ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
05 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1381/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,
за участю представників:
від Фермерського господарства "Арій" - участі не брали,
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" - Кушніренко І.С.,
від Державної аудиторської служби України - участі не брали,
від Приватного акціонерного товариства "Бердянські жниварки" - участі не брали,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024, прийняте суддею Смородіновою О.Г., м. Миколаїв, повний текст складено 11.11.2024,
у справі №915/1381/19
за позовом: Фермерського господарства "Арій"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державної аудиторської служби України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Бердянські жниварки"
про визнання договору припиненим та стягнення 529 420 грн
У травні 2019 р. Фермерське господарство "Арій" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг", в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову б/н від 03.09.2020 (вх.№11003/20 від 07.09.2020) просило визнати припиненим укладений між сторонами договір купівлі-продажу №41/28 672 від 19.07.2018 та стягнути з відповідача на користь позивача вартість товару (жниварки) неналежної якості у сумі 529420 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неналежна якість жниварки, придбаної Фермерським господарством "Арій" у відповідача на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №41/28 672 від 19.07.2018, відповідно до вимог чинного законодавства зумовила виникнення у позивача права відмовитися від вказаного договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 10.06.2019 відкрито провадження у справі №915/1381/19.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 у справі №915/1381/19 (суддя Смородінова О.Г.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі; визнано припиненим договір купівлі-продажу №41/28 672 від 19.07.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг" та Фермерським господарством "Арій"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" на користь Фермерського господарства "Арій" вартість товару (жниварки) неналежної якості у сумі 529420 грн, а також 10043,30 грн судового збору.
Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту поставки відповідачем товару неналежної якості, внаслідок чого, з огляду на законне право покупця на відмову від договору у разі істотного порушення вимог щодо якості товару, укладений між сторонами договір купівлі-продажу №41/28 672 від 19.07.2018 фактично припинив свою дію з моменту отримання відповідачем претензії від позивача, що також зумовило необхідність відшкодування Фермерському господарству "Арій" вартості товару (жниварки) неналежної якості.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 у справі №915/1381/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення вартості товару (жниварки) неналежної якості у сумі 529420 грн залишити без задоволення.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" надало до місцевого господарського суду всі наявні у відповідача документи, які підтверджують якість поставленого позивачеві товару, між тим ні відповідним доказам, ні наявним у матеріалах справи заявам свідків в оскаржуваному рішенні не було надано правової оцінки, натомість висновок про необхідність задоволення позову фактично ґрунтується виключно на підставі адресованого відповідачу письмового звернення позивача щодо недоліків жниварки і односторонньої відмови останнього від договору купівлі-продажу №41/28 672 від 19.07.2018, а також на припущеннях сервісного інженера, хоча, на переконання апелянта, належним підтвердження підстав виникнення недоліків товару міг бути лише висновок експерта. Крім того, скаржник зазначає про те, що Господарський суд Миколаївської області безпідставно не залучив до участі у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", з яким позивачем було укладено договір на гарантійне обслуговування жниварки, та, стягуючи на користь позивача вартість жниварки, не вирішив питання щодо повернення відповідачеві вказаної жниварки.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 24.01.2025 (вх.№4565/24/Д2 від 24.01.2025) Фермерське господарство "Арій" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг", а рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 у справі №915/1381/19 - залишити без змін. Зокрема, позивач посилається на відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували належну якість поставленого товару, оскільки відповідач не виконав вимоги ухвали суду про витребування доказів і не надав сертифікату відповідності якості (УкрСЕПРО) на жатку ЖК-80, сертифікату затвердження типу на жатку ЖК-80 та документів про якість (сертифікатів, паспортів) на різальний блок вертикального типу, барабан якого виготовлений з полімерного матеріалу, жатки ЖК-80 виробництва Приватного акціонерного товариства "Бердянські жниварки". Водночас позивач звертає увагу на те, що місцевим господарським судом з метою встановлення підстав виникнення недоліків товару у даній справі за клопотанням відповідача призначалася судова товарознавча експертиза, яка не була проведена у зв'язку з несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг" вартості відповідної експертизи, що свідчить про ухилення останнього від участі у її проведенні, при цьому наявний у матеріалах справи висновок експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7941/20-21 від 30.08.2021 є неповним, неясним та складеним з недоліками форми. Крім того, за твердженням позивача, рішення суду у даній справі не впливає на права/обов'язки/інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", у зв'язку з чим відсутні підстави для його залучення до участі у цій справі, і місцевий господарський суд правомірно розглянув спір у межах заявлених позовних вимог, не вирішуючи питання про повернення відповідачеві товару, оскільки відповідна вимога останнім не заявлялась.
