 17/05, за п. 1.1 якого Первісний боржник передає, а Новий боржник приймає зобов'язання по оплаті на користь Кредитора, суми основного боргу в розмірі 43 865,01 доларів США по контракту від 07.09.2020 № 07/09, укладеному між Кредитором та Первісним боржником.
Відповідно до п. 1.5 Договору переведення боргу зобов'язання передбачені п.1.1 Договору виконуються Новим боржником у такому порядку:
- 10966,25 доларів США сплачуються протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору;
- 10966,25 доларів США сплачуються протягом 60 календарних днів з моменту підписання договору;
- 10966,25 доларів США сплачуються протягом 120 календарних днів з моменту підписання договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору з моменту підписання Договору зобов'язання Первісного боржника передбачені п. 1.1 Договору припиняються. Даний пункт діє з урахуванням обмежень, визначених п. 1.4 Договору.
На виконання умов Договору "TRADE HOUSE UKRAINE" MMC перерахувало Позивачеві 30 483, 55 доларів США, у зв'язку з чим, за останнім обліковується борг у розмірі 13 381,46 доларів США.
До матеріалів справи Позивач додав претензію № 125 від 12.12.2022, адресовану Відповідачеві, в якій пропонувалося сплатити борг у розмірі 13 381,46 доларів США в строк до 13.12.2022. Однак доказів направлення Відповідачеві зазначеної претензії, Позивач не надав.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є факт порушення умов Контракту, не виконання Відповідачем договірних зобов'язань, обґрунтованість стягуваних сум.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 ЦК України).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України),
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.
Перевіривши доводи і докази сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд приймає позицію Позивача та не погоджується з Відповідачем.
Так, 13.12.2021 Позивач, на виконання умов договору, поставив на користь ТОВ "АВОА" товар - на суму 43 865,01 доларів США, що підтверджується копією інвойсу від 13.12.2021 № 39А та копією міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 15.12.2021.
Вказана міжнародна автомобільна накладна (CMR) містить відомості про вантажовідправника - ТОВ "АЛАН", вантажоотримувача - LLC "AVOA".
Накладна (CMR) не містить будь-яких зауважень та заперечень з боку ТОВ "АВОА" щодо поставленого Позивачем вантажу.
Проте, ТОВ "АВОА" не оплатило поставлений Позивачем товар на суму 43 865,01 доларів США за інвойсом № 39А від 13.12.2021.
17.05.2022 ТОВ "АВОА" (Первісний боржник), ТОВ "Аллан" (Кредитор), "TRADE HOUSE UKRAINE" MMC (Новий боржник) уклали договір переведення боргу № 17/05, за п. 1.1 якого Первісний боржник передає, а Новий боржник приймає зобов'язання по оплаті на користь Кредитора, суми основного боргу в розмірі 43 865,01 доларів США по контракту від 07.09.2020 № 07/09, укладеному Кредитором та Первісним боржником.
На виконання умов Договору "TRADE HOUSE UKRAINE" MMC перерахувало Позивачеві 30 483, 55 доларів США, у зв'язку з чим, за останнім обліковується борг у розмірі 13 381,46 доларів США.
В якості доказу сплати боргу Відповідач долучив до матеріалів справи платіжне доручення № ОХЗ від 19.01.2023 на суму 13 755,03 дол. США, призначення платежу: "передоплата за продукти харчування, договір 05 2022 від 17.05.2022 р., рахунок-фактура № 41А від 19.12.2022 р., номер клієнта 220604323".
Крім того, Відповідач до матеріалів справи додав пояснювальну записку без номеру та дати головного бухгалтера Товариства (наказ про призначення у матеріалах справи відсутній), адресовану директорові підприємства Відповідача. У поясненнях головний бухгалтер Товариства зазначила, що під час комп'ютерного набору тексту із використанням комп'ютерної функції штучного інтелекту допущено помилку в призначенні платежу та правильним слід читати: "Оплата за продукти харчування, договір № 17/05 від 17.05.2022, інвойс № 39А, номер клієнта 220604323".
Однак, проаналізувавши додані докази в сукупності з іншими матеріалами справи, суд їх не приймає.
Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно із ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтями 73, 74 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що спори не врегульовані шляхом перемовин, передаються на розгляд у відповідності до діючого законодавства України.
