вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.03.2025м. ДніпроСправа № 904/177/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Василенко О.В.,
від відповідача: Майтак І.В.,
дослідивши матеріали справи №904/177/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ.СЕРВІС"
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ.СЕРВІС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 14.01.2025 за вих. №б/н до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - відповідач) з урахуванням заява про збільшення (від 19.02.2025 №б/н) стягнути з відповідача 3.649.945,80 грн, з яких: 3.307.869,23 грн основної заборгованості, 97.036,77 грн пені, 197.020,98 грн штрафу, 10.991,34 грн трьох процентів річних, 37.027,48 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/177/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025.
Ухвалою від 20.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 19.02.2025.
Через систему "Електронний суд" 12.02.2025 від відповідача надійшла заява, у якій останній не заперечує наявність основної заборгованості та просить суд зменшити розмір штрафу, пені та трьох відсотків річних на 90%.
Через відділ документального забезпечення 19.02.2025 від позивача надійшла заява, у якій останній просить збільшити позовні вимоги, в частині суми основного боргу, на 681.299,66 грн та з урахуванням збільшення стягнути з відповідача 3.649.945,80 грн, з яких: 3.307.869,23 грн основної заборгованості, 97.036,77 грн пені, 197.020,98 грн штрафу, 10.991,34 грн трьох процентів річних, 37.027,48 грн інфляційних втрат.
Ухвалою від 19.02.2025 заяву позивача про збільшення позовних вимог від 19.02.2025 прийнято до розгляду. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог до 06.03.2025. Продовжено строк підготовчого провадження та закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 06.03.2025.
В судовому засіданні 06.03.2025 представники сторін надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду.
Представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача зазначив, що визнає існування спірної заборгованості, однак просить суд штрафу, пені та річних на 90%.
Представник позивача заперечив проти зменшення штрафу, пені та річних.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач надав послуги відповідачу за укладеним між ними договором, які відповідач не оплатив, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач у відзиві просить зменшити розмір штрафу, пені та річних на 90% на підставі ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України. Він обґрунтовує це відсутністю доведених збитків позивача та значним погіршенням фінансового стану через повномасштабне вторгнення, знищення логістичних ланцюгів і основного споживача продукції (ПРАТ «ММК ім. Ілліча»), скорочення персоналу, підтримку мобілізованих працівників, обмеження енергопостачання, значні борги контрагентів, скорочення виробництва через відсутність попиту та відмову у відшкодуванні ПДВ податковими органами, що оскаржується в суді.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: обставини укладення договору; факт оплати послуги; наявність/відсутність належного виконання зобов'язання з надання послуг; настання строку оплати товару; наявності/відсутності повної/часткової оплати наданої послуги; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Як зазначає позивач, 01.01.2024 між ТОВ «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.СЕРВІС» (далі - виконавець, позивач) та Акціонерним товариством «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» (далі - замовник, відповідач) було укладено договір про надання послуг №55 (далі -договір).
Згідно з пунктом 1.1. договору виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням замовника своїми силами та засобами надати замовнику послуги з прибирання службових та виробничих приміщень, приміщень виробничих лазень з використанням дезінфікувальних засобів, послуги з прання і ремонту спецодягу (далі - «послуги») на об'єктах АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», які розташовані за адресою, що вказані у додатку №2 до договору, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору замовник приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані та прийняті послуги в порядку й на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п.п. 3.1.3, 3.1.4 договору замовник зобов'язується за відсутності зауважень до наданих послуг прийняти надані виконавцем за цим договором послуги шляхом підписання наданого акт приймання-передачі наданих послуг згідно з порядком приймання-передачі послуг, передбачених розділом 5 цього договору. Своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги виконавця в порядку і строки, передбачені цим договором.
Пунктом 5.1. договору приймання замовником послуг за цим договором підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі наданих послуг за звітний місяць, у якому виконавець надав послуги, водночас в акті приймання-передачі наданих послуг окремо вказують обсяг і вартість наданих виконавцем послуг.
