ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
06 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/483/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024, прийняте суддею Мавродієвою М.В., м. Миколаїв, повний текст складено 25.11.2024,
у справі №915/483/24
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон"
про стягнення 67 686,84 грн
У травні 2024 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 67686,84 грн плати за зберігання вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю несплати відповідачем збору за зберігання вантажу, нарахованого відповідно до Правила зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, за час, коли вагони з вантажем знаходилися на коліях загального користування (коліях станції), без документів на перевезення (накладної) і з причин, незалежних від позивача.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 06.05.2024 відкрито провадження у справі №915/483/24.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 у справі №915/483/24 (суддя Мавродієва М.В.) у задоволенні позову відмовлено; судові витрати покладено на позивача.
Судове рішення мотивоване необґрунтованістю нарахування відповідачеві збору за зберігання вантажу, оскільки у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у позивача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем відповідно до умов додатку №1-4 до укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.02.2020 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" спеціальної послуги.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 у справі №915/483/24 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Зокрема, апелянт наголошує на тому, що спірні правовідносини врегульовані не тільки укладеним між сторонами договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.02.2020, а також і Правилами зберігання вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та відповідно до яких у випадку, якщо завантажений вагон знаходиться на коліях загального користування без перевізного документу протягом певного періоду часу, то на даний вагон має нараховуватися збір за зберігання вантажу, при цьому місцевим господарським судом помилково ототожнено послуги з накопичення вагонів (формування маршрутного поїзду на станційних коліях, тобто коліях загального користування, на підставі укладеного з перевізником договору) та послуги зі зберігання вантажів (матеріальна відповідальність за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених в вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення відповідно до вищенаведених Правил).
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 21.01.2025 (вх.№4832/24/Д3 від 21.01.2025) Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 у справі №915/483/24 - без змін, посилаючись на те, що на сьогоднішній день вже сформована стала правова позиція Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, яка викладена в постановах від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23, і оскаржуване рішення повністю відповідає висновкам суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3028 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік").
Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (67686,84 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 20.01.2025 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарським підприємством "Нібулон" в порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України, направлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" підписану шляхом накладення електронного цифрового підпису заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №14291113/2020-001 від 24.03.2020.
26.06.2020 Акціонерним товариством "Українська залізниця" направлено відповідачу інформаційне повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, яким позивач засвідчив прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарським підприємством "Нібулон" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, а також повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача (8496) та платника (8211375) з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Крім того, повідомлено про те, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (в редакції, яка оприлюднена 31.11.2023, введена в дію 01.12.2023 та діяла на час виникнення спірних правовідносин) предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.
Згідно з пунктом 1.2 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом при виконанні договору сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів:
-Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць України);
-Правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 (далі - Правила перевезення вантажів);
-Правила планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за №1030/7318 (далі - Правила планування перевезень вантажів);
-Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 (далі - Правила користування вагонами);
-Збірник Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник Тарифів, Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, відповідно);
-Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС);
-Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ).
У пункті 1.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом зазначено, що наведені нижче визначення вживаються в договорі в такому значенні:
-власний вагон Перевізника - вантажний вагон, яким Перевізник володіє на праві власності або іншій правовій підставі;
-вагон Замовника - вантажний вагон, крім власного вагона Перевізника і вагона залізниці іншої держави, яким Замовник володіє на праві власності або іншій правовій підставі, або власний вагон іншого оператора (крім Перевізника), наданий Замовнику для організації перевезень;
-ЕПД - електронний перевізний документ;
-маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій Перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами;
-перевезення - послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов'язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно;
-первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, інші;
-послуги, пов'язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються Перевізником Замовнику згідно з договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки Замовника;
-розрахункові документи - документи, що відображають розрахунки між сторонами та формуються на підставі первинних документів.
В силу пункту 1.4. договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Пунктами 1.5-1.7 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом передбачено, що договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП). Договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір, друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
Договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору (пункт 1.10 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом).
За умовами пункту 2.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом Замовник зобов'язаний, зокрема:
-сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника (підпункт 2.1.4);
-відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (підпункт 2.1.5);
-у строки, встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (підпункт 2.1.7).
