печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8828/25-к
пр. 1-кс-9778/25
03 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва № 759/11346/24-к від 06.06.2024 у кримінальному провадженні № 12023110000001056 від 12.12.2023,-
25.02.2025 до Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва № 759/11346/24-к від 06.06.2024 у кримінальному провадженні № 12023110000001056 від 12.12.2023.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023110000001056 від 12.12.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ст. 200 КК України.
06.06.2024 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_5 (справа № 759/11356/24) було накладено арешт на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_4 , а саме: транспортний засіб Toyota Camry, 2012 року випуску та земельну ділянку з кадастровим номером: 1223281500:01:310:0025 (реєстраційний номер майна 2090127212232).
Сторона захисту вважає, що арешт накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 06.06.2024 в справі № 759/11356/24 на майно, що належить ОСОБА_4 , має бути скасований у зв'язку з тим, що на сьогоднішній день є підстави вважати, що потреба в арешті майна - відпала, окрім того, арешт було накладено необґрунтовано.
30.05.2024 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України
В повідомленні про підозру від 30.05.2024 було зазначено про те, що ОСОБА_4 входив до третьої ланки в ієрархії злочинної організації, а відтак в його діях на думку слідчого вбачався склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 255 КК України.
08.01.2025 слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 було змінено повідомлення про підозру за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 190 КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється вже не в участі у злочинній організації (ч. 2 ст. 255 КК України) та шахрайстві шляхом незаконних операцій використанням електронно-обчислювальної техніки (ч. 4 ст. 190 КК України), а лише в пособництві вчиненню шахрайства, тобто за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 190 КК України, що відповідно до ст. 11 КК України є нетяжким злочином.
Відповідно до мотивувальної частини ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 06.06.2024 (справа № 759/11356/24), метою накладення арешту було збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Разом з тим, мета арешту майна, що належить ОСОБА_4 себе не виправдала та відпала, адже ч. 2 ст. 190 КК України не передбачає конфіскації, а автомобіль та земельна ділянка, власниками яких є ОСОБА_4 апріорі не можуть бути речовими доказами, оскільки не містять слідів описаної події злочину та не були набуті кримінально протиправним способом, що підтверджується реєстраційною карткою ТЗ (в якій зазначено момент набуття права власності на транспортний засіб 27.05.2023), а також витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому зазначено про набуття у власність нерухомого майна 12.06.2020, тобто більше ніж за три роки до події.
Представник особи, що подав клопотання в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Адвокат ОСОБА_3 через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Представники Головного слідчого управління Національної поліції України у судове засідання не з'явились, про розгляд клопотання повідомлялись належним чином. Старша слідча в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 через канцелярію суду подала заяву про розгляд клопотання за її відсутності.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023110000001056 від 12.12.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ст. 200 КК України.
06.06.2024 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_5 (справа № 759/11356/24) було накладено арешт на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_4 , а саме: транспортний засіб Toyota Camry, 2012 року випуску та земельну ділянку з кадастровим номером: 1223281500:01:310:0025 (реєстраційний номер майна 2090127212232).
30.05.2024 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України
В повідомленні про підозру від 30.05.2024 було зазначено про те, що ОСОБА_4 входив до третьої ланки в ієрархії злочинної організації, а відтак в його діях на думку слідчого вбачався склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 255 КК України.
08.01.2025 слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 було змінено повідомлення про підозру за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 190 КК України.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
За встановлених обставин слідчий суддя приходить до переконання, що подальше застосування арешту майна відпала потреба, оскільки санкція ч. 2 ст. 190 КК України не передбачає конфіскації, узв'язку з чим, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про скасування арешту майна, що належать підозрюваному ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва № 759/11346/24-к від 06.06.2024 у кримінальному провадженні № 12023110000001056 від 12.12.2023 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва № 759/11346/24-к від 06.06.2024 у кримінальному провадженні № 12023110000001056 від 12.12.2023, на майно, що належить ОСОБА_4 , а саме на:
1. Транспортний засіб марки Toyota, моделі Camry, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
2. Земельну ділянку з кадастровим номером: 1223281500:01:310:0025 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 2090127212232).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1