Виконавець щомісяця надає замовникові до 2 (другого) числа місяця, наступного за звітним, підписаний зі свого боку акт приймання-передачі наданих послугу 2 (двох) примірниках (п. 5.2 договору).
Загальна вартість наданих послуг за цим договором складається з вартості послуг, наданих виконавцем протягом строку дії цього договору (6.1. договору).
Пунктом 6.2. договору передбачено, що щомісячна вартість послуг по затверджених в додатках обсягу, складу та графіку становить: з 01.01.2024 - 638.433,84 грн, з ПДВ, в тому числі ПДВ 20% 106.405,64 грн; з 01.04.2024 - 712.219,44 грн з ПДВ. в тому числі ПДВ 20% 118.703,24 грн.
Площа та обсяг прибирання може змінюватись у залежності від потреб замовника, про ідо сторони підписують відповідну додаткову угоду (6.2 договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі, якщо надання послуг почалося не з першого числа відповідного календарного місяця або закінчилося не в останній день відповідного календарного місяця, вартість послуг розраховується пропорційно кількості днів неповного календарного місяця (п. 6.4 договору).
Відповідно до п. 6.6 договору замовник оплачує надані виконавцем за цим договором послуги шляхом безготівкового перерахування коштів па поточний рахунок виконавця протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг за триманий
відповідного рахунку від виконавця. Якщо останній день строку для оплати, що встановлений за цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є останній робочий день.
Пунктом 7.5 договору передбачено, що замовник у разі прострочення оплати наданих послуг сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу. У випадку прострочення оплати наданих послуг більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів замовник додатково сплачує виконавцеві штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості несвоєчасно сплачених послуг.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до « 31» грудня 2024 року включно. При відсутності письмових заяв сторін про припинення дії даного договору не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до його -закінчення, данин договір вважається продовженим на тих же умовах і на наступні календарні роки. Кількість пролонгацій не обмежена. Закінчення строку договору не звільняє сторони під відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 9.1, 9.2 договору).
Сторони погодилися, що документи, які/вони надсилають рекомендованим листом або за допомогою доставляння кур'єром, а також на електронну адресу замовника вважаються відправленими дати їх відправлення однією договірною стороною іншім на адресу, вказану в розділі 12 цього договору (п. 10.12. договору).
Пунктами 10.13. та 10.14. договору сторони погодили, що при виконанні умов договору, сторони мають право здійснювати документообіг первинних (бу хгалтерських) документів у формі електронних документів з накладенням кваліфікованих електронних
підписів за допомогою сервісу «Вчасно» https:/vchasno.com.ua. Формування електронних документів здійснюється із застосуванням положень Закону України «Про електронні документи ти електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Електронний документ має повну юридичну силу, зумовлює виникнення прав та обов'язків для сторін, може бути поданий у візуальній формі до суду в якості належного доказу (у вигляді роздруківки із системи на паперовому носії) і визнається рівнозначним оригінальному документу, який складається на паперовому носії; в свою чергу електронний цифровий підпис (кваліфікований електронний підпис) за правовим статусом прирівнюється до власноручного виконаного підпису відповідної уповноваженої особи Замовника і Виконавця. Підтвердження передання електронного документу (відправки, одержання тощо) вважається належним підтвердженням фактичного приймання-передачі такого документу уповноваженими особами сторін і не потребує додаткового доведення.
Як у позові зазначає позивач, замовникові було надано за допомогою сервісу «Вчасно» рахунки на оплату та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які було підписано замовником без будь-яких зауважень, що свідчить про належне надання послуг виконавцем за договором та прийняття їх замовником в повному обсязі.