Відповідно до пункту 2.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом Перевізник зобов'язаний, зокрема:
-приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (підпункт 2.3.2);
-складати документи, передбачені пунктами 1.3, 1.4 та розділом 4 договору, щодо нарахування сум платежів (підпункт 2.3.5).
Згідно з пунктом 3.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
У пункті 3.4 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом вказано, що Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника).
Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Перевізника, вказаний у розділі 15 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок Перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти Перевізник зараховує на особовий рахунок Замовника (пункт 4.2 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом).
За умовами пункту 5.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом у випадку відсутності або недостатності на особовому рахунку Замовника коштів у розмірі, необхідному для оплати провізних та інших платежів, додаткових послуг, Перевізник має право припинити надання послуг за договором, у тому числі приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно зі статтею 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на Замовника за затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу. При наявності заборгованості Перевізник має право відповідно до статей 51, 62 Статуту залізниць України затримати видачу вантажу, що надійшов, і реалізувати його для покриття заборгованості.
Положеннями пункту 7.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом визначено, що строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
В силу пункту 9.4 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом зміни (доповнення) до договору Перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою Замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище. Якщо Замовник не згоден з внесеними Перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку, передбаченому пунктом 9.3 договору, або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду Замовника з договором та змінами до нього.
Відповідно до пункту 10.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом документи, направлені Перевізником Замовнику для підписання і не підписанні останнім (у тому числі з внесеними зауваженнями, але не підписаними), вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими замовником у строк, встановлений нормативно-правовими актами або договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення, окрім випадків надання до них заперечень Замовником в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення Перевізником документів Замовнику, у тому числі автоматизованими системами Перевізника і із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Цей пункт не стосується порядку укладення та внесення змін до договору, визначених в розділі 9 договору.
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення договору, здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення Замовника умови договору застосовуються до відносин з Замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом).
У пунктах 14, 14.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом вказано, що невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема, додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами" та додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів". У випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
Згідно з пунктом 1 додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" на окреме замовлення Перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Пунктом 2 додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" передбачено, що станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.
За умовами пункту 3 додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" для організації накопичення вагонів Замовник направляє для погодження Перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду Перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення Замовника Перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
В межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, Замовник щомісячно надає Перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки. На станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення (пункти 4, 5 додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів").
В силу пунктів 6, 7 додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику. Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону Перевізником.
Відповідно до пункту 8 додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
Положеннями пункту 9 додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" визначено, що за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:
-плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (підпункт 9.1);
-за затримку вагонів Замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (підпункт 9.2);
-за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та пунктом 3.4 договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується (підпункт 9.3).
Згідно з пунктом 10 додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги.
07.06.2021 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" ("Залізниця") та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" ("Користувач") укладено договір про подачу та забирання вагонів при станції Скороходове, який зареєстровано 10.06.2021 за №П/М-2168 (далі - договір №П/М-2168).
У пунктах 1, 2 договору №П/М-2168 узгоджено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить Користувачу та примикає через стрілку №5 в непарній горловині станції Скороходове Південної залізниці і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено на відстані 190 м від гостряків стрілки примикання (проти стику рамної рейки стрілки №41). Розгорнута довжина під'їзної колії складає 1023 погонних метрів.
Вагони на під'їзну колію подаються локомотивом Залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження. Здача вагонів проводиться на місцях завантаження, вивантаження. Загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колію однією групою, не більше 14 вагонів (пункт 6 договору №П/М-2168).
За умовами пунктів 7, 8 договору №П/М-2168 про готовність вагонів до забирання Користувач під'їзної колії передає Залізниці повідомлення по телефону з послідуючим письмовим підтвердженням за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458. Приймання вагонів при забиранні їх Залізницею здійснюється на місцях завантаження, вивантаження групою вагонів в тій самій кількості, в якій подавалися. Допускається приймання вагонів меншими групами в разі відсутності на під'їзній колії вагонів або при їх поверненні наприкінці облікової доби.
