печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7435/25-к
15 лютого 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням слідчого СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12024100060002805 від 17.12.2024, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні №12024100060002805 від 17.12.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів клопотання вбачається, що Слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені 17.12.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100060002805 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого, ч. 3 ст.332 КК України.
Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на те, що у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким було достовірно відомо, що на території України діє воєнний стан, у зв'язку з чим в Україні діють обмеження на виїзд закордон чоловіків віком від 18 до 60 років, та які мали обізнаність у специфіці незаконного перетину державного кордону України такими громадянами, не пізніше грудня місяця 2024 року виник злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, з корисливих мотивів.
Усвідомлюючи неможливість одноособового вчинення вищезазначеного злочину, а також те, що для успішної реалізації злочинного умислу щодо здійснення незаконного переправлення особи через державний кордон України необхідні спільні дії кількох осіб, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 об'єднались у злочинну групу та домовившись між собою про вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, з метою організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, використовуючи в якості каналу спілкування засоби мобільного зв'язку, мобільні додатки-мессенджери, у грудні 2024 року підшукали військовозобов'язаного громадянина України - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не має підстав для легального перетину через державний кордон України та хоче незаконно перетнути кордон, скориставшись такими незаконними послугами за грошові кошти.
У подальшому, 16.01.2025, приблизно о 16 годині 00 хвилин, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, ОСОБА_5 діючи спільно за попередньою змовою з ОСОБА_7 , зустрілись з ОСОБА_8 за адресою: м.Київ, вул. Івана Мазепи, біля входу до метро «Арсенальна» де ОСОБА_5 зазначив ОСОБА_8 , що зможе організувати його незаконне переправлення через державний кордон України до країн Європейського Союзу за грошову винагороду в розмірі 15 000 тисяч доларів США та що виїзд планується з міста Вінниця.
Крім того, ОСОБА_5 також зазначив, що за доплату у розмірі 500 доларів США ОСОБА_7 або інша невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка безперешкодно може проїхати через блок пости,- може відвезти до пункту призначення в місті Вінниця де в подальшому ОСОБА_8 пересадять на автобус разом з іншими особами, які хочуть незаконно перетнути державний кордон України та попрямують в напрямку кордону України для подальшого його незаконного перетину у визначений ОСОБА_5 та ОСОБА_7 час.
Далі, 13.02.2025, приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , отримавши від ОСОБА_8 погодження щодо організації його незаконного переправлення через державний кордон України за 15 000 доларів США, призначили зустріч за для передачі їм вищезазначених грошових коштів за адресою: м. Київ, вул. Іона Павла ІІ, буд. 15 у закладі громадського харчування «Балкон».
В подальшому, 13.02.2025, близько о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , зустрілись з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , у закладі громадського харчування «Балкон» та повідомили останнім про те, що для того, щоб незаконно перетнути ОСОБА_8 кордон треба покласти в банківську комірку грошові кошти 15 000 тисяч доларів США для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України до Республіки Молдова та повідомили, що їм необхідно передати грошові кошти у розмірі 200 доларів США за вже виконані ними послуги по сприянні незаконному його переправленню шляхом надання порад, вказівок та засобів.
Погодившись на вищевикладене, ОСОБА_9 передав ОСОБА_5 обумовлені двісті доларів США що станом на 13.02.2025 відповідно до офіційного курсу НБУ становить 8320 (вісім тисяч триста шістдесят) грн. за вже виконані ОСОБА_5 та ОСОБА_7 послуги по сприянню незаконному переправленню ОСОБА_8 через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок та засобів.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
13.02.2025, о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було затримано за адресою: м. Київ, вул. Іона Павла ІІ, буд. 15 працівниками правоохоронного органу разом із переданими ОСОБА_9 грошовими коштами у розмірі 200 доларів США за виконані ними незаконні послуги.
14.02.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, слідчий у клопотанні обґрунтовує ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме:
Так, ОСОБА_5 , усвідомлюючи невідворотність реального покарання у вигляді позбавлення волі, за вчинення кримінального правопорушення в якому останній підозрюється, вживатиме заходів до уникнення кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду чи взагалі залишення межі м. Києва.
Таким чином, вказана обставина свідчить про необхідність запобігання ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, перебування на волі підозрюваного може призвести до того, що свідки у кримінальному провадженні будуть побоюватися за своє життя та здоров'я, а вплив на них може призвести до зміни показань, що матиме негативне значення для кримінального провадження. Таким чином, вказана обставина свідчить про необхідність запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Також на даний час перевіряються відомості щодо залучення інших осіб до вчинення злочину, які могли сприяти його вчиненню або подальшому переховуванню підозрюваного. Таким чином, вказана обставина свідчить про необхідність запобігання ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Наявність злочинної діяльності з корисливих мотивів згідно фактичних обставин кримінального провадження дає підстави вважати, що вказана особа може продовжувати свою злочинну діяльність, оскільки збагачується за рахунок вчинення злочинів. Таким чином, вказана обставина свідчить про необхідність запобігання ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Обставини встановлені під час досудового розслідування на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, так як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного та з огляду на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, унеможливлюють застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки, з урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, орган досудового розслідування приходить висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Захисник в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, вказавши що підозра є необґрунтованою, а застава зазначена стороною обвинувачення не помірною. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, посилаючись на відсутність ризиків зазначених стороною обвинувачення. Разом з тим вказав, що на утриманні у підозрюваного перебуває дружина та малолітня дитина, підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки, зареєстроване місце проживання та є здобувачем вищої освіти, про що було надано у судовому засіданні відповідні документи.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
13.02.2025 о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було затримано за адресою: м. Київ, вул. Іона Павла ІІ, буд. 15 працівниками правоохоронного органу разом із переданими ОСОБА_9 грошовими коштами у розмірі 200 доларів США за виконані ними незаконні послуги.
14.02.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах.
Слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Разом з тим, варто зазначити, що ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynski v. Poland, § 43)).
Слідчий суддя вважає доведеними ризики, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи підозрюваного, що останній може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження і саме обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , дані, які характеризують останнього, як особу, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу, як на тому наполягала сторона захисту.
Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.
При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст. ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, майновий стан підозрюваного, слідчий суддя вважає, що застава у сумі 121 120 грн. з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 11.04.2025 включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024100060002805 від 17.12.2024.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 121 120 гривні, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_5 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:
Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ: 26268059
МФО: 820172
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ
р/р UA128201720355259002001012089
Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1