Справа № 2610/27511/2012
Провадження № 6/761/360/2025
20 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
13.12.2024 року до суду надійшла зазначена заява в якій заявник просить: видати дублікат виконавчого листа на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.01.2013 року по цивільній справі №2610/27511/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Заява обґрунтована тим, що на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.01.2013 року у справі №2610/27511/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів 11.02.2013 року було видано виконавчий лист.
15.02.2013 року старшим державним виконавцем Лукіних Антоном Вікторовичем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2610/27511/2012, виданого 11.02.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва.
Як зазначає заявник, довідкою начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про втрату виконавчого документу від 12.12.2024 року НОМЕР_1/33 належним чином доводиться, що виконавчий лист №2610/27511/2012 від 11.02.2013 року було втрачено.
Отже, оскільки оригінал виконавчого листа у справі №2610/27511/2012, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 11.02.2013 року було втрачено, тому заявник просить суд видати його дублікат.
Представник заявника звернулась до суду із заявою про розгляд справи без її участі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Тому суд вважає за можливе розглядати справу без участі осіб, що не з'явились в судове засідання, оскільки згідно з положеннями ЦПК України їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого документа.
Дослідивши матеріали справи та заяви, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.02.2013 року на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.01.2013 року у справі №2610/27511/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, було видано виконавчий лист.
15.02.2013 року старший державний виконавець Лукіних Антон Вікторович відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відкрив виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2610/27511/2012, виданого 11.02.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва.
В той же час, як вбачається з довідки начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.12.2024 року НОМЕР_1/33, виконавчий лист №2610/27511/2012 від 11.02.2013 року було втрачено при передачі вказаного виконавчого провадження з реорганізованого відділу до новоствореного.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Так, у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пп. 17.4 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму забороняється. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження.
При цьому, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, провадження № 61-11034св19.
Отже, у зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що заявник довела, що виконавчий лист №2610/27511/2012 від 11.02.2013 року, виданий Шевченківським районним судом м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів є втраченим.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне заяву про видачу дубліката виконавчого листа задовольнити та видати його дублікат, оскільки оригінал втрачено, рішення не виконано, натомість, відсутність виконавчого листа у стягувача і в органах виконавчої служби унеможливлює виконання рішення суду та порушує права стягувача.
На підставі викладеного та керуючись п.17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 12, 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд
Заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Видати ОСОБА_1 дублікат втраченого виконавчого листа №2610/27511/2012, на виконання ухваленого 08.01.2013 року рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя: Н.Г. Притула