Відповідно до ст. 1088 ЦК України під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.
До спірних взаємовідносин сторін має застосовуватися Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 за №163, в редакції від 29.07.2022 (далі - Інструкція).
Відповідно до підпункту 15 пункту 6 Інструкції платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Згідно з п. 37 Інструкції платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:
Платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:
1) дату складання і номер;
2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку;
3) найменування надавача платіжних послуг платника;
4) суму цифрами та словами;
5) призначення платежу;
6) підпис(и) платника;
7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку;
8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.
Платник заповнює обов'язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів.
Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.
Надавач платіжних послуг платника та платник у разі ініціювання платником платіжної операції із застосуванням засобів дистанційної комунікації мають право у відповідному договорі встановити перелік реквізитів платіжної інструкції, які надавач платіжних послуг платника за наявності технічної можливості заповнює автоматично на підставі інформації, отриманої в процесі ідентифікації платника.
Відповідно до п. 41 Інструкції Платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у пункті 41 розділу II цієї Інструкції, лише за зовнішніми ознаками.
Відповідно, графа призначення платежу заповнюється саме Платником (Відповідачем), адже Відповідач самостійно при сплаті коштів та заповненні платіжного доручення вказує підставу платежу та його призначення, відтак, саме Відповідач і несе відповідальність за зазначення підстави призначення платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік базується на первинних документах, що підтверджують здійснення господарських операцій.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач проводив оплати на користь Позивача, саме на рахунок Позивача:
- платіжне доручення № 420794763 від 14.06.2022 - 570 976,66 грн.;
- платіжне доручення № 420794422 від 14.06.2022 - 320 816,55 грн.
При цьому, в кожній з цих оплат призначення платежу зазначено: "контракт 07/09 від 07.09.2020, дог.перев.долга 17/05 від 17.05.2022 р."
Тобто, Відповідач проводив оплати за цим Договором вже не вперше та, при цьому, двічі зазначав правильні реквізити призначення платежу, із посиланням саме на Договір переведення боргу 17/05 від 17.05.2022, на підставі якого у сторін виникли взаємовідносини.
Пояснення головного бухгалтера на ім'я керівника Відповідача не є належним доказом сплати за Договором, оскільки є внутрішньою службовою запискою та не є первинним документом, який міг би змінити призначення платежу. Доказів звернення до Позивача стосовно зміни призначення платежу в платіжному дорученні № ОХЗ від 19.01.2023 на суму 13 755,03 дол. США Відповідач суду не надав.
Відтак, надана "TRADE HOUSE UKRAINE" MMC копія платіжного доручення від 19.01.2023 №ОХЗ, виходячи з її змісту, стосується оплати 13 755,03 доларів США за договором від 17.05.2022 №05/2022. На підтвердження укладання сторонами угоди від 17.05.2022 №05/2022, Позивач надав копію зазначеного контракту. За контрактом №05/2022 від 17.05.2022 Позивач постачав Відповідачеві м'ясну продукцію, як і за контрактом №07/09 від 07.09.2020.
За таких обставин, суд вважає, що платіжне доручення № ОХЗ від 19.01.2023 на суму 13 755,03 дол. США стосується іншого контракту та інвойсу, тому не може бути доказом сплати залишку боргу за Договором переведення боргу.
Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Контракти, інвойси, Договір переведення боргу, докази часткової оплати), беручи до уваги настання строку оплати, часткову оплату Відповідачем та відсутність доказів оплати залишку боргу за спірним Договором, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення основного боргу - 13 381,46 доларів США.
Щодо можливості стягнення заборгованості в іноземній валюті.
Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).
Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до положень ст. 533 ЦК України зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема договору купівлі-продажу, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому належним виконанням зобов'язання з боку покупця є сплата на користь продавця коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), у постанові від 16.01.2019 в справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-44цс18).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з "TRADE HOUSE UKRAINE" MMC (AZ1007, Baki Seheri Nesimi Rayonu, Xan Susinski, EV48, M2, Menzil 1, код 1404173661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАН" (49000, м. Дніпро, вул. Стартова, 26, код 24447183) 13 381,46 доларів США - основного боргу, 7 340,14 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 06.03.2025 у зв'язку з хворобою судді.
Суддя С.Г. Юзіков