05.02.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" на відзив на апеляційну скаргу б/н від 04.02.2025 (вх.№4565/24/Д3 від 05.02.2025), в яких апелянт зауважує на тому, що останній був позбавлений об'єктивної можливості надати витребувані судом докази, оскільки відповідач придбавав та продавав жниварку ЖК-80 як виріб в цілому, а не як його складові частини, тому не отримав документи щодо якості окремої складової жниварки - різального блоку вертикального типу, барабан якого виготовлений з полімерного матеріалу, у той час як сертифікати відповідності якості на жниварки кукурудзяні ЖК-80 та сертифікати затвердженого типу на жниварки кукурудзяні ЖК-80 згідно з положеннями Технічного регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1367 від 28.12.2011, не видаються. Скаржник також вказує, що не проведення останнім оплати вартості судової експертизи зумовлене відсутністю у відповідача коштів і не свідчить про його ухилення від проведення експертизи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 13.01.2025 у справі №915/1381/19 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а також встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 28.01.2025.
В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 призначено справу №915/1381/19 до розгляду на 05.03.2025 о 12:00.
У судовому засіданні 05.03.2025, проведеному в режимі відеоконференції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" апеляційну скаргу підтримав; представники Фермерського господарства "Арій", Державної аудиторської служби України та Приватного акціонерного товариства "Бердянські жниварки" участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.VII а.с.64, 65, 75, 76), при цьому позивачем безпосередньо у прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу б/н від 24.01.2025 (вх.№4565/24/Д2 від 24.01.2025) заявлено клопотання про розгляд справи без його участі.
Державна аудиторська служба України та Приватне акціонерне товариство "Бердянські жниварки" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
19.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг" ("Продавець") та Фермерським господарством "Арій" ("Покупець") укладено договір купівлі-продажу №41/28 672 (далі - договір №41/28 672 від 19.07.2018), за умовами пунктів 1.1, 1.2 Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець у порядку і на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти та оплатити техніку, асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації (додаток до цього договору). Якість та комплектність товару повинні відповідати ТУ, що діють у виробника товару.
В силу пункту 1.3 договору №41/28 672 від 19.07.2018 право власності на товар переходить до Покупця з моменту оплати загальної вартості товару та підписання сторонами акту приймання-передачі та/або видаткової накладної відповідно до пункту 4.2 цього договору.
Загальна вартість товару за даним договором становить 529420 грн, у т.ч. ПДВ - 88236,67 грн. Покупець зобов'язується оплатити Продавцю загальну вартість товару згідно з пунктом 2.1 цього договору протягом 3 календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору. Оплата товару здійснюється шляхом: 1) перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в безготівковій формі; 2) внесення грошових коштів на поточний рахунок Продавця у готівковій формі через касу банку. Оплата за договором вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (пункти 2.1-2.4 договору №41/28 672 від 19.07.2018).
У пункті 3.1 договору №41/28 672 від 19.07.2018 узгоджено, що Продавець зобов'язаний: поставити товар Покупцю на умовах DDU-склад Продавця (Черкаська обл., Драбівський р-н, с. Драбово-Барятинське, вул. Суворова, 9) згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010 протягом 20 робочих днів з моменту оплати Покупцем загальної вартості Товару (підпункт 3.1.1); під час поставки товару передати Покупцю паспорт на товар, копію вантажної митної декларації (щодо товару, завезеного із-за кордону), видаткову накладну, сервісну книжку на товар та інструкцію по експлуатації товару (підпункт 3.1.2); здійснювати гарантійне обслуговування товару особисто або через свою уповноважену особу згідно з договором на гарантійне обслуговування, який укладаєтеся окремо (підпункт 3.1.3).
Відповідно до пункту 4.3 договору №41/28 672 від 19.07.2018 підписанням відповідного двостороннього акту приймання-передачі та/або видаткової накладної Покупець підтверджує факт своєчасного передання йому товару, всієї необхідної інформації та супровідних документів стосовно товару, передбачених договором та чинним законодавством України, відсутності у нього будь-яких претензій щодо асортименту, якості, комплектності та кількості переданого йому товару, необхідної інформації та супровідних документів стосовно товару.
Згідно з пунктом 8.1 договору №41/28 672 від 19.07.2018 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (та скріплення його тексту їхніми печатками) і у будь-якому випадку діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.
Додатком до договору №41/28 672 від 19.07.2018 є специфікація, в якій визначено найменування товару, його кількість, ціну за одиницю товару з ПДВ та загальну вартість товару з ПДВ, а саме: жниварка кукурудзяна ЖК-80 Кейс 2166 у кількості 1 шт. вартістю 529420 грн (з ПДВ).
На виконання договору №41/28 672 від 19.07.2018 відповідач поставив, а позивач прийняв товар - жниварку для збирання кукурудзи (адаптовану під комбайн Case І групи) ЖК-80 вартістю 529420 грн, що підтверджується актом приймання-передачі б/н від 22.08.2018.
Вартість вищенаведеного товару у повному обсязі була сплачена позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг", про що свідчить платіжне доручення №354 від 19.07.2018 на суму 529420 грн.
22.08.2018 між Фермерським господарством "Арій" ("Замовник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" ("Виконавець") укладено договір на гарантійне обслуговування (щодо причіпного та/або навісного сільськогосподарського обладнання) б/н (далі - договір б/н від 22.08.2018), за умовами пунктів 1.1, 1.3 якого Виконавець зобов'язується протягом 12 календарних місяців (гарантійний строк) з моменту передання техніки Замовнику за відповідним договором купівлі-продажу здійснювати гарантійне обслуговування жниварки для збирання кукурудзи (адаптованої під комбайн Case І групи) ЖК-80.
Під "гарантійним обслуговуванням" у цьому договорі розуміється усунення Виконавцем на вимогу Замовника недоліків техніки (далі - "гарантійний випадок"), які виникли до моменту її передання Замовнику за відповідним договором купівлі-продажу, укладеним між Замовником та Виконавець, не пов'язані із порушенням Замовником правил експлуатації та/або зберігання техніки, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили, та були виявлені Замовником в період дії гарантійного строку згідно з пунктом 1.3 договору після передання техніки Замовнику за відповідним договором купівлі-продажу (пункт 1.2 договору б/н від 22.08.2018).
Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 договору б/н від 22.08.2018 передбачено, що Замовник зобов'язаний негайно після виявлення гарантійного випадку, але у будь-якому випадку не пізніше 1 доби з моменту його виявлення, повідомити про це Виконавця шляхом направлення йому або факсом, або електронною поштою, або телефонограмою відповідної заявки (із посиланням на реквізити цього договору, із зазначенням техніки, виявлених недоліків, обставин при яких були виявлені недоліки та часу їх виявлення).
19.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" та Фермерським господарством "Арій" підписано акт виконаних робіт за договором гарантійного обслуговування, в якому зафіксовано, що ремонтні роботи виконані за договором б/н від 22.08.2018 на підставі звернення замовника по техніці ЖК-80 сер.№1815526. Зокрема, сервісним інженером Кодруль С.Д. виконані діагностика та налагодження жатки бердянського виробництва ЖК-80, налагодження були виконані згідно з заводськими нормами та рекомендаціями, після чого жатка була запущена з комбайном Case 2166 потужністю 215 к.с. В результаті після двох годин роботи при збереженні всіх встановлених регулювань результат збирання не покращився. Різальний апарат забився, що призводить до зупинки жатки, що можливо є конструктивним недоліком. При цьому, на жатці сервісним інженером не було виявлено механічного пошкодження або надмірного зносу деталей. Роботу від виконавця здав сервісний інженер Кодруль С.Д.
В адресованому відповідачу листі №31 від 14.12.2018 Фермерське господарство "Арій", посилаючись на обставини проведення спеціалістами діагностики жниварки, придбаної за договором №41/28 672 від 19.07.2018, зазначило, що відповідно до чинного законодавства України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, у зв'язку з чим у цьому листі позивач запропонував відповідачу у добровільному порядку вирішити питання про повернення сплаченої за жниварку грошової суми, а також питання самовивозу неякісного товару за рахунок продавця.
Відповідно до експертного висновку №06/11/18 від 06.11.2018, складеного експертом Товарної біржи агропромислового комплексу центральних областей України, надана на дослідження кукурудзяна жатка марки ЖК-80, серійний номер 181526, виробництва Бердянського машинобудівного заводу, яка придбана Фермерським господарством "Арій" у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" на підставі договору №41/28 672 від 19.07.2018, технологічно не придатна за функціональним використанням та підлягає конструкторському доопрацюванню.
У претензії №3 від 21.02.2019 Фермерське господарство "Арій", зазначаючи про неналежну якість придбаного за договором №41/28 672 від 19.07.2018 товару, підтверджену експертним висновком №06/11/18 від 06.11.2018, запропонувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноторг" у місячний строк повернути сплачену вартість жниварки у розмірі 529420 грн та забрати неякісний товар самовивозом.
03.04.2019 комісією у складі представників Фермерського господарства "Арій", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" та Приватного акціонерного товариства "Бердянські жниварки" оформлено акт виконаних робіт за договором гарантійного обслуговування, в якому вказано про проведення зовнішнього огляду жниварки ЖК-80 сер.№1815526 та її технічного стану без під'єднання до комбайну, за результатами якого виявлено незначну деформацію витка шкети, а також відсутність ножа ЖК-80.05.495. Інших зовнішніх дефектів виявлено не було, а перевірити жатку в роботі не виявилось за можливе, оскільки пройшов сезон збирання врожаю.
08.04.2019 начальником сервісної служби Приватного акціонерного товариства "Бердянські жниварки" одноособово оформлено акт перевірки технічного стану продукції №451, згідно з яким виявлені при огляді жниварки пошкодження не можуть виникнути за нормальних умов експлуатації.
Згідно з висновком спеціаліста за спеціальністю "інженера-механіка" ОСОБА_1 б/н від 10.04.2020 якість жниварки ЖК-80 сер.№1815526 не відповідає вимогам технічних умов для даного виду товару та має низку дефектів, які виникли внаслідок конструктивного недопрацювання виробника, мають виробничий характер як наслідок невдалого конструктивного рішення, у той час як можливість виникнення таких дефектів внаслідок будь-яких пошкоджень при транспортуванні, зберіганні, експлуатації жниварки не встановлена (виключається), при цьому відповідні дефекти є істотним порушенням вимог щодо якості товару, оскільки не дають можливості нормальної експлуатації за стандартних умов, ремонт є недоцільним і неможливим через необхідність зміни конструктивних рішень і елементів жатки. За таких обставин, експлуатація жниварки за даних конструктивних недоліків неможлива, навіть за умови самої бережливої (мінімального навантаження) експлуатації жниварка буде виходити з ладу і не видасть заявлених виробником технічних характеристик.
03.07.2020 позивач засобами поштового зв'язку (листом з описом вкладення) надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" повідомлення про відмову від договору №41/28 672 від 19.07.2018.
У матеріалах справи також містяться нотаріально посвідчені заяви свідків, які містять відмітки про обізнаність останніх щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про їх готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень, а саме:
-заява ОСОБА_2 , який, перебуваючи на посаді головного конструктора Приватного акціонерного товариства "Бердянські жниварки", навів свої заперечення проти змісту експертного висновку №06/11/18 від 06.11.2018;
-заява ОСОБА_3 , який, обіймаючи посаду начальника сервісної служби Приватного акціонерного товариства "Бердянські жниварки", зазначив про те, що жниварка ЖК-80 сер.№1815526 знаходиться у повністю справному стані та має належну якість, у той час як всі претензії позивача є необґрунтованими;
-заява ОСОБА_4 , який вказав про те, що він не володіє інформацією про прийняття наказу Приватного акціонерного товариства "Бердянські жниварки" щодо зняття з виробництва жатки ЖК-80 та ніколи не доповідав керівництву вказаного товариства про непрацездатність конструкції жатки ЖК-80, її технологічну неактуальність та наявність постійних рекламацій клієнтів, у зв'язку з чим протягом 2019-2021 років продовжувалися виробництво та продаж такої моделі жатки.
З матеріалів справи вбачається, що у межах даної справи місцевим господарським судом неодноразово призначалися судові експертизи, проведення яких виявилося безрезультатним, оскільки декілька разів матеріали справи поверталися без виконання експертизи, а висновок експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7941/20-21 від 30.08.2021 є неповним, неясним та складений з недоліками по формі, що встановлено в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2021 у справі №915/1381/19, яка набрала законної сили, та не спростовано учасниками справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2023 у справі №915/1381/19, зокрема, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" докази, а саме: сертифікат відповідності якості (УкрСЕПРО) на жатку ЖК-80; сертифікат затвердження типу на жатку ЖК-80; документи про якість (сертифікати, паспорти) на різальний блок вертикального типу (барабан, якого виготовлений з полімерного матеріалу) жатки ЖК-80 виробництва Приватного акціонерного товариства "Бердянські жниварки", а також зобов'язано відповідача подати вказані докази в строк до 30.06.2023 (включно).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" письмово повідомило суд першої інстанції про те, що згідно з положеннями Технічного регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1367, сертифікати відповідності якості на жниварки кукурудзяні ЖК-80 та сертифікати затвердженого типу на жниварки кукурудзяні ЖК-80 не видаються, у зв'язку з чим відповідач не має можливості надати витребувані судом документи. Крім того, відповідач зазначив про те, що придбавав та продавав жниварку ЖК-80 як виріб в цілому, а не як його складові частини, у зв'язку з чим не може надати витребувані судом документи щодо якості окремої складової жниварки ЖК-80, а саме - різального блоку вертикального типу, барабан якого виготовлений з полімерного матеріалу.
З огляду на викладене, на виконання вимог ухвали Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2023 у справі №915/1381/19 відповідач надав копії оформлених Приватним акціонерним товариством "Бердянські жниварки" декларацій про відповідність жниварки для збирання кукурудзи серії ЖК та жниварки для збирання кукурудзи ЖК-80 вимогам технічного регламенту безпеки машин.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2023 у справі №915/1381/19, зокрема, витребувано у Фермерського господарства "Арій" оригінали наступних доказів (мовою оригіналу): приказ №16 від 05.04.2019 року ЧАО "Бердянские жатки" о снятии с производства продукции; план выпуска серийной продукции на период октябрь 2021 - апрель 2022 г.г.; план подготовки КГТ под выпуск серийной техники на период 01.10.2021-31.03.2022, а також зобов'язано позивача подати вказані докази в строк до 21.08.2023 (включно).
На виконання вищенаведеної ухвали позивачем було подано копії витребуваних судом документів, у той час як оригіналів цих доказів до суду першої інстанції не надано.
Предметом спору у даній справі з урахуванням заяви про зміну предмета позову б/н від 03.09.2020 (вх.№11003/20 від 07.09.2020) є вимога про визнання припиненим укладеного між сторонами договору №41/28 672 від 19.07.2018 та про стягнення з відповідача на користь позивача вартості товару (жниварки) неналежної якості у сумі 529420 грн.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту поставки відповідачем товару неналежної якості, внаслідок чого, з огляду на законне право покупця на відмову від договору у разі істотного порушення вимог щодо якості товару, укладений між сторонами договір №41/28 672 від 19.07.2018 фактично припинив свою дію з моменту отримання відповідачем претензії від позивача, що також зумовило необхідність відшкодування Фермерському господарству "Арій" вартості товару жниварки неналежної якості.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №41/28 672 від 19.07.2018 є договором поставки.
Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Отже, договір №41/28 672 від 19.07.2018 став підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов'язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).
Положеннями частини першої статті 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору у відповідності до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частини перша, третя статті 180 Господарського кодексу України).
У частині першій статті 628 Цивільного кодексу України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Згідно зі статтею 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Як зазначалося вище, предметом укладеного між сторонами договору №41/28 672 від 19.07.2018 є жниварка кукурудзяна ЖК-80 Кейс 2166, якість якої повинна відповідати ТУ, що діють у виробника товару.
Умова договору щодо якості продукції характеризує предмет купівлі-продажу (поставки) з точки зору придатності до використання за цільовим призначенням. Якість продукції - це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції (товарів) і зумовлюють її здатність задовольнити відповідно до свого призначення потреби споживача. Предметом договору купівлі-продажу (поставки) може бути річ тільки належної якості, що обумовлена договором.
Зі змісту наведених норм вбачається, що вимоги щодо якості товару визначаються сторонами в договорі або встановлюються законом. У разі відсутності таких вимог у договорі чи законі на продавця покладається обов'язок передати товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (постанова Верховного Суду від 28.03.2023 у справі №904/8414/21).
За таких обставин, вимоги щодо якості товару обов'язково мали бути дотримані при здійсненні поставки.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладаючи договір, сторони останнього мають право очікувати на те, що все, що обумовлено укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Зазначене випливає з норми статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda.
В силу частин першої, четвертої статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (частина перша статті 675 Цивільного кодексу України).
За умовами частин першої, другої та четвертої статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов (у разі наявності) або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" покупці машин, замовники робіт, послуг з технічного сервісу мають право вимагати від виробника, продавця, виконавця, щоб придбані ними машини, виконані роботи, надані послуги відповідали умовам договорів, вимогам нормативно-правових актів.
Положеннями частин другої, четвертої статті 678 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Тобто відповідно до вимог закону істотними недоліками вважаються: невиправні недоліки, які визначають неможливість фізичного усунення порушення вимог щодо якості товару; недоліки, усувати які економічно невигідно, зумовлюють наявність такого порушення вимог щодо якості товару, усунення якого пов'язане із значними витратами, замість яких доцільніше придбати інший товар; повторні недоліки визначають такий стан товару, за якого вони постійно повторюються незалежно від їх усунення.
У разі застосування судом вимог частини другої статті 678 Цивільного кодексу України для вирішення спору слід з'ясовувати обставини істотності порушення вимог щодо якості товару. Виявлення у проданому товарі звичайних (несуттєвих) недоліків не надає покупцеві право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар суми або вимагати заміни товару.
Подібні висновки Верховного Суду викладені в постанові від 26.01.2022 у справі №921/765/20, а також в постанові від 11.07.2024 у справі №910/10585/23, в якій суд касаційної інстанції зазначив про те, що покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або його заміни відповідно до частини другої статті 678 Цивільного кодексу України лише у випадку, якщо недоліки товару є істотними.
При цьому в силу статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Отже, за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 679 Цивільного кодексу України, відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.
Водночас у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації) (частина друга статті 679 Цивільного кодексу України), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 679 Цивільного кодексу України викладена в постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, від 30.09.2020 у справі №927/787/19, від 29.07.2021 у справі №904/5217/19 тощо.
З огляду на викладене, беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справі, Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що вирішальне значення для правильного вирішення спору має встановлення обставин дотримання відповідачем при поставці жниварки кукурудзяної ЖК-80 за договором №41/28 672 від 19.07.2018 вимог щодо якості цього товару.
Відповідно до акту виконаних робіт за договором гарантійного обслуговування б/н від 19.11.2018, оформленого між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", який на підставі відповідного договору прийняв на себе зобов'язання з гарантійного обслуговування спірної жниварки для збирання кукурудзи ЖК-80, сервісним інженером Кодруль С.Д. виконані діагностика та налагодження вказаної жниварки згідно з заводськими нормами та рекомендаціями, після чого встановлено наявність можливих конструктивних недоліків та відсутність механічного пошкодження або надмірного зносу деталей.
При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що відповідач у поданій до місцевого господарського суду заяві б/н від 03.12.2019 (вх.№18483/19 від 03.12.2019) запропонував залучити механіка гарантійно-сервісної служби Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" у Черкаському районі - Кодруля С.Д. в якості спеціаліста до проведення судової товарознавчої експертизи у справі №915/1381/19 (т.ІІ а.с.12).
Відтак відповідачем фактично було визнано компетентність вищенаведеного спеціаліста, як фахівця у відповідній галузі, який зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" брав участь у складанні акту виконання робіт з гарантійного обслуговування б/н від 19.11.2018.
Крім того, відомості, зазначені спеціалістом в акті виконання робіт з гарантійного обслуговування б/н від 19.11.2018, повністю узгоджуються з експертним висновком №06/11/18 від 06.11.2018, який виготовлений експертом Товарної біржи агропромислового комплексу центральних областей України на замовлення позивача та згідно з яким надана до дослідження кукурудзяна жатка марки ЖК-80, серійний номер 181526, виробництва Бердянського машинобудівного заводу, яка придбана Фермерським господарством "Арій" у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" на підставі договору №41/28 672 від 19.07.2018, технологічно не придатна за функціональним використанням та підлягає конструкторському доопрацюванню.
Отже, подані позивачем до суду першої інстанції докази у своїй сукупності підтверджують наявність істотних конструктивних (виробничих) недоліків товару, які унеможливлюють належне використання останнього за його цільовим призначенням.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні процесуального доказу на спростування наявності істотних недоліків поставленої позивачеві жниварки кукурудзяної ЖК-80 або на підтвердження того, що такі недоліки виникли після передання товару покупцеві внаслідок порушення останнім правил користування/зберігання товару або внаслідок дій третіх осіб, випадку чи непереборної сили.
За таких обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг" не спростовано презумпції своєї вини у постачанні товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), з істотними недоліками.
Твердження апелянта про надання ним до Господарського суду Миколаївської області копій оформлених Приватним акціонерним товариством "Бердянські жниварки", як виробником товару, декларацій про відповідність жниварки для збирання кукурудзи серії ЖК та жниварки для збирання кукурудзи ЖК-80 вимогам технічного регламенту безпеки машин жодним чином не спростовують документально підтвердженого позивачем факту поставки товару з недоліками, оскільки вказані документи засвідчують дотримання вимог саме щодо безпечності сільськогосподарської техніки, а не щодо її якості.
Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" на те, що місцевим господарським судом при вирішенні спору безпідставно не було враховано нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в яких вказані особи зазначають про необґрунтованість тверджень позивача про неналежну якість жниварки для збирання кукурудзи ЖК-80, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, адже в силу частини другої статті 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.
Решта наявних у матеріалах справи доказів також не спростовують відомостей про існування істотних недоліків поставленої позивачеві жниварки кукурудзяної ЖК-80.
Стосовно доводів скаржника про те, що належним підтвердження підстав виникнення недоліків товару міг бути лише висновок експерта, колегія суддів зазначає, що, з огляду на презумпцію вини постачальника, саме останній повинен за допомогою відповідних доказів довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем правил експлуатації або зберігання виробу, проте, попри задоволення Господарським судом Миколаївської області відповідного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" про призначення у даній справі експертизи з покладенням на нього, як заявника - ініціатора судової експертизи, обов'язку з проведення оплати її вартості, відповідна судова експертиза так і не була проведена внаслідок не здійснення відповідачем такої оплати, між тим згідно з частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Поряд з цим, бездіяльність учасника справи щодо виконання покладеного на нього судом обов'язку з оплати вартості експертизи свідчить про недобросовісне ухилення такого учасника від участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 11.09.2020 у справі №904/321/19 та від 24.06.2020 у справі №911/1480/18.
Крім того, питання призначення у даній справі судової експертизи не порушувалося відповідачем і під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, натомість, зазначаючи у запереченнях на відзив на апеляційну скаргу б/н від 04.02.2025 (вх.№4565/24/Д3 від 05.02.2025) про відсутність коштів для оплати вартості експертизи, відповідач фактично підтвердив відсутність у нього наміру ініціювати відповідне питання та недоцільність порушення такого питання апеляційним господарським судом, оскільки навіть у разі призначення експертизи з власної ініціативи суду остання не буде проведення внаслідок несплати її вартості скаржником, що лише необґрунтовано збільшить строки розгляду справи.
Щодо висновку експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7941/20-21 від 30.08.2021, який місцевим господарським судом визнаний неповним, неясним та складеним з недоліками по формі, колегія суддів погоджується з вказаною оцінкою, оскільки судовими експертами фактично не надано відповіді на питання №1 та №6, а саме: на питання №1 надано відповідь про те, що у конструктивних елементах та вузлах наданої на дослідження жниварки кукурудзяної ЖК-80 Кейс 21663 невідповідностей вимогам стандартів, технічних умов, вказаних у додатку А керівництва з експлуатації жатки кукурудзяної ЖК-80.00.000 РЭ, не встановлено, між тим суд вбачає, що у керівництві з експлуатації жатки кукурудзяної ЖК-80.00.000 РЭ додаток А взагалі відсутній, а на питання №6 експертами не надано відповідь про те, яка вартість ремонту (у грошовому виразі). Водночас відповіді на питання №2-№7 є неясними, неповними та містять суперечності, адже на питання №2 надано відповідь, що надана на дослідження жниварка має дефекти у вигляді механічного пошкодження, при цьому у пункті 3 висновку було надано відповідь на питання №3-№5 шляхом зазначення, що дефекти жниварки могли мати як виробничий, так і експлуатаційний характер виникнення, у той час як інші дефекти виникли в результаті відсутності технічного обслуговування та регулювання чи як експлуатаційні, тому, з огляду на те, що для усунення вказаних дефектів не було необхідності залучення спеціального обладнання та фахівців, такі дефекти не є істотним порушенням вимог щодо якості товару, а відтак відповідь на питання №5 надано нечітко, незрозуміло і зміст цієї відповіді фактично суперечить змісту самого питання. Крім того, судом враховано, що при проведенні судової експертизи взагалі не використовувались технічні умови жниварки кукурудзяної ЖК-80 та її модифікації ТУ У 28.3-31071312-011:2013 (т.ІІІ а.с. 246), натомість у відповіді на питання №1 міститься посилання на технічні умови та керівництво з експлуатації жатки кукурудзяної ЖК-80.00.000 РЭ, а також те, що з вищенаведеного висновку експертів всупереч частини другої статті 106 Господарського процесуального кодексу України неможливо встановити яка частина дослідження виконувалась кожним з експертів.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів зазначає про наявність правових підстав для застосування у спірних правовідносинах приписів частини другої статті 678 Цивільного кодексу України щодо права покупця відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми у разі істотного порушення вимог щодо якості такого товару, у зв'язку з чим з моменту отримання відповідачем претензії №3 від 21.02.2019 укладений між сторонами договір №41/28 672 від 19.07.2018 є припиненим і Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" зобов'язане повернути Фермерському господарству "Арій" вартість товару (жниварки) неналежної якості у сумі 529420 грн.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про задоволення позову у даній справі.
Доводи апелянта про те, що, стягуючи на користь позивача вартість жниварки, місцевий господарський суд не вирішив питання щодо повернення відповідачеві вказаної жниварки, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, в силу частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, між тим, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" не зверталося в межах даної справи з зустрічним позовом про зобов'язання повернути жниварку; по-друге, Фермерське господарство "Арій" в адресованих відповідачеві листі №31 від 14.12.2018 та претензії №3 від 21.02.2019 зазначало про готовність повернути кукурудзяну жатку марки ЖК-80 серійний номер 181526 після повернення позивачеві її вартості у розмірі 529420 грн, при цьому відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження того, що вказана позиція позивача змінилася і останній не має наміру повернути неякісний товар продавцеві.
Посилання скаржника на те, що місцевим господарським судом помилково не було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", з яким позивачем було укладено договір на гарантійне обслуговування жниварки, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, є безпідставними, адже, по-перше, у матеріалах справи відсутні докази наявності у Фермерського господарства "Арій" претензій та вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" щодо виконання умов укладеного між ними договору на гарантійне обслуговування (щодо причіпного та/або навісного сільськогосподарського обладнання) б/н від 22.08.2018, у зв'язку з чим, з огляду на зміст заявлених позовних вимог, рішення суду у даній справі не впливає на права та обов'язки зазначеного товариства; по-друге, у разі, якщо відповідач вбачав необхідність залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", то він не був позбавлений можливості порушити відповідне питання під час розгляду справи місцевим господарським судом, чого останнім зроблено не було.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Миколаївської області норм права при ухваленні рішення від 30.10.2024 у справі №915/1381/19 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 у справі №915/1381/19 - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 06.03.2025.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук