Провадження № 11-кп/821/309/25 Справа № 712/2980/24 Категорія: ч.2 ст. 28 ч.2 ст.396-2 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
06 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 09 грудня 2024 року, яким
ОСОБА_9
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Тернопіль, громадянин України, працюючий адвокатом на підставі свідоцтва № 326 виданого Черкаською обласною КДКА 23.03.2009, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , інвалід 2 групи
у вчиненні кримінального
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 5 тисяч 500 (п'яти тисяч 500) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93500 (дев'яносто три тисячі 500)грн.
ОСОБА_10
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Черкаси, громадянин України, непрацюючий, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_3
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 5 тисяч 500 (п'яти тисяч 500) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93500 (дев'яносто три тисячі 500)грн.
Скасований арешт, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.12.2023 в частині накладення арешту на мобільний телефон марки «ОРРО СРМ 2205», ІМЕI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з сім картками, що належить ОСОБА_10 .
Скасований арешт, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.12.2023 на майно, вилучене в ході проведення 06.12.2023, на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.12.2023 (справа № 711/9074/23), обшуку домоволодіння з усіма надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 , яке на праві власності належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на: 7 паперових пакетів, на яких містяться рукописні написи, а саме: на пакеті №1 - «3500 євро»; на пакеті № 2 - «350 євро»; на пакеті № 3 - «Ефіопія сіромо 0,50»; на пакеті № 4 - «4700»; на пакеті № 5 - «1000 Євро»; на пакеті № 6 - «5т, 150»; на пакеті № 7 - «5т»; паперовий конверт білого кольору, з написом - «02121-8169-878-100+718-8009-1200-6809», в якому наявні грошові кошти: 3 долари США, 10 гривень, 2 купюри, номіналом 100 доларів США; паперовий конверт рожевого кольору, на якому нанесено рукописний текст: «5т», в якому містяться грошові кошти: 4 купюри, номіналом 100 доларів США; паперовий конверт рожевого кольору із рукописним написом - «5т», в якому наявні 41 копюра, номіналом 100 доларів США кожна, сейф марки «Artex» №28057680.
Повернуто ОСОБА_10 заставу внесену 08.12.2023 на розрахунковий рахунок ТУ ДСА у Черкаській області № 888201720355269002000003652 у сумі 214720грн.
Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_9 термін попереднього ув'язнення з 06.12.2023 по 11.12.2023 з урахуванням ч. 5 ст. 72 КК України.
Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_10 термін попереднього ув'язнення з 06.12.2023 по 11.12.2023 з урахуванням
ч. 5 ст. 72 КК України.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.
Місцевим судом встановлено, що Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану з Україні» від 24.02.2022 за № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово безперервно продовжувався та тривав на час вчинення злочину.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 в Україні оголошено та проводиться загальна мобілізація.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють, в тому числі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади. Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.
Відповідно до вимог абз. 1, 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Крім цього, відповідно до п. п. 1.1, 1.2. глави 1 розділу І «Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (надалі - Положення), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних. Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей, військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення передбачає, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Відповідно до п. п. 2.6.3 пункту 2.6 глави 2 розділу І Положення, до складу ВЛК, що створюється у військовому комісаріаті, територіальному центрі комплектування, лікарі і секретар комісії залучаються з місцевих лікувально - профілактичних закладів рішенням голови районної державної адміністрації
(виконавчого органу міської ради) за погодженням із головою відповідної штатної ВЛК регіону.
Пунктом 6.1. глави 6 розділу II Положення визначено, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Пунктом 6.4. глави 6 розділу II Положення визначено, що у разі виявлення під час обстеження або лікування у закладі охорони здоров'я (установі) у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби (пункти «а», «б» статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи).
Пунктом 6.6. глави 6 розділу II Положення визначено, що військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров'я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.
Підпунктом «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що службові особи інших державних органів є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної знади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного правління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Ураховуючи вищевикладене, члени військово-лікарської комісії, які залучені для медичного огляду військовозобов'язаних та військовослужбовців, на період призову, тимчасово наділені функціями представників влади за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, тобто останні також є уповноваженими на виконання функцій держави особами.
Так, ОСОБА_11 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 інженерного батальйону з місцем дислокування в АДРЕСА_4 , мав на меті на законних підставах звільнитись з військової служби, а саме з лав Збройних сил України у зв'язку з хворобою.
Приблизно 09.10.2023 ОСОБА_11 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, звернувся до раніше знайомого йому адвоката ОСОБА_9 , з метою отримання консультації стосовно законного порядку звільнення з військової служби за станом здоров'я в період дії правового режиму воєнного стану. Однак, в цей час у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на одну з військово-лікарських комісій Черкаської області, до кола повноважень якої входить прийняття остаточного рішення щодо придатності осіб за станом здоров'я до військової служби, що в свою чергу дає підстави звільнення з військової служби.
Так, перебуваючи в офісі АДРЕСА_5 , адвоката ОСОБА_9 , дізнавшись, що ОСОБА_11 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 інженерного батальйону та має захворювання, запевнив останнього, що зможе здійснити вплив на лікарів військово-лікарської комісії, з метою надання ними консультаційних медичних висновків, що стануть підставою для звільнення ОСОБА_11 з військової служби за станом здоров'я, при цьому вказав, що вартість цієї послуги становитиме від 4 500 доларів США до 5 000 доларів США та надав час ОСОБА_11 для міркування, таким чином надавши обіцянку ОСОБА_11 здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Надалі, ОСОБА_11 , усвідомлюючи протиправність дій адвоката ОСОБА_9 , 11.10.2023 звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення та почав діяти під контролем правоохоронних органів.
У подальшому, 15.11.2023, близько 13 години 54 хвилин, за попередньою домовленістю ОСОБА_11 зустрівся із адвокатом ОСОБА_9 в офісі АДРЕСА_5 . В ході вказаної зустрічі ОСОБА_9 , переконавшись, що ОСОБА_11 дійсно має намір отримати документи, що стануть підставою для звільнення ОСОБА_11 з військової служби за станом здоров'я, повторно запевнив останнього, що він зможе вирішити питання щодо надання консультаційних медичних висновків, що стануть підставою для звільнення ОСОБА_11 з військової служби за станом здоров'я.
Також, за допомогою засобів мобільного зв'язку, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, з метою здійснення впливу на лікарів військово-лікарської комісії адвокат ОСОБА_9 залучив ОСОБА_10 , який використовуючи зв'язки серед лікарів військово-лікарської комісії обіцяв повпливати на їх рішення з метою звільнення ОСОБА_11 з військової служби, при цьому вони вказали, що вартість цієї послуги становитиме від 4 000 доларів США до 5 000 доларів США.
У подальшому, 22.11.2023, близько 14 години 59 хвилин, за попередньою домовленістю ОСОБА_11 зустрівся із адвокатом ОСОБА_9 в офісі № 206 розташованому по бульвару Шевченка, будинок 266, в місті Черкаси. Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_9 , залучивши до неї ОСОБА_10 за допомогою засобів мобільного зв'язку, висловив пропозицію ОСОБА_11 надати їм неправомірну вигоду в сумі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США та 10 000 (десять тисяч) гривень за здійснення впливу на лікарів військово - лікарської комісії, надання консультаційних медичних висновків, що стануть підставою для звільнення ОСОБА_11 з військової служби за станом здоров'я.
У свою чергу, ОСОБА_11 розуміючи, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дійсно можуть вплинути на лікарів військово-лікарської комісії, сприяти видачі консультаційних медичних висновків, що стануть підставою для його звільнення з військової служби, погодився на пропозицію надання неправомірної вигоди в розмірі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США та 10 000 (десять тисяч) гривень.
У ході зустрічі, що мала місце 06.12.2023, ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про незаконність своїх дій, запропонував поїхати до ОСОБА_10 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , 06.12.2023, близько 11 години 30 хвилин, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_3 та на праві приватної власності належить ОСОБА_10 , одержали від ОСОБА_11 раніше обумовлену ними суму неправомірної вигоди - 5 500 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України, станом на 06.12.2023 становить 201 630 (двісті одна тисяча шістсот тридцять) гривень та 10 000 гривень в національній валюті).
Не погоджуючись із вироком місцевого суду в апеляційній скарзі перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури порушує питання про скасування вироку через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_12 у вигляді штрафу в розмірі 12500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 212 500 гривень кожному.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.
Вважає, що застосоване судом до обвинувачених покарання є неправильним та необгрунтованим, оскільки з урахуванням вимог ч. 2 ст. 53 та ч. 2 ст. 369-2 КК України суд повинен був застосувати розмір штрафу, який не міг бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, думку обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ці вимоги закону місцевим судом виконані не в повному обсязі.
Враховуючи ту обставину, що в апеляційній скарзі прокурора оскаржується вирок місцевого суду лише в частині призначеного покарання, кваліфікація дій обвинувачених та доведеність їх вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України в апеляційній скарзі не оскаржується, то в такому разі колегія суддів вважає недоцільним проводити детальний аналіз в цій частині і відповідно до статті 404 КПК України перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинувачених та кваліфікацію їх дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Відповідно до санкції ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Призначаючи покарання ОСОБА_9 , судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є нетяжким злочином, на спеціальних обліках не перебуває, раніше не судимий, який вину визнав в повному обсязі, що свідчить про його відношення до скоєного, звернення застави в розмірі 214720 гривень на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку ЗСУ, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, визнання вини та обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення групою осіб і призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 5 тисяч 500 п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 93500 гривень.
Призначаючи покарання ОСОБА_13 , судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є нетяжким злочином, на спеціальних обліках не перебуває, раніше не судимий, який вину визнав в повному обсязі, що свідчить про його відношення до скоєного, обставину, звернення застави в розмірі 50000 гривень на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку ЗСУ, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, визнання вини та обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення групою осіб і призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 5 тисяч 500 п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 93500 гривень.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо стаття КК України не передбачено вищого розміру штрафу.
За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.
Тобто, вказана норма статті зобов'язує суд призначати покарання відповідно до отриманого обвинуваченими доходу.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, а органами обвинувачення доведено, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 отримали як неправомірну вигоду (дохід) від ОСОБА_11 в сумі 5500 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України, станом на 06.12.2023 становить 201 630 грн. та 10 000 грн., тобто 211 630 грн.
Таким чином призначаючи обвинуваченим ОСОБА_15 та ОСОБА_9 покарання у виді штрафу в розмірі 93500 гривень кожному, є необгрунтованим, оскільки з урахуванням вимог ч. 2 ст. 53 та ч. 2 ст. 369-2 КК України суд повинен був застосувати розмір штрафу, який не міг бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.
Враховуючи вищевикладене, районним судом не виконані вимоги Закону України про кримінальну відповідальність та необгрунтовано призначено покарання ОСОБА_15 та ОСОБА_9 всупереч вимогам ч.2 ст.53 КК України, оскільки місцевому суду необхідно було б призначити покарання у виді штрафу в розмірі незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, а саме 12 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 212 500 гривень.
Відповідно до вимог ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Виходячи з вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_16 покарання в межах санкції ч.2 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України у виді штрафу в розмірі 12500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 212 500 гривень та призначити ОСОБА_10 покарання в межах санкції ч.2 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України у виді штрафу в розмірі 12500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 212 500 гривень.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду в частині призначеного ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарання - скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченої з постановленням нового вироку в цій частині.
Керуючись статтями 374, 404, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури - задовольнити.
Вирок Соснівскього районного суду м.Черкаси від 09.12.2024 щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 12500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 212 500 гривень;
ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 12500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 212 500 гривень.
В решті вирок Соснівскього районного суду м.Черкаси від 09.12.2024 щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий-суддя -
Судді -