Пунктами 10, 11 договору №П/М-2168 визначено, що час користування вагонами на під'їзній колії обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Для під'їзної колії встановлюється середній час перебування на ній вагонів: 5,89 год. Терміни виконання технологічних операцій з вагонами: навантаження: зерно - 2 вагони за 0,57 год з одночасною подачею 14 вагонів.
В силу пункту 14 договору №П/М-2168 Користувач сплачує Залізниці плату:
-за подачу, забирання вагонів - згідно з Тарифним керівництвом №1;
-за маневрову роботу - згідно з Тарифним керівництвом №1;
-за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
-відшкодування витрат за утримання смуги відведення - згідно з розрахунком Залізниці відповідно до витрат або на підставі договору про встановлення земельного сервітуту;
-інші збори і плати - згідно з чинними тарифами.
Збори і плати вносяться 100% попередньою платою.
У пункті 20 договору №П/М-2168 вказаний строк його дії, а саме: з 13.06.2021 до 12.06.2026 включно.
Для забезпечення заявки вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" на 28.12.2023 на станцію Скороходове Південної залізниці 26.12.2023 о 08 год 47 хв під навантаження вантажу (зерно кукурудзи) маршрутною відправкою прибули 50 порожніх вагонів ЦТЛ №95541645, №95758520, №95644902, №95800587, №95793303, №53219788, №95616363, №95616868, №95828828, №95795530, №53202818, №95454807, №53203493, №95680559, №95614343, №95693503, №95797716, №95345443, №95797858, №95493334, №95331534, №95542817, №95526455, №95755716, №58563016, №95668372, №95292876, №95795803, №58567470, №95830915, №95834115, №95524245, №95455127, №95613873, №95378212, №95758264, №95796124, №957250077, №95755815, №95615787, №95712915, №95329942, №95669263, №58563230, №95357802, №95797189, №95834420, №95797866, №95758579, №95997617.
Далі проводилось подавання вагонів під навантаження окремими групами згідно з умовами договору №П/М-2168, а після навантаження кожна група вагонів виставлялась з під'їзної колії та була затримана на станційних коліях в очікуванні накопичення маршруту та оформлення відповідачем накладної.
Першу партію з 14 вагонів №95796124, №95725077, №95755815, №95615787, №95712915, №95329942, №95669263, №58563230, №95357802, №95797189, №95834420, №95797866, №95758579, №95997617 подано під навантаження 26.12.2023 о 10 год 08 хв, про що складено пам'ятку ГУ-45 №98.
Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії, про що складено пам'ятку ГУ-45 №89 від 26.12.2023 о 16 год 30 хв. Після закінчення навантаження дані вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту. На засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту з причини, що залежить від вантажовласника - Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон", були складені акти загальної форми ГУ-23 №480 від 26.12.2023 о 16 год 30 хв, №485 від 27.12.2023 о 00 год 35 хв, №490 від 27.12.2023 о 15 год 55 хв.
Другу партія з 14 вагонів №95526455, №95755716, №58563016, №95668372, №95292876, №95795803, №58567470, №95830915, №95834115, №95524245, №95455127, №95613873, №95378212, №95758264 подано під навантаження 26.12.2023 о 17 год 10 хв, про що складено пам'ятку ГУ-45 №99.
Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії, про що складено пам'ятку ГУ-45 №90 від 27.12.2023 о 00 год 35 хв. Після закінчення навантаження дані вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту. На засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту з причини, що залежить від вантажовласника - Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон", були складені акти загальної форми ГУ-23 №485 від 27.12.2023 о 00 год 35 хв, №490 від 27.12.2023 о 15 год 55 хв.
Третю партію з 14 вагонів №95828828, №95795530, №53202818, №95454807, №53203493, №95680559, №95614343, №95693503, №95798716, №95345443, №95797858, №95493334, №95331534, №95542817 подано під навантаження 27.12.2023 о 01 год 55 хв, про що складено пам'ятку ГУ-45 №100.
Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії, про що складено пам'ятку ГУ-45 №91 від 27.12.2023 о 15 год 55 хв. Після закінчення навантаження дані вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту. На засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту з причини, що залежить від вантажовласника - Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон", було складено акт загальної форми ГУ-23 №490 від 27.12.2023 о 15 год 55 хв.
