СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-н/759/78/25
ун. № 759/4404/25
06 березня 2025 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КК «Ваша Оселя» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг із ОСОБА_1 , -
У лютому 2025 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КК «Ваша Оселя» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг із ОСОБА_1 .
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Справу передано судді 06 березня 2025 року.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд встановив наступне.
Питання, пов'язані із видачею судового наказу, врегульовано у розділі ІІ ЦПК України. Отже, при вирішенні питання щодо можливості видачі судового наказу, суд керується положеннями вказаного розділу ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Крім того, ч. 3 ст. 19 ЦПК України встановлює, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Вимоги до змісту заяви про видачу судового наказу наведені ст. 163 ЦПК України.
Проаналізувавши матеріали поданої заяви, співставивши їх із вимогами у вищезазначеній статті, суд дійшов висновку, що наявні підстави для відмови у видачі судового наказу, зважаючи на наступне.
Як вбачається із поданої заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «КК «Ваша Оселя» просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг в розмірі 43 690,07 грн.
Суд зауважує, що на думку суду, заборгованість у розмірі 43 690,07 гривень не є незначною грошовою сумою.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом з 01.01.2025 року складає 3028 гривень. Заявлена сума стягнення за судовим наказом у розмірі 43 690,07 гривень більше ніж у чотирнадцять разів перевищує зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, суд вважає, що розмір заборгованості, заявлений заявником, не є сумою незначного розміру, а відтак, не може стягуватись в порядку наказного провадження.
Вимоги до змісту заяви про видачу судового наказу наведені ст. 163 ЦПК України.
Окрім зазначеного, відповідно до п. 3, 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» зазначено, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.
Як визначено у пункті 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Досліджуючи наявні матеріали справи суд встановив відсутність копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Заявник зазначає, що відповідно до положень Договору про заміну сторони в зобов'язанні до Договору №НІ221021 від 01.07.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» передало Новому управителю ТОВ «КК «Ваша Оселя» функції управління багатоквартирного житлового будинку.
Щодо цього суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Оскільки відсутній договір між заявником та ОСОБА_1 щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, вимога про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг не є безспірною.
Суд роз'яснює, що за відсутності між стягувачем та боржником договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, стягувач не позбавлений можливості звернутися до боржника з вказаними вимогами в порядку позовного провадження.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо фактичного надання послуг, правильності та безспірності розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує.
Аналізуючи зміст поданих до заяви документів, суд встановив відсутність доказів того, що ОСОБА_1 дійсно є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом також отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Подільської РДА.
Так, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що не збігається із адресою, за якою пред'явлена вимога про стягнення заборгованості та надано розрахунок заборгованості.
Отже, в даному випадку із поданої заяви про видачу судового наказу та наданих до неї копії документів не вбачається доказів, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , чи факт проживання у ній боржника.
Отже, враховуючи законодавчі положення, наведені обставини не свідчать про наявність у заявника безспірної заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг. В даному випадку суд вбачає наявність спору про право.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи наведені положенням законодавства, суд приходить до висновку про необхідність відмови заявнику у видачі судового наказу на підставі п.п. 1, 8 ст.165 ЦПК України у зв'язку із тим, що заява подана з порушеннями вимог статті 163 ЦПК України та тим, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно з ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Таким чином, суд доходить висновку про необхідність відмови заявнику у видачі судового наказу на підставі п.п. 1,8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-167, 260 ЦПК України, суд, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КК «Ваша Оселя» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг із ОСОБА_1 .
Роз'яснити, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому Розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків.
Ухвалу суду разом надіслати заявнику.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Повний текст ухвали складено 06 березня 2025 року.
Суддя Н.О. Горбенко