Надання послуг виконавцем та їх прийняття замовником на загальну суму 3.307.869,23 грн підтверджується рахунками на оплату та підписаними сторонами договору без будь-яких зауважень актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:
- рахунок на оплату №944 від 31.07.2024 на загальну суму 657.355,99 грн (отриманий відповідачем 05.08.2024);
- рахунок на оплату №1218 від 31.08.2024 на загальну суму 656.867,77 грн (отриманий відповідачем 09.09.2024);
- рахунок на оплату №1398 від 30.09.2024 на загальну суму 655.986,02 грн (отриманий відповідачем 02.10.2024);
- рахунок на оплату №1545 від 31.10.2024 на загальну суму 656.359,79 грн (отриманий відповідачем 11.11.2024);
- рахунок на оплату №1582 від 30.11.2024 на загальну суму 654.422,38 грн (отриманий відповідачем 02.12.2024);
- рахунок на оплату №1733 від 03.12.2024 на загальну суму 26.877,28 грн (отриманий відповідачем 17.12.2024);
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №944 від 31.07.2024 на загальну суму 657.355,99 грн (отриманий відповідачем 06.08.2024);
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1218 від 31.08.2024 на загальну суму 656.867,77 грн (отриманий відповідачем 10.09.2024);
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1398 від 30.09.2024 на загальну суму 655.986,02 грн (отриманий відповідачем 11.10.2024);
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1545 від 31.10.2024 на загальну суму 656.359,79 грн (отриманий відповідачем 06.11.2024);
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1582 від 30.11.2024 на загальну суму 654.422,38 грн (отриманий відповідачем 20.12.2024);
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1733 від 03.12.2024 на загальну суму 26.877,28 грн (отриманий відповідачем 20.12.2024).
Станом на день подання позову відповідач не здійснив оплату за надані послуги, в результаті чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем, яка складає 3.307.869,23 грн.
Відповідач не заперечує наявність у нього перед позивачем основної заборгованості, однак просить суд зменшити розмір штрафу, пені та трьох відсотків річних на 90%.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 3.307.869,23 грн основної заборгованості, 97.036,77 грн пені, 197.020,98 грн штрафу, 10.991,34 грн трьох процентів річних, 37.027,48 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору виконавець бере на себе обов'язок надати послуги і, водночас, замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче мас настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 6.6 договору замовник оплачує надані виконавцем за цим договором послуги шляхом безготівкового перерахування коштів па поточний рахунок виконавця протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг за триманий
відповідного рахунку від виконавця. Якщо останній день строку для оплати, що встановлений за цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є останній робочий день.
Позивач надав відповідачу за допомогою сервісу «Вчасно» рахунки на оплату та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які було підписано замовником без будь-яких зауважень, що свідчить про належне надання послуг виконавцем за договором та прийняття їх замовником в повному обсязі.
Надані послуги були прийняті відповідачем за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 3.307.869,23 грн:
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №944 від 31.07.2024 на загальну суму 657.355,99 грн (отриманий відповідачем 06.08.2024) та рахунок на оплату №944 від 31.07.2024 на загальну суму 657.355,99 грн (отриманий відповідачем 05.08.2024), тобто строк оплати за даним актом та рахунком настав 07.10.2024;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1218 від 31.08.2024 на загальну суму 656.867,77 грн (отриманий відповідачем 10.09.2024) та рахунок на оплату №1218 від 31.08.2024 на загальну суму 656.867,77 грн (отриманий відповідачем 09.09.2024), тобто строк оплати за даним актом та рахунком настав 11.11.2024;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1398 від 30.09.2024 на загальну суму 655.986,02 грн (отриманий відповідачем 11.10.2024) та рахунок на оплату №1398 від 30.09.2024 на загальну суму 655.986,02 грн (отриманий відповідачем 02.10.2024), тобто строк оплати за даним актом та рахунком настав 10.12.2024;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1545 від 31.10.2024 на загальну суму 656.359,79 грн (отриманий відповідачем 06.11.2024) та рахунок на оплату №1545 від 31.10.2024 на загальну суму 656.359,79 грн (отриманий відповідачем 11.11.2024), тобто строк оплати за даним актом та рахунком настав 10.01.2025;
19.02.2025 позивач збільшив позовні вимоги, в частині суми основного боргу, на 681.299,66 грн та з урахуванням збільшення просить стягнути з відповідача 3.649.945,80 грн, зокрема за:
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1582 від 30.11.2024 на загальну суму 654.422,38 грн (отриманий відповідачем 20.12.2024) та рахунок на оплату №1582 від 30.11.2024 на загальну суму 654.422,38 грн (отриманий відповідачем 02.12.2024), тобто строк оплати за даним актом та рахунком настав 18.02.2025;
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1733 від 03.12.2024 на загальну суму 26.877,28 грн (отриманий відповідачем 20.12.2024) рахунок на оплату №1733 від 03.12.2024 на загальну суму 26.877,28 грн (отриманий відповідачем 17.12.2024),тобто строк оплати за даним актом та рахунком настав 18.02.2025.
З урахуванням ст. 692 та ст. 538 Цивільного кодексу України строк оплати товару є таким, що настав у день прийняття таких послуг, тобто підписання акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) - відповідно, однак відповідач свої зобов'язання не виконав.
Виходячи з вищевикладеного, на час прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем складає 3.307.869,23 грн.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не заперечує наявність у нього перед позивачем основної заборгованості, однак просить суд зменшити розмір штрафу, пені та трьох відсотків річних на 90%.
На час розгляду справи доказів погашення заборгованості у розмірі 3.307.869,23 грн відповідачем не надано.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3.307.869,23 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення штрафу та пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.5 договору передбачено, що замовник у разі прострочення оплати наданих послуг сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу. У випадку прострочення оплати наданих послуг більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів замовник додатково сплачує виконавцеві штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості несвоєчасно сплачених послуг.
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 05.10.2024 до 13.01.2025 на загальну суму 97.036,77 грн (за кожним актом окремо).
Суд встановив, що актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №944 від 31.07.2024 на загальну суму 657.355,99 грн (отриманий відповідачем 06.08.2024) та рахунком на оплату №944 від 31.07.2024 на загальну суму 657.355,99 грн (отриманий відповідачем 05.08.2024), строк оплати настав 07.10.2024, тобто прострочення починається з 08.10.2024 та за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1218 від 31.08.2024 на загальну суму 656.867,77 грн (отриманий відповідачем 10.09.2024) та рахунок на оплату №1218 від 31.08.2024 на загальну суму 656.867,77 грн (отриманий відповідачем 09.09.2024), строк оплати настав 11.11.2024, тобто прострочення починається з 12.11.2024.
З урахуванням вищевикладеного, суд здійснив власний перерахунок пені за загальний період з 08.10.2024 по 13.01.2025 (по кожному акту окремо) і розмір такої пені за ними складає 94.235,96 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
В частині вимог про стягнення 2.800,81 грн пені слід відмовити.
Також відповідно до п. 7.5 договору позивачем нараховано 10% штрафу за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунками №944, №1218, №1398 на загальну суму заборгованості у розмірі 1.970.209,78 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та визнав його арифметично правильним у розмірі 197.020,98 грн (згідно з правилами заокруглення).
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 05.10.2024 до 13.01.2025 на загальну суму 10.991,34 грн (за кожним актом окремо) та інфляційні втрати за загальний період прострочення з жовтня 2024 року до листопада 2024 року на загальну суму 37.027,48 грн.
Суд встановив, що актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №944 від 31.07.2024 на загальну суму 657.355,99 грн (отриманий відповідачем 06.08.2024) та рахунком на оплату №944 від 31.07.2024 на загальну суму 657.355,99 грн (отриманий відповідачем 05.08.2024), строк оплати настав 07.10.2024, тобто прострочення починається з 08.10.2024 та за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1218 від 31.08.2024 на загальну суму 656.867,77 грн (отриманий відповідачем 10.09.2024) та рахунок на оплату №1218 від 31.08.2024 на загальну суму 656.867,77 грн (отриманий відповідачем 09.09.2024), строк оплати настав 11.11.2024, тобто прострочення починається з 12.11.2024.
З урахуванням вищевикладеного, суд здійснив власний перерахунок трьох процентів річних за загальний період з 08.10.2024 по 13.01.2025 (по кожному акту окремо) і розмір трьох процентів річних за ними складає 10.668,18 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
В частині вимог про стягнення 323,16 грн трьох процентів річних слід відмовити.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, та визнав його арифметично правильним у розмірі 37.027,48 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав, однак у відзиві просив суд зменшити на 90% розмір заявлених до стягнення пені, штрафу та трьох відсотків річних.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій відповідач вказує на те, що позивач не поніс збитків у зв'язку з порушенням строків платежів з боку відповідача, а також наявні інші суттєві обставини, які вплинули на спроможність відповідача належним чином виконувати свої зобов'язання, такі як значне погіршення фінансового стану через повномасштабне вторгнення, знищення логістичних ланцюгів і основного споживача продукції (ПРАТ «ММК ім. Ілліча»), скорочення персоналу, підтримку мобілізованих працівників, обмеження енергопостачання, значні борги контрагентів, скорочення виробництва через відсутність попиту та відмову у відшкодуванні ПДВ податковими органами, що оскаржується в суді.
З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій суд встановив таке.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що унормовано у ч. 1 ст. 550 ЦК України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання.
Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Суд зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за договором, не є єдиною обов'язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором.
В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд не вбачає того, що належні до сплати штрафні санкції у даному випадку є надмірно великими (пеня та штраф складають лише 8,8 % від суми основної заборгованості).
Навпаки, суд вважає, що тривале невиконання грошового зобов'язання з боку відповідача має негативний характер для позивача та суперечить як домовленостям сторін, так і положенням законодавства щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань, а тому висновок відповідача, що саме нарахована позивачем неустойка носить караючий характер судом відхиляється як необґрунтований.
Виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 ГПК України, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів перебування відповідача у більш скрутному фінансовому становищі, ніж позивач (зокрема, у зв'язку із веденням у крані воєнного стану).
Зважаючи на те, що відповідач в обґрунтування свого клопотання про зменшення розміру пені не надав суду належних доказів поважності причин неналежного виконання свого зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманні послуги, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки.
Щодо зменшення розміру 3%, судом враховується таке.
Нарахування 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №902/417/18, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
При цьому суд зважає, що з вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду слідує, що під час розгляду справи встановлено, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів (п. 8.18 Постанови).
Проте, у даному випадку сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, а нарахування процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні з сумою боргу, тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих 3% річних.
Крім того, враховуючи можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені), що прямо встановлено нормами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, законодавством не передбачено можливості суду зменшити інфляційні втрати.
Наведене вище виключає правові підстави для зменшення заявленої до стягнення позивачем суми 3% річних та інфляційних втрат.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 54.699,91 грн з урахуванням того, що 99,91% позовних вимог позивача визнано судом такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ СИМБІРЦЕВА, будинок 1-А; ідентифікаційний код 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. СЕРВІС" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Слобожанське, вул. Слобожанська, будинок 13; ідентифікаційний код 40107637) 3.307.869,23 грн (три мільйони триста сім тисяч вісімсот шістдесят дев'ять грн 23 к.) основної заборгованості, 94.235,96 грн (дев'яносто чотири тисячі двісті тридцять п'ять грн 96 к.) пені, 197.020,98 грн (сто дев'яносто сім тисяч двадцять грн 98 к.) штрафу, 10.668,18 грн (десять тисяч шістсот шістдесят вісім грн 18 к.) трьох процентів річних, 37.027,48 грн (тридцять сім тисяч двадцять сім грн 48 к.) інфляційних втрат, 54.699,91 грн (п'ятдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто дев'ять грн 91 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 2.800,81 грн пені та 323,16 грн трьох процентів річних) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 06.03.2025.
Суддя С.А. Дупляк