Четверту партію з 8 вагонів №95616868, №95616363, №53219788, №95793303, №95800587, №95644902, №95758520, №95541645 подано під навантаження 27.12.2023 о 16 год 55 хв, про що складено пам'ятку ГУ-45 №101.
Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії, про що складено пам'ятку ГУ-45 №92 від 28.12.2023 о 13 год 20 хв.
Після навантаження та накопичення групи 50 вагонів власності перевізника з вантажем (зерно кукурудзи) на коліях загального користування станції відправлення Скороходове регіональної філії "Південна залізниця" вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" була оформлена накладна №43347814 від 28.12.2023 на відправлення цієї групи вагонів призначенням на станцію 404607 Ізмаїл (експ) регіональної філії "Одеська залізниця". Вантаж був прийнятий до перевезення 28.12.2023.
Працівниками позивача станції Суми (станція оформлення перевізних документів на вагони, навантажені по станції Скороходове) була сформована накопичувальна картка форми ФДУ-92 №28120210 та нарахований збір за зберігання вантажу у розмірі 55069,50 грн (без ПДВ).
Разом з тим, працівниками позивача станції Суми (станція оформлення перевізних документів на вагони, навантажені по станції Скороходове) нараховано збір за зберігання вантажу розрахунковою масою 856 тонн відповідно до даних, вказаним у перевізному документі №43347814 від 28.12.2023, наданому вантажовідправником. Водночас фактично маса вантажу в зазначених вагонах складає 921 тонну на суму збору розміром 18932,10 грн, тому добір збору за зберігання вантажу, нарахований по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №16020043, склав 1336,20 грн (без ПДВ).
Вищезазначені накопичувальні картки були направлені відповідачу для накладення електронного цифрового підпису (ЕЦП), але Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" було ініційовано виготовлення паперової версії документів, які в подальшому були підписані із зауваженнями. Зокрема, відповідач заперечував проти нарахування та стягнення коштів за зберігання вантажу, про що зробив відмітку наступного змісту: "З нарахуванням не згодні. Вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопиченням маршрутного поїзда відповідно до додатку 1-4 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом".
Накопичення вагонів підтверджується актами загальної форми ГУ-23, в яких позивачем зазначено наступний опис обставин, що викликали складання таких актів: "Затримка вагонів пов'язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Вагони простоюють на коліях станції в очікуванні оформлення перевізних документів відправником та в накопичення маршрутного поїзда".
Зі змісту складених актів загальної форми ГУ-23 вбачається, що в них відображено час "затримки вагонів" в очікуванні формування маршрутного поїзда, при цьому часовий період, відображений в актах ГУ-23, збігається з умовами пунктів 6-8 додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів".
Акціонерним товариством "Українська залізниця" складені накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92 та нараховано збір за зберігання вантажу на загальну суму 56405,70 грн (без ПДВ), а саме: №28120210 від 28.12.2023, відповідно до якої нараховано збір за зберігання вантажу у розмірі 55069,50 грн (без ПДВ), та №16020043 від 16.02.2024, згідно з якою нараховано збір за зберігання вантажу у розмірі 1336,20 грн (без ПДВ).
Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" заперечувало проти нарахування та стягнення коштів за зберігання вантажу, про що проставило на вищевказаних накопичувальних картках відмітку наступного змісту: "З нарахуваннями не згодні. Вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопиченням маршрутного поїзда відповідно до додатку 1-4 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом".
Відповідачем у повному обсязі сплачено тариф "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" (пункт 9.1 додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів"), що не заперечується позивачем, у той час як нараховану плату за зберігання вантажів по зазначеним вище накопичувальним карткам форми ФДУ-92 Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" не сплатило, що і стало підставою для звернення Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми збору за зберігання вантажу у розмірі 67686,84 грн (з ПДВ).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості нарахування відповідачеві збору за зберігання вантажу, оскільки у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у позивача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем відповідно до умов додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" спеціальної послуги.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Водночас умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (частина друга статті 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України).
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (стаття 909 Цивільного кодексу України, стаття 307 Господарського кодексу України).
Поряд з цим, права та обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного між сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць України), та іншими актами законодавства України, в тому числі Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2020, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за №34, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.
