печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6747/25-к
пр. 1-кс-8101/25
03 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000850 від 12.05.2023, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,-
13.01.2025 адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Печерського районного суду у м. Києві зі скаргою, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000850 від 12.05.2023, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 30 серпня 2024 року у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, прим. 47 співробітниками Головного слідчого управління Національної поліції України було проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року у справі № 757/36123/24-к.
Відповідно до протоколу обшуку від 30 серпня 2024 року у приміщенні за адресою АДРЕСА_1 було вилучено майно, що зазначено в протоколі обшуку, зокрема: мобільний телефон iPhone 12 pro, телефон НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно відповіді Головного слідчого управління Національної поліції України № 145823-2024 від 24 жовтня 2024 року, яка була надана на адвокатський запит адвоката ОСОБА_3 , клопотання про накладення арешту на вилучене майно у кримінальному провадженні № 12023000000000850 від 12.05.2023 - не подавалось.
Відтак, з вказаної дати, а саме з 30 серпня 2024 року вилучене у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно набуло статусу тимчасово вилученого, а сам ОСОБА_4 набув статусу третьої особи у кримінальному провадженні.
Разом з тим, стороною захисту в скарзі зазначено, що в ухвалі про дозвіл на обшук від 13 серпня 2024 року у справі № 757/36123/24-к не зазначені всі необхідні індивідуально визначені ознаки майна, що могло бути вказано в ухвалі про його арешт з метою недопущення порушення вимог статті 41 Конституції України щодо недоторканості права власності та можливості обмеження цього права тільки за рішенням суду. Коли ж майно можна охарактеризувати лише родовими ознаками, то всі ці випадки стосуються майна, яке є предметом злочину або майна, одержаного внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Представник особи, в інтересах якої подано скаргу в судове засідання не з'явився, адвокат ОСОБА_3 на електронну адресу суду направив заяву про розгляд скарги за його відсутності та долучив додаткові пояснення до матеріалів скарги.
Представник Головного слідчого управління Національної поліції України у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, заяв, заперечень, клопотань до суду не надходило.
Вивчивши скаргу та дослідивши письмові докази, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.
Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Так, за своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000850 від 12.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
30 серпня 2024 року у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, прим. 47 співробітниками Головного слідчого управління Національної поліції України було проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року у справі № 757/36123/24-к.
Відповідно до протоколу обшуку від 30 серпня 2024 року у приміщенні за адресою АДРЕСА_1 було вилучено майно, що зазначено в протоколі обшуку, зокрема: мобільний телефон iPhone 12 pro, телефон НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Печерським районним судом м. Києва на адвокатський запит від 14.02.2025, який надійшов на електронну адресу суду 18.02.2025, з приводу надання інформації щодо надходження в провадження суду клопотань органів досудового розслідування про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку, надано відповідь за підписом голови Печерського районного суду м. Києва від 20.02.2025 вих. № 04/702/2045, з якого вбачається, що проведеною перевіркою комп'ютерної програми «Діловодство-3» за період з 12.05.2023 по 20.02.2025, встановлено, що клопотань органу досудового розслідування про арешт майна, що належить ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження № 12023000000000850 від 12.05.2023, в провадження суду не надходило.
Стаття 167 КПК України встановлює, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ст. 169 КПК України, вилучене майно є тимчасово вилученим та має бути повернуте особі, у якої вони вилучені у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171 та ч. 6 ст. 173 КПК України, а саме: за клопотанням слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано протягом 48 годин після вилучення майна, в іншому випадку вилучене майно має бути негайно повернуте особі, у якої воно було вилучено.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
У зв'язку із здійсненням досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, 30.08.2024 слідчими групи слідчих проведено обшук у порядку ст. 234 КПК України.
При здійсненні кримінального провадження органом досудового розслідування має бути неухильно дотримано загальні засади кримінального провадження, встановлені ст.ст. 7, 8 КПК України, в тому числі верховенство права, законність та недоторканість права власності.
Згідно із ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Разом з тим, вимоги передбачені ч. 1 ст. 100 КПК України виконані стороною обвинувачення не були, тобто речовий доказ не повернутий його володільцю.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Жоден не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.
Із змісту положень ст. 236 КПК України вбачається, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Проте, стороною обвинувачення не доведено, що вилучене майно під час обшуку має відношення до кримінального провадження.
Окрім того, арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 30.08.2024, в порядку та на підставах, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України, накладено у передбаченому законом порядку не було.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої скарги щодо бездіяльності, яка полягає у неповерненні вилученого майна, оскільки, вбачається порушення права власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а відтак скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000850 від 12.05.2023, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна - задовольнити.
Зобов'язати уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000850 від 12.05.2023, повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно вилучене під час проведення обшуку від 30 серпня 2024 року у приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон iPhone 12 pro, номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 .
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1