В силу частини другої статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Стаття 2 Статуту залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (стаття 3 Статуту залізниць України).
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно зі статтями 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, за умовами пункту 1.1 яких на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №798/5989).
Відповідно до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов'язань щодо перевезень вантажів (стаття 63 Статуту залізниць України).
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що предметом даного спору є правовідносини, які виникли під час "маршрутного перевезення" при застосуванні послуги щодо накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування, яке передбачено укладеним між сторонами договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.02.2020 та додатком 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" до нього.
Відповідно до пункту 2 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №565/6853, маршрутом відправника (далі - маршрут) вважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.1996 №411 та зареєстрованих у Мін'юсті України 25.02.1997 за №50/1854, та плану формування поїздів на залізничній під'їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов'язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях.
Пунктом 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Порядок визначення плати за користування вагонами і контейнерами визначений Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пунктом 3 яких, зокрема, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23. Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником (абзаци 1-4 пункту 4 Правил №113 від 25.02.1999).
Згідно з абзацами 5, 6 пункту 4 Правил №113 від 25.02.1999 час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник.
Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надається вантажовласнику (пункт 2.6 Правил №644 від 21.11.2000).
Таким чином, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що між сторонами виникли спеціальні правовідносини з перевезення вантажів, а саме: перевезення маршрутним потягом, який відповідає установленій довжині та прямує на одну станцію призначення. В межах даних правовідносин позивач запропонував надання спеціальної послуги - накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування з метою формування маршрутного поїзду встановленої довжини.
Укладений між сторонами договір №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 має спеціальні умови, які відносяться до "окремих послуг", що унормовано, зокрема, додатком №1-4 "Умови накопичення вагонів" до вказаного договору, і які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і суті операцій - "накопичення вагонів з вантажем". Додаток №1-4 "Умови накопичення вагонів" до договору №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 є невід'ємною частиною останнього.
Виходячи з приписів додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" до договору №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020, при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під'їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції.
З огляду на характер договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 25.02.2020, сторони домовились про перевезення вантажів на спеціальних умовах - маршрутний поїзд (додаток №1-4 "Умови накопичення вагонів"). При цьому сторонами погоджено специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати. Накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний", у той час як перевізник інформує замовника про можливість накопичення вагонів із зазначенням станції накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів на власній території, а тому саме для отримання послуги з накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування Акціонерного товариства "Українська залізниця" (після завантаження на під'їзних коліях Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН") відповідач скористався передбаченими договором відповідними можливостями.
При цьому колегією суддів враховується, що згідно з пунктом 6 договору №П/М-2168 загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колією однією групою, становить не більше 14 вагонів, відтак, з урахуванням приписів додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" та умов договору №П/М-2168, у даному випадку метою відповідача при замовленні спеціальної послуги було саме накопичення вагонів для формування маршрутних поїздів в 50 вагонів.
Сама по собі процедура накопичення вагонів апріорі передбачає затримку окремих вагонів (порожніх та/або з вантажем) на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що Акціонерне товариство "Українська залізниця" надало свою згоду шляхом розробки та укладання з відповідачем договору №40-14291113/2020-0001 від 25.02.2020 з додатком №1-4 "Умови накопичення вагонів".
Отже, перевізник на підставі договору №40-14291113/2020-0001 від 25.02.2020, з урахуванням додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів", надав замовнику послугу з накопичення вагонів за попередньо погодженим планом, що мав ознаку "маршрутний", та без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд. В свою чергу, замовник отримав вказані послуги з накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування, оскільки у спірний період по станції Скороходове Південної залізниці відповідачем фактично проведено навантаження вагонів та сформовано маршрутні поїзди, оформлено перевізні документи (накладну) з відміткою маршрутного поїзду, за що Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" було сплачено відповідні платежі, які визначені у пункті 9 додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів". Жодних інших платежів послуга "накопичення вагонів" не передбачає.
Південно-західний апеляційний господарський суд вбачає, що апелянт обґрунтовує свою позицію посиланнями на пункти 8, 9 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, якими врегульовані порядок та умови нарахування збору за зберігання вантажу.
Пунктом 5 Правил №644 від 21.11.2000 встановлено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до пункту 3 Правил №644 від 21.11.2000 для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.
Згідно з пунктом 8 Правил №644 від 21.11.2000 збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами пункту 9 Правил №644 від 21.11.2000 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Відтак, виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил №644 від 21.11.2000, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил №644 від 21.11.2000 застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є "очікування оформлення документів", тому відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Виходячи з умов додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" до договору №40-14291113/2020-0001 від 25.02.2020, при перевезенні вантажу маршрутним поїздом та відсутності можливості формувати маршрут на під'їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції, на що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем зазначених договору з додатком.
Твердження скаржника щодо необхідності застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктами 8, 9 Правил №644 від 21.11.2000, є безпідставними, адже затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись одностороннім порушенням зобов'язань відповідачем, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного між сторонами договору №40-14291113/2020-0001 від 25.02.2020, який передбачає надання спеціальних послуг, та додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" до нього.
Правовідносини з "накопичення маршрутного поїзду з вантажем" мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів"), що, в свою чергу, є предметом окремої спеціальної послуги, а тому вагони не могли бути відправлені не тому, що відсутні документи, а внаслідок того, що не сформовано маршрутний потяг встановленої довжини (до 50 вагонів).
Крім того, відповідачем дотримано умови договору №40-14291113/2020-0001 від 25.02.2020 та нормативних актів щодо оформлення маршрутного потягу однією накладною з відомістю вагонів та/або накладними на групу вагонів що перевозяться маршрутом. При цьому, оформлення/не оформлення окремої накладної на кожну партію вагонів з маршрутного потягу, або одного документу на весь маршрутний потяг, жодним чином не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.
В силу пунктів 6, 7 додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" початком накопичення вагонів на станції відправлення є момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику, а часом закінчення накопичення на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.
З огляду на те, що оформлення накладної на маршрут не могло відбутись до моменту накопичення (сформування) 50 вагонів (маршруту), то перебування вагонів на станції не було викликано "затримкою оформлення документів", а стало наслідком правомірних дій обох сторін договору щодо "накопичення" маршрутного поїзда, що, в свою чергу, є предметом договірної послуги з боку позивача, оскільки до моменту повного формування маршрутним поїздом установленої довжини він не міг бути відправленим.
Таким чином, у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду відсутні підстави для покладення позивачем на відповідача матеріальної відповідальності за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем відповідно до умов додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" спеціальної послуги.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в релевантних постановах від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23, які прийняті у подібних спірних правовідносинах.
Зокрема, згідно з висновками Верховного Суду пункти 8, 9 Правил №644 від 21.11.2000 не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного поїзду, про що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток.
Колегія суддів зазначає, що, оскільки спірні правовідносини врегульовані додатком №1-4 "Умови накопичення вагонів", який є невід'ємною частиною договору №40-14291113/2020-0001 від 25.02.2020, визначає умови організації накопичених вагонів та має переважну силу над умовами основного тексту договору, у даному випадку не підлягає застосуванню пункт 2.1.5 вказаного договору, згідно з яким замовник зобов'язаний відшкодувати перевізнику витрати, пов'язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, зокрема, через інші причини, що не залежать від перевізника, на який посилається позивач в обґрунтування своїх доводів.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції наголошує на безпідставності нарахування відповідачеві збору за зберігання вантажу, заявленого до стягнення у даній справі.
Окремо колегія суддів зазначає про те, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
Тлумачення пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема, в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відкидає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Здійснення суб'єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб'єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов'язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб'єктивних цивільних прав.
Відповідно до частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон", акцептуючи укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, розраховувало на умови цього договору, викладені у загальному доступі на відповідному сайті Акціонерного товариства "Українська залізниця", а тому подальше трактування позивачем окремих умов договору, яке йде в розріз із суттю умов останнього та додатку №1-4 до нього, дає підстави вважати, що поведінка позивача не може кваліфікуватися як послідовна та добросовісна.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про відому у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю нарахування позивачем заявленого до стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Миколаївської області норм права при ухваленні рішення від 14.11.2024 у справі №915/483/24 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 у справі №915/483/24 - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 06.03.2025.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук